HD143807
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | Північна Корона |
| Пряме піднесення | 16г 1х 26,56с |
| Схилення | +29° 51′ 3,8″ |
| Видима величина (V) | 4,98[1]
|
| Характеристики | |
| Спектральний клас | A0 |
| Яскравість B | 4,911±0,002[3] |
| Яскравість V | 4,970±0,002[3] |
| Показник кольору U−B | -0,19 |
| Показник кольору B−V | -0,050±0,002[3] |
| Тип змінності | змінна типу альфа2 CVn[4]  |
| Дані фотометрії Стрьомґрена | |
| колір b−y | -0,02 |
| індекс m1 | 0,13 |
| індекс c1 | 0,88 |
| індекс Hβ | 2,82[1] |
| Дані фотометрії Гіппаркос | |
| Максимальна яскравість | 4,960[3] |
| Мінімальна яскравість | 4,980[3] |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | -20,8± 0,4 [5] км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: -38,20± 0,37[3] мсд/рік |
| Паралакс (π) | 9,29 ± 0,61[3]мсд |
| Відстань | 351,08 світлових років 107,64 парсек |
| Абсолютна величина (MV) | 0,08
|
| Подробиці | |
| Радіус | 2,16 сонячний радіус |
| Світність | 90 L☉ |
| lg g | 3,84 [6] |
| Температура | 10727 [6] К |
| Металічність | -0,01 [6] |
| Металічність [Fe/H] | 0[7] |
| Швидкість обертання (v sin i) | Vsin(i)=18[9] км/с |
| Інші позначення | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для HD143807 |
HD143807 (ι Північної Корони) — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A0 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 5,0.[1] Вона знаходиться у сузір'ї Північної Корони й розташована на відстані близько 351,1 світлових років від Сонця.[3]
Це спектрально подвійна зоря, головним компонентом якої є HgMn зоря. Період обертання системи навколо спільного центру мас становить 35,474 доби.[10]
Фізичні характеристики
Зоря HD143807 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 18км/сек.[9]
Пекулярний хімічний склад
HD143807 належить до ртутно-манганових зір й її зоряна атмосфера має підвищений вміст Hg та Mn.
Магнітне поле
Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 137,2± 193,0 Гаус.[11]
Див. також
- Перелік HgMn-зір
- Ртутно-манганова зоря
- Перелік магнітних хімічно пекулярних зір
- Перелік хімічно пекулярних зір (16h-18h)
- Хімічно пекулярна зоря
- Перелік хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію
- Хімічно пекулярна зоря з пониженим вмістом гелію
- Перелік Am-зір
- Am-зоря
Джерела
- ↑ а б в Renson P., Manfroid J. (2009). Catalogue of Ap, HgMn and Am stars (PDF). Astronomy and Astrophysics (англ.). 498: 961—966. Bibcode:2009A&A...498..961R. doi:10.1051/0004-6361/200810788. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2015. Процитовано 19 березня 2015.
- ↑ Abt H. A., Morrell N. I. The Relation between Rotational Velocities and Spectral Peculiarities among A-Type Stars // The Astrophysical Journal: Supplement Series — AAS, 1995. — Vol. 99. — P. 135–172. — ISSN 0067-0049; 1538-4365 — doi:10.1086/192182
- ↑ а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
- ↑ а б New Catalogue of Suspected Variable Stars
- ↑ Gontcharov G.A. "Pulkovo compilation of radial velocities for 35495 stars in a common system" 2006, Astron. Lett., 32, 759-771.
- ↑ а б в PRUGNIEL P., VAUGLIN I. and KOLEVA M. 'The atmospheric parameters and spectral interpolator for the MILES stars' 2011, Astronomy and Astrophysics 531A, 165
- ↑ а б в Gebran, M., Paletou, F. A new method for the inversion of atmospheric parameters of A/Am stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2016. — Vol. 589. — 10 p. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201528052 — arXiv:1603.01146
- ↑ Ph. Prugniel, I. Vauglin, M. Koleva The atmospheric parameters and spectral interpolator for the MILES stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2011. — Vol. 531. — P. 165–165. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201116769 — arXiv:1104.4952
- ↑ а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
- ↑ Dworetsky M. M. "The binary manganese star IOTA Coronae Borealis" 1980, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 191, p. 521-532.
- ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).