Фрідріх Густав Якоб Генле
Фрідріх Густав Якоб Генле (9 липня 1809 — 13 травня 1885) — німецький лікар, патологоанатом та анатом. Йому належить відкриття петлі Генле в нирці . Його есе «Про міазми та контагії» було одним із перших аргументів на користь мікробної теорії хвороб. Він був важливою постаттю в розвитку сучасної медицини. [10]
Біографія
Фрідріх Генле народився у Фюрті, Баварія, у сім’ї Саймона та Рейчел Дісбах Генле (Генляйн), він був євреєм . [11] Вивчав медицину в Гейдельберзі та Бонні, там він здобув ступінь доктора в 1832 році, він став прозектором з анатомії у Йоганна Петера Мюллера в Берліні. За шість років, проведених на цій посаді, він опублікував велику кількість робіт, включаючи три анатомічні монографії про нові види тварин та статті про будову лімфатичної системи, розподіл епітелію в тілі людини, будову та розвиток волосся, а також утворення слизу та гною. [12] Також він подружився з другим асистентом Мюллера, Теодором Шванном, який пізніше став відомим завдяки своїй клітинній теорії. [13]
У 1840 році він обійняв посаду професора анатомії в Цюриху, а в 1844 році його запросили до Гейдельберга, де він викладав анатомію, фізіологію та патологічну анатомію. Приблизно в цей час він займався розробкою повної загальної системи анатомії, яка увійшла до складу шостого тому нового видання трактату Самуеля Томаса фон Земмерінга, який був опублікований в Лейпцигу між 1841 і 1844 роками. Перебуваючи в Гейдельберзі, він разом зі своїм наставников Мюллером опублікував зоологічну монографію про акул і скатів, а в 1846 році почав виходити його знаменитий «Посібник з раціональної патології». Це ознаменувало початок нової ери патологічних досліджень, оскільки фізіологія та патологія, за словами самого Генле, розглядалися як галузі однієї науки, а факти хвороб систематично розглядалися з огляду на їхні фізіологічні зв'язки. [12]
У 1841 році Генле вперше спостерігав за мікроскопічними кліщами, що мешкають у волосяних фолікулах людини. Хоча він офіційно їх не описав, його учень Густав Саймон пізніше, у 1842 році, ідентифікував та описав ці організми, назвавши їх Acarus folliculorum (наразі відомий як Demodex folliculorum). Це спостереження заклало основу для майбутніх досліджень ролі кліщів Demodex у дерматологічних захворюваннях.
У 1852 році Генле переїхав до Геттінгена, звідки через три роки видав першу частину свого великого «Довідника з систематичної анатомії людини», останній том якого був опублікований лише у 1873 році. Ця робота з анатомії була найповнішою та найвичерпнішою на той час, і вона вражала як повнотою та детальністю анатомічних описів, так й кількістю і досконалістю ілюстрацій, за допомогою яких вони пояснювали анатомію кровоносних судин, серозних оболонок, нирок, очей, нігтів, центральної нервової системи тощо. Він відкрив петлю Генле та трубочки Генле (дві анатомічні структури в нирках). [12]
Існують інші анатомічні та патологічні знахідки, пов'язані з його іменем: [12]
- Крипти Генле — мікроскопічні кишені, розташовані в кон'юнктиві ока.
- Тільця Гассаля-Генле — прозорі нарости на периферії десцеметової мембрани ока.
- Щілина Генле — фіброзна тканина між волокнами серцевого м'яза.
- Ампула Генле — ампула маткової труби.
- Шар Генле — зовнішній шар клітин кореневої оболонки волосяного фолікула.
- Зв'язка Генле — сухожилля поперечного м'яза живота.
- Мембрана Генле — мембрана Бруха, що утворює внутрішню межу судинної оболонки ока.
- Оболонка Генле — сполучна тканина, яка підтримує зовнішній шар нервових волокон у канатикулі.
- Хребет Генле — надм'ястковий відросток, що служить орієнтиром у ділянці соскоподібного відростка.
- Залози Генле — заглиблення в оці, в яких накопичуються епітеліальні клітини у випадках рубцевої трахоми.
- Трубки Генле — численні крихітні трубочки, що з'єднують судинну оболонку з сітківкою, несуть судини та нерви.
Генле розробив концепції contagium vivum («живий заразний початок») і contagium animatum ( «живе зараження» відповідно (Von den Miasmen und Kontagien, 1840) – таким чином, слідуючи ідеям Джіроламо Фракасторо та працям Агостіно Бассі; таким чином, ставши співзасновником теорії, в якій мікроорганізми є причиною інфекційних захворювань. Сам він не знайшов хвороботворного виду бактерій – цього досяг його учень Роберт Кох. Ці двоє вчених висунули фундаментальні правила чіткого визначення хвороботворних мікробів, які називають постулати Генле-Коха. [12]
У 1870 році його було обрано іноземним членом Шведської королівської академії наук. Він помер у Геттінгені 13 травня 1885 року. [12]
Бібліографія
- Ueber die Ausbreitung des Epithelium im menschlichen Körper (1838)
- Allgemeine Anatomie: Lehre von den Mischungs- und Formbestandtheilen des menschlichen Körpers (1841)
- Handbuch der rationellen Pathologie (1846–1853)
- Handbuch der systematischen Anatomie des Menschen (1855–1871)
- Vergleichend-anatomische Beschreibung des Kehlkopfes mit besonderer Berücksichtigung des Kehlkopfes der Reptilien (1839)
- Pathologische Untersuchungen (1840)
- Zur Anatomie der Niere (1863)
Примітки
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118549154 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://digital.zbmed.de/content/pageview/687379
- ↑ Virtual Laboratory
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Who Named It? — 1994.
- ↑ verschiedene Autoren Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Robinson, Victor (M.D.) (1921). The Life of Jacob Henle. New York: Medical Life Co.
- ↑ HENLE, FRIEDRICH GUSTAV JACOB. Jewishencyclopedia.com. Процитовано 30 березня 2019.
- ↑ а б в г д е Chisholm, 1911
- ↑ Otis, Laura (2007). Müller's lab. Oxford: Oxford university press. ISBN 978-0-19-530697-2.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).