YaChudo

Flammulina filiformis

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Flammulina filiformis
Зображення
Коротка назваF. filiformis Редагувати інформацію у Вікіданих
Наукова назва таксонаFlammulina filiformis P.M.Wang, Y.C.Dai, E.Horak & Zhu L.Yang, 2018[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Таксономічний рангвид Редагувати інформацію у Вікіданих
Батьківський таксонFlammulina Редагувати інформацію у Вікіданих
Вернакулярна назва金针菇[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
БазіонімFlammulina velutipes var. filiformisd Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип гіменіюпластинка Редагувати інформацію у Вікіданих
Їстівністьфунготерапія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ареал таксонаХайнань[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Flammulina filiformis у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Енокітаке (лат. Flammulina filiformis) — вид пластинчастих грибів родини Physalacriaceae. Він добре відомий в японській кухні, де його називають енокітаке (яп. 榎茸, エノキタケ) [4] і широко культивується у Східній Азії. До недавнього часу вид вважався варіантом європейського Зимового гриба (лат. Flammulina velutipes), але наразі виокремлений у повноцінний вид.

Таксономія

Flammulina filiformis спочатку була описана в Китаї в 2015 році як різновид F. velutipes на основі послідовностей ITS. Подальші молекулярні дослідження з використанням комбінації різних послідовностей показали, що F. filiformis і F. velutipes є різними і повинні бути визнані окремими видами.

Опис

Існує значна різниця в зовнішньому вигляді між дикими і культивованими базидіокарпіями. Культивовані енокітаке не піддаються впливу світла, що призводить до білих або блідих плодових тіл з довгими ніжками та маленькими шапинками.

Ареал і поширення

Гриб зустрічається на мертвій деревині Betula platyphylla, Broussonetia papyrifera, Dipentodon sinicus, Neolitsea, Salix та інших широколистяних дерев. У природі росте в Китаї, Кореї, Японії.

Вирощування та харчування

Гриб енокітаке в упаковці

Flammulina filiformis культивується в Китаї з 800 року нашої ери. Комерційне виробництво в Китаї оцінювалося в 1,57 мільйона тонн на рік у 2010 році, а Японія виробляла додатково 140 000 тонн на рік. Гриб можна культивувати на ряді простих лігноцелюлозних субстратів, включаючи тирсу, пшеничну солому та рисову солому. Енокітаке, як правило, вирощують у темряві, утворюючи бліді плодові тіла з довгими та вузькими ніжками з нерозвиненими шапинками. Вплив світла призводить до більш нормальних, забарвлених плодових тіл з короткими стрижнями.

Відомий під японською назвою «енокітаке».

Гриб містить антиоксиданти,[5][6] такі як ерготионеїн.[6] Досліди на тваринах показали можливість в застосуванні для розробки вакцин і онкологічної імунотерапії.[7] Дослідження Національного університету Сінгапуру, що вперше публікувалися в 2005, свідчать про те, що ніжка зимового гриба містить велику кількість білку, який дослідники назвали "Five"/"FIP-fve", який сприяє регуляції імунної системи. Гриб також містить фламмутоксин — цитолітичний і кардіотоксичний білок[8][9], який, як доведено, не є отруйним, коли всмоктується через систему травлення.[8] Культивований F. filiformis продається як у свіжому, так і в консервованому вигляді. Гриб має хрустку текстуру і може зберігатися в холодильнику приблизно тиждень. Це звичайний інгредієнт для супів, особливо в східно-азійській кухні, але його можна використовувати для салатів та інших страв.

Примітки

  1. ↑ MycoBank
  2. ↑ Глобальна база даних із біорізноманіття — 2001.
  3. ↑ а б в (not translated to zh) 中国海南热带雨林国家公园食药用菌多样性, Diversity of edible and medicinal fungi from National Park of Hainan Tropical Rainforest, China // Mycosystema — 2025. — Т. 44, вип. 7. — С. 250091. — ISSN 1672-6472 — doi:10.13346/J.MYCOSYSTEMA.250091
  4. ↑ Dictionary.com (2012). enokitake. Dictionary.com. Dictionary.com, LLC. Процитовано 14 травня 2012.
  5. ↑ Bao HN, Ushio H, Ohshima T (Березень 2009). Antioxidative activities of mushroom (Flammulina velutipes) extract added to bigeye tuna meat: dose-dependent efficacy and comparison with other biological antioxidants. Journal of Food Science. 74 (2): C162–9. doi:10.1111/j.1750-3841.2009.01069.x. PMID 19323731.
  6. ↑ а б Bao HN, Ushio H, Ohshima T (Листопад 2008). Antioxidative activity and antidiscoloration efficacy of ergothioneine in mushroom (Flammulina velutipes) extract added to beef and fish meats. Journal of Agricultural and Food Chemistry. 56 (21): 10032—40. doi:10.1021/jf8017063. PMID 18841979.
  7. ↑ New look at two wonder mushrooms. National University of Singapore. 2001–2012. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 14 травня 2012.
  8. ↑ а б Tomita T, Ishikawa D, Noguchi T, Katayama E, Hashimoto Y (Липень 1998). Assembly of flammutoxin, a cytolytic protein from the edible mushroom Flammulina velutipes, into a pore-forming ring-shaped oligomer on the target cell. The Biochemical Journal. 333 (1): 129—37. doi:10.1042/bj3330129. PMC 1219565. PMID 9639572.
  9. ↑ Lin, JY; Wu, HL; Shi, GY (Листопад 1975). Toxicity of the cardiotoxic protein flammutoxin, isolate from edible mushroom Flammulina velutipes. Toxicon. 13 (5): 323—31. doi:10.1016/0041-0101(75)90191-9. PMID 54950.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).