Ethnic Cleansing
| Ethnic Cleansing | |
|---|---|
Домашній екран | |
| Розробник | Національний Альянс |
| Видавець | Resistance Records |
| Жанр(и) | Шутер від першої особи |
| Платформа | |
| Дата випуску | 21 січня 2002 |
| Режим гри | однокористувацька гра |
| Мова | англійська |
| Творці | |
| Ігродизайнер(и) | Д. Браян Рінгер[1] |
| Програміст(и) | Д. Браян Рінгер |
| Технічні деталі | |
| Рушій | Genesis3D |
| Носій | CD-ROM і цифрове завантаження |
Ethnic Cleansing (укр. Етнічна чистка) — відеогра-шутер від першої особи для Windows, створена американською расистською та неонацистською організацією, що виступає за перевагу білої раси, Національним Альянсом (і опублікована її звукозаписним лейблом Resistance Records) 21 січня 2002 року. У рамках «расової війни» гравець керує неонацистським скінхедом або членом Ку-клукс-клану і отримує завдання вбивати ворогів: стереотипних афроамериканців, латиноамериканців і євреїв, закінчуючи тодішнім прем’єр-міністром Ізраїлю Арієлем Шароном. Гра символічно була випущенна одразу після дня Мартіна Лютера Кінга.
Використовуючи рушій Genesis3D, Національний Альянс створив гру як провокативну і таку, що підтримує їхню ідею білої переваги. Вона зазнала жорстокої критики, особливо з боку Антидифамаційної ліги; її кілька разів вважали однією з найбільш суперечливих ігор з будь-коли створених. Планувалося, що після неї вийде довга низка сиквелів за мотивами роману Щоденники Тернера, але вийшов лише один під назвою «White Law» (укр. (Білий/е) Закон/Право (білих)).
Геймплей
Ethnic Cleansing — це короткий шутер від першої особи, дія якого відбувається на одному рівні. У ролі неонацистського скінхеда, члена ККК гравець або арійського "Білого Біла", який зовнішньо нагадує терориста Тімоті Маквея[2][3]. Гравець біжить через гетто, яке порівнюють з Нью-Йорком, і стріляє в афроамериканців і мексиканців[4], перш ніж спуститися в метро, щоб вбивати євреїв. Опісля гравець потрапляє до «Центру управління їдишем», де вигадана версія Арієля Шарона, тодішнього прем’єр-міністра Ізраїлю, керує планами світового панування.[5][6][2] Він носить ракетницю, і гравець повинен убити його, щоб завершити гру.[7][8] Проєкційний дисплей містить карту найближчих ворогів і лічильник залишків боєприпасів.[9]
Саундтрек гри складається з музики у стилі павер-рок. Ігрові ресурси та звукові ефекти містять расові стереотипи: під час пострілу чорні вороги видають мавпячі кричалки, а євреї одягнені як рабини-харедіми та кричать «ой вей».[5][10] Мексиканці кричать: «Мені зараз потрібна сієста»[2]. Крім того, чорношкірі схожі на мавп[11], а деякі носять футболки з написом «NIGZ»[6], тоді як мексиканці носять сомбреро.[11]
Розробка та випуск
—Слоган з вебсайту Resistance[12]
Ethnic Cleansing була розроблена членами Національного Альянсу, американської організації прихильників переваги білої раси[13], і опублікований Resistance Records, його дочірнім звукозаписним лейблом, який спеціалізується на музиці переваги білих.[14] Він був розроблений для персональних комп’ютерів Microsoft Windows за допомогою ігрового механізму Genesis3D з відкритим вихідним кодом Eclipse Entertainment разом із комплектом розробки Reality Factory. Вихідний код суттєво не змінився порівняно з оригіналом. Натомість розробники просто додали зображення та звуки, які вони створили у вільнодоступних програмах для редагування.[15]
Засновник Національного альянсу Вільям Лютер Пірс, який також з’являється в грі, щоб обговорити «майбутню білу революцію», вважав відеоігри просто ще одним засобом для просування повідомлень своєї організації. Resistance випустила гру в день Мартіна Лютера Кінга-молодшого 21 січня 2002 року.[5][15][16] Його ціна становила 14,88 доларів США [5], що є посиланням на гасло «Чотирнадцять слів» білих расистів і неонацистський числовий код «88» (що означає «HH» або «Heil Hitler»)[17]. Кілька тисяч копій було виготовлено та відправлено Rainbo Records, поки компанія не розірвала свої зв’язки з Resistance Records у червні 2002 року[18].
Відгуки

Критики сприйняли гру вкрай негативно. У січні 2003 року журнал Stuff назвав Ethnic Cleansing 40-ою найбільш суперечливою відеогрою всіх часів. Співробітники висловили думку, що лише «дуже дурні діти» будуть сприйнятливі до цього повідомлення, і що це змусить гравців почуватися «недалекими мудаками».[11] Complex Networks[19] і UGO Networks назвали її найбільш расистською відеогрою в історії. Співробітник UGO К. Тор Дженсен назвав це «глибоко безглуздим».[6] Шон Вокер, голова Національного альянсу, пояснив United Press, що метою було створити расово-провокативну відеогру та сприяти расовій сегрегації.[7] Вільям Лютер Пірс, засновник Національного альянсу, стверджував, що гра була позитивно сприйнята, і до березня 2002 року було продано 2000 копій, причому 90% клієнтів були "білими хлопчиками-підлітками"[20].
Наразі гру заборонено транслювати на сервісі прямих трансляцій Twitch.[21]
Продовження
National Alliance та Resistance Records випустили подібну гру, «White Law», у червні 2003 року. У ньому знявся ірландсько-американський поліціянт, який бере до рук зброю, щоб захистити свою територію від расових меншин. Гра заснована на подіях псевдонімного роману «Щоденники Тернера». Національний Альянс висловив намір створити цілу лінійку расистських ігор, але більше ігор створено не було.[5][22]
Примітки
- ↑ Ethnic Cleansing (2002) Windows credits.
- ↑ а б в Racist Groups Using Computer Gaming to Promote Violence Against Blacks, Latinos and Jews. www.adl.org. Архів оригіналу за 8 квітня 2002. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ Solomon, Susan (1 грудня 2002). Boots and Braces. VICE (амер.). Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ Scheeres, Julia. Games Elevate Hate to Next Level. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ а б в г д Scheeres, Julia (20 лютого 2002). Games Elevate Hate to Next Level. Wired. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
- ↑ а б в Jensen, K. Thor (30 листопада 2010). The 11 Most Racist Video Games. UGO. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 21 жовтня 2014. [Архівовано 2012-01-28 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Gibson, Ellie (18 липня 2005). Racists launch PC game. Eurogamer. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
- ↑ News, A. B. C. Racists Produce High-Tech Hate Games. ABC News (англ.). Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ National Alliance (21 січня 2002). Ethnic Cleansing. Т. Windows. Resistance Records.
- ↑ Editor, Ellie Gibson Former Deputy (18 липня 2005). Racists launch PC game. Eurogamer.net (англ.). Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ а б в 50 Most Controversial Games Ever. Stuff: 75. Січень 2003. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 вересня 2017.
- ↑ ETHNIC CLEANSING [866]. Resistance.com. Архів оригіналу за 15 листопада 2005. Процитовано 21 жовтня 2014. [Архівовано 2005-11-15 у Wayback Machine.]
- ↑ Hate games spread on Web, group says. The Globe and Mail (en-CA) . 8 липня 2002. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ 476 F. 3d 719 - United States v. Ross. OpenJurist. 8 лютого 2007. Архів оригіналу за 13 серпня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
- ↑ а б Racist Groups Use Computer Gaming to Promote Hate (PDF). Anti-Defamation League. Архів (PDF) оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 21 жовтня 2014. [Архівовано 2013-11-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Games Extremists Play. Southern Poverty Law Center (амер.). 5 березня 2002. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ ADL Report: Growing Proliferation of Racist Video Games Target Youth on The Internet. www.adl.org. Архів оригіналу за 22 лютого 2002. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ Music Manufacturer Boots Resistance Records. Southern Poverty Law Center (амер.). 18 червня 2002. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ Hester, Larry (20 червня 2012). The 10 Most Racist Video Games. Complex. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
- ↑ Hate groups lure youths with computer games. St. Louis Post-Dispatch. 17 березня 2002. с. 11. Процитовано 19 січня 2026.
- ↑ List of Prohibited Games. Twitch.tv Help. Процитовано 24 травня 2020.
Prohibited Games without an Adults-Only rating [...] Ethnic Cleansing
- ↑ ADL Report: Growing Proliferation of Racist Video Games Target Youth on The Internet. Anti-Defamation League. 19 лютого 2002. Архів оригіналу за 17 серпня 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
