Еріон золотогрудий
| ?Еріон золотогрудий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Колібрієві (Trochilidae) |
| Підродина: | Lesbiinae |
| Триба: | Heliantheini |
| Рід: | Еріон (Eriocnemis) |
| Вид: | Еріон золотогрудий |
| Біноміальна назва | |
| Eriocnemis cupreoventris (Fraser, 1840) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Trochilus cupreo-ventris Trochilus cupreoventris Eriocnemis cupreo-ventris | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Eriocnemis cupreoventris |
 Віківиди: | Eriocnemis cupreoventris |
 ITIS: | 555253 |
 МСОП: | 22687930 |
 NCBI: | 689212 |
Еріон золотогрудий[2] (Eriocnemis cupreoventris) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Мешкає в Колумбії і Венесуелі.
Опис
Довжина птаха становить 9-10 см, вага 4,2-5,6 г. У самців верхня частина тіла зелена, блискуча, надхвістя і верхні покривні пера хвоста синьо-зелені, блискучі. Нижня частина тіла зелена, блискуча, центральна частина живота золотисто-мідна, нижні покривні пера хвоста фіолетові, блискучі. Лапи покриті білим пуховим пір'ям. Хвіст роздвоєний, синювато-чорний. Дзьоб прямий, чорний. У самиць горло поцятковане сірувато-білими плямками, нижня частина тіла менш мідно-червона. У молодих птахів груди чорнуваті, мідний відтінок в оперенні відсутній.
Поширення і екологія
Золотогруді еріони мешкають в горах Східного хребта Колумбійських Анд (на південь від Кундінамарки) і в горах Кордильєра-де-Мерида на північному заході Венесуели. Вони живуть на узліссях вологих гірських тропічних лісів і карликових лісів та на порослих чагарниками високогірних луках парамо. Зустрічаються на висоті від 1950 до 3000 м над рівнем моря, переважно на висоті понад 2500 м над рівнем моря. Здійснюють сезонні висотні міграції. Живляться нектаром квітучих чагарників і невисоких дерев, квіти яких мають короткі віночки, зокрема з родів Palicourea, Cavendishia і Pernettya, а також комахами, яких ловлять в польоті. Сезон розмноження триває з вересня по січень. Гніздо відносно велике, чашоподібне. розміщується в густій рослинності. В кладці 2 білих яйця.
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Золотогрудим еріонам загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Eriocnemis cupreoventris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 жовтня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).