Едвард Чарльз Стюарт Бейкер
| Едвард Чарльз Стюарт Бейкер | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Edward Charles Stuart Baker  |
| Народився | 4 жовтня 1864 Бардхаманd, Бенгальське президентство, Британська Індія, Британська імперія |
| Помер | 16 квітня 1944 (79 років) Кройдон, Великий Лондон, Лондон, Англія, Велика Британія |
| Країна |  Велика Британія |
| Діяльність | орнітолог, поліціянт, зоолог |
| Знання мов | англійська |
| Членство | Лондонське Ліннеївське товариство і ZSLd |
| Нагороди | |
Е́двард Чарльз Стюарт Бе́йкер (англ. Edward Charles Stuart Baker; 1864—1944) — британський орнітолог і поліцейський. Він каталогізував птахів Індії та опублікував друге видання «Фауни Британської Індії», яке включало введення триноміальної номенклатури.
Життя та кар'єра
Едвард Бейкер народився 1864 року в Британській Індії. Його батько Едвард Біскай Бейкер був заступник генерального інспектора поліції Бенгалії, мати — Маргарет Сюзанна Ашер. Бейкер здобув освіту у коледжі Святої Трійці у Стратфорд-на-Ейвоні в Англії. У 1883 році вступив до Індійської поліцейської служби. Перші три роки він провів у Бенгалії, але в 1886 році його перевели до Ґувахаті. Звідти він вирушив до Ассаму. Дослужився до звання генерального інспектора, що командував поліцією Ассаму. У 1910 році його призначили на службу до Спеціального відділу кримінального розшуку. У 1911 році він повернувся до Англії та обійняв посаду головного офіцера поліції лондонського порту, залишаючись на цій посаді до виходу на пенсію в 1925 році. У 1920 році за свої заслуги на цій посаді під час Першої світової війни він був призначений кавалером Ордена Британської імперії. Після виходу на пенсію він став мером Кройдона.
Він був тенісистом і мисливцем на велику дичину. Він втратив ліву руку під час нападу пантери в Сілчарі, штат Ассам, а під час різних мисливських експедицій його з ніг збив гаур та затоптав індійський носоріг.
Особисте життя
У 1886 році він одружився з Етель Мері Роффі, з якою у нього було чотири дочки. Їхня дочка Айріс Ада Стюарт Бейкер (1899—1997) була відомою акторкою.
Орнітологія
У вільний час він вивчав і колекціонував птахів Індії. Серед його книг були «Індійські качки та їхні союзники» (The Indian Ducks and their Allies, 1908), «Мисливські птахи Індії та Цейлону» (Game Birds of India and Ceylon, 1921), «Фауна Британської Індії, включаючи Цейлон та Бірму. Птахи» (The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds., 1922; вісім томів), «Мішмі-людожер» (Mishmi Man-eater, 1928), «Гніздування птахів Індійської імперії» (The Nidification of the Birds of the Indian Empire, 1932) та «Проблеми зозулі» (Cuckoo Problems, 1942; зозуля була його головним предметом вивчення в орнітології). Він зібрав вичерпну колекцію з майже 50 000 індійських пташиних яєць, частину якої передав Музею природної історії, де провів багато часу, працюючи над колекціями яєць з Індії та Таїланду. Його восьмитомний внесок у серію «Фауна Британської Індії, включаючи Цейлон і Бірму» став стандартним довідковим викладом з цієї теми. Частину колекції, близько 152 екземплярів, продали приватному музею болгарського царя Фердинанда I.[1] Він також працював в урядових консультативних комітетах з питань захисту птахів, а з 1913 по 1936 рік був почесним секретарем і скарбником Британської спілки орнітологів.
Окрім зразків яєць та птахів, які він збирав або отримував від інших, Бейкер також утримував невеликий звіринець в Індії. Серед тварин у його колекції були цивети, ведмеді, олені та птахи — чубаті змієїди, амурські кібчики, соколи та дятли.[2][3]
Деякі гнізда та яйця з його колекції вважаються сумнівного походження, і є припущення, що він штучно створив деякі кладки. Дехто, як-от Шарль Ворі, вважав його настільки ненадійним, що навіть пропонував знищити його колекцію яєць.[4]
На його честь названо кілька видів птахів — асамську югину (Yuhina bakeri) та рудоголову сутору (Psittiparus bakeri).
Публікації
Ранні публікації Бейкера зосереджені на районі Норт-Качар-Гілл в Ассамі, де він працював. Він також колекціонував яйця та опублікував їх каталог. Він також опублікував деякі нотатки про гніздування птахів і надіслав їх до журналу Ibis. Він також описав новий вид, Elachura haplonota[5], який для нього зібрав мисливець племені нага, але цей вид вже був описаний під назвою Pnoepyga chocolatina (тепер він називається Spelaeornis chocolatinus). [6] Його серія робіт, присвячених бюльбюлям цього регіону, включала картини, виконані ним із зображенням птахів на тлі вишуканих рослин цього регіону.
Примітки
- ↑ Boev, Zlatozar (1997). Stuart Baker's collection of birds in the National Museum of Natural History (Sofia). Historia naturalis bulgarica. 7: 5–13. Процитовано 12 серпня 2025.
- ↑ Baker, E. C. S. (1914). Some notes on tame Serpent Eagles. Spilornis cheela. Avicult. Mag. 5 (5): 154—159.
- ↑ Baker, E. C. S. (1914). Some notes on the White-legged Falconet Microhierax melanoleucus. Avicult. Mag. 5 (3): 93—98.
- ↑ Walters, M.P. (2005). My life with eggs. Zool. Med. Leiden. 79: 5—18.
- ↑ Baker, E. C. S. (1892). Notes on a new species of Wren found in North Cachar, Assam. Journal of the Bombay Natural History Society. 7 (3): 319—322.
- ↑ Ripley, S. Dillon (1954). Notes on Indian Birds VI. Additional comments on the wren-babbler, Spelaeornis (PDF). Postilla (20): 1—3. Архів оригіналу (PDF) за 29 червня 2016. Процитовано 28 січня 2017.
Посилання
- Obituary, The Times, 18 April 1944
- Obituary, Ibis. 1944:413-415
- Sclater W. L. (1944). Mr. E. C. Stuart Baker, C.I.E. Nature. 153 (3889): 580. Bibcode:1944Natur.153..580S. doi:10.1038/153580a0.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).