Поліціянт
| Поліціянт (-ка) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Співробітники столичної поліції в Лондоні | |||||||
| Заняття | |||||||
| Назви | Поліцейський / поліцейська | ||||||
| Синоніми | полісмен / полісвумен | ||||||
Сектор активності | Правоохоронні органи, громадська безпека, державна служба, публічні послуги, рятувальні роботи, захист приватної власності | ||||||
| Опис | |||||||
Освіта | Середня або вища освіта (залежно від держави) | ||||||
Пов'язані професії | жандармерія, військова поліція, охоронець, особистий охоронець, детектив, співробітник імміграційної служби | ||||||
| |||||||
Поліція́нт, в Україні офіційно поліце́йський (також полісмен, коп, офіцер поліції або констебль) — службовець поліції, який має законне право на роботу. У більшості державах «офіцер поліції» — це загальний термін, що не вказує на конкретне звання. У деяких державах використання звання «офіцер» законодавчо застосовуються лише для військовослужбовців.[1]
Поліціянти, як правило, відповідають за затримання підозрюваних, запобігання, виявлення та повідомлення про злочини, захист та допомогу населенню, а також за підтримання громадського порядку. Поліціянти можуть бути приведені до присяги та мають право заарештовувати людей та затримувати їх протягом обмеженого часу, а також виконувати інші обов'язки та повноваження. Деякі поліціянти проходять навчання зі спеціальних обов'язків, таких як боротьба з тероризмом, спостереження, захист дітей, захист VIP-персон, правоохоронні органи та методи розслідування тяжких злочинів, включаючи шахрайство, зґвалтування, вбивства та незаконний обіг наркотиків. Хоча багато поліціянтів носять відповідну форму, деякі поліціянти одягнені в цивільному одязі, щоб видати себе за представників громадськості. У більшості держав поліціянтам надаються звільнення від певних законів для виконання своїх обов'язків. Наприклад, поліціянт може застосувати силу, якщо необхідно, для арешту або затримання особи, коли це зазвичай було б нападом. У деяких державах поліціянти також можуть порушувати правила дорожнього руху для виконання своїх обов'язків.[2]
Етимологія
Слово «поліція» походить від грецького politeia, що означає уряд, що згодом означало його цивільну адміністрацію. Більш загальний термін для цієї функції - правоохоронець або офіцер охорони порядку. Шериф зазвичай є головним поліцейським округу, це слово походить від особи, яка забезпечує дотримання закону в ширі. Особа, якій було доручено виконувати функції шерифа, називається заступником.[3]
Поліціянти – це ті, хто уповноважені урядом забезпечувати дотримання законів, які він створює. У збірці статей та есе «Федераліст» Джеймс Медісон писав: «Якби люди були ангелами, уряд не був би потрібен». Ці слова стосуються тих, хто служить уряду, включаючи поліцію. Поширене прізвисько для поліцейського – «поліцейський»; походить від дієслова, що означає «арештовувати», яке саме походить від «хапати». Таким чином, «той, хто ловить», «поліцейський», було скорочено просто до «поліцейський».[4] Воно також може походити від латинського слова capere, прийшов до англійської мови через старофранцузьке слово caper.[5]
Українська мова
В офіційно-діловому стилі, законах та положеннях України офіційно закріплено термін «поліцейський». Проте значна частина авторитетних українських мовознавців розглядає термін «поліцейський» як кальку з російської мови. Фахівці радять віддавати перевагу формі «поліціянт» для іменника та «поліційний» для прикметника, оскільки саме ці варіанти відповідають логіці українського словотвору та є більш органічними.[6]
Мовознавець Олександр Авраменко пояснює, що словотвірна частка -ей- не властива українській мові та є типовою для російських слів. З огляду на це він рекомендує використовувати питому форму «поліціянт», а як прикметник застосовувати слово «поліційний».[7]
Цю позицію підтримував і Олександр Пономарів, доктор філологічних наук та професор. Він послідовно наголошував на необхідності перекладу російського іменника «полицейский» українським відповідником «поліціянт», а прикметникову форму радив перекладати як «поліційний».[8]
Докторка філологічних наук та професорка Катерина Городенська стверджує, що вживання слів «поліційний» та «поліціянт» є значно природнішим для української мовної системи. За її словами, ці форми відповідають нормам традиційного словотворення, на відміну від офіційно затвердженого варіанта.[9]
Див. також
- Поліційна корупція
- Начальник поліції
- Офіцер польової підготовки
- Внутрішні справи (правоохоронні органи)
- Військова поліція
- Співробітник правоохоронних органів
- Поліцейський тактичний підрозділ
- Начальник (військової поліції)
- Мандрівний офіцер
- Список сленгових термінів, пов'язаних з поліцією
Примітки
- ↑ Rfletcher. Understanding the Roles of Military Officers and Enlisted Service Members. Military OneSource. Процитовано 6 квітня 2024.
- ↑ Dulaney, W. Marvin (1996). Black Police in America. Indiana University Press. с. 21. ISBN 0-253-21040-2.
- ↑ Sheriff and Deputy Sheriff: LE & Police Careers | B&SC. www.bryantstratton.edu (амер.). 23 травня 2025. Процитовано 25 лютого 2026.
- ↑ Dalzell, T. (2007). Concise New Partridge Dictionary of Slang. New York: Routledge. с. 162. ISBN 9780415212595.
- ↑ Partridge, E. (1972). A Dictionary of Historical Slang. London: Penguin. ISBN 9780140510461.
- ↑ Поліцейський, поліціянт, поліціант, поліцай чи полісмен — як правильно називати представника Національної поліції України: мовознавці. NV (укр.). Процитовано 13 квітня 2026.
- ↑ Поліцейський чи поліціянт: як називати українського правоохоронця. 24 Канал (укр.). 4 липня 2023. Процитовано 13 квітня 2026.
- ↑ Блог професора Пономарева: поліцейський проти поліціянта. BBC News Україна (укр.). 16 березня 2015. Процитовано 13 квітня 2026.
- ↑ ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ – ПОЛІЦІЙНИЙ – ПОЛІЦІЯНТ
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).