YaChudo

Dziennik Ustaw

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej
Перша сторінка паперового
Dziennik Ustaw (2006)
Країна Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
ТипАперіодичне видання, урядовий вісник
Мовапольська
ВидавецьКанцелярія прем'єр-міністра Польщі (видається за допомогою Урядового центру законодавства)
ФорматЕлектронний (з 2012)
Засновано1 лютого 1918
Головний офісПольща
ISSN0867-3411
dziennikustaw.gov.pl
CMNS: Dziennik Ustaw у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Неіснуючий нині пункт продажу Dziennika Ustaw і Monitor Polski на вул. Повсінській, 69 у Варшаві. З 1 січня 2012 року Dziennik Ustaw публікується виключно в електронному вигляді.

Dziennik Ustaw (Dz. U.[1], ортографічно правильне скорочення: DzU або Dz.U.[2]), повна назва: Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej — офіційний вісник Республіки Польща. Це єдине офіційне джерело пізнання загальнообов'язкового права в Польщі. Видання Dziennik Ustaw є виключною компетенцією прем'єр-міністра, який реалізує її за допомогою редакційного колективу в Урядовому центрі законодавства (пол. Rządowe Centrum Legislacji).

Dziennik Ustaw, який безперервно видається до сьогодні, був створений на підставі ст. 21 декрету Регентської ради Королівства Польського від 3 січня 1918 року, а його перший номер вийшов 1 лютого 1918 року (спочатку під назвою Dziennik Praw, сучасну назву впровадив закон від 31 липня 1919 року).

З 1 січня 2012 року Dziennik Ustaw публікується виключно в електронній формі і надається на спеціально призначеному для цього вебсайті.

Зміст

У Журналі законів оприлюднюються нормативні акти, зазначені в Конституції Республіки Польща[3] та в Законі про оприлюднення нормативних актів та деяких інших правових актів[4]. Ними є:

  1. Конституція Республіки Польща,
  2. закони,
  3. розпорядження з силою закону, видані Президентом Республіки Польща,
  4. розпорядження, видані Президентом Республіки Польща, Радою Міністрів, Прем'єр-міністром, міністрами, які керують відділами урядової адміністрації, головами визначених законами комітетів – які є членами Ради Міністрів, а також Національною радою з телерадіомовлення,
  5. зведені (єдині) тексти актів, визначених у п. 1-4,
  6. міжнародні договори, ратифіковані за попередньою згодою, вираженою в законі, та урядові заяви щодо чинності цих договорів,
  7. рішення Конституційного Трибуналу щодо нормативних актів, оприлюднених у Журналі законів,
  8. постанови Ради Міністрів про скасування розпоряджень міністра,
  9. правові акти щодо стану війни та укладення миру,
  10. правові акти щодо референдуму про затвердження змін до Конституції та загальнонаціонального референдуму,
  11. правові акти щодо виборів до Сейму та Сенату,
  12. правові акти щодо скорочення строку повноважень Сейму,
  13. правові акти щодо виборів Президента Республіки Польща,
  14. правові акти щодо загальної або часткової мобілізації та застосування Збройних Сил для оборони Республіки Польща,
  15. правові акти щодо воєнного стану,
  16. правові акти щодо надзвичайного стану,
  17. правові акти щодо стану стихійного лиха,
  18. постанови Верховного Суду про визнання дійсності виборів Президента РП, виборів до Сейму і Сенату, а також дійсності референдуму про затвердження змін до Конституції та загальнонаціонального референдуму,
  19. повідомлення про виправлення помилок,
  20. інші правові акти, якщо це передбачено окремими законами.

Назва

Dziennik Ustaw виходив у Польщі під різними назвами залежно від офіційної назви держави:

Попередники офіційного вісника

Корона Королівства Польського (1386–1795), Річ Посполита (1569–1795) (І Річ Посполита)

  • XVI ст. – 1793 – конституції (збірник законів, ухвалених певним сеймом)
  • 1732–1952 (роки 1347–1793) – збірник законів Volumina Legum
  • 1794 – Gazeta Rządowa (без промульгації)

Офіційні вісники

Землі Речі Посполитої під поділами

  • Варшавське герцогство (1807–1815)
    • 1807–1813 – Dziennik Praw Księstwa Warszawskiego
  • Королівство Польське (1815–1918)
    • 1815–1871 – Dziennik Praw Królestwa Polskiego[5]
    • 1875–1914 – неофіційні видання (після скасування Dziennika Praw)[6][7][8]:
      • 1875–1886 (роки 1871–1885) – Zbiór praw. Postanowienia i rozporządzenia rządu w guberniach Królestwa Polskiego obowiązujące, wydane po zniesieniu w 1871 roku urzędowego wydania Dziennika Praw Królestwa Polskiego[9][10][11]
      • 1887–1903 (роки 1886–1900) – Zbiór praw obowiązujących w Guberniach Królestwa Polskiego[12][10][13]
      • 1903–1907 (роки 1901–1907) – Zbiór Praw Królestwa Polskiego za wiek XX[14][15][16]
      • 1909–1914 (роки 1906–1911) – Roczniki Informacyjne o Nowych Prawach w Królestwie Polskiem Obowiązujących[17][18]

Друга Річ Посполита (1918–1945) (Друга світова війна [1939–1945]), Республіка Польща (1944–1952)

  • 1918 – Dziennik Praw Królestwa Polskiego (Dz.Pr.K.P.)
  • 1918–1919 – Dziennik Praw Państwa Polskiego (Dz.Pr.P.P.)
  • 1919–1952 – Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (Dz.U.R.P. або Dz.U.)

Агресія нацистської Німеччини та СРСР проти Польщі у 1939 році змусила видавати Dziennik Ustaw за межами країни. Останній номер у воюючій Польщі вийшов 5 вересня 1939 року. З 31 жовтня 1939 року до 21 червня 1944 року Dziennik Ustaw РП видавався спочатку в Парижі, а пізніше в Лондоні Урядом РП у вигнанні. У період з 21 липня 1944 року по 5 липня 1945 року паралельно публікувалися два Журнали законів Республіки Польща: один видавався в Лондоні Урядом РП у вигнанні, а інший — у Любліні владою Польської Народної Республіки. Про ці факти часто забувають. В інформаційних правових системах Журнали законів, видані Урядом РП у вигнанні, закінчуються 1943 роком або взагалі пропущені як неіснуючі (це стосується і Monitor Polski, виданого в еміграції у 1939–1940 роках). З 1944 по 1945 рік публікується лише зміст Журналів законів, виданих владою Польської Народної Республіки.

Польська Народна Республіка (1952–1989)

  • 1952–1989 – Dziennik Ustaw Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej (Dz. U.)

Третя Річ Посполита (з 1989) (Республіка Польща)

  • з 1990 – Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (Dz. U.)

Правові основи

Видання Dziennik Ustaw послідовно регулювали:

Посилання на джерело

При посиланні на правові акти, опубліковані в Dziennik Ustaw, необхідно навести повну назву правового акта разом із датою його ухвалення, а потім у дужках вказати місце публікації таким чином[19]:

  1. абревіатура назви журналу: «Dz. U.»,
  2. якщо правовий акт був опублікований в інший рік, ніж дата його ухвалення, необхідно також вказати рік публікації: «z XXXX r.»,
  3. щодо актів, виданих до 2012 року, можна додатково вказати номер журналу, в якому акт був опублікований: «Nr ...»,
  4. позиція в журналі, під якою акт був опублікований: «poz. ...»,
  5. після коми примітка «z późn. zm.» (зі змінами) — якщо на дату цитування діє версія акта, змінена порівняно з версією, опублікованою в цитованому джерелі (форма примітки випливає безпосередньо з § 158 абз. 5 правил законодавчої техніки[20]; у неофіційному обігу іноді можна зустріти форму «ze zm.»)
  6. якщо акт охоплений зведеним (єдиним) текстом, замість місця публікації первісного тексту слід вказати публікаційну адресу повідомлення, що містить зведений текст: «Dz. U. z XXXX r. Nr ..., poz. ...». Правила законодавчої техніки не передбачають у реквізитах правового акта додаткових приміток, як-от «tekst jednolity» (зведений текст), «t.j.» тощо.

Приклад запису правового акта із зазначенням джерела:

  • ustawa z dnia 15 września 2000 r. – Kodeks spółek handlowych (Dz. U. z 2024 r. poz. 18, z późn. zm.)
  • ustawa z dnia 21 sierpnia 1997 r. o gospodarce nieruchomościami (Dz. U. z 2024 r. poz. 1145, z późn. zm.)
  • ustawa z dnia 13 stycznia 2012 r. o zmianie ustawy o emeryturach i rentach z Funduszu Ubezpieczeń Społecznych oraz niektórych innych ustaw (Dz. U. poz. 118)

В інтернет-базах правових актів для зручності використання можна застосовувати спрощений запис, наприклад, Dz.U.2024.1145.

Абревіатура

Згідно з § 162 абз. 2 п. 1 правил законодавчої техніки, які як невід'ємна частина розпорядження мають загальнообов'язкову силу, Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej позначається абревіатурою «Dz. U.» (з пробілом між «Dz.» та «U.»). Трохи інше написання рекомендує пізніша (від 15 травня 2006 року) орфографічна ухвала № 13[2] Ради польської мови, а саме «DzU» або «Dz.U.» (без пробілу між «Dz» і «U»). Відповідно до тієї ж ухвали, скорочення слова «номер» має писатися з малої літери (тобто «nr») — що, крім того, випливає із загальної орфографічної норми[21].

Не слід плутати подібну абревіатуру «Dz. Urz.» із Dziennikiem Ustaw. Абревіатура Dz. Urz. може стосуватися іншого офіційного вісника (наприклад, Dz. Urz. Min. Zdrowia — Офіційний вісник Міністерства охорони здоров'я) або Офіційного вісника Європейського Союзу (наприклад, Dz. Urz. UE, Dz. Urz. WE). У самому Офіційному віснику ЄС для його позначення використовується скорочення «Dz.U.».

Доступність

Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej видається Прем'єр-міністром за допомогою Урядового центру законодавства. З 1 січня 2012 року він доступний в офіційній електронній формі на сайті Офіційних вісників Прем'єр-міністра[22], зі збереженням порядку позицій у даному календарному році. У неофіційній версії — у безкоштовних або платних правових інформаційних системах, наприклад, в Internetowy System Aktów Prawnych на сторінках Сейму РП — усі номери з 1918 року. Тексти з неофіційних джерел не мають статусу автентичності, що означає, що в разі виникнення юридично значущої помилки в неофіційній публікації, можливі негативні наслідки несе її читач (відповідно до принципу ignorantia iuris nocet). 4 жовтня 2017 року в електронній формі також було надано доступ до Dziennik Ustaw, який видавався урядом РП у вигнанні у 1939–1990 роках; однак правові акти, видані цим урядом до 5 липня 1945 року, не були включені як частина чинного правопорядку нарівні з правовими актами комуністичної влади[23].

Суперечності, пов'язані з оприлюдненням нормативних актів у Dziennik Ustaw

Рішення КС у справі K 34/15

У грудні 2015 року Прем'єр-міністр Беата Шидло призупинила публікацію в Dziennik Ustaw рішення Конституційного Трибуналу у справі K 34/15 від 3 грудня 2015 року щодо відповідності Конституції РП деяких положень закону від 25 червня 2015 року про Конституційний Трибунал, оскільки, на її думку, воно могло бути винесене з «правовими вадами» у зв'язку з його прийняттям у складі п'яти, а не дев'яти суддів[24]. 10 грудня 2015 року за роз'ясненнями з цього приводу до голови Конституційного Трибуналу звернулася голова Канцелярії Прем'єр-міністра Беата Кемпа, повідомивши про призупинення публікації рішення до їх отримання[25]. Це був перший такий випадок від початку судочинної діяльності Конституційного Трибуналу у 1986 році[24]. У надісланій 11 грудня відповіді голова КС звернув увагу на те, що відповідно до ст. 190 абз. 2 Конституції оприлюднення рішень Конституційного Трибуналу є конституційним обов'язком і підлягає виконанню невідкладно уповноваженим на це органом, яким є Прем'єр-міністр, і Конституція не передбачає у зв'язку з цим жодних винятків[26].

14 грудня 2015 року Окружна прокуратура у Варшаві розпочала розслідування щодо невиконання з 3 грудня 2015 року державними службовцями обов'язків, що випливають зі ст. 190 абз. 2 Конституції РП та ст. 3 Закону від 20 липня 2000 року про оприлюднення нормативних актів та деяких інших правових актів, шляхом утримання від невідкладного оприлюднення рішення Конституційного Трибуналу, винесеного 3 грудня 2015 року, чим було завдано шкоди суспільним інтересам (діяння, передбачене ст. 231 § 1 Кримінального кодексу)[27].

Рішення у справі K 34/15 було опубліковано 16 грудня 2015 року[28].

Розслідування у цій справі було закрито 7 січня 2016 року[29]. З висновків варшавської Окружної прокуратури випливає, що рішення технічно було готове до публікації 4 грудня 2015 року, тобто наступного дня після передачі його головою КС до Урядового центру законодавства, проте рішення про його оприлюднення мала ухвалювати індивідуально Прем'єр-міністр Беата Шидло. На думку Прокуратури, рішення від 4 грудня 2015 року до 16 грудня 2015 року, тобто дати, коли воно було оприлюднене, не публікувалося з причин, що залежали від Прем'єр-міністра, а зволікання з публікацією рішення призвело до стану загрози для суспільних інтересів. Про закриття провадження було ухвалено рішення з огляду на факт остаточної публікації рішення КС та відсутність можливості довести, що Прем'єр-міністр, не оприлюднюючи рішення в період між 4 грудня 2015 року і 16 грудня 2015 року, «усвідомлювала у вигляді впевненості або ймовірності, що діє на шкоду суспільним інтересам»[29].

Рішення КС у справі K 47/15

У березні 2016 року Беата Шидло призупинила публікацію в Dziennik Ustaw чергового рішення Конституційного Трибуналу — у справі K 47/15 щодо новелізації закону про КС від 22 грудня 2015 року — стверджуючи, що не може опублікувати те, що є «позицією деяких суддів КС»[30]. Повідомлення про неопублікування рішення подали до прокуратури понад 1700 фізичних осіб, а також об'єднання та фонди[31].

27 квітня 2016 року Окружна прокуратура Варшава-Прага відмовила в порушенні розслідування щодо невиконання державними службовцями обов'язків, що випливають зі ст. 190 абз. 2 Конституції від 2 квітня 1997 року та ст. 3 закону від 10 липня 2000 року про оприлюднення нормативних актів та деяких інших правових актів шляхом утримання від невідкладного оприлюднення рішення Конституційного Трибуналу від 9 березня 2016 року[32]. Окружний прокурор Павел Бляховський в обґрунтуванні рішення написав, що під час перевірки в діях Прем'єр-міністра, Міністра – Члена Ради Міністрів, а також голови і працівників Урядового центру законодавства не виявлено ознак невиконання обов'язків[33]. Прокуратура також визнала, що уряд зобов'язаний перевіряти законність рішень Конституційного Трибуналу, проте без вказівки правової підстави для цього[34]. Раніше від розслідування були відсторонені прокурори, які хотіли розпочати слідство у цій справі[35]. 5 червня 2018 року рішення у справі K47/15 було опубліковано у Dziennik Ustaw[36] внаслідок набрання чинності 23 травня 2018 року ухваленою Сеймом 12 квітня 2018 року новелізацією закону — Положення, що запроваджують закон про організацію та порядок провадження перед Конституційним Трибуналом, а також закон про статус суддів Конституційного Трибуналу[37].

Наступні рішення КС

До 27 травня 2016 року Беата Шидло призупинила публікацію ще семи рішень КС[38].

16 серпня 2016 року уряд Беати Шидло опублікував 18 заборгованих рішень Конституційного Трибуналу в Dziennik Ustaw. Не було здійснено промульгації 2 рішень — від 9 березня і 11 серпня[39][40].

29 грудня 2016 року було опубліковано 15 заборгованих рішень КС, винесених між 27 вересня і 13 грудня (поз. 2196–2210)[41]. Не були опубліковані 3 рішення, зокрема рішення від 9 березня 2016 року[42].

22 березня 2018 року до Сейму надійшов депутатський проєкт закону про зміну закону — Положення, що запроваджують закон про організацію та порядок провадження перед Конституційним Трибуналом, а також закон про статус суддів Конституційного Трибуналу за авторством депутатів від «Права і Справедливості»[43]. Проєкт мав на меті визначити спосіб публікації рішень Конституційного Трибуналу від 9 березня, 11 серпня та 7 листопада 2016 року (сигн. K 47/15, K 39/16 та K 44/16)[43]. 12 квітня 2018 року Сейм, переважно голосами депутатів клубу «Право і Справедливість» та кола «Вільні і Солідарні», ухвалив закон про зміну закону — Положення, що запроваджують закон про організацію та порядок провадження перед Конституційним Трибуналом, а також закон про статус суддів Конституційного Трибуналу[44]. 2 травня 2018 року закон підписав президент РП Анджей Дуда[45]. Закон набрав чинності протягом 14 днів з дня оприлюднення в Dziennik Ustaw[43], тобто 23 травня 2018 року[37]. Відповідно до ст. 2 закону рішення від 9 березня, 11 серпня та 7 листопада 2016 року публікуватимуться після розпорядження про їх публікацію головою КС, виданого протягом 7 днів від дня набрання чинності законом[43][37], тобто до 30 травня 2018 року[46]. 4 червня 2018 року прессекретар КС Роберт Любанський повідомив PAP, що голова Конституційного Трибуналу Юлія Пшилембська розпорядилася 29 травня 2018 року опублікувати три рішення КС від 2016 року[47]. 5 червня 2018 року були опубліковані рішення Конституційного Трибуналу від 9 березня, 11 серпня та 7 листопада 2016 року (сигн. K 47/15, K 39/16 та K 44/16) в Dziennik Ustaw[36].

Через протести проти рішення КС від 22 жовтня 2020 року, з його публікацією зволікали до 27 січня 2021 року[48].

Інститут публікації в Dziennik Ustaw став інструментом політичних ігор угруповань, що перебувають при владі[49].

Рішення КС після 13 грудня 2023 року

Після складення присяги третім урядом Дональда Туска над резолютивними частинами рішень КС, винесених за участю так званих суддів-дублерів, почали додавати примітку, що вказує на те, що відповідно до рішень Європейського суду з прав людини дане рішення було винесене «у складі, встановленому з порушенням основоположного принципу, що застосовується до вибору суддів Конституційного Трибуналу, і, як наслідок, такому, що порушує сутність права на суд, встановленого законом»[50]. Вперше таким чином було опубліковано рішення КС від 5 грудня 2023 року щодо положень Закону про полювання (публікація відбулася 18 грудня 2023 року)[51]. Форма публікації цих рішень наразилася на критику з боку частини юристів, які вказують на відсутність правових підстав для розміщення такої примітки[52].

Закони

Суперечності щодо оприлюднення нормативних актів пов'язані також із ситуаціями, коли публікація акта чи рішення Конституційного Трибуналу відбувалася із запізненням. Згідно з Конституцією РП, оприлюднення закону в Dziennik Ustaw є елементом його промульгації, а конституційні норми пов'язують набрання чинності нормативними актами з їхнім оприлюдненням[53]. Ця проблема набула особливої гостроти у зв'язку з випадками непублікування рішень Конституційного Трибуналу, що призводило до суперечок щодо правових наслідків таких рішень[54].

Див. також

Примітки

  1. ↑ див. Легальне визначення
  2. ↑ а б Uchwała ortograficzna nr 13 Rady Języka Polskiego.
  3. ↑ Art. 87 ust. 1, art. 190 ust. 2 zd. 1 i art. 234 Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. (Dz.U. z 1997 r. nr 78, poz. 483).
  4. ↑ Art. 9 ustawy z dnia 20 lipca 2000 r. o ogłaszaniu aktów normatywnych i niektórych innych aktów prawnych (Dz.U. z 2019 r. poz. 1461).
  5. ↑ Encyklopedya Powszechna Kieszonkowa (вид. Zeszyt X). Warszawa: Nakład druk i własność Noskowskiego. 1888.
  6. ↑ Ireneusz Ihnatowicz (1971). Vademecum do badań nad historią XIX i XX wieku. Т. 2. Państwowe Wydawn. Naukowe. с. 28. Процитовано 16 квітня 2019.
  7. ↑ Czesława Ohryzko-Włodarska (1973). Organizacja wladz wlościańskich w Królestwie Polskim i ich pozostalość aktowa (1864-1918). Państwowe Wydawn. Naukowe. с. 48. Процитовано 16 квітня 2019.
  8. ↑ Wyziński, Wincenty (oprac.) (1875). Przedmowa. Zbiór praw. Postanowienia i rozporządzenia Rządu, w Guberniach Królestwa Polskiego obowiązujące, wydane po zniesieniu w 1871 roku urzędowego wydania Dziennika Praw Królestwa Polskiego. T. 1 (pl ru) . с. VII-XV (6-14). Процитовано 16 квітня 2019.
  9. ↑ Zbiór Praw. Бібліотека Сейму. Процитовано 31 січня 2019.
  10. ↑ а б Zbiór praw (pl ru) . 1875–1892. Процитовано 31 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  11. ↑ Zbiór praw. Postanowienia i rozporządzenia rządu w guberniach Królestwa Polskiego obowiązujące [...] (pl ru) . Biblioteka Cyfrowa GBPiZS. 1875–1886. Sygnatura = 1280 KPiP. Процитовано 16 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  12. ↑ Zbiór Praw Królestwa Polskiego. Бібліотека Сейму. Процитовано 31 січня 2019.
  13. ↑ Zbiór praw obowiązujących w Guberniach Królestwa Polskiego (pl ru) . Biblioteka Cyfrowa GBPiZS. 1887–1891. Sygnatura = 1281 KPiP. Процитовано 18 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  14. ↑ Zbiór Praw Królestwa Polskiego za wiek XX. Бібліотека Сейму. Процитовано 31 січня 2019.
  15. ↑ Sbornik Zakonov Gubernìj Carstva Pol'skago za XX Stolětìe : izdanìe nieoficìal'noe Stepana Godlevskago [Zbiór Praw Królestwa Polskiego za wiek XX] (pl ru) . izd. Stepana Godlevskago. 1903–1907. Процитовано 31 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  16. ↑ Czasopismo prawno-historyczne: Annales d'histoire du droit. Т. 55 (вид. 2). Państwowe Wydawn. Naukowe. 2003. с. 251. Процитовано 19 квітня 2019.
  17. ↑ Roczniki Informacyjne o Nowych Prawach w Królestwie Polskiem Obowiązujących. Бібліотека Сейму. Процитовано 31 січня 2019.
  18. ↑ Roczniki Informacyjne o Nowych Prawach w Królestwie Polskiem Obowiązujących. Druk Drukarni Polskiej (L. Straszewicza) ; Wydawnictwo Stefana Godlewskiego. 1909–1914. Процитовано 31 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  19. ↑ Sławomira Wronkowska, Maciej Zieliński, ред. (2021). Komentarz do zasad techniki prawodawczej z dnia 20 czerwca 2002 (вид. Wydanie trzecie zaktualizowane i uzupełnione). Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe. с. s. 264–270. ISBN 978-83-7666-687-7. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  20. ↑ Rozporządzenie Prezesa Rady Ministrów z dnia 20 czerwca 2002 r. w sprawie "Zasad techniki prawodawczej" (Dz.U. z 2026 r. poz. 300)
  21. ↑ [84] 18.27. Nazwy indywidualne (jednostkowe) urzędów, władz (...). PWN – Słownik języka polskiego. Процитовано 9 травня 2019.
  22. ↑ Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. dziennikustaw.gov.pl. Процитовано 10 серпня 2017.
  23. ↑ Marszałek Sejmu: Upublicznienie dzienników urzędowych władz RP na uchodźstwie to zmiana postrzegania państwowej tożsamości - Sejm Rzeczypospolitej Polskiej. www.sejm.gov.pl. 4 жовтня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  24. ↑ а б Siedlecka, Ewa (15 грудня 2015). PiS wygasi Trybunał. Gazeta Wyborcza: 3.
  25. ↑ Kryszkiewicz, Małgorzata (14 грудня 2015). Spór o publikację, czyli o pietruszkę. Dziennik Gazeta Prawna: A4.
  26. ↑ K 34/15 – odpowiedź Prezesa TK na pismo KPRM z 10 grudnia 2015 r. dot. publikacji wyroku K 34/15. Trybunał Konstytucyjny. trybunal.gov.pl. 11 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
  27. ↑ Informacja o wszczęciu śledztwa w sprawie przekroczenia uprawnień w związku z zaniechaniem publikacji wyroku Trybunału Konstytucyjnego. Prokuratura Okręgowa w Warszawie. warszawa.po.gov.pl. 17 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
  28. ↑ Wyrok Trybunału Konstytucyjnego z dnia 3 grudnia 2015 r. sygn. akt K 34/15 (Dz.U. z 2015 r. poz. 2129).
  29. ↑ а б Informacja o umorzeniu śledztwa w sprawie niedopełnienia obowiązków w związku z zaniechaniem publikacji wyroku Trybunału Konstytucyjnego. Prokuratura Okręgowa w Warszawie. warszawa.po.gov.pl. 7 січня 2016. Процитовано 9 січня 2016.
  30. ↑ Premier: nie złamałam konstytucji; nie mogę opublikować czegoś, co nie jest orzeczeniem. pap.pl. 2018–10–05, 16:36. Процитовано 29 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  31. ↑ 1700 zawiadomień, ale śledztwa nie będzie. Decyzja prokuratury trudna do zaskarżenia. tvn24.pl. 27 квітня 2016. Процитовано 1 травня 2016.
  32. ↑ Komunikat Prokuratora Okręgowego Warszawa – Praga w Warszawie w sprawie PO V Ds. 47.2016. Prokuratura Okręgowa Warszawa-Praga w Warszawie. warszawapraga.po.gov.pl. 27 квітня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.
  33. ↑ Bez śledztwa w sprawie niedrukowania wyroku TK. Prokuratura: Nie trzeba publikować. Dziennik Gazeta Prawna. prawo.gazetaprawna.pl. 27 квітня 2016. Процитовано 30 квітня 2016.
  34. ↑ Siedlecka, Ewa (28 квітня 2016). Jak prokuratura uniewinniła rząd Beaty Szydło. Gazeta Wyborcza: 5.
  35. ↑ Stankiewicz, Andrzej (28 квітня 2016). Zaczyna się chaos. Rzeczpospolita: A3.
  36. ↑ а б Dz.U. z 2018 r. poz. 1077; Dz.U. z 2018 r. poz. 1078; Dz.U. z 2018 r. poz. 1079.
  37. ↑ а б в Ustawa z dnia 12 kwietnia 2018 r. o zmianie ustawy – Przepisy wprowadzające ustawę o organizacji i trybie postępowania przed Trybunałem Konstytucyjnym oraz ustawę o statusie sędziów Trybunału Konstytucyjnego (Dz.U. z 2018 r. poz. 849)
  38. ↑ Siedlecka, Ewa (27 травня 2016). Duda ma kolejny kłopot z TK. Gazeta Wyborcza: 4.
  39. ↑ Rząd opublikował zaległe wyroki Trybunału Konstytucyjnego. Poza dwoma. tvn24.pl. 16 серпня 2016. Процитовано 18 серпня 2016.
  40. ↑ Wyroki Trybunału Konstytucyjnego oczekujące na ogłoszenie w Dzienniku Ustaw. trybunal.gov.pl. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 18 серпня 2016.
  41. ↑ Dzienniku Ustaw 2016. isap.sejm.gov.pl. Процитовано 9 січня 2017.
  42. ↑ Rząd opublikował 15 zaległych wyroków Trybunału Konstytucyjnego. polskieradio.pl. 29 грудня 2016. Процитовано 9 січня 2017.
  43. ↑ а б в г Druk nr 2388. sejm.gov.pl. Процитовано 12 квітня 2018.
  44. ↑ Głosowanie nr 13 na 61. posiedzeniu Sejmu. sejm.gov.pl. Процитовано 12 квітня 2018.
  45. ↑ Oficjalna strona Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej / Aktualności / Wydarzenia / Dziewięć ustaw z podpisem Prezydenta. www.prezydent.pl. 3 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  46. ↑ Małgorzata Kryszkiewicz (23 травня 2018). Wydrukują wyroki trybunału. Będą nazywać się jednak "rozstrzygnięciami". prawo.gazetaprawna.pl. Процитовано 30 травня 2018.
  47. ↑ Rzecznik TK: Julia Przyłębska zarządziła publikację trzech rozstrzygnięć Trybunału Konstytucyjnego z 2016 r. prawo.gazetaprawna.pl. 4 червня 2018. Процитовано 4 червня 2018.
  48. ↑ Wyrok w sprawie aborcji opublikowany i wchodzi w życie. Prawo.pl. 27 січня 2021. Процитовано 5 листопада 2024.
  49. ↑ Radosław Botev (2023). 5. Wnioski i refleksje. Zaniechanie publikacji w Dzienniku Ustaw jako przestępstwo niedopełnienia obowiązków służbowych przez funkcjonariusza publicznego (PDF) (пол.). Lutkówka: Fundacja Kontroli Społecznej „Nomos”. с. 12. ISBN 978-83-958219-3-6. Процитовано 29 лютого 2024.
  50. ↑ Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 29 січня 2024.
  51. ↑ Dz.U. z 2023 r. poz. 2698
  52. ↑ ideo- www.ideo.pl (21 грудня 2023). Adnotacja przy wyroku TK nie pomoże, potrzeba systemowych rozwiązań. Prawo.pl. Процитовано 29 січня 2024.
  53. ↑ Trybunał Konstytucyjny: 1999. trybunal.gov.pl. Архів оригіналу за 14 жовтня 2025. Процитовано 15 вересня 2026.
  54. ↑ Trybunał Konstytucyjny, Wyłączna kompetencja Prezesa Rady Ministrów do wydawania Dziennika Ustaw i Monitora Polskiego, wyrok z 23 września 2025 r., sygn. P 3/25.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).