Пінон смарагдовий
| ?Пінон смарагдовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон смарагдовий |
| Біноміальна назва | |
| Ducula myristicivora (Scopoli, 1786)[2] | |
| Синоніми | |
| Columba myristicivora | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ducula myristicivora |
 Віківиди: | Ducula myristicivora |
 ITIS: | 177380 |
 МСОП: | 22728096 |
 NCBI: | 1965265 |
Пі́нон смарагдовий[3] (Ducula myristicivora) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[4]. Ендемік Індонезії. Біяцький пінон раніше вважався підвидом смарагдового пінона, однак був визнаний окремим видом у 2021 році.
Опис
Довжина птаха становить 41-43 см, вага 540 г. Забарвлення переважно сіре, верхня частина тіла і крила смарагдово-зелені, крила, шия і живіт мають рожевуватий відтінок. Махові і стернові пера чорні з блакитним відблиском. Райдужки карі, дзьоб чорний, лапи тілесно-червоного кольору.
Поширення і екологія
Смарагдові пінони мешкають на островах Віді і Гебе на сході Молуккського архіпелагу, а також на островах Раджа-Ампат на захід від Нової Гвінеї. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і в мангрових лісах. Живляться плодами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula myristicivora.
- ↑ Scopoli, Giovanni Antonio (1786). Deliciae florae faunae insubricae, seu Novae, aut minus cognitae species plantarum et animalium quas in Insubica austriaca tam spontaneas, quam exoticas vidit (Latin) . Т. 2. Ticini [Pavia]: Typographia Reg. & Imp. Monasterii S. Salvatoris. с. 94.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).