Пінон рудогрудий
| ?Пінон рудогрудий | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Пінон (Ducula) |
| Вид: | Пінон рудогрудий |
| Біноміальна назва | |
| Ducula chalconota (Salvadori, 1874) | |
| Підвиди | |
| Див. Підвиди | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ducula chalconota |
 Віківиди: | Ducula chalconota |
 ITIS: | 177368 |
 МСОП: | 22691734 |
 NCBI: | 1965251 |
Пі́нон рудогрудий[2] (Ducula chalconota) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Нової Гвінеї.
Опис
Довжина самців становить 41—42 см, довжина самиці 37—39 см, вага 595—625 г. Голова сіра, спина і покривні пера крил зелені з бронзовим і блакитним відблиском. Махові пера темно-зелені з синюватим відблиском. Хвіст чорнуватий з блакитним відблиском. Горло коричневе, груди рудувато-бордові, живіт і боки каштанові. Очі червонуваті, дзьоб темно-сірий, лапи червоні. У представників типового підвиду спина має червонувато-пурпуровий відблиск[3][4].
Підвиди
Виділяють два підвиди:[5]
- D. c. chalconota (Salvadori, 1874) — півострів Чендравасіх (північний захід Нової Гвінеї);
- D. c. smaragdina Mayr, 1931 — Центральний хребет Нової Гвінеї.
Поширення і екологія
Рудогруді пінони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах Новій Гвінеї. Зустрічаються переважно на висоті від 1400 до 2500 м над рівнем моря. Живляться плодами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula chalconota.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gibbs, David; Barnes, Eustace; Cox, John (2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World. A&C Black. с. 554—555. ISBN 9781408135563.
- ↑ Beehler, Bruce M.; Pratt, Thane K. (2016). Birds of New Guinea: Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press. с. 88—89. ISBN 9781400880713.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).