YaChudo

Daedaleopsis confragosa

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

?Daedaleopsis confragosa
Daedaleopsis confragosa в Ербаху (Німеччина)
Daedaleopsis confragosa в Ербаху (Німеччина)
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Відділ:Базидієві (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Поліпоральні (Polyporales)
Родина:Трутовикові (Polyporaceae)
Рід:Daedaleopsis
Вид:Daedaleopsis confragosa
Біноміальна назва
Daedaleopsis confragosa
(Bolton) J.Schröt. (1888)
Синоніми
[1]
  • Boletus confragosus Bolton (1791)
  • Daedalea confragosa (Bolton) Pers. (1801)
  • Trametes confragosa (Bolton) Rabenhorst (1844)
  • Polyporus confragosus (Bolton) P.Kumm. (1871)
  • Striglia confragosa (Bolton) Kuntze (1891)
  • Lenzites confragosa (Bolton) Pat. (1900)
  • Agaricus confragosus (Bolton) Murrill (1905)
  • Daedalea confragosa f. bulliardii (Fr.) Domański, Orloś & Skirg. (1967)
  • Ischnoderma confragosum (Bolton) Zmitr. (2001)
Посилання
Вікісховище:Daedaleopsis confragosa
EOL:1008014
NCBI:40433
MB:355679
IF:355679

Daedaleopsis confragosa (англ. thin-walled maze polypore, blushing bracket) — вид трутовиків родини Трутовикові (Polyporaceae). Вперше його описали з Європи 1791 року як форму Boletus, і в таксономічній історії вид кілька разів змінював рід. Сучасну назву він отримав, коли Йозеф Шретер 1888 року переніс його до роду Daedaleopsis.

Патоген рослин, він спричиняє білу гниль ушкоджених листяних дерев, особливо верб. Плодові тіла напівкруглі та жорсткі, мають концентрично зональну коричнювату верхню поверхню й сягають до 20 см у діаметрі. Білувата нижня поверхня з віком стає сіро-коричневою, але від пошкодження рожевіє або червоніє. Гриб трапляється цілий рік і є звичайним у північних помірних лісах Євразії та сходу Північної Америки.

Таксономія

Daedaleopsis confragosa вперше науково описав під назвою Boletus confragosus англійський натураліст Джеймс Болтон у праці 1791 року An History of Fungusses, growing about Halifax. Він повідомляв, що знаходив зразки на старих деревах поблизу Fixby Hall, а також що йому надсилали зразки з Дарлінгтона.[2] У таксономічній історії вид переміщували між кількома родами:[1] до Daedalea — Христіан Гендрік Персон 1801 року; до Trametes — Готтлоб Людвіг Рабенгорст 1844 року; до Polyporus — Пауль Куммер 1871 року; до Stigila — Отто Кунце 1891 року; до Lenzites — Патуйяр 1900 року; до Agaricus — Вільям Альфонсо Мерріл 1905 року; та до Ischnoderma — Іван Змітрович 2001 року. До сучасного роду Daedaleopsis його 1888 року переніс німецький міколог Йозеф Шретер.[3] D. confragosa — типовий вид роду Daedaleopsis.[4]

Було описано кілька різновидів. Л. Любарський 1975 року опублікував var. bulliardi та var. rubecens.[5] Обидва ці різновиди було опубліковано недійсно, і їх не вважають таксономічно самостійними: різновид rubescens зведено до синонімії з основним різновидом,[6] тоді як різновид bulliardi нині вважають синонімом Trametes suaveolens.[7] Різновид tricolor, запропонований Аполлінарієм Семеновичем Бондарцевим і Рольфом Зінгером 1953 року,[8] нині є окремим видом Daedaleopsis tricolor.[9] Бондарцев 1953 року описав і форму sibirica,[8] але вона також уже не вважається самостійною.[10]

Для цього трутовика закріпилося кілька народних назв, зокрема «thin-maze flat polypore»,[11] «thin walled maze polypore»,[12] «blood-stained bracket»[13] та «blushing bracket».[14] Остання назва стосується його характерної реакції на пошкодження.[15] Джеймс Болтон називав його «rugged boletus».[2]

Опис

Полицеподібне або кронштейноподібне плодове тіло віялоподібне або напівкругле, зазвичай 5–15 см у діаметрі,[12] і до 2 см завтовшки.[16] Його верхня поверхня від широко опуклої до плоскої, суха, гладенька або дещо запушена, зазвичай із концентричними лініями зон. Забарвлення варіює від червонувато-коричневого через коричневе до сіруватого, а в зрілому віці іноді стає чорнуватим.[12] На поверхні капелюшка в місці прикріплення до субстрату може бути горбок (умбо).[17] У вологому стані плодові тіла шкірясті або корковиті, а в сухому стають твердими й жорсткими. М'якуш білий, рожевуватий або буруватий, жорсткий. На нижньому боці плодових тіл розташовані дрібні пори діаметром приблизно 0,5–1,5 мм. Вони білі, жовтувато-коричневі або коричневі, але від пошкодження набувають рожевих або червонуватих відтінків. Форма пор дуже мінлива: від округлої до видовженої, лабіринтоподібної або схожої на пластинки. Трубочки сягають 1,5 см завдовжки. Плодове тіло не має ніжки, бо «полиця» прикріплюється безпосередньо до субстрату. Плодові тіла не мають характерного запаху й мають ледь гіркуватий смак.[14]

Слід від ушкодження на поверхні пор

Відбиток спор білий; спори циліндричні, гладенькі, розміром 7–11 × 2–3 мкм.[12] Базидії (клітини, що несуть спори) мають форму від циліндричної до булавоподібної й розміри 20–40 × 3–5 мкм. У гіменії є численні гіфідії (видозмінені кінцеві гіфи) завширшки 2–3 мкм. Гіфальна система Daedaleopsis confragrosa тримітична, тобто в плодовому тілі є три типи гіф: скелетні гіфи, що забезпечують структурну опору, товстостінні, діаметром 3–7 мкм; генеративні гіфи, відповідальні за новий ріст, можуть бути як тонко-, так і товстостінними, можуть мати пряжки (клампи) й мають діаметр 2–6 мкм; зв'язувальні гіфи товстостінні та сильно розгалужені, діаметром 2–5 мкм.[16]

Схожі види

Cerrena unicolor
Daedalea quercina

Cerrena unicolor (раніше Daedalea unicolor) — поширений вид трутовиків із лабіринтоподібною поверхнею пор, який може бути схожим на D. confragosa. Його можна відрізнити за тоншими плодовими тілами, чорною лінією в м'якуші та тим, що трубочки в зрілому віці часто розпадаються на неправильні сплощені зубці. Daedalea quercina, поширена на дубі, має більше плодове тіло до 20 см у діаметрі й 1–8 см завтовшки, а її поверхня пор виразніше лабіринтоподібна. Вона спричиняє буру ядрову гниль, за якого з внутрішньої ядрової деревини зникають вуглеводи, а залишається буруватий окиснений лігнін.[18]

Екологія та поширення

Daedaleopsis confragosa — лігніколний гриб, що спричиняє гниль заболоні. Він викликає білу гниль — тип руйнування деревини, за якого лігнін розкладається, а целюлоза залишається у вигляді світлого залишку. Плодові тіла ростуть поодинці або групами,[12] іноді ярусами,[17] у ранах живих дерев. Улюблений хазяїн гриба — верба, але його знаходили й на березі та інших листяних деревах.[12] Плодоношення зазвичай відбувається з червня по грудень, але тверді «полички» можуть зберігатися протягом усього року. У Північній Америці вид найпоширеніший у східних місцевостях, але рідкісний у західних регіонах.[14] У Європі він звичайний і є одним зі 100 найпоширеніших грибів у Сполученому Королівстві.[17] Його європейський ареал сягає на схід до Уралу.[19] В Азії він широко поширений: його зафіксовано в Китаї,[20] на заході Махараштри (Індія),[21] в Ірані[22] та Японії.[23]

Плодові тіла популярні серед жуків, що люблять гриби. У російському дослідженні було зафіксовано, що гриб використовують 54 види з 16 родин комплексу твердокрилих; найчастіше траплялися Cis comptus, Sillcacis affinis (Ciidae), Tritoma subbasalis, Dacne bipustulata (Erotylidae), Mycetophagus multipunctatus, M. piceus (Mycetophagidae) та Thymalus oblongus (Trogossitidae).[19]

Біоактивні сполуки

З D. confragosa було виділено тритерпени 3α-карбоксіацетоксікверцинову кислоту, 3α-карбоксиацетокси-24-метилен-23-оксоланост-8-ен-26-ову кислоту та 5α,8α-епідиоксиергоста-6,22-дієн-3β-ол (пероксид ергостеролу).[24] Лектини з D. confragosa, випробувані на еритроцитах кроля й людини, виявили анти-H серологічну специфічність.[25]

Аналіз ліпідного та жирнокислотного складу показав, що D. confragosa містить 20,1 % загальних ліпідів (мг/г сухої маси), з них 32,9 % нейтральних ліпідів, 53,8 % фосфоліпідів і 13,3 % гліколіпідів. Аналіз вмісту гідрокси-жирних кислот показав, що D. confragosa містить (у відсотках від загальної кількості жирних кислот) 0,02 % 7-гідрокси-8,14-диметил-9-гексадеценової кислоти та 0,01 % 7-гідрокси-8,16-диметил-9-октадеценової кислоти.[26]

Використання

Цей трутовик використовують в декоративному виготовленні паперу: плодові тіла перетворюють на масу, пресують і сушать, отримуючи аркуші з незвичайними текстурами й кольорами.[15]

Гриб неїстівний.[14]

Примітки

  1. ↑ а б Daedaleopsis confragosa (Bolton) J. Schröt. 1888. MycoBank. International Mycological Association. Процитовано 18 жовтня 2013.
  2. ↑ а б Bolton J. (1791). An History of Fungusses, Growing about Halifax. Т. 3. Halifax, Canada: Husddersfield. с. 160.
  3. ↑ Schröter J. (1888). Kryptogamen-Flora von Schlesien (нім.). Т. 3–1(4). Lehre, Germany: Cramer. с. 493.
  4. ↑ Daedaleopsis J. Schröt., in Cohn, Krypt.-Fl. Schlesien (Breslau) 3.1(25–32): 492 (1888) [1889]. Index Fungorum. CAB International. Процитовано 6 жовтня 2013.
  5. ↑ Ljubarskii LV; Vasilyeva LN (1975), Dereborazrusajuscie Gribi Dal'nego Vostoka [Wood destroying fungi of the [Soviet] far East] (рос.), Novosibirsk: Nauka, с. 140
  6. ↑ Daedaleopsis confragosa var. rubescens (Fr.) Ljub., in Lyubarskiĭ & Vasil'eva, Derevorazrushayushchie Griby Dal'nega Vostoka [Wood destroying fungi of the [Soviet] far East] (Novosibirsk): 140 (1975). Index Fungorum. CAB International. Процитовано 18 жовтня 2013.
  7. ↑ Daedaleopsis confragosa var. bulliardii (Fr.) Ljub., in Lyubarskiĭ & Vasil'eva, Derevorazrushayushchie Griby Dal'nega Vostoka [Wood destroying fungi of the [Soviet] far East] (Novosibirsk): 140 (1975). Index Fungorum. CAB International. Процитовано 18 жовтня 2013.
  8. ↑ а б Bondartsev A.S. (1953). The Polyporaceae of the European USSR and Caucasia. Moscow: Israel Program for Scientific Translations. с. 571.
  9. ↑ Daedaleopsis confragosa var. tricolor (Bull.) Bondartsev & Singer, Trut. Grib Evrop. Chasti SSSR Kavkaza [Bracket Fungi Europ. U.S.S.R. Caucasus] (Moscow-Leningrad): 571 (1953). Index Fungorum. CAB International. Процитовано 18 жовтня 2013.
  10. ↑ Daedaleopsis confragosa f. sibirica (P. Karst.) Bondartsev, Trut. Grib Evrop. Chasti SSSR Kavkaza [Bracket Fungi Europ. U.S.S.R. Caucasus] (Moscow-Leningrad): 571 (1953). Index Fungorum. CAB International. Процитовано 18 жовтня 2013.
  11. ↑ Bessette AE; Roody WC; Bessette AR (2007). Mushrooms of the Southeastern United States. Syracuse, New York: Syracuse University Press. с. 251. ISBN 978-0-8156-3112-5.
  12. ↑ а б в г д е Arora D. (1986) [1979]. Mushrooms Demystified: A Comprehensive Guide to the Fleshy Fungi (вид. 2nd). Berkeley, California: Ten Speed Press. с. 588—89. ISBN 978-0-89815-170-1.
  13. ↑ Garnweidner E. (2011). Mushrooms and Toadstools of Britain and Europe. HarperCollins. с. 182. ISBN 978-0-261-67406-6.
  14. ↑ а б в г Phillips R. (2005). Mushrooms and Other Fungi of North America. Buffalo, New York: Firefly Books. с. 312. ISBN 978-1-55407-115-9.
  15. ↑ а б Roberts P; Evans S. (2011). The Book of Fungi. Chicago, Illinois: University of Chicago Press. с. 378. ISBN 978-0-226-72117-0.
  16. ↑ а б Courtecuisse R. (1999). Mushrooms of Britain and Europe. Collins Wildlife Trust Guides. London, UK: Harpercollins. с. 337. ISBN 978-0-00-220012-7.
  17. ↑ а б в Sterry P; Hughes B. (2009). Complete Guide to British Mushrooms & Toadstools. HarperCollins. с. 258. ISBN 978-0-00-723224-6.
  18. ↑ Healy RA; Huffman DR; Tiffany LH; Knaphaus G (2008). Mushrooms and Other Fungi of the Midcontinental United States. Bur Oak Guide. Iowa City, Iowa: University of Iowa Press. с. 191. ISBN 978-1-58729-627-7.
  19. ↑ а б Krasutskii B.V. (2007). Coleoptera associated with Daedaleopsis confragosa (Bolton: Fr.) J. Schrot (Basidiomycetes, Aphyllophorales) in the forests of the Urals and Trans-Urals. Entomologicheskoe Obozrenie. 86 (2): 289—305. ISSN 0367-1445.
  20. ↑ Chi Y-J; Pan X-R (2001). Cultural characters of 10 polypore species growing on broad-leaf trees in forest reserves of Northeastern China. Mycosystema (кит.). 20 (2): 258—63. ISSN 1007-3515.
  21. ↑ Rathod M.M. (2011). Taxonomic studies on the daedaloid and hexagonoid polypores form the forest of Western Maharasta. Recent Research in Science and Technology. 3 (5): 50—6. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013.
  22. ↑ Saber M. (1987). Contribution to the knowledge of Aphyllophorales collected in Iran. Iranian Journal of Plant Pathology. 23 (1—4): 21—36. ISSN 0006-2774.
  23. ↑ Hattori T; Hongo T. (1990). Distribution of the wood-decaying Hymenomycetes in Amami Island Japan. Memoirs of the National Science Museum (Tokyo) (яп.). 23: 63—8.
  24. ↑ Rösecke J; König WA (2000). Constituents of the fungi Daedalea quercina and Daedaleopsis confragosa var. tricolor. Phytochemistry. 54 (8): 757—62. Bibcode:2000PChem..54..757R. doi:10.1016/S0031-9422(00)00130-8. PMID 11014261.
  25. ↑ Pemberton R.T. (1994). Agglutinins (lectins) from some British higher fungi. Mycological Research. 98 (3): 277—90. doi:10.1016/S0953-7562(09)80455-3.
  26. ↑ Dembitsky VM; R̆ezanka T; Shubinat EE (1993). Unusual Hydroxy fatty acids from some higher fungi. Phytochemistry. 34 (4): 1057—9. Bibcode:1993PChem..34.1057D. doi:10.1016/S0031-9422(00)90713-1.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).