Чорнокорінь лікарський
| ?Чорнокорінь лікарський Cynoglossum officinale | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Евдикоти |
| Підклас: | Айстериди |
| Порядок: | Incertae sedis |
| Родина: | Шорстколисті (Boraginaceae) |
| Рід: | Чорнокорінь (Cynoglossum) |
| Вид: | Чорнокорінь лікарський |
| Біноміальна назва | |
| Cynoglossum officinale L., 1753 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Cynoglossum officinale |
 Віківиди: | Cynoglossum officinale |
 EOL: | 579904 |
| IPNI: | 119840-1 |
 ITIS: | 31890 |
 NCBI: | 181189 |
Чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale, місцеві назви — медунка собача, чередник, щелкуха тощо) — дворічна рослина родини шорстколистих. Рослина неофіцинальна.[1]
Опис
Рослина сірувато-м'якоопушена (30–70 см заввишки) з товстим темним стрижневим коренем. Стебло прямостояче, просте, борозенчасте густо вкрите листками, у верхній частині розгалужене.
Прикореневі листки (15–20 см завдовжки, 20–50 мм завширшки довгасто-ланцетні, гострі, звужені в черешок, до початку цвітіння засихають.
Стеблові — чергові, ланцетні, гострі, зісподу майже повстисті; верхні — сидячі з напівобгортною основою. Квітки — правильні, пониклі, у довгих завійках, зібраних у волоть. Квітконіжки прямостоячі, при плодах відхилені вниз.
Чашечка зрослолиста, частки чашечки довгастояйцеподібні. Віночок зрослопелюстковий, п'ятичленний (5–7 мм у діаметрі), буро-червоний або брудно-темночервоний, часом з синюватим або білуватим відтінком, трубчасто-лійкоподібний або лійко-колесоподібний з темними тупими лусками у зіві. Тичинок п'ять, маточка одна, зав'язь верхня, чотирилопатева, стовпчик короткий, приймочка головчаста. Тичинки і маточка заховані у трубочці віночка.
Плід — розпадний горішок. Горішки (5–7 мм завдовжки) сплюснуті, яйцеподібні, з потовщеним краєм, на спинці опуклі, вкриті крючкуватими шипами.[1]
Поширення та місця зростання
Росте чорнокорінь як бур'ян на лісокультурних площах, на розсадниках, трапляється на пустирях, уздовж лісових доріг. Рослина тіньовитривала. Цвіте у травні – червні.
Поширений по всій Україні. Заготовляють його у місцях поширення.
Практичне використання
Медоносна, харчова, лікарська, отруйна, танідоносна, фарбувальна, олійна рослина.
Чорнокорінь лікарський пізньовесняний і ранньолітній медонос, що дає підтримуючий взяток, сприяє нарощуванню бджолиної сім'ї до продуктивного взятку. Бджоли збирають з нього тільки нектар.
Чорнокорінь — рослина дуже медоносна, 3–4 квітки дають стільки нектару, що його вистачає для наповнення медового зобика бджоли. Мед прозорий, безбарвний.
Молоді листки чорнокореня можна вживати як овочі.
3 лікувальною метою використовують корінь і листки цієї рослини. У народній медицині чорнокорінь досить популярний, корінь його застосовують як заспокійливий, болетамувальний і відкашлювальний засіб та при кровохарканні і проносах. Зовнішньо його застосовують при фурункульозі, опіках, укусах гадюк, скажених собак, коли не можна подати швидку лікарську допомогу.
Ця рослина отруйна: у насінні й коренях містяться алкалоїди циноглосин, циноглосеїн, консолідин. Циноглосин діє подібно кураре. Стеблі й листках теж містяться отруйні речовини (алкалоїди і глюкоалкалоїди), які сильно діють на нервову систему.
У гомеопатії застосовують есенцію з свіжих коренів, зібраних восени. Миші та пацюки не витримують запаху чорнокореня у свіжому (за іншими даними[якими?] і у висушеному) вигляді, тому його часто використовують для вигнання їх із житлових та складських приміщень, зі скирт.
Часті отруєння овець, що закінчуються здебільшого смертю, спостерігаються при годівлі їх сіном з домішкою чорнокореня, скошеного після цвітіння. Чіпкі плоди чорнокореня пристають до овець і псують вовну.
Корені цієї рослини містять таніди (до 2,5 %), барвник алкалін, що використовується для фарбування тканин у червоний колір, а також смоли, гуміречовини[уточнити], інулін. У листках і стеблах виявлено ефірну олію (0,1 %), а у насінні — напіввисихаючу жирну олію: у неочищеному насінні — до 26, а в очищеному — до 40 %.
Збирання, переробка та зберігання
Листя чорнокореня лікарського збирають під час цвітіння і висушують у добре провітрюваному приміщенні без доступу сонячних променів. Корені збирають восени або навесні.
Галерея
Див. також
Джерела
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
Посилання
- Чорнокорінь лікарський // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 471. — ISBN 5-88500-055-7.
- Чорнокорінь лікарський (Cynoglossum officinale L.) //Аграрна енциклопедія
Примітки
- ↑ а б Гродзінський А.М.; Лебеда А.П.; Джуренко Н.І.; Ісайкіна О.П. (1992). Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник. с. 471, 472.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).