Куриматові

?Куриматові
Curimata cyprinoides
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Підклас:	Новопері (Neopterygii)
Інфраклас:	Костисті риби (Teleostei)
Надряд:	Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд:	Харациноподібні (Characiformes)
Родина:	Curimatidae Gill, 1858
Посилання
Вікісховище:	Curimatidae
Віківиди:	Curimatidae
EOL:	6905
ITIS:	163147
NCBI:	30721

Куриматові (Curimatidae) — багата на види й широко розповсюджена родина прісноводних риб ряду харациноподібних (Characiformes).

Наукова назва типового роду родини Curimata походить від місцевої назви цих риб в бразилійському штаті Піауї. Куриматид називають ще бранкіньями (branquinhas), саґірами (saguirus) або беззубими харациноподібними.

Станом на серпень 2025 року до складу родини входило 122 види риб, об'єднаних у 8 родів^[1]:

• Curimata  Bosc, 1817
• Curimatella  Eigenmann & Eigenmann, 1889
• Curimatopsis  Steindachner, 1876
• Cyphocharax  Fowler, 1906
• Potamorhina  Cope, 1878
• Psectrogaster  Eigenmann & Eigenmann, 1889
• Pseudocurimata  Fernández-Yépez, 1948
• Steindachnerina  Fowler, 1906

Більше третини всіх видів належить до роду Cyphocharax, 24 види містить рід Steindachnerina. Багато нових видів куриматових було виявлено після 2010 року, переважно в басейні Амазонки, регіоні, іхтіофауна якого ретельно ще не досліджена. Відомі також кілька неописаних видів й очікуються відкриття нових.

Куриматові широко розповсюджені в південній частині Центральної Америки та на більшій частині тропічної й субтропічної Південної Америки, від півдня Коста-Рики до північної Аргентини. Живуть по обидва боки від Анд. Населяють як низовинні, так і гірські річки. На схід від Анд куриматові живуть у більшості річкових басейнів Південної Америки. На захід від Анд вони зустрічаються в річках басейну Тихого океану від південно-західної Коста-Рики до північно-західного Перу. Живуть також на північному заході Південної Америки, в річках, що впадають до Карибського моря, найбільшими серед яких є басейни річки Магдалена та озера Маракайбо, а на північному заході Колумбії сягають річки Атрато. Найбільше видове різноманіття куриматових спостерігається в басейні Амазонки, багато їх також в басейнах інших великих неотропічних річок: Ориноко, Токантінс, Парана-Парагвай. Значно менше видів куриматових водиться в прибережних річках Гвіани, в басейні річки Сан-Франсиску, в коротших річках східного узбережжя Південної Америки, а також у річках карибського та тихоокеанського басейнів.

Представники родини куриматових сильно різняться за розміром. Найбільший представник родини Curimata mivartii сягає довжини 32 см, що майже в 10 разів перевищує розміри найменшого виду Curimatopsis evelynae (3,3 см). Форма тіла варіює від веретеноподібної, наприклад, у Curimata ocellata з басейну Амазонки, до високої й стиснутої з боків, наприклад, у Psectrogaster abramoides також з басейну Амазонки. Проте більшість куриматових має проміжну кефалеподібну форму з помірно стиснутим й трохи видовженим тілом. Типовим у цьому плані видом можна вважати Curimata incompta з басейну Ориноко. Повна відсутність зубів у дорослих особин вирізняє куриматових серед решти харациноподібних. Крім того, вони мають мішкоподібний м'язовий надзябровий орган, особливий щічно-глотковий комплекс (англ. buccopharyngeal complex) складок м'яких тканин, лагенарна капсула (англ. lagenar capsule) в них збільшена, зяброві тичинки відсутні або погано розвинені, чотири зяброві промені, зяброві мембрани з'єднані з перешийком. Хребців зазвичай 30–36.

Представники родини Curimatidae населяють широкий спектр прісноводних екосистем: від тихих стариць, струмків з повільною течією та звивистих річок, типових для низинних заплав Амазонки, Ориноко та Ла-Плати до швидких потоків та порожистих ділянок річок Андського передгір'я (басейни Маракайбо, Магдалени, Атрато й тихоокеанських прибережних річок) та височин Гвіанського й Бразильського щитів (басейни Ессекібо, Токантінса, Сан-Франсиску, Парани). При цьому вони утворюють важливий компонент іхтіофауни неотропічних середовищ існування. Багато видів куриматових плавають великими зграями, вони становлять значну частину біомаси риб у річкових та озерних екосистемах.

Харчуються переважно детритом, живляться флокулятивним органічним матеріалом, мікродетритом, мікророслинністю та нитчастими водоростями, компонентами, типовими для більшості неотропічних водних середовищ існування.

З екологічної точки зору, великі зграї цих риб помірного розміру сприяють потоку вуглецю та кругообігу поживних речовин у водоймах, а також є основним джерелом їжі для рибоїдних риб, птахів та інших хижаків.

Деякі представники родини відомі тим, що здійснюють масові нерестові міграції. Менші види, зокрема представники роду Curimatopsis, демонструють виразний статевий диморфізм, при цьому яскраво забарвлені самці під час шлюбних ігор демонструють самкам свої хвостові плавці.

Фрагмент беззубої зубної кістки †Eotexachara malateres, попередньо віднесений до Curimatidae, був описаний 2021 року^[2] з ранніх шарів Кампанського ярусу доби пізньої крейди (приблизно 81 млн років тому) формації Агуха (англ. Aguja Formation) в Західному Техасі. Викопна куриматида †Cyphocharax mosesi, описана з відкладень формації Тремембе (англ. Tremembé Formation, басейн Таубате, Сан-Паулу, південно-східна Бразилія) межі олігоцену та міоцену (приблизно 28–20 млн років тому), залишила неповний скелет тіла. Вона була близькою до сучасних видів з клади Cyphocharax gilbert. У тій самій формації Тремембре були виявлені також рештки іншої куриматиди — †Plesiocurimata alvarengai, яка виявляє спорідненість з видами родів Curimatella, Cyphocharax, Steindachnerina.

Результати досліджень свідчать, що найближчий спільний предок куриматид виник у пізньому крейдовому періоді (80–50 млн років тому), ймовірно, в низовинних палеобасейнах північно-західної Південної Америки. Розселення з низовинних до гірських річкових басейнів Бразильського щита відбулося протягом палеогену та неогену (45–32 млн років тому), а Гвіанського щита — двома незалежними хвилями на межі еоцену та олігоцену (37–25 млн років тому і 29–18 млн років тому). Колонізація гірських районів часто поєднувалася зі збільшенням темпів диверсифікації в багатих на види родах Cyphocharax та Steindachnerina. За оцінками, утворення більшості сучасних видів куриматових відбулося в пізньому кайнозої.

Найближчими родичами куриматових вважаються представники родини Prochilodontidae. Разом вони утворюють кладу, що є сестринською до клади, яка складається з родин Anostomidae та Chilodidae.

Під час своїх щорічних масових міграцій, коли куриматові збираються у великі зграї, вони стають об'єктом місцевого рибальства. Крім того, вони є важливими харчовим продуктом для більших, комерційно важливих хижих видів риб.

Деякі види куриматових тримають в акваріумах.

• Froese R., Pauly D. (eds.) (2025). Родина Curimatidae на FishBase. Версія за квітень 2025 року. (англ.)
• Richard P. Vari. A Phylogenetic Study of the Neotropical Characiform Family Curimatidae (Pisces: Ostariophysi). Smithsonian Contributions to Zoology Number 471 (1989), pp. 1—71 doi:10.5479/si.00810282.471 (англ.)
• Bruno F. Melo, Brian L. Sidlauskas, Kendra Hoekzema, Richard P. Vari, Casey B. Dillman & Claudio Oliveira. Molecular phylogenetics of Neotropical detritivorous fishes of the family Curimatidae (Teleostei: Characiformes). Molecular Phylogenetics and Evolution Volume 127 (October 2018), pp. 800—812 doi:10.1016/j.ympev.2018.06.027 (англ.)
• Bruno F. Melo, James S. Albert, Fernando C. P. Dagosta & Victor A. Tagliacollo. Biogeography of curimatid fishes reveals multiple lowland–upland river transitions and differential diversification in the Neotropics (Teleostei, Curimatidae). Ecology and Evolution Volume 11, Issue 22 (Nov 2021), pp. 15445—16364 doi:10.1002/ece3.8251 (англ.)
• Joseph S. Nelson, Terry C. Grande, Mark V. H. Wilson. Fishes of the World, 5th Edition. John Wiley & Sons, 2016, p. 201: Family Curimatidae ISBN 978-1-118-34233-6 (англ.)