Щетинкопер великий
| ?Щетинкопер великий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Трупіалові (Icteridae) |
| Рід: | Щетинкопер (Curaeus) (PL Sclater, 1862)[2] |
| Вид: | Щетинкопер великий |
| Біноміальна назва | |
| Curaeus curaeus (Molina, 1782)[3] | |
 Ареал виду Проживання впродовж року Зимування | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Turdus curaeus Notiopsar curaeus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Curaeus curaeus |
 Віківиди: | Curaeus curaeus |
 EOL: | 45513465 |
 ITIS: | 559603 |
 МСОП: | 22724271 |
 NCBI: | 84795 |
Щетинкопе́р великий[4] (Curaeus curaeus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Мешкає в Аргентині і Чилі. Це єдиний представник монотипового роду Щетинкопер (Curaeus).
Опис
Довжина птаха становить 28-31 см, в залежності від підвиду. Самці номінативного підвиду в середньому важать 83,3 г, самиці 82,9 г, самці підвиду C. c. reynoldsi важать 114,6 г, самиці 99,1 г. Забарвлення повністю чорне з легким синюватим відблиском. Дзьоб довгий, гострий, чорний, лапи чорні.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[5]
- C. c. curaeus (Molina, 1782) — центране Чилі і захід центральної Аргентини;
- C. c. recurvirostris Markham, 1971 — острів Рієско (південь Чилі);
- C. c. reynoldsi (Sclater, WL, 1939) — Вогняна Земля.
Поширення і екологія
Великі щетинкопери живуть в нотофагусових лісах і рідколіссях, в чагарникових заростях в долинах, в заростях на берегах озер, на луках, в соснових насадженнях та на полях, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Зустрічаються зграями по 6-20 птахів. В Аргентині вони трапляються лише в нотофагусових лісах та на узліссях, на півночі Вогняної Землі — в степу. Великі щетинкопери є всеїдними птахами, вони живляться комахами, водними безхребетними, зокрема десятиногими, насінням, плодами, нектаром пуї, дрібними хребетними, зокрема гризунами, а також пташими яйцями і пташенятами. Шукають їжу на землі, в лісовій підстилці або серед каміння.
Великі щетинкопери є моногамними птахами, гніздяться поодинці. Сезон розмноження у них триває у жовтні-листопаді. Гніздо чашоподібне, велике, діаметром 20-25 см, глибиною 7 см, робиться з гілок, трави, листя бамбука, змішаних із глиною, встелюється м'яким матеріалом, розміщується в заростях, на висоті від 1,5 до 3 м над землею. В кладці від 3 до 6 яєць розміром 30×20 мм.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Curaeus curaeus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 серпня 2022
- ↑ P.L. Sclater: Catalogue of a collection of American birds. London: N. Trubner and Co., 1862, s. 139.
- ↑ J.I. Molina: Saggio sulla storia naturale del Chili. Bologna: Nella Stamperia de S. Tommaso d' Aquino, 1782, ss. 252, 345.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 серпня 2022.
Джерела
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).