YaChudo

Clavaria zollingeri

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

?Clavaria zollingeri

Охоронний статус

Уразливий (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Відділ:Базидієві (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Клаварієві (Clavariaceae)
Рід:Клаварія (Clavaria)
Вид:Clavaria zollingeri
Біноміальна назва
Clavaria zollingeri
Lév. (1846)
Синоніми
Посилання
Вікісховище:Clavaria zollingeri
EOL:1030010
МСОП:70402563
NCBI:104245
MB:154126
IF:154126

Clavaria zollingeri — широко поширений вид грибів. В англійській мові відомий як «violet coral» або «magenta coral». Утворює ефектні трубчасті плодові тіла від пурпурового до рожево-фіолетового кольору, що виростають до 10 см заввишки й 7 см завширшки. Крайні кінчики тендітних тонких гілок зазвичай заокруглені й коричнюваті. За відмінностями в галуженні та забарвленні C. zollingeri часто можна відрізнити від схожих за кольором коралоподібних грибів, таких як Alloclavaria purpurea та Clavulina amethystina, хоча для надійного розпізнавання останнього виду потрібна мікроскопія.

Типовий представник клавароїдних, або булавоподібних грибів, C. zollingeri — сапротроф, який отримує поживні речовини, розкладаючи органічну речовину. Плодові тіла зазвичай трапляються на ґрунті в підстилці лісів або на луках.

Таксономія

Вид уперше науково описав французький міколог Жозеф-Анрі Левейє (Joseph-Henri Léveillé) 1846 року.[3] Його названо на честь швейцарського ботаніка Генріха Цоллінгера, який досліджував рід Клаварія[4] і зібрав типовий зразок на острові Ява в Індонезії. Левейє вважав головною ознакою, що відрізняє цей вид від інакше схожої Clavaria amethystina, дихотомічне галуження.[3] Американець Чарлз Гортон Пек 1910 року опублікував вид, зібраний у Стоу (штат Массачусетс), під назвою Clavaria lavendula, але це синонім.[2] Гриб відомий в англійській мові як «violet coral»[5] або «magenta coral».[6]

У класифікації роду Clavaria 1978 року Рональд Петерсен (Ronald Petersen) помістив C. zollingeri до підроду Clavaria — групи видів, у яких пряжки відсутні на всіх септах плодового тіла; серед інших видів підроду були C. purpurea, C. fumosa та типовий вид C. fragilis.[7] Масштабний молекулярний аналіз філогенетичного розподілу та меж клавароїдних грибів родини Clavariaceae опублікували Bryn Dentinger і David McLaughlin 2006 року. За результатами аналізу послідовностей рибосомної ДНК C. zollingeri мав найбільшу генетичну подібність до Clavulinopsis laeticolor. Петерсенову концепцію внутрішньородової класифікації Clavaria цей аналіз здебільшого відкинув, оскільки два з трьох запропонованих ним підродів виявилися поліфілетичними.[8]

Опис

Крайні кінчики гілок заокруглені й коричнюваті.

Забарвлення плодових тіл досить мінливе: від фіолетового до аметистового,[6] або фіолетове з відтінками коричневого чи червоного. Колір може змінюватися по плодовому тілу; в одному випадку зовнішні гілки були коричневими, а внутрішні гілки в центрі пучка — світло-фіолетовими. Висушені зразки можуть майже повністю втрачати забарвлення, оскільки пігменти можуть бути чутливими до світла або сухості.[9] Плодове тіло зазвичай 5–10 см заввишки й 4–7 см завширшки. Ніжка, або основа, коротка, а галуження починається на невеликій відстані над землею.[6] Поверхня тендітних гілок гладка й суха; гілки завтовшки 2–6, зазвичай із заокругленими кінчиками.[9] Запаху не має, а на смак трохи нагадує редиску або огірок.[6][10]

У масі (відбиток спор) спори, що утворюються на поверхні гілок, білі. Світлова мікроскопія виявляє додаткові подробиці: спори приблизно кулясті до широко еліпсоїдних, розмірами 4–7 × 3–5 мкм.[6] Вони мають чіткий апікулус завдовжки близько 1 мкм і єдину велику краплю олії.[9] Базидії (клітини, що несуть спори) чотириспорові, без пряжок, розмірами 50–60 × 7–9 мкм, до верхівки поступово розширюються.[11]

Подібні види

Alloclavaria purpurea

Серед інших коралових грибів лавандового та фіолетового кольору — Clavulina amethystinoides, яка настільки густо розгалужена, що виглядає зубчастою, та Clavulina amethystina, яку можна надійно відрізнити лише за двоспоровими базидіями, на відміну від чотириспорових базидій видів Clavaria.[4] У Alloclavaria purpurea галуження менш виражене, а колір зазвичай тьмяніший пурпуровий.[12] Австралійський корал Clavaria versatilis також схожий на C. zollingeri, але має кінчики гілок, що завершуються двома короткими тупими виростами того самого кольору, що й решта плодового тіла.[13] Ramariopsis pulchella — дрібний фіолетовий коралоподібний гриб, що рідко буває вищим за 3 см, — можна сплутати з дрібним C. zollingeri.[14] Він має приблизно кулясті спори розмірами 4–7 × 3–5 мкм.[15] Ramaria purpurissima більша й має оранжуватий відбиток спор.[16]

Місця зростання та поширення

Плодові тіла C. zollingeri ростуть поодиноко, групами або скупченнями на ґрунті на трав'янистих місцях, зазвичай поблизу листяних дерев,[4] або серед мохів.[10] Це сапротрофний вид,[12] який отримує поживні речовини, розкладаючи органічну речовину. Він має широке поширення і був знайдений в Австралії,[17] Новій Зеландії,[18] Північній Америці,[12] Південній Америці[19] та Азії (зокрема в Брунеї,[20] Індії[21] і Кореї).[22] У Північній Америці ареал обмежений північно-східними регіонами континенту, але гриб знаходили й на деяких ізольованих ділянках, розташованих на південь аж до півночі штату Арканзас.[23] Вид рідкісний у Європі; він внесений до регіональних Червоних списків видів, що перебувають під загрозою, в Данії[24] та Великій Британії.[25] В Ірландії його використовують як вид-індикатор для оцінювання різноманітності грибів на бідних на поживні речовини луках, місцях існування, яким загрожує небезпека.[26][27] У Нідерландах його вперше зафіксували 2006 року.[9]

Їстівність

Хоча повідомляють, що гриб їстівний у невеликих кількостях, тендітні плодові тіла мають обмежену кулінарну цінність і можуть чинити проносну дію.[23] Деякі довідники вважають його неїстівним.[28][15]

Біологічно активні сполуки

Clavaria zollingeri містить лектини — клас білків, які зв'язують певні вуглеводи на поверхні клітин, спричиняючи їх склеювання. Корейське дослідження показало, що екстракти гриба спричиняли лімфоаглютинацію — особливу форму аглютинації, що стосується лейкоцитів.[22] Загалом лектини використовують у визначенні груп крові та серології, а також широко застосовують в афінній хроматографії для очищення білків.

Примітки

  1. ↑ Jordal, J.; Kautmanova, I. (2019). Clavaria zollingeri. IUCN Red List of Threatened Species. 2019 e.T70402563A70402575. doi:10.2305/IUCN.UK.2019-2.RLTS.T70402563A70402575.en. Процитовано 25 серпня 2021.
  2. ↑ а б Clavaria zollingeri Lév. Species Fungorum. CAB International. Процитовано 20 вересня 2010.
  3. ↑ а б Léveillé JH (1846). Descriptions des champignons de l'herbier du Muséum de Paris. Annales des Sciences Naturelles, Botanique. III (фр.). 5: 111—67.
  4. ↑ а б в Metzler V, Metzler S (1992). Texas Mushrooms: A Field Guide. Austin, Texas: University of Texas Press. с. 248. ISBN 0-292-75125-7.
  5. ↑ Recommended English Names for Fungi in the UK (PDF). British Mycological Society. Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2011. Процитовано 4 квітня 2012.
  6. ↑ а б в г д McKnight VB, McKnight KH (1987). A Field Guide to Mushrooms: North America. Boston, Massachusetts: Houghton Mifflin. с. 72—3. ISBN 0-395-91090-0.
  7. ↑ Petersen RH (1978). Notes on clavarioid fungi. XV. Reorganization of Clavaria, Clavulinopsis and Ramariopsis. Mycologia. 70 (3): 660—71. doi:10.2307/3759402. JSTOR 3759402.
  8. ↑ Dentinger BT, McLaughlin DJ (2006). Reconstructing the Clavariaceae using nuclear large subunit rDNA sequences and a new genus segregated from Clavaria. Mycologia. 98 (5): 746—62. doi:10.3852/mycologia.98.5.746. PMID 17256578.
  9. ↑ а б в г Groenendaal M, van den Berg A (2006). Clavaria zollingeri in een wegberm in Nederland [Clavaria zollingeri in a roadside verge in the Netherlands] (PDF). Coolia (нід.). 49 (4): 187—90.
  10. ↑ а б Kuo M, Methven A (2010). 100 Cool Mushrooms. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press. с. 47. ISBN 978-0-472-03417-8.
  11. ↑ Ellis JB, Ellis MB (1990). Fungi Without Gills (Hymenomycetes and Gasteromycetes): An Identification Handbook. London, UK: Chapman and Hall. с. 64. ISBN 0-412-36970-2.
  12. ↑ а б в Kuo M. (Квітень 2007). Clavaria zollingeri. Mushroom Expert. Процитовано 4 лютого 2012.
  13. ↑ Smith KN (2005). A Field Guide to the Fungi of Australia. Sydney, Australia: UNSW Press. с. 93. ISBN 0-86840-742-9.
  14. ↑ Roberts P, Evans S (2011). The Book of Fungi. Chicago, Illinois: University of Chicago Press. с. 490. ISBN 978-0-226-72117-0.
  15. ↑ а б Miller HR, Miller OK Jr (2006). North American Mushrooms: A Field Guide to Edible and Inedible Fungi. Guilford, Connecticut: FalconGuides. с. 341. ISBN 978-0-7627-3109-1.
  16. ↑ Audubon (2023). Mushrooms of North America. Knopf. с. 382. ISBN 978-0-593-31998-7.
  17. ↑ Petersen RH (1978). Genus Clavaria in southeastern Australia. Australian Journal of Botany. 26 (3): 415—24. doi:10.1071/BT9780415.
  18. ↑ Family: Clavariaceae. The Hidden Forest. Процитовано 26 червня 2010.
  19. ↑ Henao LG (1989). Notes on the Aphyllophorales of Colombia Basidiomycetes Aphyllophorales. Caldasia (ісп.). 16 (76): 1—9.
  20. ↑ Roberts PJ, Spooner BM (2000). Cantharelloid, clavarioid and thelephoroid fungi from Brunei Darussalam. Kew Bulletin. 55 (4): 843—51. doi:10.2307/4113629. JSTOR 4113629.
  21. ↑ Mohanan C. (2011). Macrofungi of Kerala. Kerala, India: Kerala Forest Research Institute. ISBN 978-81-85041-73-5.
  22. ↑ а б Jeune-Chung KH, Kim MK, Chung SR (1987). Studies on lectins from mushrooms II. Screening of bioactive substance lectins from Korean wild mushrooms. Yakhak Hoeji (кор.). 31 (4): 213—8.
  23. ↑ а б Sicard M, Lamoureux Y (2005). Connaître, Cueillir et Cuisiner: Les Champignons Sauvages du Québec (фр.). Saint-Laurent, Québec: Éditions Fides. с. 328. ISBN 2-7621-2617-7.
  24. ↑ Clavaria zollingeri Lév. NERI - The Danish Red Data Book. Danmarks Miljøundersøgelser. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 26 червня 2010.
  25. ↑ Clavaria zollingeri Lév., Annls Sci. Nat. Bot., sér. 3 5: 155 (1846). Checklist of the British & Irish Basidiomycota. Royal Botanic Gardens, Kew. Процитовано 17 травня 2012.
  26. ↑ McHugh R, Mitchel D, Wright M, Anderson R (2001). The Fungi of Irish Grasslands and their value for nature conservation. Biology and Environment: Proceedings of the Royal Irish Academy. 101B (3): 225—42. JSTOR 20500123.
  27. ↑ Mitchel D. Clavaria zollingeri – the violet coral. Northern Ireland Priority Species. National Museums Northern Ireland. Процитовано 4 квітня 2012.
  28. ↑ Phillips, Roger (2010). Mushrooms and Other Fungi of North America. Buffalo, NY: Firefly Books. с. 349. ISBN 978-1-55407-651-2.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).