YaChudo

Дідрик білощокий

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

?Дідрик білощокий


Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина:Зозулеві (Cuculidae)
Рід:Дідрик (Chrysococcyx)
Вид:Дідрик білощокий
Біноміальна назва
Chrysococcyx caprius
(Latham, 1801)
Синоніми
Cuculus caprius
Посилання
Вікісховище:Chrysococcyx caprius
Віківиди:Chrysococcyx caprius
ITIS:554713
МСОП:22684026
NCBI:2506944

Ді́дрик білощокий[2] (Chrysococcyx caprius) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Мешкає в Африці на південь від Сахари та на Аравійському півострові.

Таксономія

Самець білощокого дідрика (ПАР)
Самець білощокого дідрика (ПАР)
Самиця білощокого дідрика

Білощокий дідрик був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з мису Доброї Надії[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Cuculus caprius у своїй праці «Planches Enluminées»[6]. Пізніше вид був переведений до роду Дідрик (Chrysococcyx), введеного німецьким натуралістом Фрідріхом Бойє у 1826 році[7].

Опис

Довжина птаха становить 18-20 см, самці важать 24-36 г, самиці 29-44 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла зелена, блискуча, на спині є блискучі мідні плями. Щоки, підборіддя, горло і решта нижньої частини тіла білі. Над очима широкі білі "брови", які часто є пунктирними. Всі махові пера поцятковані 3-4 білими плямами на внутрішніх опахалах. Чотири крайні зелені стернові пера мають білі кінчики, а крайня пара має білі плями на обох опахалах. Райдуужки червоні, навколо очей червоні кільця, дзьоб чорний.

У самиць верхня частина тіла більш мідна, горло рудувато-коричневе, а боки поцятковані мідними смугами. Нижня частина тіла має коричнюватий відтінок. У молодих птахів дзьоб червоний. горло смугасте, на крилах є білі смуши. Верхня частина тіла у них ще більш мідна, а нижня частина тіла більш коричнева, ніж у самиць, а боки поцятковані коричневими плямами.

Спів самця — характерний «ді-ді-ді-дерік», за який птах отримав свою назву.

Поширення і екологія

Білощокі дідрики є одними з найбліьш широко поширених африканських зозуль. Вони гніздяться на більшій частині Субсахарської Африки, від південної Мавританії на схід до Судану і Кенії і на південь до ПАР, а також в деяких районах Ефіопії і Еритреї, на півдні Саудівської Аравії, в Ємені і Омані. В екваторіальних широтах, від Того на схід до Кенії, Танзанії і ДР Конго ці птахи зустрічаються протягом всього року, на більші частині ареалу вони є мігруючими птахами і зустрічаються лише під час сезону дощів. Зокрема, на крайньому півдні Африки, білощокі дідрики зустрічаються переважно з середини жовтня до березня, іноді до травня. Білощокі дідрики живуть в різноманітних природних середовищах, зокрема на узліссях вологих і сухих тропічних лісів, в рідколіссях, саванах і чагарникових заростях, у водно-болотних угіддях з густими очеретяними заростями, трапляються на плантаціях і в садах. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1200 м над рівнем моря. Уникають надто посушливих регіонів, в яких відсутні постійні джерела води.

Білощокі дідрики живляться різноманітними комахами і гусінню, яких шукають на верхівках дерев або на землі. Як і багато інших видів зозуль, вони практикують гніздовий паразитизм. В Екваторіальній Африці зозулі розмножуються протягом всього року, на півночі Сенегалу з серпня по жовтень, в Нігерії з січня по жовтень, в Ефіопії з червня по вересень. Білощокі дідрики відкладають яйця в гнізда ткачикам, зокрема великим ткачикам, і вайдагам. Вони можують відкладати по одному яйцю за раз через день, а за 10 тижнів можуть відкласти від 16 до 21 яйця. Подібно до звичайної зозулі, самиці спеціалізуються на окремих видах птахів-хазяїв і відкладають яйця, дуже схожі за розмірами і кольором до яєць цих птахів. Зозулям необхідно відкласти яйце в потрібний час, коли в гнізді вже є принаймні одне яйце, однак кладка ще не є повною, і коли птах-хазяїн на деякий час відлетів від гнізда, при цьому вони викидають з гнізда яйця птахів-хазяїв. Якщо птахи бачать білощокого дідрика біля свого гнізда, то реагуть агресивно і можуть відмовитися від гніздування. Пташенята білощого дідрика вилуплюються через 11-12 днів після відкладання яйця. Зазвичай вони вилуплюються на 1-2 дні раніше, ніж інші птахи в гнізді. На 2-3 день життя вони викидають з гнізда яйця, що не встигли вилупитися або інших пташенят.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx caprius: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
  4. ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le coucou vert-doré et blanc. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 12. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 42—44.
  5. ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Coucou verde, du Cap du bonne-Esperance. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 657.
  6. ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés. Utrecht. с. 40, Number 657.
  7. ↑ Boie, Friedrich (1826). Generalübersicht der ornithologischen Ordnungen, Familien und Gattungen. Isis von Oken (нім.). 19. Cols 969–981 [977].

Джерела

  • N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
  • Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
  • Birds of The Gambia by Barlow, Wacher and Disley, ISBN 1-873403-32-1

Посилання

Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).