YaChudo

Каркас (рід)

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Каркас (значення).
Каркас
Каркас південний
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Коноплеві (Cannabaceae)
Рід: Каркас (Celtis)
L.
Види
  • 60—70 видів (див. текст)
Вікісховище: Celtis

Каркас (Celtis) — рід близько 60—70 видів листяних дерев, поширених у теплих помірних областях Північної півкулі. Рід є частиною розширеної родини коноплевих (Cannabaceae).

Опис

Види каркаса зазвичай є деревами середнього розміру, які досягають 10—25 м заввишки, рідко 40 м. Листки чергові, прості, 3—15 см завдовжки, яйцеподібно-загострені та з рівномірно зубчастими краями. Діагностично Celtis може бути дуже схожим на дерева з трояндових та інших родин розид.

Дрібні квітки цієї однодомної рослини з'являються ранньою весною, коли ще розвивається листя. Чоловічі квітки довші і пухнасті. Жіночі квітки зеленуваті, більш округлі.

Плід — невелика кістянка 6-10 мм в діаметрі, їстівний у багатьох видів, із сухою, але солодкою, цукристою консистенцією, що смаком нагадує фінік.

Таксономія

Система APG III, яка раніше включалася або до родини в'язових (Ulmaceae]]), або до окремої родини Celtidaceae, поміщає Celtis у розширену родину коноплевих (Cannabaceae)[1].

Філогенія

Члени роду присутні в літописі скам'янілостей на початку міоцену Європи та палеоцену Північної Америки і Східної Азії[2][3].

Види

В даний час прийнято 66 видів[4].

Грона тичинкових (чоловічих) квіток C. africana з чотирма листками оцвітини та чотирма тичинками кожна

.

Листок C. occidentalis
  • Celtis adolfi-friderici Engl. (західна і центральна Африка)
  • Celtis africana Burm.f. (африканські гірські регіони)
  • Celtis australis L. – каркас південний (Середземноморський басейн)
  • Celtis balansae Planch. (Нова Каледонія, Австралія)
  • Celtis berteroana Urb. (Куба, Еспаньйола, Ямайка)
  • Celtis bifida J.-F. Leroy (Мадагаскар)
  • Celtis biondii Pamp.
  • Celtis boninensis Koidz. (острови Японії – південно-західний Хонсю, західний Кюсю, Рюкю, Оґасавара)
  • Celtis brasiliensis Planch.
  • Celtis bungeana L.
  • Celtis caucasica L.
  • Celtis caudata Planch. (Мексика та Центральна Америка)
  • Celtis cerasifera C.K.Schneid. (центральний і південний Китай південно-східний Тибет, північна М'янма)
  • Celtis chekiangensis C.C.Cheng (Китай)
  • Celtis chichape (Wedd.) Miq. (Болівія, Парагвай, Уругвай, північна Аргентина та південна Бразилія)
  • Celtis conferta Planch.
  • Celtis ehrenbergiana (Klotzsch) Liebm. (південні США, Мексика, Великі Антильські острови, північ Південної Америки)
  • Celtis eriocarpa Decne.
  • Celtis glabrata Steven ex Planch. (syn. Celtis planchoniana K.I.Chr.) (східна Європа та західна Азія)
  • Celtis gomphophylla Baker (центральна і східна Африка, Мадагаскар, Майотта)
  • Celtis harperi Horne ex Baker
  • Celtis hildebrandii
  • Celtis hypoleuca Planch. (Нова Каледонія, Австралія)
  • Celtis iguanaea (Jacq.) Sarg. (Флорида, Мексика, Кариби, Центральна і Південна Америка)
  • Celtis jamaicensis Planch.
  • Celtis jessoensis Koidz. (Японія і Корея)
  • Celtis julianae C.K.Schneid. Китай
  • Celtis koraiensis L.
  • Celtis labilis L.
  • Celtis laevigata Willd. (південний Техас, схід США, північно-східна Мексика)
  • Celtis latifolia (Blume) Planch.
  • Celtis lindheimeri Engelm. ex K.Koch (Техас, Texas (US), Коавіла (Мексика))
  • Celtis loxensis C.C.Berg
  • Celtis luzonica Warb. (Філіппіни)
  • Celtis madagascariensis Sattarian (Мадагаскар)
  • Celtis mauritiana Planch. (syn. Celtis prantlii Priemer ex Engl.) (тропічна Африка та острови західного Індійського океану)
  • Celtis mildbraedii Engl. (тропічна Африка і Мадагаскар)
  • Celtis neglecta Zi L.Chen & X.F.Jin
  • Celtis occidentalis L. (схід Північної Америки)
  • Celtis orthocanthos Planch.
  • Celtis pacifica Planch.
  • Celtis pallida Torr. (південно-західні США, Техас, північна Мексика)
  • Celtis paniculata (Endl.) Planch. (східна Малазія, східна Австралія, Мікронезія, західна Полінезія)
  • Celtis petenensis Lundell
  • Celtis philippensis Planch.
  • Celtis punctata (Urb. & Ekman) Urb. & Ekman
  • Celtis reticulata Torr. (захід Північної Америки)
  • Celtis rigescens (Miq.) Planch.
  • Celtis rubrovenia Elmer
  • Celtis salomonensis Rech.
  • Celtis schippii Standl.
  • Celtis serratissima Zamengo, R.B.Torres, Gaglioti & Romaniuc
  • Celtis sinensis Pers. (Китай і Японія)
  • Celtis solenostigma Unwin
  • Celtis spinosa Spreng.
  • Celtis strychnoides Planch.
  • Celtis tala Gillet ex Planch. (Південна Америка)
  • Celtis tenuifolia Nutt. (Північна Америка)
  • Celtis tessmannii Rendle. (центральна Африка)
  • Celtis tetrandra Roxb. гори Нілґірі
  • Celtis tikalana Lundell
  • Celtis timorensis Span.
  • Celtis toka (Forssk.) Hepper & J. R. I. Wood (західна, північна і північно-східна Африка)
  • Celtis tournefortii L.
  • Celtis trinervia Lam. – almex[5]
  • Celtis vandervoetiana C.K.Schneid.
  • Celtis vitiensis A.C.Sm.
  • Celtis zenkeri Engl. (Африка)

Вилучено з роду

  • Trema cannabina Lour. (як C. amboinensis Willd. )
  • Trema lamarckiana (Schult.) Blume (Schult.) Blume (як C. lamarckiana Schult. )
  • Trema orientalis (L.) Blume (як C. guineensis Schumach. або C. східний L. )
  • Trema tomentosa (Roxb.) H.Hara (Roxb.) H.Hara (як C. aspera Brongn. або C. tomentosa Roxb. ) [6]

Етимологія

Родова назва походить з латини і була застосована Плінієм Старшим до неспорідненого лотоса Ziziphus lotus[7].

Поширення і середовище

Дерева широко розповсюджені в помірно теплих регіонах Північної півкулі, включаючи Південну Європу, Південну та Східну Азію, південну та центральну частину Північної Америки, південну та центральну Африку, а також північну та центральну частину Південної Америки.

Екологія

Деякі види, в тому числі звичайний (C. occidentalis) і C. brasiliensis є медоносними рослинами та менш важливим джерелом пилку для бджіл.

Лускокрилі

Види Celtis використовуються як харчові рослини гусеницями деяких лускокрилих. До них належать переважно сонцевики, особливо окремий рід Libythea і деякі Apaturinae:

Гусениці Libythea lepita харчуються Celtis в Азії

Патогени

Фітопатогенний базидіоміцетний гриб Perenniporia celtis вперше був описаний з рослини-господаря Celtis. Деяким видам Celtis загрожує знищення середовища проживання.

Використання

Кілька видів вирощують як декоративні дерева, які цінуються за їх посухостійкість. Вони є частиною дендропарків і ботанічних садів, особливо в Північній Америці. C. sinensis підходить для культури бонсай; Чудовий екземпляр у Тегу-Мьон є одним із природних пам'яток Південної Кореї. Ягоди, як правило, їстівні, коли вони достигають і опадають[12]. C. occidentalis використовували омаха, їли їх невимушено, а також народ дакота, який товк їх дрібно, насіння та інше. Павні використовував подрібнені фрукти в поєднанні з жиром і підсмаженою кукурудзою[13].

Деревина каркасів іноді використовується в червонодеревній мануфактурі та деревообробці. Ягоди деяких, наприклад C. douglasii, є їстівними та споживалися апачами Мескалеро[14].

Галерея

  • C. aetnensis зі зрілими плодами
    C. aetnensis зі зрілими плодами
  • C. caucasica з незрілими плодами
    C. caucasica з незрілими плодами
  • C. integrifolia
    C. integrifolia
  • C. sinensis
    C. sinensis
  • C. australis осіннє листя
    C. australis осіннє листя

Список літератури

  1. ↑ Stevens, P.F., Angiosperm Phylogeny Website: Cannabaceae
  2. ↑ MacPhail, M. K., N. F. Alley, E. M. Truswell and I. R. K. Sluiter (1994). "Early Tertiary vegetation: evidence from spores and pollen." History of the Australian Vegetation: Cretaceous to Recent. Ed. Robert S. Hill. Cambridge University Press. pp. 189–261. ISBN 0521401976.Partially available on Google Books.
  3. ↑ Manchester, S. R., Akhmetiev, M. A., & Kodrul, T. M. (2002). Leaves and fruits of Celtis aspera (Newberry) comb. nov. (Celtidaceae) from the Paleocene of North America and eastern Asia. International Journal of Plant Sciences, 163(5), 725-736.
  4. ↑ Celtis L. Plants of the World Online, Kew Science. Accessed 11 December 2022.
  5. ↑ MacVean, A.L. 2021. Celtis trinervia. The IUCN Red List of Threatened Species 2021: e.T179045950A149309679. https://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2021-1.RLTS.T179045950A149309679.en. Downloaded on 28 April 2021.
  6. ↑ GRIN Species Records of Celtis. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. Архів оригіналу за 20 січня 2009. Процитовано 4 грудня 2010.
  7. ↑ Quattrocchi, Umberto (2000). CRC World Dictionary of Plant Names. Т. I A–C. CRC Press. с. 468. ISBN 978-0-8493-2675-2.
  8. ↑ Ravikanthachari, Nitin (Квітень 2018). Larval host plants of the butterflies of the Western Ghats, India. Research Gate.
  9. ↑ Wahlberg, Niklas (Жовтень 2006). Libythea myrrha Godart 1819. Tree of Life Web Project.
  10. ↑ Brower, Andrew V.Z. (2006). Problems with DNA barcodes for species delimitation: ‘ten species’ of Astraptes fulgerator reassessed (Lepidoptera: Hesperiidae). Systematics and Biodiversity 4(2): 127–132. doi:10.1017/S147720000500191X PDF fulltext
  11. ↑ Hebert, P. D. N.; Penton, E. H.; Burns, J. M.; Janzen, D. H.; Hallwachs, W. (2004). Ten species in one: DNA barcoding reveals cryptic species in the neotropical skipper butterfly Astraptes fulgerator. Proceedings of the National Academy of Sciences. 101 (41): 14812—14817. Bibcode:2004PNAS..10114812H. doi:10.1073/pnas.0406166101. PMC 522015. PMID 15465915. PDF fulltext Supporting Appendices
  12. ↑ The Complete Guide to Edible Wild Plants (амер.). New York: Skyhorse Publishing. 2009. с. 58. ISBN 978-1-60239-692-0. OCLC 277203364.
  13. ↑ Uses of plants by the Indians of the Missouri River region. Washington, Govt. print. off. 1919.
  14. ↑ Peattie, Donald Culross (1953). A Natural History of Western Trees. New York: Bonanza Books. с. 472.

Зовнішні посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).