YaChudo

Cantharellus

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

?Cantharellus
Cantharellus cibarius
Біологічна класифікація
Царство:Гриби (Fungi)
Відділ:Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Кантарелальні (Cantharellales)
Родина:Лисичкові (Cantharellaceae)
Рід:Cantharellus
Adans. ex Fr.
Типовий вид
Cantharellus cibarius
Fr.
Посилання
Вікісховище:Cantharellus
EOL:19294
ITIS:571708
NCBI:36065
MB:17236
IF:17236

Cantharellus — рід грибів, відомих під загальною назвою лисички (англ. chanterelles); ця назва може також стосуватися типового виду, Cantharellus cibarius. Це мікоризальні гриби, тобто вони утворюють симбіоз з рослинами. Лисички можуть бути схожими на низку інших видів, деякі з яких отруйні.

Назва походить від грецького слова kantharos («кухоль, чаша»). Лисички — одна з найвідоміших і найбільш збираних груп їстівних грибів.

 
 
 
 

C. appalachiensis

 
 

C. minor

 
 
 

C. cinnabarinus

 
 
 
 
 
 
 
 

C. subalbidus

 
 

C. cibarius

 
 
 

C. cascadensis

 
 
 

C. formosus

 
 
 

C. persicinus

 
 
 

C. lateritius

 
 
 
Філогенетичні зв'язки деяких видів Cantharellus на основі послідовностей рибосомної РНК.[1]

Опис

Гриби цього роду зазвичай мають форму чаші або труби. Забарвлення переважно жовте, пластинки іноді рожевуваті.[2]

Подібні види

Низхідний складчастий гіменій («несправжні пластинки») на нижній стороні шапинки Cantharellus cibarius

Несправжня лисичка (Hygrophoropsis aurantiaca) має тонші, більш оранжеві пластинки та темнішу шапинку. Її іноді вважають отруйною.[3][4]

Дуже схожі на лисичок гриби Omphalotus olearius (англ. jack-o'-lantern mushroom) та споріднений з ним вид Omphalotus olivascens дуже отруйні, хоча й не смертельні. На відміну від лисичок, вони мають справжні пластинки, які тонші й зазвичай не доходять до краю. Крім того, Omphalotus olearius біолюмінесцентний і росте на деревині (можливо, похованій), тоді як види Cantharellus ростуть на ґрунті.

Види родів Craterellus, Gomphus та Polyozellus також можуть мати вигляд, схожий на лисичок.[джерело?]

Таксономія

Рід Cantharellus великий і має складну таксономічну історію. В Index Fungorum наведено понад 500 наукових назв, які застосовувалися до цього роду, хоча кількість чинних назв становить менше 100.[5] Окрім синонімії, багато видів було переміщено до інших родів, таких як Afrocantharellus,[6] Arrhenia, Craterellus, Gomphus, Hygrophoropsis та Pseudocraterellus. Молекулярно-філогенетичні аналізи дають нову інформацію про спорідненість між популяціями лисичок.

Рід було поділено на вісім підродів: Afrocantharellus Eyssart. & Buyck, Cantharellus Adans. ex Fr., Cinnabarinus Buyck & V. Hofst., Magni T. Cao & H.S. Yuan, Parvocantharellus Eyssart. & Buyck, Pseudocantharellus Eyssart. & Buyck та Rubrini Eyssart. & Buyck.[7]

Cantharellus
 
 
 
 
 

Rubrini Eyssart. & Buyck.

 
 

Cantharellus Adans. ex Fr.

 
 
 

Pseudocantharellus Eyssart. & Buyck

 
 
 
 

Parvocantharellus Eyssart. & Buyck

 
 

Cinnabarinus Buyck & V. Hofst.

 
 
 
 
 
 

Afrocantharellus Eyssart. & Buyck

 
 

Magni T. Cao & H.S. Yuan

 
 
 


Вибрані види

Етимологія

Назва походить від латинського cantharus «велика чаша для пиття з ручками», запозиченого[21] з грецького κάνθαρος, kantharos «кухоль, чаша».[5]

Поширення та середовище існування

Види Cantharellus поширені по всьому світу в асоціації з мікоризними рослинами-господарями, зокрема в Африці, Європі, Азії, Північній Америці, Південній Америці та Австралії.

Екологія

Лисички пов'язані або з хвойними, або з листяними деревами, залежно від виду. Їх часто знаходять разом із дубами в Каліфорнії,[22] Техасі[23] та Мексиці.[18] У Шотландії лисички ростуть у змішаних лісах із березою повислою та сосною звичайною, особливо коли ліс має багато вологого, мохового підліску. У Файфі вони поширені під буками. Їх зазвичай (але не завжди) знаходять у тих самих місцях, що й дика чорниця. В Іспанії вони асоціюються з каштаном їстівним. Вони численні після дощів із кінця липня й упродовж осені. У прибережних лісах Вашингтона та Британської Колумбії їх часто знаходять у вологих, укритих мохом прирічкових зонах поблизу тсуґи західної.

Використання

Багато видів лисичок містять антиоксидантні каротиноїди, як-от бета-каротин у C. cibarius та C. minor і кантаксантин у C. cinnabarinus та C. friesii. Вони також містять значну кількість вітаміну D.[5]

Через мікоризну природу ці види дуже важко культивувати.

Кулінарія

C. cinnabarinus

Лисички загалом добре поєднуються з яйцями, карі, куркою, свининою, рибою, яловичиною та телятиною; їх можна використовувати як начинку для піци, тушкувати, маринувати, сотеювати або застосовувати як начинку для фаршированих крепів. Звісно, це лише приклади; лисички універсальні й можуть бути інгредієнтом більшості страв.

У європейській кухні лисички часто подають з олениною. Традиційний спосіб приготування цих грибів — їх обсмажують, а потім використовують для приготування мішаної яєчні.

У польській традиції з лисичок готують вершкові соуси, якими заливають курятину.

Багато любителів грибів просто полюбляють лисички, обсмажені на вершковому маслі, з дрібкою солі, зубчиком свіжого роздавленого часнику та трохи вершків для збивання. Кажуть, що цей рецепт розкриває ніжний смак лисичок, не перебиваючи його іншими ароматами. Додаткова перевага цього рецепта — смак зберігається навіть після зберігання в замороженому вигляді.

Це характерна риса віденської кухні.[24]

Приготування та зберігання

C. californicus

Оскільки гриби містять багато води, їх часто готують методом «сухого сотеювання»: після очищення гриби нарізають і кладуть у накриту сковороду на сильному вогні без олії чи масла. Тоді гриби віддають багато своєї води, яку можна дати википіти або злити й використати як бульйон. Багато людей часто готують гриби з маслом, бо воно їх «підсолоджує».

Лисички також можна маринувати в розсолі. Підсолену воду доводять до кипіння й додають приправи для маринування, як-от горошини перцю, гірчичне насіння та чебрець. Потім гриби варять у цьому розчині 5–10 хвилин, після чого переносять у стерилізовані пляшки разом з частиною рідини. Для додаткового смаку в пляшки можна додати нарізаний часник і кріп. Рідина, що залишилася, є чудовою основою для приготування супу. Маринувані таким способом лисички можуть зберігатися від шести до дванадцяти місяців.

Інший спосіб зберігання — сушіння. Гриби можна сушити м'яким теплом у духовці за температури 65 °C або нижчої. Вакуумний процес також практичний для великих замовлень. За кілька годин до остаточного приготування сухі гриби кладуть у воду, яку вони вбирають, повертаючись майже до початкового розміру. Тоді гриби можна використовувати як свіжі, а в сушеному вигляді вони зберігатимуться необмежено довго.

Свіжі лисички загалом можна зберігати до десяти днів у холодильнику.

Примітки

  1. ↑ Moncalvo JM, Nilsson RH, Koster B, Dunham SM, Bernauer T, Matheny PB та ін. (2006). The cantharelloid clade: dealing with incongruent gene trees and phylogenetic reconstruction methods. Mycologia. 98 (6): 937—948. doi:10.1080/15572536.2006.11832623. PMID 17486970.
  2. ↑ Kuo M (2015). Chanterelles and Trumpets: Cantharellus and Craterellus. MushroomExpert.com. Процитовано 30 жовтня 2023.
  3. ↑ Miller HR, Miller OK Jr (2006). North American Mushrooms: A Field Guide to Edible and Inedible Fungi. Guilford, Connecticut: FalconGuides. с. 332. ISBN 978-0-7627-3109-1.
  4. ↑ Jordan M. (2004). The Encyclopedia of Fungi of Britain and Europe. London, United Kingdom: Frances Lincoln. с. 334. ISBN 978-0-7112-2378-3.
  5. ↑ а б в Pilz D, Norvell L, Danell E, Molina R (Березень 2003). Ecology, and management of commercially harvested chanterelle mushrooms. Gen. Tech. Rep. PNW-GTR-576 (PDF). Portland, Oregon: Department of Agriculture, Forest Service, Pacific Northwest Research Station. Процитовано 25 березня 2011.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л Tibuhwa DD, Saviæ S, Tibell L, Kivaisi AK (Червень 2012). Afrocantharellus gen. stat. nov. is part of a rich diversity of African Cantharellaceae. IMA Fungus. 3 (1): 25—38. doi:10.5598/imafungus.2012.03.01.04. PMC 3399100. PMID 23155498.
  7. ↑ Zhang YZ, Qin HZ, Chen ZH, Lin WF, Liang ZQ, Jiang S, Zeng NK (17 березня 2023). Updated taxonomy of Chinese Cantharellus subgenera Afrocantharellus and Magni (Hydnaceae, Cantharellales): Three new taxa and amended descriptions of one previous species. Frontiers in Microbiology. 14 1109831. doi:10.3389/fmicb.2023.1109831. PMC 10064096. PMID 37007503.
  8. ↑ Buyck B, Kauff F, Cruaud C, Hofstetter V (2013). Molecular evidence for novel Cantharellus (Cantharellales, Basidiomycota) from tropical African miombo woodland and a key to all tropical African chanterelles. Fungal Diversity. 58 (1): 281—98. doi:10.1007/s13225-012-0215-4. S2CID 14535505.
  9. ↑ а б в Buyck B, Hofstetter V (Липень 2011). The contribution of tef-1 sequences to species delimitation in the Cantharellus cibarius complex in the southeastern USA. Fungal Diversity. 49 (1): 35—46. Bibcode:2011FuDiv..49...35B. doi:10.1007/s13225-011-0095-z. S2CID 23603456.
  10. ↑ а б Shao SC, Tian XF, Liu PG (Квітень–червень 2011). Cantharellus in southwestern China: a new species and a new record. Mycotaxon. 116: 437—446. doi:10.5248/116.437.
  11. ↑ Wartchow F, Buyck B, Maia LC (2012). Cantharellus aurantioconspicuus (Cantharellales), a new species from Pernambuco, Brazil. Nova Hedwigia. 94 (1—2): 129—37. Bibcode:2012NovaH..94..129W. doi:10.1127/0029-5035/2012/0094-0129.
  12. ↑ а б в г д Buyck B. (2014). Exploring the diversity of "smooth chanterelles" (Cantharellus, Cantharellales). Cryptogamie, Mycologie. 35 (1): 23—40. doi:10.7872/crym.v35.iss1.2014.23. S2CID 85649542.
  13. ↑ а б в Foltz MJ, Perez KE, Volk TJ (Жовтень 2012). Molecular phylogeny and morphology reveal three new species of Cantharellus within 20 m of one another in western Wisconsin, USA. Mycologia. 105 (2): 447—461. doi:10.3852/12-181. PMID 23080022. S2CID 2218602.
  14. ↑ Henkel TW, Aime MC, Mehl H, Miller SL (Грудень 2006). Cantharellus pleurotoides, a new and unusual basidiomycete from Guyana. Mycological Research. 110 (Pt 12): 1409—1412. Bibcode:2006MycR..110.1409H. doi:10.1016/j.mycres.2006.09.010. PMID 17123813.
  15. ↑ Kumari D, Reddy MS, Upadhyay RC (Березень 2011). Cantharellus pseudoformosus, a new species associated with Cedrus deodara from India. Mycoscience. 52 (2): 147—151. doi:10.1007/s10267-010-0080-5. S2CID 86722305.
  16. ↑ Buyck B, Lewis DP, Eyssartier G, Hofstetter V (Березень 2010). Cantharellus quercophilus sp. nov. and its comparison to other small, yellow or brown American chanterelles. Cryptogamie, Mycologie. 31 (1): 17—33.
  17. ↑ Feibelman TP, Bennett JW, Cibula WG (Березень–квітень 1996). Cantharellus Tabernensis: A New Species from the Southeastern United States. Mycologia. 88 (2): 295—301. doi:10.2307/3760934. JSTOR 3760934.
  18. ↑ а б Montoya L, Herrera M, Bandala VM, Ramos A (20 травня 2021). Two new species and a new record of yellow Cantharellus from tropical Quercus forests in eastern Mexico with the proposal of a new name for the replacement of Craterellus confluens. MycoKeys. Pensoft Publishers (80): 91—114. doi:10.3897/mycokeys.80.61443. PMC 8159916. PMID 34084073.
  19. ↑ Buyck B, Cruaud C, Couloux A, Hofstetter V (Вересень–жовтень 2011). Cantharellus texensis sp. nov. from Texas, a southern lookalike of C. cinnabarinus revealed by tef-1 sequence data. Mycologia. 103 (5): 1037—1046. doi:10.3852/10-261. PMID 21558500. S2CID 29384238.
  20. ↑ Tian XF, Buyck B, Shao SC, Liu PG, Fang Y (2012). Cantharellus zangii, a new subalpine basidiomycete from southwestern China. Mycotaxon. 120: 99—103. doi:10.5248/120.99.
  21. ↑ chanterelle. merriam-webster.com. Грудень 2025. Процитовано 3 січня 2026.
  22. ↑ Arora D (1979). Mushrooms Demystified. Ten Speed Press. ISBN 0-89815-009-4.
  23. ↑ Metzler S (1992). Texas Mushrooms: A Field Guide (вид. 1st). University of Texas Press. ISBN 0-292-75125-7.
  24. ↑ Philpot R (1965). Viennese Cookery. London: Hodder & Staughton. с. 139—140.

Посилання

  • Freedman L. Chanterelle Recipes. A MykoWeb. The Mycological Society of San Francisco. Процитовано 28 липня 2003.
  • Kozak C (13 травня 1998). Info on family Cantharellaceae. The Montara Mountain Native Plant Pages. Процитовано 28 липня 2003.
  • Cantharellus. NBCI taxonomy Browser. U.S. National Library of Medicine. Процитовано 28 липня 2003.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).