Колібрі-шаблекрил санта-мартинський
| ?Колібрі-шаблекрил санта-мартинський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 На межі зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Колібрієві (Trochilidae) |
| Підродина: | Колібрині (Trochilinae) |
| Триба: | Trochilini |
| Рід: | Колібрі-шаблекрил (Campylopterus) |
| Вид: | Колібрі-шаблекрил санта-мартинський |
| Біноміальна назва | |
| Campylopterus phainopeplus Salvin & Godman, 1879 | |
 Ареал виду | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Campylopterus phainopeplus |
 Віківиди: | Campylopterus phainopeplus |
 ITIS: | 555067 |
 МСОП: | 22687086 |
 NCBI: | 2744907 |
Колі́брі-шаблекри́л санта-мартинський[2] (Campylopterus phainopeplus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Колумбії.
Опис
Довжина птаха становить 13 см. Самці мають переважно зелене, блискуче забарвлення, горло і груди у них сині, блискучі. Хвіст прямокутної форми, сталево-синьо-чорний. У самиць верхня частина тіла зелена, блискуча, передня частина тімені і щоки більш тьмяні. Нижня частина тіла сіра. боки і гузка зелені. Хвіст зелений з вузьким сірим кінчиком. Дзьоб міцний, довжиною 25 мм, дещо вигнутий.
Поширення і екологія
Санта-мартинські колібрі-шаблекрили є ендеміками гірського масиву Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта на півночі Колумбії[4]. Під час сухого сезону (з лютого по травень) вони живуть на узліссях вологих гірських тропічних лісів і трапляються на тінистих кавових плантаціях, де живляться нектаром бананів, а під час сезону дощів (з червня по жовтень) зустрічаються у відкритому парамо, на висоті до 4800 м над рівнем моря (на висоті снігової лінії).
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення. Хоча на початку XX століття вид вважався локально поширеним, з 1946 року санта-мартинські колібрі-шаблекрили не спостерігалися, поки не були повторно відкриті у 2010 році[4][5]. У 2022 році самець цього виду був сфотографований. За оцінками дослідників, популяція санта-мартинських колібрі-шаблекрилів становить менше 50 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Campylopterus phainopeplus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 21 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 серпня 2022.
- ↑ а б Garg, Moohita Kaur (5 серпня 2022). Rare hummingbird believed to be extinct spotted after ten years. wionews.com. WION. Процитовано 7 серпня 2022.
- ↑ Cara, Ed (5 серпня 2022). One of the World's Rarest 'Lost Birds' Photographed in Colombia. Gizmodo. Процитовано 13 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).