YaChudo

Колібрі-аметист білочеревий

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

?Колібрі-аметист білочеревий
Самець білочеревого колібрі-аметиста
Самець білочеревого колібрі-аметиста
Самиця білочеревого колібрі-аметиста
Самиця білочеревого колібрі-аметиста
Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:Колібрієві (Trochilidae)
Підродина:Колібрині (Trochilinae)
Триба:Mellisugini
Рід:Колібрі-аметист (Calliphlox)
F. Boie, 1831[2]
Вид:Колібрі-аметист білочеревий
Біноміальна назва
Calliphlox amethystina
(Boddaert, 1783)[3][4][5]
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Trochilus amethystinus
Посилання
Вікісховище:Calliphlox amethystina
Віківиди:Calliphlox amethystina
ITIS:555309
МСОП:22688211
NCBI:689204

Колі́брі-амети́ст білочеревий[6] (Calliphlox amethystina) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[7]. Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Колібрі-аметист (Calliphlox). Раніше до ного відносили також чотири інших види, однак за результатами молекулярно-філогенетичних досліджень 2014 і 2017 років, які показали поліфілітичність роду Calliphlox, вони були переведені до відновлених родів Philodice і Nesophlox[8][9][10].

Опис

Самець білочеревого колібрі-аметиста
Самиця білочеревого колібрі-аметиста

Довжина птаха становить 6-8,4 см, вага 2,3-2,5 г. У самців під час сезону розмноження верхня частина тіла бронзово-зелена, на надхвісті з боків є білі плями. За очима невеликі білі плями. На горлі аметистово-фіолетова пляма, окаймлена знизу білою смугою. решта нижньої частини тіла зеленувата, боки буруваті. Хвіст глибоко роздвоєний, пурпурово-чорний, стернові пера мають зелені кінчики. Дзьоб середньої довжини, прямий, чорний. Під час негніздового періоду горло у самців бліде, місцями поцятковане райдужними плямками.

У самиць верхня частина тіла така ж, як у самців, за очима тонкі білі смуги. Нижня частина тіла білувата, горло місцями поцятковане зеленими райдужними плямками. Боки і нижні покривні пера хвоста руді. Хвіст короткий, тьмяно-зелений з чорною смугою на кінці, стернові пера мають світлі кінчики.

Поширення і екологія

Білочереві колібрі-аметисти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Аргентині і Парагваї. Вони живуть у напіввідкритих і відкритих ландшафтах — на узліссях вологих тропічних лісів, на лісових галявинах, в рідколіссях, чагарникових заростях і саванах, уникають густих тропічних лісів. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Переміщення цього виду маловідомі. На більшій частині ареалу птахи ведуть осілий спосіб життя, однак в регіоні Чапада-Діамантіна вони зустрічалися лише з січень по липень, а в деяких районах Венесуели лише з січня по серпень.

Білочереві колібрі-аметисти живляться нектаром квітучих чагарників і невисоких дерев, а також дрібними комахами, яких ловлять в польоті. Інші види колібрі домінують над ними. Сезон розмноження на сході Бразилії у білочеревих колібрі-аметистів триває з листопада по квітень. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'якого рослинного матеріалу, покривається зовні лишайником, розміщується на горизонтальній гілці. В кладці 2 білих яйця. Інкубаційний період триває 13-14 днів, пташенята покидають гніздо через 20-22 дні після вилуплення.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Calliphlox amethystina: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 18 жовтня 2022
  2. ↑ Boie, Friedrich (1831). Bemerkungen über Species und einige ornithologische Familien und Sippen. Isis von Oken (нім.). Cols 538–548 [544].
  3. ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1781). L'améthiste. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 20—21.
  4. ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Petit oiseau-mouche à queue fourchue, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 672 Fig. 1.
  5. ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 41, Number 672 Fig. 1.
  6. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  7. ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2022.
  8. ↑ McGuire, J.; Witt, C.; Remsen, J.V.; Corl, A.; Rabosky, D.; Altshuler, D.; Dudley, R. (2014). Molecular phylogenetics and the diversification of hummingbirds. Current Biology. 24 (8): 910—916. doi:10.1016/j.cub.2014.03.016.
  9. ↑ Licona-Vera, Yuyini; Ornelas, Juan Francisco (2017). The conquering of North America: dated phylogenetic and biogeographic inference of migratory behavior in bee hummingbirds. BMC Evolutionary Biology. 17 (1): 126. doi:10.1186/s12862-017-0980-5.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. ↑ A classification of the bird species of South America: Recent Changes. www.museum.lsu.edu. Процитовано 1 серпня 2021.


Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).