YaChudo

Burial (альбом)

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Burial
Студійний альбом
ВиконавецьBurial
КраїнаВелика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата випуску15 травня 2006
Записаний2001-2006
ЖанрДабстеп, UK garage, UK bass, ембієнт
Тривалість51:24
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблHyperdub
ПродюсерBurial

Burial — дебютний студійний альбом британського електронного музиканта Burial, випущений 15 травня 2006 року лейблом Hyperdub. Вважається знаковою подією на сцені дабстепу середини 2000-х років, звучання альбому характеризується темним, емоційним підходом до британської рейв-музики, яка захоплювала Burial в його юності,[1] включаючи UK garage та 2-step.[2] Критики по-різному інтерпретували цей реліз: як елегію розсіяному рейв-руху та похмурий аудіопортрет Лондона.[3]

Burial отримав схвальні відгуки критиків, а журнал The Wire назвав його альбомом року в щорічному опитуванні критиків.[4] Він також посів п'яте місце в рейтингу найкращих альбомів року за версією Mixmag[5] і шосте місце за версією The Guardian.[6] Реліз увійшов до рейтингу найкращих альбомів десятиліття за версією Fact і Resident Advisor, а в 2013 році посів 391 місце в рейтингу NME «500 найкращих альбомів усіх часів».

Створення

У підлітковому віці Вільям Беван слухав драм-енд-бейсс і джангл по дорозі до школи. Коли він почув пісню Digital «Special Mission», Беван усвідомив, що може створювати музику без традиційних музичних знань. У 2006 році Беван описав себе як «не музиканта».[7] Burial створювався з 2001 по 2006 рік за допомогою програми Sound Forge. Приблизно у 2002 році Беван почав надсилати Стіву Гудману (відомому як Kode9) листи та CD-R із власною музикою, був фанатом релізів на сайті Гудмана Hyperdub.[8] У 2005 році лейбл випустив EP South London Boroughs, до якого увійшли треки, записані Беваном за кілька попередніх років.

Як розповідав Беван про процес запису в інтерв'ю: «Коли я щось змінюю, я вже ніколи не можу повернути це назад. Я бачу лише хвилі. Тому я знаю, що задоволений своїми барабанами, коли вони виглядають як гарна риб'яча кістка. Коли вони виглядають повністю, дідько, скелетними переді мною — тоді я знаю, що вони звучатимуть добре». Він також казав, що не використовує секвенсер, бо якщо його барабани будуть надто ідеально вирівняні, вони «втратять щось» і «звучатимуть як лайно».

Беван віддавав пріоритет барабанам під час створення запису, кажучи: «Мелодії я не вважаю чіпкими, чіпкими для мене є барабани. Якщо в тебе в голові цілий день крутиться бас-лінія — тобі кінець. Ти не можеш думати». Він також записував себе, коли награвав ритми, щоб не забути ідею; його часто виганяли з уроків за те, що він стукав по столах.[7] Беван прагнув створити на альбомі темну, меланхолійну атмосферу.[7]

Музика

У рецензії для Sputnikmusic Нік Батлер описав Burial як «клаустрофобний, нервовий і подекуди навіть страшний», але водночас подекуди «дивовижно красивий» — наприклад, у треку «Forgive», який він назвав «болісно прекрасним», але «болісно мінімалістичним».[9] Критик Pitchfork Тім Фінні відзначив, що біти нагадують грайливість тустеп, але ритми звучать більше нервово, ніж радісно, і мають швидку, невловиму структуру, що викликає відчуття страху та тривоги, властиві [[дабстеп[[у. Над цими бітами звучать тягучі синтезатори, які, за словами Фінні, проходять «один над одним, немов послідовні хвилі синіх і фіолетових дощових хмар». Він також зазначив, що цей ефект дощових хмар нагадує текстеп кінця 1990-х у виконанні артистів із саблейблу Hidden Agenda лейблу Parasol Records, або продюсера Dom & Roland.[10] На альбомі присутні тріск піратського радіо й вінілових платівок, а також справжні записи дощу та вогню, які, на думку Burial, «заставили б більшість електронних продюсерів соромитися — настільки вони, блін, важкі».[7] Також використано вокальні семпли, які описували як сповнені туги[11] та примарні.[2][12]

За словами журналіста Дерека Волмслі, «меланхолійний відтінок проходить крізь увесь альбом, але постійна взаємодія напруги й спокою, відчуження й інтимності створює відчуття можливого спасіння за наступним поворотом».[13] У рецензії Саймона Рейнолдса для The Observer висловлено схожу думку: «У музиці Burial тліє приглушене, стримуване насильство, яке викликає образи міста, повного зламаних людей, готових завдавати болю іншим. Але є також ширяюча ніжність і благодать, що змушує мене згадати фільм Віма Вендерса Небо над Берліном — риса, яка найчіткіше проявляється у „Forgive“, безбітному стогоні звуку, пронизаному шурхотом очищального дощу».[11] Рейнолдс класифікував Burial як концептуальний альбом[14] і зазначив, що він «майже може бути аудіоесе про лондонський хардкор-континуум»,[3] оскільки в ньому зображено Південний Лондон, затоплений у стилі Нового Орлеана через глобальне потепління. Він порівнює цю ситуацію з романом Світ, що потонув Балларда — письменника-фантаста, якого часто згадують у розмовах про дабстеп.[14] Він також зазначив, що альбом дуже прив'язаний до конкретного місця завдяки назвам треків, таким як «South London Boroughs» і «Southern Comfort». У цих композиціях звук ніби створює атмосферу району SE19 у Південному Лондоні — так само, як альбом Königsforst від Gas передавав настрій лісів біля Кельна.[14]

«Night Bus», інструментований «безбітним, схожим на Гурецького подихом тужливих струн», передає смуток лондонців, які після клубів вимушені добиратися додому складними маршрутами громадського транспорту, бо не можуть дозволити собі таксі до третьої, четвертої, п'ятої чи шостої транспортної зони — дешевого передмістя, де вони живуть. Цю похмурість урівноважує романтика й велич міста, яке з верхнього поверху нічного автобуса виглядає так, ніби «неони мерехтять, як покладений набік Чумацький Шлях».[14] За словами Рейнолдса, альбом також відображає «консервативне тримання віри» в дабстепі — те, що Марк Фішер називав реквіємом або поховальною даниною рейв-культурі. Це добре чути, наприклад, у треку «Gutted», де звучить слабкий, але стійкий чоловічий вокальний семпл зі словами: «ми з ним із різних, давніх племен… тепер ми обидва майже вимерли… інколи… треба триматися за давнє… за олдскульні шляхи» (me and him, we're from different, ancient tribes … now we're both almost extinct … sometimes … you gotta stick with the ancients … old school ways).[3]

Реліз і обкладинка

Burial вийшов на лейблі Hyperdub у травні 2006 року. Беван не очікував, що альбом приверне широку увагу. Він говорив: «Я був у захваті, просто кипів від цього. Але мусив приховувати це відчуття — мені не було кому про це сказати, окрім братів і сім'ї. Але це було для мене найголовнішим».[15] Обкладинку альбому створив сам Burial. На ній зображено аерофотографію Південного Лондона — район навколо Вондсвортської в'язниці та перехрестя Трініті-роуд і Віндмілл-роуд. «Саме цього я хотів. Епічності… далеких вогнів. Я обожнюю фільм Nil By Mouth Ґері Олдмена, бо це єдина стрічка, де Лондон показаний правильно — як далекі вогні в кінці твоєї вулиці. Та атмосфера. Але інколи я її і не люблю».[7]

Відгуки критиків

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 4/5 зірок[1]
Christgau's Consumer Guide (1-star Honorable Mention)[16]
Collective 4/5[17]
The Guardian 5/5 зірок[12]
The Observer 4/5 зірок[11]
Pitchfork 8.0/10[10]
Q 4/5 зірок[18]
Resident Advisor 4.5/5[2]
Stylus Magazine B+[19]
Tiny Mix Tapes 5/5[20]

Burial отримав високі оцінки критиків після релізу. У п'ятизірковій рецензії Доріан Лінскі з The Guardian написав, що слухачам «не потрібно знати нічого про дабстеп-сцену Лондона, щоб вважати цей загадковий дебют найзаворожуючим електронним альбомом року».[12] Саймон Рейнолдс із сестринського видання The Observer підкреслив нервову печаль запису, яка, на його думку, «буде одночасно ранити й зцілювати кожного слухача».[11] Саймон Пітчфорт із Resident Advisor назвав Burial одним із найкращих альбомів року та «класикою безперервної урбаністичної атмосфери».[2] Журналіст AllMusic Джейсон Біркмаєр описав Burial як «перший великий дабстеп-альбом», зазначивши, що хоча інші продюсери також створювали темний і емоційний стиль, схожий на звук Burial, він першим зміг так переконливо втілити це у форматі повноцінного LP.[1]

Оглядач Sputnikmusic Нік Батлер описав Burial як «досвід, який, ймовірно, не схожий ні на що, що ви коли-небудь чули», і зазначив, що хоча альбом і не є найкращим у році, «він точно у топ-10».[9] Тодд Бернс із Stylus Magazine назвав його «подекуди прекрасним і завжди захопливим альбомом», навіть поза межами дабстеп-сцени.[19] Тім Фінні з Pitchfork вважав, що здатність альбому перетворювати знайомі музичні семпли «на павутиння болісної краси» робить його захопливим слухацьким досвідом, але водночас описав його як «блискучий EP, розтягнутий ескізами та шляхетними невдачами», розкритикувавши його нерівність.[10] У менш захопленій рецензії Роберт Крістгау дав альбому одну зірку у категорії «почесна згадка», написавши: «Можливо, [Burial] вирішив, що спочатку потрібно відпрацювати біти, а вже потім — гуманізм; або, можливо, йому було ще далеко до людяності», зазначивши «Southern Comfort» і «Broken Home» як найсильніші треки.[16]

Визнання

Burial потрапив до численних підсумкових рейтингів 2006 року, зокрема був названий «Альбомом року» за опитуванням критиків журналу The Wire.[4] Альбом зайняв 25-те місце у списку найкращих альбомів 2000-х за версією Resident Advisor, який назвав його «революційним записом через вплив на звучання дабстепу та переробку тустепу для зовсім іншого покоління».[21] У списку Fact альбом посів 22-ге місце серед найкращих платівок того десятиліття.[22] У ще одному десятирічному підсумку 2015 року він отримав восьме місце у рейтингу Complex «Best Self-Titled Albums of the Last Decade».[23] Станом на 23 жовтня 2013 року Burial займав 391-ше місце у списку NME «500 Greatest Albums of All Time».[24]

Річні
Публікація Позиція Пос.
Collective * [25]
The Guardian 6 [6]
Idolator 49
Mixmag 5 [26]
The Observer 18 [27]
Playlouder 21 [28]
Q 77
Stylus Magazine 41 [29]
Uncut 20 [30]
The Wire 1 [4]
Десятиліття
Complex 8 [23]
Fact 22 [22]
Resident Advisor 25 [21]
Увесь час
The Guardian (2007) * [31]
NME (2013) 391 [24]
2004–2009
Clash 24 [32]
»*" вказує на невпорядкований список.

Трек-лист

Усі треки написані та спродюсовані Burial. «Spaceape» написаний спільно з The Spaceape.

#НазваТривалість
1.Untitled0:36
2.«Distant Lights»5:26
3.«Spaceape» (featuring The Spaceape)3:59
4.«Wounder»4:51
5.«Night Bus»2:13
6.«Southern Comfort»5:01
7.«U Hurt Me»5:22
8.«Gutted»4:43
9.«Forgive»3:07
10.«Broken Home»5:04
11.«Prayer»3:45
12.«Pirates»6:06
13.Untitled0:54
51:07

Семпли

  • «Untitled» містить семпл діалогу Бенісіо дель Торо з фільму 21 грам (2003).
  • «Distant Lights» містить вокальний семпл із пісні Emotion гурту Destiny's Child.
  • «Night Bus» містить вокальний семпл із пісні «Praise Ye Jah» виконавця Sizzla.
  • «U Hurt Me» містить семпл із треку «Hunger» із саундтреку до фільму Падіння «Чорного яструба» (2002), а також вокальні семпли з пісень «Foolish» Ашанті та «Represent» Nas.
  • «Gutted» містить семпл діалогу Фореста Вітакера з фільму Пес-примара: Шлях самурая (1999), а також вокальний семпл із пісні «My One And Only Love» Бітті Макліна.
  • «Forgive» містить семпл із пісні «An Ending (Ascent)» Браяна Іно.
  • «Broken Home» містить вокальний семпл із пісні «Dry Cry» виконавця Sizzla.
  • «Prayer» містить семпл барабанного лупа з пісні «Sometimes I Cry» Леса МакКанна.
  • «Pirates» містить семпл діалогу Шона Пенна з фільму 21 грам (2003).
  • «Untitled» містить семпл діалогу Вілла Паттона з фільму Людина-метелик (2002).

Примітки

  1. ↑ а б в Birchmeier, Jason. Burial – Burial. AllMusic. Процитовано 15 серпня 2015.
  2. ↑ а б в г Pitchforth, Simon (27 серпня 2006). Burial – Burial. Resident Advisor. Процитовано 15 листопада 2025.
  3. ↑ а б в Reynolds, 2012. p. 515.
  4. ↑ а б в Rewind 2006: 50 Records of the Year. The Wire. № 275. Лондон. Січень 2007. с. 35 — через Exact Editions.
  5. ↑ various critics (Грудень 2006). Best of 2006. Mixmag. Архів оригіналу за 16 лютого 2006. Процитовано 15 листопада 2025.
  6. ↑ а б The definitive top 10 albums of the year. The Guardian. 13 грудня 2006. Процитовано 15 листопада 2025.
  7. ↑ а б в г д «soundboy burial». Blackdown. 21 березня 2006.
  8. ↑ Telekom (14 травня 2013). Revolution9: An interview with Kode9 – Electronic Beats. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2025.
  9. ↑ а б Butler, Nick (19 червня 2007). Burial – Burial. Sputnikmusic. Процитовано 15 листопада 2025.
  10. ↑ а б в Finney, Tim (21 червня 2006). Burial: Burial. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 15 листопада 2025.
  11. ↑ а б в г Reynolds, Simon (17 червня 2006). CD: Burial, Burial. The Observer. Процитовано 15 листопада 2025.
  12. ↑ а б в Lynskey, Dorian (21 грудня 2006). Burial, Burial. The Guardian. Процитовано 15 листопада 2025.
  13. ↑ Derek Walmsley, «Dubstep», The Wire Primers: A Guide to Modern Music, ed. Rob Young, London: Verso, 2009, p. 92.
  14. ↑ а б в г Reynolds, Simon (2012). Energy Flash: A Journey Through Rave Music and Dance Culture. Soft Skull Press. с. 514. ISBN 978-1593764074.
  15. ↑ Hancox, Dan (25 жовтня 2007). 'Only five people know I make tunes'. The Guardian. Процитовано 15 листопада 2025.
  16. ↑ а б Christgau, Robert. Burial: Burial. RobertChristgau.com. Процитовано 15 листопада 2025.
  17. ↑ Madden, Joe (18 травня 2006). burial: burial (hyperdub). Collective. Архів оригіналу за 26 лютого 2008. Процитовано 15 листопада 2025.
  18. ↑ Burial: Burial. Q (393): 117. Січень 2019.
  19. ↑ а б Burns, Todd (26 травня 2006). Burial – Burial – Review. Stylus Magazine. Архів оригіналу за 18 лютого 2008. Процитовано 15 листопада 2025.
  20. ↑ P Funk. Burial – Burial. Tiny Mix Tapes. Процитовано 15 листопада 2025.
  21. ↑ а б Top 100 albums of the '00s. Resident Advisor. 25 січня 2010. Процитовано 15 листопада 2025.
  22. ↑ а б The 100 Best Albums of the 2000s. Fact. The Vinyl Factory. 1 грудня 2010. Процитовано 15 листопада 2025.
  23. ↑ а б Khal (26 січня 2015). Burial – The Best Self-Titled Albums Of The Last Decade. Complex. Процитовано 15 листопада 2025.
  24. ↑ а б The 500 Greatest Albums Of All Time: 400-301. NME. Inspire. 23 жовтня 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 15 листопада 2025.
  25. ↑ Albums of 2006. Collective. BBC. Архів оригіналу за 3 лютого 2007. Процитовано 15 листопада 2025.
  26. ↑ Best of 2006. Mixmag. Грудень 2006. Архів оригіналу за 16 лютого 2006. Процитовано 15 листопада 2025.
  27. ↑ Llewellyn Smith, Caspar (9 грудня 2006). The Observer's best albums of the year. The Observer. Guardian Media Group. Процитовано 15 листопада 2025.
  28. ↑ Top 50 Records of the Year. Playlouder. Архів оригіналу за 10 січня 2007. Процитовано 15 листопада 2025.
  29. ↑ Stylus Magazine's Top 50 Albums of 2006. Stylus Magazine. 18 грудня 2006. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 15 листопада 2025.
  30. ↑ Uncut's Top 50 Albums Of 2006. Stereogum. SpinMedia. 7 листопада 2006. Процитовано 15 листопада 2025.
  31. ↑ Artists beginning with B (part 2). The Guardian. 17 листопада 2007. Процитовано 15 листопада 2025.
  32. ↑ Clash Essential 50 – Number 10. Clash. Music Republic Ltd. 15 квітня 2009. Процитовано 15 листопада 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).