Шон Пенн
| Шон Пенн Sean Penn | |
|---|---|
| англ. Sean Penn | |
Пенн на прем'єрі фільму «Неймовірне життя Волтера Мітті», Нью-Йорк, жовтень 2013 | |
| Ім'я при народженні | Sean Justin Penn |
| Народився | 17 серпня 1960[1][2][…] (66 років) Санта-Моніка, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США[1][4] |
| Громадянство | |
| Релігія | агностичний теїзм[5] |
| Діяльність | кіноактор, кінорежисер, сценарист, кінопродюсер, актор театру, телеактор, актор, актор озвучування, режисер, письменник |
| Alma mater | Коледж Санта-Монікиd і Santa Monica High Schoold |
| Роки діяльності | 1974 — донині |
| Партія | Демократична партія США |
| У шлюбі з | Мадонна, Робін Райт і Лейла Джордж |
| Діти | Ділан Пеннd і Гоппер Пеннd |
| Батьки | Лео Пеннd Айлін Райанd |
| Брати / сестри | Кріс Пенн і Майкл Пеннd |
| Членство | Західна гільдія сценаристів Америкиd |
| IMDb | ID 0000576 |
| Нагороди та премії | |
| Sean Penn у Вікісховищі | |
Шон Джастін Пенн (англ. Sean Justin Penn; нар. 17 серпня 1960, Санта-Моніка, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський актор та кінорежисер. Тричі лауреат премії «Оскар» за ролі у детективі «Таємнича річка» (2003), біографічній драмі «Гарві Мілк» (2008) і чорній комедії «Одна битва за іншою» (2025). Призер трьох головних кінофестивалей світу — Берлінського, Каннського та Венеційського (двічі) — за ролі у драмі «Мрець іде» (1995), мелодрамі «Вона прекрасна» (1997), трагікомедії «Переполох» (1998) і трилері «21 грам» (2003) відповідно.
Біографія

Шон Пенн народився 17 серпня 1960 року в місті Санта-Моніка (штат Каліфорнія) в родині режисера Лео Пенна й акторки Айлін Райан[9][10]. Батьки його батька, Лео Пенна (1921—1998), були єврейськими іммігрантами з Мяркінє (Литва)[11][12][13][14], приїхали до США у 1898 та 1914 роках.[15][16] Мати Шона — Айлін Райан (до шлюбу Ануччі, 1928—2022) — католичка італійського та ірландського походження. Пенн виховувався у світській родині і є агностиком.[17][18] У школі Пенн навчався з Еміліо Естевесом, Чарлі Шином та Робом Лоу, які згодом стали акторами. Його молодший брат, Кріс Пенн, теж став актором.
1985 року увагу ЗМІ привернуло його одруження з поп-співачкою Мадонною. З нею він зіграв у «Шанхайському сюрпризі», який вважається одним з його найневдаліших фільмів. За роль Глендона Вейсі Шон отримав номінацію на 7-й церемонії «Золотої малини» як найгірший актор. 1989 року шлюб Пенна і Мадонни розпався.
1991 року Пенн дебютував як режисер, поставивши за власним сценарієм стрічку «Індіанець-утікач». 1995 року виконав роль Метью Понселе у драмі Тіма Роббінса «Мрець іде» зі Сьюзен Серендон, за цю роль був номінований на «Оскар» та «Срібний ведмідь» 46-о Берлінського кінофестивалю. Іншим фільмом, де він виступив як режисер став «Постовий на перехресті» з Джеком Ніколсоном у головній ролі.
1996 року Пенн одружився з акторкою Робін Райт, з якою познайомився під час праці у фільмі «Стан несамовитості» (1990). У 1997 він виконав ролі у фільмах «Поворот» Олівера Стоуна та Девіда Фінчера «Гра».
1997 року Пенн здобув премію як найкращий актор на Каннському кінофестивалі за роль у фільмі Ніка Кассаветіса «Вона така чудова». У стрічці з ним зфільмувалися його дружина, Робін Райт, та Джон Траволта.
1999 року Пенн отримав другу номінацію на «Оскар» за роль у фільмі Вуді Аллена «Солодкий та бридкий».
2003 року отримав приз Венеціанського кінофестивалю Кубок Вольпі за найкращу чоловічу роль за роль у фільмі «21 грам».
У травні 2010 був засуджений на 3 роки умовно за побиття журналіста (інцидент стався в жовтні 2009 року).
З початку 2014 року по червень 2015 року Шон Пенн зустрічався із акторкою Шарліз Терон[19].
У 2025 році зіграв головну негативну роль, білого супремасиста, у чорній комедії Пола Томаса Андерсона «Одна битва за іншою», за яку вчергове став фаворитом «сезону кінонагород», втретє вигравши премію «Оскар» і вперше премію BAFTA та номінувавшись на премії «Золотий глобус» і «Вибір критиків».
Громадська діяльність

18 жовтня 2002 Пенн заплатив 56 000 доларів за публікацію відкритого листа до Джорджа Буша в газеті The Washington Post[20]. У листі, опублікованому на правах реклами, Пенн піддав критиці американську політику щодо Іраку. У грудні 2002 року Пенн відвідав Ірак. Під час триденного візиту він відвідав госпіталь Багдада, де перебувають діти — жертви американських санкцій проти Іраку, зустрівся з віце-прем'єром Тарік Азіз та міністром охорони здоров'я.
У червні 2005 року Пенн відвідав Іран, як кореспондент газети San Francisco Chronicle, де зустрівся з іранськими діячами культури в Музеї кінематографії Тегерана[21]. Пенн підготував репортаж про хід президентських виборів та іранську ядерну програму, відвідав мечеть та Тегеранський університет, зустрівся з сином колишнього президента Ірану Алі Акбара Хашемі Рафсанджані.
У вересні 2005 року Пенн особисто брав участь у наданні допомоги жертвам урагану «Катріна» в Новому Орлеані.
У період з вересня по жовтень 2011 Шон Пенн здійснив тур країнами «арабської весни». Зокрема, він відвідав Єгипет та Лівію, де заявив, що захоплюється сміливістю повсталих.[22]
Підтримка України
16 листопада 2021 року Пенн вперше приїхав до України та в Києві розпочав знімання документального фільму про Революцію гідності.[23]
У зв'язку з вторгненням Росії в Україну актор підтримав Україну та оголосив, що його благодійна організація «CORE Response» виділяє фінансову допомогу сім'ям внутрішньо переміщених осіб, для оренди житла на Львівщині. З цією метою він та мер Кракова — Яцек Майхровський домовилися про відкриття центру допомоги українським біженцям[24][25].
24 лютого 2022 року приїхав до Києва, щоб як документаліст розпочати знімання фільму, в якому зафіксують всі події,[26] які зараз відбуваються в Україні, та донести світові правду про російське вторгнення в Україну[27][28]. Побачивши розгортання воєнних дій на власні очі, вже 6 березня в інтерв'ю CNN Пенн зазначив, що був вражений та зворушений українським народом і його лідером — президентом Володимиром Зеленським.[29]
Під час візиту до Києва в листопаді 2022 року Пенн позичив президенту Зеленському статуетку «Оскар». Пенн сказав президенту: «Це для вас. Це просто символічна дурниця. […] Коли ви виграєте, привезіть її назад у Малібу».[30] З цієї ж нагоди президент нагородив Пенна українським орденом «За заслуги».[31]
24 лютого 2023 року Шон Пенн представив знятий у Києві документальний фільм «Superpower» за участю президента України Володимира Зеленського на Берлінському кінофестивалі.[32][33]
У 2023 році Шон Пенн зфільмувався в українському фільмі «Війна очима тварин».[34]
У квітні 2025 року вчетверте приїхав в Україну та провідав військових у Кропивницькому, звернувся до них зі словами подяки: «Попри все, що роблять політики, я вірю у кожного з вас і вдячний вам за те, що ви є найкращим прикладом того, ким ми всі прагнемо бути. Ви захищаєте не лише свою країну — ви справді захищаєте увесь світ. І про це дізнаються, це побачать. І я знаю, що ви переможете. Нехай Бог благословить вас і ваші родини. Дякую»[35]. Під час того ж візиту зробив тату з тризубом[36]
У березні 2026 року вп'яте відвідав Україну, пропустивши заради цього церемонію вручення премії «Оскар» за роль у фільмі «Одна битва за іншою»[37]. Натомість під час відвідин йому було вручено символічну металеву статуетку у вигляді «Оскара», виготовлену з металу вагона, пошкодженого російськими обстрілами[38][39]. Актор зустрівся з президентом Зеленським та захисниками з різних бригад, відвідав 157-му механізовану бригаду на Донеччині[40]. У серпні цього ж року вшосте приїхав до України.[41]
Фільмографія
Кінофільми
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1981 | ф | Відбій | Taps | Алекс Дваєр |
| 1982 | ф | Круті часи в «Ріджмонт Хай» | Fast Times at Ridgemont High | Джефф Спіколі |
| 1983 | ф | Погані хлопці | Bad Boys | Мік О'Браєн |
| 1984 | ф | Наввипередки з місяцем | Racing with the Moon | Генрі Неш |
| 1984 | ф | Зломщики | Crackers | Діллорд |
| 1985 | ф | Агенти Сокіл і Сніговик | The Falcon and the Snowman | Долтон Лі |
| 1986 | ф | Впритул | At Close Range | Бред Вайтвуд-молодший |
| 1986 | ф | Шанхайський сюрприз | Shanghai Surprise | Глендон Вейсі |
| 1988 | ф | Суд у Берліні | Judgment in Berlin | Гюнтер Ікс |
| 1988 | ф | Кольори | Colors | Денні «Пак-Мен» Макгавін |
| 1989 | ф | Військові втрати | Casualties of War | сержант Тоні Мезерв |
| 1989 | ф | Ми не янголи | We're No Angels | Джим |
| 1990 | ф | Cool Blue | Філ | |
| 1990 | ф | Стан несамовитості | State of Grace | Террі Нунан |
| 1991 | док | У ліжку з Мадонною | Madonna: Truth or Dare | в ролі себе |
| 1993 | ф | Шлях Карліто | Carlito's Way | Клейнфілд |
| 1995 | ф | Мрець іде | Dead Man Walking | Метью Понселе |
| 1997 | ф | Гра | The Game | Конрад Ван Ортон |
| 1997 | ф | Поворот | U Turn | Боббі Купер |
| 1997 | ф | Вона прекрасна | She's So Lovely | Едді Квін |
| 1997 | ф | Басейн Х'юго | Hugo Pool | чоловік у синьому взутті |
| 1997 | ф | Loved | Loved | Майкл |
| 1998 | ф | Тонка червона лінія | The Thin Red Line | Едвард Велш |
| 1998 | ф | Переполох | Hurlyburly | Едді |
| 1999 | ф | Бути Джоном Малковичем | Being John Malkovich | у ролі самого себе |
| 1999 | ф | Солодкий та бридкий | Sweet and Lowdown | Еммет Рей |
| 2000 | ф | Поки не наступить ніч | Before Night Falls | Чучо Санчес |
| 2000 | ф | Вага води | The Weight of Water | Томас Джейнс |
| 2000 | ф | На віллі | Up at the Villa | Роулі Флінт |
| 2001 | ф | Я — Сем | I Am Sam | Сем Доусон |
| 2002 | док | 11 вересня | 11'09"01 September 11 | в ролі себе |
| 2003 | ф | Це все про кохання | It's All About Love | Марсієлло |
| 2003 | ф | Таємнича ріка | Mystic River | Джиммі Маркум |
| 2003 | ф | 21 грам | 21 Grams | Пол Ріверс |
| 2004 | ф | Замах на Річарда Ніксона | The Assassination of Richard Nixon | Семюель Дж. Біке |
| 2004 | док | The Cutting Edge: The Magic of Movie Editing | в ролі себе | |
| 2005 | ф | Перекладачка | The Interpreter | Тобін Келлер |
| 2006 | ф | Все королівське військо | All the King's Men | Віллі Старк |
| 2008 | ф | Що тут сталося | What Just Happened | в ролі себе |
| 2008 | ф | Грім у тропіках | Tropic Thunder | камео |
| 2008 | ф | Гарві Мілк | Milk | Гарві Мілк |
| 2010 | ф | Гра без правил | Fair Game | Джозеф К. Вільсон |
| 2010 | ф | Я все ще тут | I'm Still Here | камео |
| 2011 | ф | Древо життя | The Tree of Life | Джек |
| 2011 | ф | Де б ти не був | This Must Be the Place | Шайєн |
| 2012 | кф | Американці | Americans | Комі |
| 2013 | ф | Мисливці на гангстерів | Gangster Squad | Міккі Коен |
| 2013 | ф | Таємне життя Волтера Мітті | The Secret Life of Walter Mitty | Шон О'Коннел |
| 2015 | ф | Ґанмен | The Gunman | Джим Тер'єр |
| 2016 | мф | Angry Birds у кіно | The Angry Birds Movie | Теренс |
| 2016 | кф | Звук сонця | Sound of Sun | чоловік |
| 2019 | ф | Геній і безумець | The Professor and the Madman | Вільям Честер Майнор |
| 2021 | ф | День прапора | Flag Day | Джон Фоґель |
| 2021 | ф | Лакрична піца | Licorice Pizza | Джек Голден[42] |
| 2023 | ф | Асфальтові джунглі | Asphalt City | Джин Рутковські |
| 2023 | ф | Татко | Daddio | Кларк |
| 2025 | ф | Одна битва за іншою | One Battle After Another | Стівен Джей Локджо |
| 2026 | ф | Потяг «Червона Рута» | Потяг «Червона Рута» | камео |
Телебачення
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1987 | с | СНЛ | Saturday Night Live | гість (Епізод: "Sean Penn/LL Cool J") |
| 1998 | с | Шоу Ларрі Сандерса | The Larry Sanders Show | гість (Епізод: "Flip") |
| 2001 | с | Друзі | Friends | Ерік (2 епізоди) |
| 2004 | с | Viva La Bam | Viva La Bam | гість (Епізод: "Fort Knoxville") |
| 2004 | с | Два з половиною чоловіки | Two and a Half Men | камео (Епізод: "Back Off, Mary Poppins") |
| 2016 | мс | Гріфіни | Family Guy | Шон Пенн (Епізод: "Hot Shots") |
| 2018 | с | Перший | The First | Том Гаґґерті (8 епізодів) |
| 2020 | с | Угамуй свій запал | Curb Your Enthusiasm | камео (Епізод: "The Spite Store") |
| 2022 | с | Газлайт | Gaslit | Джон Н. Мітчелл (8 епізодів) |
| 2023 | с | C*A*U*G*H*T | в ролі себе (6 епізодів) |
Виробництво
| Рік | Назва | Режисер | Сценарист | Продюсер |
|---|---|---|---|---|
| 1991 | Індіанець-утікач | Так | Так | Ні |
| 1995 | Постовий на перехресті | Так | Так | Так |
| 2001 | Обіцянка | Так | Ні | Так |
| 2002 | 11 вересня | Так | Так | Ні |
| 2007 | Тепер я йду у дику далечінь | Так | Так | Так |
| 2015 | Ґанмен | Ні | Так | Так |
| 2016 | Останнє обличчя | Так | Ні | Ні |
| 2021 | День прапора | Так | Ні | Ні |
| 2023 | Суперсила | Так | Ні | Так |
| Асфальтові джунглі | Ні | Ні | Так |
Нагороди та номінації
Державні нагороди
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі.[43]
- Національна легенда України (2026)[44].
Нагороди
- 1996 — «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю — найкраща чоловіча роль, за фільм «Мрець іде»
- 1997 — Приз Канського кінофестивалю — найкраща чоловіча роль, за фільм «Вона прекрасна»
- 1998 — Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю — найкраща чоловіча роль, за фільм «Переполох»
- 2003 — Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю — найкраща чоловіча роль, за фільм «21 грам»
- 2004 — Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль, за фільм «Таємнича річка»
- 2004 — Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль в драмі, за фільм «Таємнича річка»
- 2009 — Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль, за фільм «Харві Мілк»
- 2009 — Премія Гільдії кіноакторів США — найкраща чоловіча роль, за фільм «Харві Мілк»
- 2025 — Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Одна битва за іншою»
- 2025 — BAFTA — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Одна битва за іншою»
- 2025 — Премія Гільдії кіноакторів США — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Одна битва за іншою»
Номінації
- 1994 — Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Шлях Карліто»
- 1996 — Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль, за фільм «Мрець іде»
- 1996 — Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль в драмі, за фільм «Мрець іде»
- 1996 — Премія Гільдії кіноакторів США — найкраща чоловіча роль, за фільм «Мрець іде»
- 2000 — Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль, за фільм «Солодкий та бридкий»
- 2000 — Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль у комедії або мюзиклі, за фільм «Солодкий та бридкий»
- 2002 — Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль, за фільм «Я — Сем»
- 2002 — Премія Гільдії кіноакторів США — найкраща чоловіча роль, за фільм «Я — Сем»
- 2004 — Премія BAFTA — найкраща чоловіча роль, за фільм «21 грам»
- 2004 — Премія BAFTA — найкраща чоловіча роль, за фільм «Таємнича річка»
- 2004 — Премія Гільдії кіноакторів США — найкраща чоловіча роль, за фільм «Таємнича річка»
- 2009 — Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль в драмі, за фільм «Харві Мілк»
- 2009 — Премія BAFTA — найкраща чоловіча роль, за фільм «Харві Мілк»
- 2025 — Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Одна битва за іншою»
- 2025 — Премія «Вибір критиків» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Одна битва за іншою»
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #129660833 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ https://hollowverse.com/sean-penn/
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2004.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Chapman, Roger (2010). Culture Wars: An Encyclopedia of Issues, Viewpoints, and Voices (вид. Revised). M.E. Sharpe. с. 425. ISBN 978-0-765-62250-1.(англ.)
- ↑ Bilmes, Alex (16 лютого 2015). Sean Penn Is Esquire's March Cover Star. Esquire. Процитовано 8 травня 2018.(англ.)
- ↑ Tribute, The Lithuanian (19 лютого 2012). Hollywood star Sean Penn's grandfather came from which town in Lithuania?. Delfi. Процитовано 17 травня 2016.(англ.)
- ↑ Pfefferman, Naomi (16 жовтня 1997). Spectator. Jewish Journal (англ.). Архів оригіналу за 14 лютого 2023. Процитовано 17 червня 2023.
- ↑ Tugend, Tom (5 березня 2004). Despite the hobbits, Jews win a few Oscars. J. The Jewish News of Northern California. 2018.(англ.)
- ↑ Sean Penn Genealogy [Архівовано 30 грудня 2008 у Wayback Machine.].
- ↑ Dead Myth Walking. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 29 червня 2014. [Архівовано 2013-10-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Келли, Ричард Т., «Шон Пенн, Жизнь и времена», 2004 год. С. 9-10. ISBN 1-84195-623-6
- ↑ Евреи — награждённые в номинации Оскара. Архів оригіналу за 3 березня 2010. Процитовано 29 червня 2014. [Архівовано 2010-03-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Шон Пенн — атеист. Архів оригіналу за 14 червня 2011. Процитовано 29 червня 2014. [Архівовано 2011-06-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Шарлиз Терон и Шон Пенн расстались. 7days.ru. 18.06.2015.
- ↑ Sean Penn's Open Letter to Bush in Washington Post [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ П. Кортунов. Шон Пенн из Ирана // Интересное кино, 1 сентября 2005 года. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 29 червня 2014. [Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.]
- ↑ Euronews: Родной город Каддафи почти взят. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 29 червня 2014. [Архівовано 2012-01-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Оскароносний актор Шон Пенн уперше приїхав до України
- ↑ «Продовжує підтримувати Україну. Шон Пенн привіз до Польщі допомогу українським біженцям. НВ. 24 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
- ↑ Благодійна організація Шона Пенна спрямує понад мільйон доларів на допомогу Львівщині «Укрінформ»
- ↑ Американський актор Шон Пенн відвідав Дніпро для продовження знімання про війну в Україні - dnepr-trend.in.ua (укр.). Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ В Київ підтримати українців приїхав Шон Пенн. Українська правда (укр.). Процитовано 15 березня 2022.
- ↑ Reuters (25 лютого 2022). Sean Penn in Ukraine filming documentary on Russian invasion. Reuters (англ.). Процитовано 15 березня 2022.
- ↑ Шон Пенн про Зеленського: Я став свідком нової для сучасного світу мужності, гідності та любові. ТаблоID. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Оскар для Зеленського. Чому Шон Пенн подарував йому свою статуетку. BBC News Україна (укр.). Процитовано 9 грудня 2023.
- ↑ Pulver, Andrew (9 листопада 2022). Sean Penn loans his Oscar to Ukraine’s president Zelenskiy. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 9 грудня 2023.
- ↑ На Берлінале презентували фільм Шона Пенна про Україну. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ Escritt, Thomas; Escritt, Thomas (18 лютого 2023). Sean Penn film 'Superpower' catches Zelenskiy at moment of Russian invasion. Reuters (англ.). Процитовано 23 березня 2023.
- ↑ Шон Пенн знявся в українському фільмі. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 9 грудня 2023.
- ↑ Кузьміна, Дарина (22 квітня 2025). Американський актор Шон Пенн відвідав бійців кропивницького 3-го полку ССО. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 22 квітня 2025.
- ↑ Американський актор Шон Пенн зробив тату з українським тризубом. hromadske (укр.). 24 квітня 2025. Процитовано 24 квітня 2025.
- ↑ Укрзалізниця опублікувала відео з прибуттям Шона Пенна до Києва
- ↑ https://www.facebook.com/UNNews (17 березня 2026). В Україні актору Шону Пенну вручили унікальний "Оскар" із металу пошкодженого рф вагона. Українські Національні Новини (УНН) (укр.). Процитовано 18 березня 2026.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в(довідка)|last= - ↑ Zaxid.net (19 березня 2026). Американський актор Шон Пенн проігнорував «Оскар» і відвідав українських військових. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 19 березня 2026.
- ↑ Шон Пенн відвідав українських військових на Донеччині, його супроводжував Єрмак. ФОТО. Новинарня.
- ↑ «Обрав Україну замість Оскара». Шон Пенн приїхав в Київ поїздом Укрзалізниці. NV (укр.). Процитовано 29 серпня 2026.
- ↑ Paul Thomas Anderson’s ‘Licorice Pizza’: Film Review
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Курінська, Анастасія (25 серпня 2026). Вручили відзнаки «Національна легенда України»: повний список лауреатів. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 25 серпня 2026.
Посилання
- Шон Пенн на сайті IMDb (англ.)
- Шон Пенн на сайті Internet Broadway Database (англ.)
- Guardian Interview, April 8, 2005
- Esquire magazine interview/profile
- Sean Penn's visit to Iran at the San Francisco Chronicle
- Smiles for Smirks by Sean Penn, The Huffington Post, April 21, 2009
- Sean Penn on Managing a Tent Camp of 55,000 Displaced Haitians — video report by Democracy Now!
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).


