YaChudo

Phlebopus marginatus

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Phlebopus marginatus
У Новому Південному Уельсі, Австралія
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Вищі гриби (Dikarya)
Відділ:Базидієві (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Болетальні (Boletales)
Родина:Boletinellaceae
Рід:Phlebopus
Вид:Phlebopus marginatus
Біноміальна назва
Phlebopus marginatus
Watling & N.M.Greg. (1988)[1][2]
Синоніми
  • Boletus marginatus J.Drumm. (1845)
  • Boletus portentosus Berk. & Broome (1873)
  • Phlebopus portentosus (Berk. & Broome) Boedijn (1951)[3]
  • Phaeogyroporus portentosus (Berk. & Broome) McNabb (1968)[4]
  • Boletus brevitubus M.Zang (1991)
Посилання
Вікісховище:Phlebopus marginatus
NCBI:555537
MB:296475
IF:296475

Phlebopus marginatus — гриб порядку Болетальні, або пористих грибів. У Західній Австралії відомий під англійською народною назвою «salmon gum mushroom». Вражаюче видовище в лісах південного сходу та південного заходу Австралії; імовірно, це найбільший наземний гриб Австралії: зафіксована маса одного екземпляра з Вікторії становила 29 кг. Спочатку вид було описано 1845 року як Boletus marginatus; раніше він був також відомий під науковими назвами, зокрема Phaeogyroporus portentosus та Boletus portentosus. Він не такий близький до типових болетових, як вважали раніше.

Таксономія

Англійський натураліст Майлз Джозеф Берклі 1845 року вперше описав Boletus marginatus за записами та зразками Джеймса Драммонда з околиць колонії Свон-Рівер (Swan River Colony) у Західній Австралії.[5] Берклі та Брум описали Boletus portentosus у звіті про гриби Цейлону, опублікованому 1873 року, за зразком із капелюшком діаметром 25 см, зібраним 15 червня 1869 року. Вони вважали його спорідненим із Boletus aestivalis.[6] Мікроскопічні відмінності призвели до його перекласифікації: Boedijn відзначив форму його спор, відсутність цистид і короткі трубочки та 1951 року зарахував його до роду Phlebopus.[3] Новозеландський ботанік Роберт Макнабб (Robert McNabb) услід за Рольфом Зінгером, який визнав Phlebopus nomen dubium (хоча й погоджувався, що Зінгер, імовірно, помилявся), запропонував біном Phaeogyroporus portentosus,[4] під яким гриб був відомий протягом кількох років. У своєму огляді роду 1982 року міколог Пол Хайнеманн використав цю останню назву.[7] Родова назва походить від грецьких Φλεψ/Φλεβο- «жила»[8] та πους «нога».[9]

Вважаючи ці два таксони тотожними,[10] міколог Рой Вотлінг 2001 року запропонував назву Phlebopus marginatus замість P. portentosus, зазначивши, що перша назва передує другій.[11] Він відзначив, що зразки з усього ареалу відповідають опису виду, хоча й поставив питання, чи справді один вид трапляється в такому широкому ареалі.[12]

Він не такий близький до типових болетових, як вважали раніше. Рід Phlebopus належить до підряду Sclerodermatineae, що робить його ближчим до «земляних куль» (англ. earth balls; рід Scleroderma), ніж до типових болетових. У межах цього підряду Phlebopus разом із Boletinellus утворює родину Boletinellaceae.[11][13] Boletus brevitubus, описаний 1991 року з лісів Cephalocitrus grandis та Delonix regia у провінції Юньнань (Китай),[14] 2009 року було віднесено до синонімів Phlebopus marginatus.[2]

Народна назва в Західній Австралії — «salmon gum mushroom».[15] Народні назви в Азії включають hed har та hed tub tao dum у Таїланді, або «tropical black bolete».[16]

Опис

Капелюшок P. marginatus зверху,
Східний Гіпсленд (East Gippsland), Вікторія — січень 1992 року

Імовірно, найбільший наземний гриб Австралії, Phlebopus marginatus утворює плодові тіла, які можуть досягати величезних розмірів.[17] Зафіксована маса одного екземпляра із заходу Вікторії — 30 кг.[17] Джон Бертон Клеланд (John Burton Cleland) повідомляв про знахідки екземплярів із капелюшком діаметром 80 см і масою понад 36 кг, проте існують і повідомлення про екземпляри з капелюшком діаметром понад 150 см.[4] Капелюшок від опуклого до плоского, іноді з вдавленим центром. Він від коричневого до оливкового кольору, вкритий тонкими волосками.[18] Відомості з різних країн розходяться щодо зміни кольору м'якоті при розрізанні чи пошкодженні:[19] у даних із Західної Австралії зміна кольору не зазначена,[15] тоді як у новозеландських та індонезійських зборах, за повідомленнями, при пошкодженні у верхній частині ніжки спостерігається певне синюваве забарвлення.[3][4] Спори жовто-коричневі. Дозрілі екземпляри дуже приваблюють комах і часто бувають ними заселені.[17]

Поширення та місця існування

Phlebopus marginatus поблизу Гонісакл-Крік (Honeysuckle Creek), Австралійська столична територія

Phlebopus marginatus — приклад гондванського гриба: його знаходять в Індонезії, Малайзії та Шрі-Ланці, а також в Австралії та Новій Зеландії,[20] а споріднені види трапляються в Південній Америці. Фактично це пантропічний вид.

В Австралії його зареєстровано від південного сходу Південної Австралії до Нового Південного Уельсу.[18] В Австралії він росте в евкаліптових лісах і трапляється в будь-який час після дощу.[17] Плодові тіла можуть бути поодинокими або з'являтися групами чи навіть відьминими кільцями.[17] У Квінсленді він трапляється в дощовому лісі в частині Cooloola національного парку Грейт-Сенді.[10]

У Новій Зеландії він, імовірно, пов'язаний із Nothofagus truncata.[4] Макнабб не був певен, чи гриб завезений до Нової Зеландії, чи є тут місцевим, але підозрював друге, оскільки його знайдено в густому природному лісі поблизу Роторуа. Інші збори походили з околиць Окленда.[4]

Він поширений на Яві та Суматрі.[3]

У Китаї його знаходять у провінціях Юньнань, Гуансі та Хайнань.[21] У Китаї він росте в асоціації з видами вогняного дерева (Delonix regia), манго (Mangifera indica), кави (Coffea arabica), помело (Citrus grandis), джекфрута (Artocarpus heterophyllus) та дуба (Quercus).[21]

Їстівність

Як і багато австралійських грибів, Phlebopus marginatus не вживають широко, хоча в кількох публікаціях його зазначено як їстівний і м'який на смак або прісний.[15][17][22][23] Австралійський експерт із грибів Брюс Фурер (Bruce Fuhrer) застерігає, що гриб схильний бути червивим.[17]

Його вживають у їжу в Лаосі, північному Таїланді, М'янмі та південному Китаї,[16] а саме в тропічних районах провінції Юньнань, де надмірний збір для ринків виснажив дикі популяції. Великий розмір і смак роблять його бажаним грибом на ринках регіону Сішуанбаньна (Xishuangbanna).[21] Його також вживають у їжу на острові Реюньйон. З 2003 року докладаються зусилля, щоб спробувати його культивувати.[21]

Примітки

  1. ↑ Phlebopus marginatus Watling & N.M. Greg. :73, 1988. MycoBank. International Mycological Association. Процитовано 17 лютого 2013.
  2. ↑ а б Lei, Qi-Yi; Zhou, Jiang-Ju; Wang, Qing-Bin. (2009). Notes on three bolete species from China (PDF). Mycosystema. 28 (1): 56—59. ISSN 1672-6472.
  3. ↑ а б в г Boedijn, Karel Bernard (1951). Some mycological notes. Sydowia. 5 (3—6): 211–29 (see p. 218).
  4. ↑ а б в г д е McNabb, Robert Francis Ross (1968). The Boletaceae of New Zealand. New Zealand Journal of Botany. 6 (2): 137–76 (see p. 142). Bibcode:1968NZJB....6..137M. doi:10.1080/0028825X.1968.10429056.
  5. ↑ Berkeley, Miles Joseph (1845). Decades of fungi. Dec. III-VII. Australian fungi. London Journal of Botany. 4: 42–73 (see p. 50).
  6. ↑ Berkeley, Miles Joseph; Broome, C.E. (1873). Enumeration of the Fungi of Ceylon. Part II., containing the remainder of the Hymenomycetes, with the remaining established tribes of Fungi (PDF). Journal of the Linnean Society of London, Botany. 14 (73): 29–64 [46]. doi:10.1111/j.1095-8339.1873.tb00301.x.
  7. ↑ Heinemann P, Rammeloo J (1982). -Observations sur le genre Phlebopus (Boletineae) [Observations on the genus Phlebopus (Boletineae)]. Mycotaxon (фр.). 15 (1): 384—404. doi:10.5962/p.417417. Процитовано 18 травня 2010.
  8. ↑ Liddell та Scott, 1980, p. 763.
  9. ↑ Liddell та Scott, 1980, p. 580.
  10. ↑ а б Watling, Roy; Hui, Li Tai (1999). Australian Boletes: A Preliminary Survey. Royal Botanic Garden Edinburgh. с. 47. ISBN 978-1-872291-28-4.
  11. ↑ а б Watling, Roy; Gregory, N.M. (1988). Observations on the boletes of the Cooloola sandmass, Queensland and notes on their distribution in Australia. Part 2 B: smooth spored taxa of the family Gyrodontaceae and the genus Pulveroboletus. Proceedings of the Royal Society of Queensland. 99: 65—76.
  12. ↑ Watling, Roy (2001). The relationships and possible distributional patterns of boletes in south-east Asia. Mycological Research. 105 (12): 1440—48. doi:10.1017/S0953756201004877.
  13. ↑ Wilson, AW; Binder, M; Hibbett, DS (2012). Diversity and evolution of the ectomycorrhiza host associations in the Sclerodermatineae (Boletales, Basidiomycota). New Phytologist. 194 (4): 1079—1094. doi:10.1111/j.1469-8137.2012.04109.x. PMID 22471405.
  14. ↑ Zang, M. (1991). Boletus brevitubus – a new taxon of genus Boletus from Yunnan. Acta Mycologica Sinica. 10 (2): 111—19.
  15. ↑ а б в Griffiths, Kevin (1985). A Field Guide to the Larger Fungi of the Darling Scarp & South West of Western Australia. Hong Kong: Griffiths K. с. 22. ISBN 978-0-9589705-0-1.
  16. ↑ а б Mortimer, Peter; Karunarathna, Samantha C.; Li, Qiaohong; Gui, Heng; Yang, Xueqing; Yang, Xuefei; He, Jun; Ye, Lei; Guo, Jiayu; Li, Huili; Sysouphanthong, Phongeun; Zhou, Dequn; Xu, Jianchu; Hyde, Kevin D. (2012). Prized edible Asian mushrooms: ecology, conservation and sustainability. Fungal Diversity. 56 (1): 31—47. doi:10.1007/s13225-012-0196-3. S2CID 16754587.
  17. ↑ а б в г д е ж Fuhrer, Bruce (2005). A Field Guide to Australian Fungi. Melbourne, Victoria: Bloomings Books. с. 192. ISBN 978-1-876473-51-8.
  18. ↑ а б Cleland, John B. (1976) [1934]. Toadstools and Mushrooms and Other Larger Fungi of South Australia. Adelaide, South Australia: South Australian Government Printer. с. 190—91.
  19. ↑ Watling, Roy (2006). The sclerodermatoid fungi. Mycoscience. 47 (1): 18—24. doi:10.1007/s10267-005-0267-3. S2CID 84649900.
  20. ↑ Watling, Roy (2001). The relationships and possible distributional patterns of boletes in south-east Asia. Mycological Research. 105 (12): 1440—48. doi:10.1017/s0953756201004877.
  21. ↑ а б в г Kai-Ping Ji; Yang Cao; Chun-Xia Zhang; Ming-Xia He; Jing Liu; Wen-Bing Wang; Yun Wang (2011). Cultivation of Phlebopus portentosus in southern China. Mycological Progress. 10 (3): 293—300. Bibcode:2011MycPr..10..293J. doi:10.1007/s11557-010-0700-7. S2CID 19138490.
  22. ↑ Bougher, Neal L.; Syme, Katrina (1998). Fungi of Southern Australia. Nedlands, Western Australia: University of Western Australia Press. с. 22. ISBN 978-1-875560-80-6.
  23. ↑ Hilton, Roger (1988). Field and Forest: Edible Fungi in W.A. (Landscope. - Vol. 3, no. 3). Department of Conservation and Land Management Western Australia.

Використана література

  • Liddell, Henry George; Scott, Robert (1980) [1871]. A Greek-English Lexicon (вид. abridged). Oxford, United Kingdom: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-910207-5.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).