Ave Maria (поема)
 Обкладинка оригінального видання | |
| Автор | Іван Багряний |
|---|---|
| Країна |  СРСР |
| Мова | українська |
| Жанр | поезія |
| Видано | 1929 |
| Видання українською | |
| Видавництво | «САМ» (Самвидав, Охтирка) |
Ave Maria — поема українського поета й письменника Івана Багряного[1]. Твір став одним із перших, що заклав основи самвидаву серед українських письменників[2].
Опис
В середині 1920-х років Багряний, розчарований цензурою, виїхав із Києва до Охтирки. Згодом в київських та інших книгарнях з'явилася невелика книга — поема «Ave Maria». Багряний написав її наприкінці 1920-х, і не маючи можливості обійти цензурні обмеження, випустив на книжку як саморобну.
За даними у самій книзі, її було написано 1927 року в Севастополі, Одесі та Києві, а надруковано в 1929 році видавництві «САМ», про яке ніхто раніше не чув. Книгу було надруковано власним коштом автора. Як виявилося згодом, Багряний власноруч домовився про друк книги зі своїми знайомими у охтирській друкарні, а отримавши наклад, розіслав його по книгарнях. Книгу «Ave Maria» швидко заборонили й конфіскували, але кількасот примірників з 1200 все ж встигли продати[3].
Книгу надрукували на дешевому сірому газетному папері в паперовій обкладинці у форматі популярної брошури. Подібне видання без офіційного дозволу, було в радянських умовах безпрецедентним. Про такий формат, вигаданий Багряним, ходили легенди в журналістських і письменницьких колах, названий деякими «творчим вибриком». На думку істориків, зокрема, Вахтанга Кіпіані, саме це видання Багряного було одним із перших із серії Самвидаву, дисидентської форми друку та передруку літературних творів, що отримала великий розвиток після 1950-х років[2].
У розгромній статті критика Правдюка автор писав, що «Багряний у всіх історичних процесах XVII—XVIII сторіччя бачить лише одне національне поневолення України»[4].
Багряний не приховував своїх антирадянських настроїв, що можна було побачити, зокрема, в історичному романі «Скелька» чи поемі Ave Maria. На думку радянської влади, за допомогою книги «Ave Maria» нарівні з історичним романом «Скелька», поемами «Тінь», «Вандея», «Гутенберг» і соціальною сатирою «Батіг» 23-літній поет Багряний займався проведенням «контрреволюційної агітації»[5].
У передмові до книги автор писав: «Ударившись об мур, вифарблений в красивий колір підлості, і відскочивши від нього, я покотився в протилежний бік. Проте я не шкодую — так мусіло бути»[6].
Примітки
- ↑ Валентинівна, Катерина. Іван Багряний. Urkland. Персональний сайт учителя української мови та літератури Тихомирової Катерини Валентинівни (укр.). Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ а б Сам пишу, сам цензурую, сам видаю, сам поширюю і сам відсиджую за це", Вахтанг Кіпіані, Історична правда
- ↑ Іван Багряний: 657 днів у неволі та радянські репресії. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ Багряний не бачив жодної різниці між коричневим і червоним фашизмом. www.ukrinform.ua (укр.). 24 жовтня 2016. Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ Багряний Іван. prosvit.in.ua. Процитовано 3 березня 2026.
- ↑ Трагічний оптиміст Іван Багряний. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 3 березня 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).