YaChudo

Серпокрилець бурий

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Серпокрилець бурий

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід:Серпокрилець (Apus)
Вид:Серпокрилець бурий
Біноміальна назва
Apus niansae
(Reichenow, 1887)
Посилання
Вікісховище:Apus niansae
Віківиди:Apus niansae
EOL:1048570
ITIS:555007
МСОП:22686811
NCBI:1160841

Серпокрилець бурий[2] (Apus niansae) — вид птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).

Поширення

Вид поширений у Східній Африці. Його ареал складається з трьох ізольованих ділянок: від узбережжя центральної Еритреї на південь через Ефіопію до Аддис-Абеби; у прибережних горах північного Сомалі та прилеглих районах північно-східної Ефіопії; у гірських районах східної Уганди, у західній Кенії та на крайній півночі Танзанії. Середовищем проживання бурого серпокрильця є переважно відносно суха гірська місцевість, з ущелинами, крутими скелями, а також високогір'я. Зустрічається зрідка і в низинах.

Опис

Птах завдовжки 15 см, має довжину крил від 143 до 162 мм. Крила у формі півмісяця довгі порівняно з тонким тілом. Хвіст відносно коротший, ніж в інших видів серпокрильців, а виїмка менша. Обидві статі виглядають однаково. Тіло дуже однорідного коричневого кольору, за винятком нечіткої сіро-білої плями на горлі, розмір якої різний у різних особин.

Спосіб життя

Сезон розмноження триває з квітня по травень в Еритреї, з квітня по вересень в Ефіопії та з вересня в Кенії. Гніздяться колоніями на будівлях, в ущелинах ярів і крутих схилів. Гніздо являє собою неглибоку миску діаметром близько 12 сантиметрів і зроблено з трави та пір'я, які склеюються слиною. Спаровуються під час польоту. Кладка складається з одного-трьох яєць.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Apus niansae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 21 травня 2023
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).