Андигена білощока
| ?Андигена білощока | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Дятлоподібні (Piciformes) |
| Родина: | Туканові (Ramphastidae) |
| Рід: | Андигена (Andigena) |
| Вид: | Андигена білощока |
| Біноміальна назва | |
| Andigena nigrirostris (Waterhouse, 1839) | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
| Andigena nigrirostris | |
| Andigena nigrirostris | |
| 45512571 | |
| 554300 | |
| 22682066 | |
| 1032512 | |
Андигена білощока[2] (Andigena nigrirostris) — вид дятлоподібних птахів родини туканових (Ramphastidae).
Класифікація
Андигену білощоку спочатку описали в роді Pteroglossus.[3] Визнано три підвиди: номінативний A. n. nigrirostris (Джордж Роберт Вотергаус, 1839), A. n. occidentalis (Френк Чепмен, 1915) та A. n. spilorhynchus (Джон Гульд, 1858).
A. n. spilorhynchus спочатку описали як окремий вид Andigena spilorhynchus.[4]
Опис
Птах середнього розміру, завдовжки до 51 см, а дзьоб сягає 10-11 см. Оперення чорне у верхній частині, горло і нагрудник білі, груди світло-блакитні, нижня основа хвоста червона, верхня жовта і кінчик хвоста коричневий. Дзьоб від темно-коричневого до чорнуватого кольору, а шкіра навколо очей жовта, зелена або синювата.
Поширення
Вид поширений на північному заході Південної Америки. Трапляється на заході Колумбії, північному заході Венесуели, в Еквадорі та на півночі Перу. Мешкає у гірських вологих лісах на висоті 1600-3200 метрів над рівнем моря.
| Зображення | Підвид | Поширення |
|---|---|---|
| A. n. nigrirostris | Анди західної Венесуели та східний схил Східних Анд Колумбії | |
| A. n. occidentalis | Західні Анди Колумбії | |
| A. n. spilorhynchus | від Центральних Анд та західного схилу Східних Анд Колумбії на південь через східний схил Анд Еквадору аж до крайньої північно-західної частини регіону П'юра у Перу. |
Спосіб життя
Харчується плодами і насінням. Також споживає комах, інших безхребетних і деяких дрібних хребетних. Гніздиться в порожнині дерева.
Охоронний статус
Міжнародний союз охорони природи спочатку оцінював андигену білощоку як близьку до загрозливого стану (Near Threatened), але з 2004 року вид класифікується як вид в найменшій загрозі (Least Concern).[5] У птаха великий ареал, але розмір популяції невідомий і, ймовірно, зменшується. Вирубка лісів призвела до фрагментації середовища проживання на більшій частині ареалу, через що вид трапляється локально, а не суцільно.[5]
Література
- Джон Гульд та Генрі Константин Ріхтер: A Monograph of the Ramphastidae, or Family of Toucans, Лондон, 1854 — Перевидання з передмовою Джонатана Елфіка, Taschen, Кельн, Німеччина, 2011 ISBN 978-3-8365-0524-6
Примітки
- ↑ BirdLife International (2018). Andigena nigrirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2021.2) (англ.) 28 вересня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Waterhouse, George Robert (1839). Pteroglossus nigrirostris. Proceedings of the Zoological Society of London. VII: 111—112. Процитовано 4 січня 2023.
- ↑ Gould, John (1858). Andigena spilorhynchus. Proceedings of the Zoological Society of London. XXVI: 149—150. Процитовано 4 січня 2023.
- ↑ а б BirdLife International (2018). Black-billed Mountain-toucan Andigena nigrirostris. IUCN Red List of Threatened Species. 2018 e.T22682066A130076475. doi:10.2305/IUCN.UK.2018-2.RLTS.T22682066A130076475.en. Процитовано 4 січня 2023.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).