Амброзіус Гюбрехт
| Амброзіус Гюбрехт | |
|---|---|
нід. Ambrosius Arnold Willem Hubrecht[1]  | |
 | |
| Народився | 2 березня 1853[2][3][…] Роттердам, Південна Голландія, Нідерланди[1][4] |
| Помер | 21 березня 1915[2][3][…] (62 роки) Утрехт, Нідерланди[1] |
| Країна |  Нідерланди[1][5] |
| Діяльність | біолог, лікар, зоолог, письменник, малаколог, викладач університету |
| Alma mater | Утрехтський університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Лейденський університет Університет Ерлангена—Нюрнберга |
| Галузь | зоологія |
| Заклад | Утрехтський університет[1] Лейденський університет[5] Утрехтський університет[4] |
| Посада | ректор Утрехтського університетуd |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[4] |
| Науковий керівник | Pieter Hartingd |
| Членство | Нідерландська королівська академія наук |
| Діти | Paul Hubrechtd |
| Нагороди | |
 Амброзіус Гюбрехт у Вікісховищі | |
| Систематик живої природи | ||
|---|---|---|
 | ||
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Hubrecht».
| ||
Амброзіус Арнольд Віллем Гюбрехт (нід. Ambrosius Arnold Willem Hubrecht; 2 березня 1853, Роттердам — 21 березня 1915, Утрехт) — нідерландський зоолог й ембріолог. Член Нідерландської королівської академії наук з 1883 року, ректор Утрехтського університету у 1901—1902 академічному році. Почесний доктор шести іноземних університетів: Дублінського, Сент-Ендрюського, Кембриджського й Університету Глазго (Сполучене Королівство Великобританії та Ірландії), а також Гіссенського (Німецька імперія) та Принстонського (США)[6]. Член академій та наукових товариств Англії, Бельгії, Франції, Німеччини, Росії та США[7].
Біографія
Ранні роки (1853—1875)
Амброзіус Гюбрехт народився у Роттердамі у 1853 році у сім'ї генерального секретаря Міністерства внутрішніх справ Поля Франсуа Гюбрехта (нід. Paul François Hubrecht) та Марії Прейс ван дер Гувен (нід. Maria Pruys van der Hoeven). У 1865—1869 роках навчався у вищій світській школі, закінчивши яку вступив до Делфтської політехнічної школи, але вже через рік перейшов до Утрехтського університету для вивчення біології. В університеті його вчителями були Пітер Гартінг і Франциск Дондерс[8].
Попередній захист дисертації 1873/1874 академічний рік провів, працюючи в Лейденському університеті під керівництвом Еміля Зеленки, також на нещодавно заснованій Зоологічній станції у Неаполі, де був першим студентом з Нідерландів. У цей період він займався дослідженнями немертин і познайомився із зоологами Антоном Дорном та Реєм Ланкестером, контакт з якими він підтримував все життя[9].
У 1874 році Гюбрехт під керівництвом Пітера Гартінг захистив дисертацію з будови та біології розвитку немертин (нід. Aanteekeningen over de anatomie, histologie en ontwikkelingsgeschiedenis van eenige Nemertinen); основою цього дослідження стали неаполітанські матеріали[8]. Після захисту Гюбрехт на деякий час відновив співпрацю з Емілем Зеленкою, цього разу в Університеті Ерлангена[9].
Лейденський період (1875—1882)
У 1875 році Гюбрехт обійняв посаду зберігача колекції хребетних у Національному музеї природничої історії у Лейдені і курував колекцію риб. За час роботи у музеї він опублікував кілька робіт про риб, земноводних і рептилій[10]. Гюбрехт вів активне листування з класиком порівняльної анатомії хребетних Карлом Гегенбауром і прослухав курс його лекцій у Гайдельберзькому університеті, в результаті чого опублікував власне дослідження «Beitrag zur kenntniss der Kopfskeletts der Holocephalen» («Дослідження скелета голови суцільноголових риб»)[11][9]. У 1878—1879 роках Гюбрехт на кілька місяців залишав музей і працював у Неаполі, де відновив дослідження немертин на Зоологічній станції[9][10].
Гюбрехт продовжував працювати у музеї до вересня 1882 року, коли його на цій посаді замінив Рютгер Горст (нід. Rutgerus Horst, 1849—1930). За сім років Гюбрехт провів значну роботу з каталогом музею, вніс до нього понад 4000 екземплярів риб і понад 3500 екземплярів земноводних і рептилій, зробив перегляд великої колекції сушених риб. Він також відіграв вирішальну роль у придбанні музеєм колекції нідерландського іхтіолога Пітера Блекера (1819—1878), яка налічувала близько 18 000 екземплярів[10].
Утрехтський період (1882—1915)
Восени 1882 року Гюбрехт став наступником свого вчителя Пітера Гартінга на посаді професора зоології та порівняльної анатомії Утрехтського університету й обіймав цю посаду до 1910 року. Основним напрямом його діяльності у цей час була порівняльна ембріологія хребетних. У 1890—1891 роках він на запрошення Королівського фізичного товариства Нідерландів відвідав Голландську Ост-Індію, де зібрав великий матеріал з ембріології ссавців, в основному комахоїдних і напівмавп[8][9]. Узагальнення у галузі порівняльної ембріології він представив у 1896 та 1907 роках у серіях лекцій, прочитаних у Принстонському університеті (Нью-Джерсі, США); пізніше ці матеріали були опубліковані в його роботах «The Descent of the Primates» (1897) і «Die Säugestierontogenese in ihrer Bedeutung für die Phylogenie der Wirbeltiere» (1909)[8].
В 1910 Гюбрехт передав керівництво кафедрою своєму учневі Гюго Нірштрасу (нід. Hugo Frederik Nierstrasz; 1872—1937) й останні п'ять років життя обіймав засновану спеціально для нього посаду екстраординарного професора порівняльної ембріології. У 1911 році заснував Міжнародний інститут ембріології. У 1912 і 1914 роках брав участь в експедиціях до Алжиру та Південної Африки, з останньої поїздки йому довелося достроково повернутися у зв'язку з початком Першої світової війни[8][9].
Шлюб, діти
Восени 1878 року, незадовго до поїздки до Неаполя, Гюбрехт одружився з уродженкою Роттердама Йоганною Марією Молеватер (нід. Johanna Maria Molewater; 1853—1937). Після повернення у Лейден у подружжя народилися двоє синів. Поль Франсуа Гюбрехт (нід. Paul François Hubrecht, 1880—1929) згодом став геологом[9].
Смерть
Гюбрехт помер від атеросклерозу 21 березня 1915 в Утрехті[8][12].
Внесок у науку
Очевидно, Гюбрехт став першим дослідником немертин, який використовував серійні мікрозрізи. Згодом ця методика стала основною у вивченні цієї групи безхребетних, які мають порівняно малу різноманітність зовнішніх ознак[13]. Ґрунтовні дослідження немертин Гюбрехт продовжував з 1874 року до кінця 1880-х, провів ревізію їхньої різноманітності, заклав основу сучасної таксономії[13], а також висунув оригінальну гіпотезу про філогенетичну близькість немертин і хребетних[8][14][15][16].
Гюбрехт провів ряд класичних досліджень ембріонального розвитку ссавців на прикладі їжаків, мідиць, довгоп'ятів і тупаєподібних; ввів термін трофобласт[17].
Пам'ять
У 1916 році було вирішено організувати в його будинку в Утрехті лабораторію його імені. У 1960 році Лабораторія Гюбрехта була переміщена у нову будівлю в іншому районі Утрехта, а у 2007 році перейменована в Інститут Гюбрехта. Основний напрямок досліджень — біологія розвитку та дослідження стовбурових клітин[18].
На честь Амброзіуса Гюбрехта його колеги та учні назвали низку таксонів[19]:
- Hubrechtia Bürger, 1892[20], а також похідна назва Parahubrechtia Gibson et Sundberg, 1999 — роди палеонемертин
- Hubrechtella Bergendal, 1902 — рід палеонемертин
- Lineus hubrechti (Langerhans, 1880) — вид гетеронемертин
- Valencinina hubrechti Senz, 2001 — вид гетеронемертин
- Protopelagonemertes hubrechti (Brinkmann, 1917) — вид пелагічних озброєних немертин
- Punnettia hubrechti Stiasny-Wijnhoff, 1926 — вид донних озброєних немертин
- Eunoe hubrechti (McIntosh, 1900) — вид багатощетинкових червів з сімейства Polynoidae
- Lagisca hubrechti (McIntosh, 1900) — вид багатощетинкових червів з сімейства Polynoidae
- Dinomenia hubrechti Nierstrasz, 1902 — вид соленогастрів
- Dicrolene hubrechti Weber, 1913 — вид риб з сімейства ошибневих
Примітки
- ↑ а б в г д е ж Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
- ↑ а б Ambrosius Arnold Willem Hubrecht — 2009.
- ↑ а б KNAW Past Members
- ↑ а б в Onze Hoogleeraren — Rotterdam: Nijgh & Van Ditmar, 1898. — С. 179. — 363 с.
- ↑ а б Leidse Hoogleraren
- ↑ Catalogus Professorum - Prof Detail. profs.library.uu.nl. Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ Anatomische Gesellschaft.; Gesellschaft, Anatomische (1915). Anatomischer Anzeiger. Т. 48. Jena: G. Fischer.
- ↑ а б в г д е ж A History of Science in The Netherlands. Survey, Themes and Reference. — Brill. — Leiden, Boston, Köln, 1999.
- ↑ а б в г д е ж Linnean Society of London.; London, Linnean Society of (1912). Proceedings of the Linnean Society of London. Т. 125. London: Published for the Linnean Society of London by Academic Press [etc.]
- ↑ а б в Holthuis L. B. 1820—1958 Rijksmuseum van natuurlijke historie. — 1995.
- ↑ Niederländisches Archiv für Zoologie. Т. 3. Haarlem: A.C. Kruseman; Leiden : E.J. Brill; Leipzig : C.F. Winter. 1876.
- ↑ Smit P. Hubrecht, Ambrosius Arnold Willem (1853—1915) // Biografisch Woordenboek van Nederland.
- ↑ а б Чернышёв А. В. (2011). Сравнительная морфология, систематика и филогения немертин. Владивосток: Дальнаука.
- ↑ Jensen D. D. Hubrecht, Macfarlane, Jensen and Willmer: on the nature and testability of four versions of the nemertean theory of vertebrate origins // Hydrobiologia. — Vol. 156. — P. 99—104. — DOI:10.1007/978-94-009-4063-5_12.
- ↑ Hubrecht A. A. W. On the ancestral forms of the Chordata // Quarterly journal of microscopical science. — 1883. — Vol. 23. — P. 349—368.
- ↑ Hubrecht A. A. W. The relation of the Nemertea to the Vertebrata // Quarterly journal of microscopical science. — 1887. — Vol. 27. — P. 605—644.
- ↑ Assheton R. Dr. Ambrosius Arnold Willem Hubrecht // Proceedings of the Linnean Society of London. — 1915. — Vol. 127.
- ↑ Hubrecht Institute. History (англ.). Hubrecht Institute. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 26 червня 2014. [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Prof. dr. A. A. W. Hubrecht (1853—1915). Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae (нід.). Universiteit Utrecht.
- ↑ Bürger O. Zur Systematik der Nemertinenfauna des Golfs von Neapel // Nachrichten von der Königlichen Gesellschaft der Wissenschaften und der Georg-Augusts-Universität zu Göttingen. — 1892. — Nr. 5.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).