Бенгалик червоний
| ?Бенгалик червоний | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Астрильдові (Estrildidae) |
| Рід: | Бенгалик (Amandava) |
| Вид: | Бенгалик червоний |
| Біноміальна назва | |
| Amandava amandava (Linnaeus, 1758) | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Amandava amandava |
 Віківиди: | Amandava amandava |
 EOL: | 45511025 |
 ITIS: | 179606 |
 МСОП: | 22719614 |
 NCBI: | 247729 |
Бенгалик червоний[2] (Amandava amandava) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Поширений в Азії.
Поширення
Вид займає досить великий ареал, який простягається від Пакистану до Індонезії через весь Індійський субконтинент і Південно-Східну Азію. Вид також був інтродукований у численні райони, де він успішно адаптувався для формування стабільних популяцій: Борнео, Фіджі, Пуерто-Рико, Гаваї, Єгипет, на Малих Антильських островах. У Європі інтродукований на півдні Іспанії в 1978 році, в Італії з 1983 року і в Португалії, починаючи з 1990 року.
Середовищем проживання є рівнинні ділянки з трав'янистим покривом і наявністю обсаджених деревами або кущами ділянок, а також одного або кількох постійних джерел прісної води поблизу, а також вони без проблем заселяють оброблені території, околиці сіл, парки та міські сади.
Підвиди
Виділяють три підвиди:
- Amandava amandava amandava, номінальний підвид, поширений на Індійському субконтиненті від Пакистану до Бенгалії;
- Amandava amandava flavidiventris Wallace, 1864, поширений в Південному Китаї, Південно-Східній Азії та Малих Зондських островах;
- Amandava amandava punicea Horsfield, 1821, широко поширена в Індокитаї, а також на Яві та Балі.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Amandava amandava: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 5 жовтня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).