YaChudo

AAV-P7

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

AAV-P7
ПоходженняСША США
Історія виробництва
РозробникFMC Corporation
ВиробникUnited Defense
Виготовлення1972-
Характеристики
Вага18
23 (бойова)
Довжина7940
Ширина3270
Висота3120
Обслуга3
Десант25
Калібр1×40-мм MK-19
1×25-мм M242 Bushmaster M242 Bushmaster
Броняалюмінієва
Лоб: 30
Борт: 35-45
Корма: 35
Дах: 30
Днище: 30
Головне
озброєння
боєкомплект: 900
Другорядне
озброєння
додатково: 1×12,7-мм Browning M2
ДвигунDetroit Diesel 8V-53T (P-7)
Cummins VT 400 903 (P-7A1)
400
525
Питома потужність18
Підвіскаторсіонна
Швидкістьшосе: 70
бездоріжжя: 13 (по воді)
Прохідністьрів: 2,4
AAV-P7 у Вікісховищі

AAV-P7 (англ. Assault Amphibious Vehicle) (укр. Атакуюча плавуча машина) — плавучий бронетранспортер Корпусу морської піхоти США. На відміну від інших десантних плавучих панцирних транспортерів може застосовуватись у бойових діях на суші. Раніше позначався LVTP-7 (Landing Vehicle, Tracked, Personnel-7) (укр. Десантна машина, гусенична, екіпаж -7). Використовується для десантування штурмових батальйонів з універсальних десантних кораблів класу Tarawa, Wasp, San-Antonio і їхньої бойової підтримки. Здатен перевозити до 25 морських піхотинців з озброєнням. Їх повинні були замінити транспортери нового покоління EFV.

Історія

Десантування AAV-P7 на берег
Пересування AAV-P7 по воді
AAV-P7 на десантній палубі десантного транспорту-доку «Рашмор»

У березні 1964 Корпус морської піхоти США виробив вимоги для нового плавучого транспортера на заміну LVT-5. Контракт на виробництво у червні 1970 на 942 машин (78,5 млн. Долар США) отримала корпорація FMC (сьогодні United Defense[1], яка у вересні 1967 надала 15 прототипів LVPTX12 (Landing Vehicle Personnel Tracked Experimental, Model 12) на тестування морській піхоті. У серпні 1971 перші LVTP-7 передали Корпусу морської піхоти (1974 останні), де у березні 1972 з ними сформували перші підрозділи.

У ході першої програми по підвищенні захисту машин (1977) LVTP-7 було модернізовано і вони отримали позначення AAV7-A1 (1980/85). Нові серії AAV7-A1 виготовили 1980 і 1984 роках (понад 330).

Крім водія, командира, стрільця у задній частині AAV7-A1 на трьох лавах розміщується 25 морських піхотинців у повному озброєнні.

Справа у передній частині машини AAV7 розміщено моторний відсік з 8-циліндровим дизелем з турбонаддувом Detroit Diesel потужністю 400 к.с. У AAV7 А1 встановлено мотор Cummins Engine. Для руху на воді використовують два водометИ.

AAV-P7 призначені для транспортування морської піхоти з десантних кораблів на берег для захоплення плацдарму. Оскільки під час десантування передбачається вогнева підтримка з літаків, кораблів, озброєння самих AAV-P7 може використовуватись проти невеликих цілей — піхоти і легко захищених машин.

Модифікації

  • LVTP-7: базова модифікація. 1972
  • LVTP-7A1: модифікація з системою інтерком AN/VIC-2. 1982
  • AAVP-7A1: нове позначення моделі LVTP-7A1
  • AAVC-7A1: командирська машина для 2 офіцерів і 5 операторів з розвинутими системами зв'язку
  • AAVR-7A1: інженерна машина з стрілою крана на кулеметній вежі. У середині розміщені запчастини, інструменти і 3 механіки

Оператори

Колишні

США США

Експлуатувались з 1972 по 2025 роки.[2][3][4]

Нинішні

Греція Греція

В 2023 році Греція замовила у США 76 плаваючих бронетранспортерів AAV-7 у трьох модифікаціях.[5]

Індонезія Індонезія

Мали на озброєнні певну кількість (10-15 одиниць) переданих Південною Кореєю. В 2026 році отримали 10 одиниць від США.[6]

Румунія Румунія

В 2023 році Румунія замовила 21 машини[7], а 2024 році стало відомо, що запланувала придбати ще 44 одиниці.[8] Перші машини доставили у вересні 2026 року.[9]

Тайвань Тайвань

В 2018 році Тайвань замовив 36 машин AAV-7.[10]

Джерела

  • Christopher F. Foss (Hrsg.): Jane's Armour & Artillery. 2009—2010. Jane's Information Group Inc, Coulsdon u. a. 2009, ISBN 978-0-7106-2882-4 (англ.)

Посилання

Примітки

  1. ↑ United Defense (англ.)
  2. ↑ Морська піхота США зняла з озброєння амфібійні штурмові машини AAV-7. Militarnyi (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.
  3. ↑ Marines bid farewell to the Assault Amphibious Vehicle. DVIDS (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  4. ↑ Trevithick, Joseph (3 жовтня 2025). USMC's Amphibious Assault Vehicle Retired After Over 50 Years Of Service. TWZ (амер.). Процитовано 29 вересня 2026.
  5. ↑ США погодили продаж Греції амфібійних бронемашин AAV. Militarnyi (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.
  6. ↑ США передали Індонезії амфібійні машини AAV-7A1. Militarnyi (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.
  7. ↑ США погодили продаж Румунії амфібійних бронемашин AAV. Militarnyi (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.
  8. ↑ Румунія вдвічі збільшила запит на амфібійні машини AAV-7. Militarnyi (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.
  9. ↑ Румунія отримала перші гусеничні амфібії AAV-7 зі США. Militarnyi (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.
  10. ↑ Тайвань купує американські бойові машини AAV-P7. Militarnyi (укр.). Процитовано 29 вересня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).