YaChudo

69230 Гермес

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

69230 Гермес
Дані про відкриття
Дата відкриття28 жовтня 1937[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкривач(і)Карл Вільгельм Райнмут[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце відкриттяОбсерваторія Гейдельберг-Кеніґштуль[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Позначення
Тимчасові позначення1937 UB[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КатегоріяГрупа Аполлона[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Орбітальні характеристики
Епоха: 21 листопада 2025 рокуd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Велика піввісь1,655067138539 ± 1,9398E−9 а.о.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Перигелій0,622441691548 ± 1,6365E−8 а.о.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Афелій2,68769258553 ± 3,1501E−9 а.о.[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Орбітальний період2,1292743673242 рік
Ексцентриситет орбіти0,624 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нахил орбіти6,0684 ± 0,0001 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Середня аномалія325,865 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Довгота висхідного вузла34,511 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Аргумент перигелію92,397 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
СупутникиS/2003 (69230) 1d Редагувати інформацію у Вікіданих
Фізичні характеристики
Період обертання навколо своєї осі0,5789 доб
Стандартна зоряна величина17,5 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: 69230 Гермес у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

69230 Гермес — субкілометровий астероїд із подвійною системою на ексцентричній орбіті, класифікований як потенційно небезпечний астероїд і навколоземний об'єкт групи Аполлонів, який 30 жовтня 1937 року пройшов повз Землю на відстані приблизно вдвічі більшій від відстані до Місяця. Астероїд був названий на честь Гермеса з грецької міфології. 69230 Гермес був останнім названим втраченим астероїдом, повторно відкритим у 2003 році. Астероїд типу S має період обертання 13,9 години. Його синхронний супутник був виявлений у 2003 році.

Відкриття

Гермес був відкритий німецьким астрономом Карлом Райнмутом на знімках, зроблених у Гейдельберзькій обсерваторії 28 жовтня 1937 року. Об'єкт спостерігали лише чотири дні, перш ніж він став занадто слабким, щоб його можна було побачити в тогочасні телескопи. Цього було недостатньо для розрахунку орбіти, і Гермес став загубленим астероїдом. Таким чином, він не отримав номера, але Райнмут все ж назвав його на честь грецького бога Гермеса. Це був третій ненумерований, але названий астероїд, який мав лише тимчасове позначення 1937 UB. Двома іншими давно втраченими були (1862) Аполлон, відкритий у 1932 році та пронумерований у 1973 році, та 2101 Адоніс, відкритий у 1936 році та пронумерований у 1977 році[3].

15 жовтня 2003 року Браян А. Скіфф з проєкту LONEOS провів спостереження за астероїдом і, коли орбіта була обчислена назад у часі), виявився повторним відкриттям Гермеса. Йому присвоєно порядковий номер 69230. Центр малих планет опублікував додаткові спостереження перед відкриттям, перші з яких були знайдені на зображеннях, випадково зроблених 2,2-метровим телескопом MPG/ESO La Silla 16 вересня 2000 року.

Орбіта і класифікація

Гермес — астероїд типу Аполлон, підгрупи навколоземних астероїдів, які перетинають орбіту Землі. Він обертається навколо Сонця на відстані 0,6—2,7 а. о. раз на 2 роки та 2 місяці (778 днів; велика напіввісь 1,66 а. о). Його орбіта має ексцентриситет 0,62 і нахил відносно екліптики 6°. Завдяки своїй ексцентричності Гермес також перетинає орбіти Марса і Венери. Через часті близькі зближення як із Землею, так і з Венерою надзвичайно складно спрогнозувати його орбіту більш ніж на століття вперед, хоча ризику зіткнення за цей проміжок часу немає[4].

Фізичні характеристики

Спектральний тип

За словами Енді Рівкіна та Річарда Бінзеля, Гермес — це кам'янистий астероїд S-типу. Він був охарактеризований як Sq-підтип за допомогою інструменту SpeX на інфрачервоному телескопі НАСА. Перехід типів Sq до астероїдів типу Q.

Криві блиску

Три обертальні криві блиску Гермеса були отримані в результаті фотометричних спостережень у жовтні 2003 року. Аналіз кривої світла дав чітко визначений період обертання між 13,892 і 13,894 годинами з коливаннями яскравості від 0,06 до 0,08 зоряної величини, що вказує на те, що тіло має майже сферичну форму.

Бінарна система

Радарне зображення Аресібо від 19 жовтня 2003 року, на якому показано відносний рух компонентів.

Радарні спостереження під керівництвом Жана-Люка Марго в обсерваторії Аресібо та Голдстоуні в жовтні та листопаді 2003 року показали, що Гермес є подвійним астероїдом. Первинний і вторинний компоненти мають майже однакові радіуси 315 м і 280 м, відповідно, а їхня орбітальна відстань становить лише 1200 метрів, набагато менше, ніж радіус Гілла у 35 км. Супутник отримав назву «Пейто» на честь дружини Гермеса.

Два компоненти знаходяться в подвійному синхронному обертанні (подібно до транснептунової системи Плутона і Харона). Гермес — одна з чотирьох подібних систем, відомих серед навколоземних об'єктів. Інші три: 1994 CJ1, (190166) 2005 UP156 і 2017 YE5.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  2. ↑ Minor Planet Center database
  3. ↑ D. Schmadel, Dictionary of Minor Planet Names
  4. ↑ https://science.nasa.gov/science-news/science-at-nasa/2003/31oct_hermes [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] «The Curious Tale of Asteroid Hermes.» Retrieved 27/12/2017.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).