YaChudo

59-та окрема штурмова бригада (Україна)

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 59-та бригада.
59-та окрема штурмова бригада безпілотних систем
(з 2025)
59-та окрема мотопіхотна бригада
(2014—2025)
Нарукавний знак бригади
Засновано2014
Країна Україна
Вид
Безпілотні системи (з 2025)
Сухопутні війська (до 2025)
Тип Механізовані війська (до 2025)
Чисельністьбригада
У складіОперативне командування «Південь» ОК «Південь»
Гарнізон/ШтабГайсин Редагувати інформацію у Вікіданих
ОборонецьЯків Гандзюк
Гасло«До перемоги»
Війни/битви

Російська збройна агресія проти України
Російське вторгнення в Україну (2022)

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Вебсайт59.com.ua​(укр.)
59.com.ua/en​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Командування
Поточний
командувач		полковник
Сак Олександр
Медіафайли на Вікісховищі

59-та окрема штурмова бригада безпілотних систем імені Якова Гандзюка («Степові Хижаки», (59 ОШБр БпС, в/ч А1619, пп В4050)) — військове з'єднання Сил безпілотних систем Збройних сил України. Пункт постійної дислокації — місто Гайсин Вінницької області. Почесне гасло підрозділу — «До перемоги».[1]

Бригада поєднує застосування безпілотних систем із веденням штурмових дій, виконуючи завдання як у тактичній глибині противника, так і на лінії бойового зіткнення. Сформована наприкінці 2014 року, після початку російської агресії, як 59-та окрема мотопіхотна бригада. Російське вторгнення 2022 року зустріла на Кримському напрямку, воювала за Херсон і Миколаїв, брала участь у Херсонській наступальній операції та звільненні Херсона у листопаді 2022 року. З 2023 року боронила Авдіївський та Покровський напрямки. 3 січня 2025 року переформована на штурмову бригаду безпілотних систем і переведена зі Сухопутних військ до Сил безпілотних систем.

Бригаді присвоєно почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань.[2]

Ключові бойові показники

Бригада є одним із найрезультативніших підрозділів Сил оборони України:

  • За підсумками 2025 року входить до топ-10 рейтингу системи DELTA — автоматизованої системи обліку бойових результатів ЗСУ.
  • Входить до переліку найбільш результативних підрозділів Сил оборони України за кількістю набраних бойових балів.
  • Брала безпосередню участь у звільненні міста Херсон у листопаді 2022 року.
  • Понад три роки утримує оборону на Покровському напрямку — одному з найнапруженіших відрізків фронту.
  • У 2025 році ліквідувала понад 1800 одиниць живої сили противника.[джерело?]
  • Нагороджена Президентом України бойовою стрічкою до Бойового прапора бригади «За мужність та відвагу».

Історія

Передумови

У лютому 2014 року почалася російська збройна агресія проти України: Росія вторглася до Криму та анексувала його. В Україні почалася часткова мобілізація.

13 квітня 2014 року розпочалися бойові дії війни на сході, після захоплення Слов'янська Донецької області російськими диверсійними загонами під командуванням Ігоря Гіркіна. 30 квітня 2014 року в.о. Президента України Олександр Турчинов доручив керівникам обласних адміністрацій почати створення батальйонів територіальної оборони в кожній області України. Влітку українські війська вели бої на російсько-українському кордоні, під Донецьком, Луганськом, та на Приазов'ї, ізолюючи угруповання бойовиків від постачання з Росії та розсікаючи утримувані ними території. Після втручання регулярної російської армії, українські сили зазнали низку поразок і були змушені відійти з-під Луганська, Іловайська та Новоазовська.

Яків Гандзюк — людина, на честь якої названа бригада

Яків Григорович Гандзюк народився 1873 року на Поділлі, у селі Багринівці. Розпочав службу рядовим у 47-му піхотному полку у Вінниці, згодом закінчив Одеське піхотне юнкерське училище. Брав участь у російсько-японській та Першій світовій війнах, дев'ять разів був поранений. Пройшов шлях від рядового до генерала, здобув численні нагороди і спадкове дворянство.

Після Лютневої революції 1917 року Яків Гандзюк українізував 104-ту піхотну дивізію, яка стала Першою Українською дивізією у складі 1-го Українського корпусу під командуванням Павла Скоропадського. Згодом очолив сам корпус. Під його командуванням українські частини утримували підступи до Києва, стримуючи більшовицькі війська.

У лютому 1918 року, під час наступу загонів Муравйова, Гандзюка разом з товаришами захопили червоні матроси. Муравйов намагався схилити генерала до співпраці, однак отримав відмову. Якова Гандзюка та його товаришів засудили до розстрілу. Йому було 44 роки.

Указом Президента України 6 травня 2020 року бригаді присвоєно почесне найменування «імені Якова Гандзюка».[3]

Створення

Військова частина була створена під час російсько-української війни.[4] 8 грудня 2014 року вийшла спільна директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про початок формування.[джерело?] Термін формування було заплановано до 20 грудня 2014 року. Номінально основою для формування бригади мали стати: 9-й окремий мотопіхотний батальйон (до переформування 9 бТрО Вінницької області), 16-й окремий мотопіхотний батальйон, 45-й окремий мотопіхотний батальйон (раніше 5-й батальйон охорони Повітряних Сил).[джерело?] За фактом замість 16-го і 45-го її поповнили 10-й та 11-й мотопіхотні батальйони. Від механізованої бригади загальновійськового комплектування, відрізняється меншою кількістю бронетехніки (підрозділи на автомобілях), відсутністю самохідної артилерії та відповідною штатною структурою.[5]

Місце дислокації управління та підрозділів бригади знаходяться в м. Гайсин Вінницької області, військове містечко № 100 (фонди розформованого у 2013 році 31-го навчального авіаційного центру, в/ч А3769). Місце дислокації двох батальйонів: м. Подільськ Одеської області на фондах колишнього 90-го навчального центру автомобільних військ.

2015 року бригаді додали танкову роту.[5]

Прапор частини з'єднання отримало під час святкування Дня Незалежності України 2015 року.

В вересні 2015 року бригада в повному складі вперше ввійшла в зону АТО і цілий рік без ротацій боронила неокуповані території Донецької та Луганської областей на всіх напрямках.[джерело?]

Участь в антитерористичній операції та операції Об'єднаних сил (2015–2021)

З моменту формування бійці бригади брали активну участь у захисті суверенітету та територіальної цілісності України на сході країни. Хронологія бойових ротацій:

  • Травень–липень 2015: н.п. Чонгар, н.п. Генічеськ.
  • Вересень 2015 — жовтень 2016: н.п. Попасна, н.п. Соледар, н.п. Врубівка. Бригада в повному складі цілий рік без ротацій боронила неокуповані території Донецької та Луганської областей.
  • Червень 2017 — січень 2018: н.п. Маріуполь, н.п. Волноваха, н.п. Широкине, н.п. Чермалик.
  • Червень 2018 — січень 2019: н.п. Щастя, н.п. Войтове, н.п. Станиця Луганська, н.п. Новоайдар.[6]
  • Вересень 2019 — травень 2020: н.п. Бахмут, н.п. Світлодарськ, н.п. Миронівка, н.п. Троїцьке.
  • Жовтень 2020 — липень 2021: н.п. Бахмут, н.п. Світлодарськ, н.п. Миронівка, н.п. Троїцьке.

6 травня 2020 року бригада отримала почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань, отамана бригади армії УНР.[3]

Початок повномасштабного вторгнення: бої на Херсонщині (лютий 2022)

Воїни мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка захопили російську БМП-3

24 лютого 2022 року о 4:45 командування бригади отримало наказ зупинити наступ ворога у напрямках Армянськ–Херсон та Чаплинка–Каховка. До виконання завдання залучені 10-й та 11-й батальйони.

О 4 ранку підрозділи бригади почали залишати польовий табір та висуватися на визначені райони зосередження, а звідти — на рубежі в напрямку Чонгар–Чаплинка. Під час висування росіяни завдали авіаційних ударів по бригаді. Певний час підрозділи бригади перебували на рубежах, але згодом за командою почали відходити спочатку в район Брилівки, а потім — Великих Копанів. На той момент росіяни намагалися не вступати у пряме зіткнення, а обходили із флангів, беручи українські сили у кліщі і просуваючись на Олешки і до Нової Каховки.[7]

Оточення та прорив

Близько 14:00 того ж дня бригада фактично опинилася в оточенні — внаслідок висадки ворога з гелікоптерів в районі Антонівського мосту, Антонівки та Садового.[8] Три танки під командуванням лейтенанта Євгена Пальченка прорвали оточення в районі Антонівського мосту.[9][10] З боями вийшов і командир танкової роти Дмитро Дозірчий.[11] 25 лютого 59-та бригада разом з 124-ю бригадою ТрО відійшла з Херсона.[12]

Оборона Миколаєва (лютий–березень 2022)

Після відходу з Херсонщини основні зусилля бригади зосередилися на блокуванні противника, що рвався до Миколаєва. 25 лютого о 00:40 артилерійський дивізіон зайняв позиції. Упродовж доби бригадна артилерія зірвала три спроби ворога прорватися через міст.

2 березня група інженерного забезпечення під командуванням Олександра Білявського влаштувала засідку в селі Калинівка, підірвавши танк противника та захопивши полоненого. 3 березня саперна група Руслана Захарчука підірвала ще один міст у районі Миколаєва. 4 березня взвод розвідки 10-го батальйону знищив танк ворога пострілом із ПТРК. 6 березня артилеристи ударом із «Граду» знищили колону противника.

7 березня 2022 року о 15:48 пострілом зі «Стінгера» збитий ворожий штурмовик Су-25.

10 березня артилерійський дивізіон бригади знищив колону противника в районі н.п. Піски. 16 березня бригада розпочала наступ у напрямку Котляреве–Барвінок, Тернових Под та Новогригорівки.

Херсонська наступальна операція та звільнення Херсона (серпень–листопад 2022)

Наступальна операція на Херсонщині розпочалася 29 серпня 2022 року і проходила у три етапи. Завдяки тактичній дезінформації в медіа ворог сконцентрував резерви на Півдні, послабивши Харківщину.

  • Перший етап (серпень–вересень): звільнено понад 13 населених пунктів, площа деокупованої території — близько 1000 км².
  • Другий етап (жовтень): на Бериславському напрямку просування до 40 км, деокуповано близько 1200 км², звільнено 29 населених пунктів.
  • Завершальний етап (8–12 листопада): просування до 40 км, звільнено 169 населених пунктів на площі близько 3500 км².

11 листопада 2022 року Херсон був звільнений. Штурмова група бригади брала безпосередню участь у звільненні міста.[13] Бійці 59-ї бригади підняли Державний прапор України над звільненим Херсоном.

Авдіївський напрямок (2023–2024)

Зовнішні відеофайли
Штурм висоти 105-106 бійцями розвідувальної роти 59-ї мотопіхотної бригади. Авдіївський напрямок. на YouTube // Бутусов Плюс, 12 лютого 2024.

На початку 2023 року бригаду було переміщено на Авдіївський напрямок. У квітні 2023 року бійці відбили кілька механізованих атак 9-ї та 110-ї мотострілецьких бригад «ДНР».[14][15]

16 січня 2024 стало відомо, що ротно-тактична група «Птахи Мадяра» вийшла зі складу 59-ї бригади, оскільки була реформована в окрему військову частину Морської піхоти.[16]

У лютому 2024 року до бригади перейшла частина штурмового батальйону імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Вовки Да Вінчі» зі складу 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.[17]

Оборона Покровського напрямку (2024 — по сьогодні)

Бригада понад три роки утримує позиції на Покровському напрямку — одному з найнапруженіших відрізків фронту.

У липні 2024 року Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наказав здійснити перевірку у бригаді для з'ясування обставин нещодавніх втрат серед особового складу.[18]

Станом на січень 2025 року бригада обороняла Покровськ. 2 січня 2025 року Президент Зеленський подякував бійцям бригади за стійкість в обороні міста.[19]

Реорганізація в бригаду безпілотних систем (2025)

3 січня 2025 року бригада реорганізована у штурмову та переведена до складу Сил безпілотних систем ЗСУ. Підрозділ отримав нову назву: 59-та окрема штурмова бригада безпілотних систем (59 ОШБр БпС).[20]

До складу бригади входять: 1 ББпС «Хижаки висот», 2 ББпС «Інквізиція», 3 ББпС «Signum», штурмовий спеціалізований батальйон «Шквал», 10-й, 11-й та 108-й окремі штурмові батальйони, танковий батальйон, самохідний та артилерійський дивізіони, зенітний ракетно-артилерійський дивізіон, розвідувальна рота, батальйони підтримки та управління.

15–16 травня 2025 року у бригаді екстренно змінили командира. На місце підполковника Богдана Шевчука призначили полковника Олександра Сака. Рішення приймав Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський і було пов'язано з ускладненням обстановки на ділянці оборони бригади.[21]

Бойові досягнення підрозділів безпілотних систем

29 вересня 2025 року пілоти FPV-дронів батальйону «Хижаки висот» (екіпаж «Балтика», 1 ББпС) вдруге в історії українського війська збили за допомогою FPV-дрона російський гелікоптер Мі-8.[22]

16 листопада 2025 року бійці 59 ОШБр БпС нейтралізували російський десант під н.п. Новопавлівкою Дніпропетровської області — 36 окупантів ліквідовано, 6 захоплені в полон.[джерело?]

20 березня 2026 року екіпаж «Балтика» батальйону «Хижаки Висот» за допомогою дрона «Генерал Черешня» на оптоволокні збив російський ударний гелікоптер Ка-52 («Алігатор»). Уся команда нагороджена Орденом «За мужність» II ступеня указом Президента України.[джерело?]

Структура

2014

2022

2024

Оснащення

На озброєнні бригади перебувають:

  • Стрілецька зброя: автомат Калашникова (АК), автомат CZ, карабіни Hannel.
  • Артилерія: гаубиці M777 (155 мм), самохідні гаубиці 2С1 «Гвоздика».
  • Бронетехніка: БМП-3[37], танки Т-72.
  • Безпілотні системи: дрони мультикоптерного типу (FPV та розвідувальні), важкі дрони, ударні та розвідувальні дрони крилатого типу, дрони на оптоволокні.

Командування

Полковник Олександр Сак (позивний «Стафф»)

Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького. На фронті — з 2015 року. Службу розпочав у районі Донецького аеропорту у складі 93-ї бригади, де пройшов шлях від командира взводу до командира батальйону. Був ініціатором створення безпілотного підрозділу Signum. У 2022–2023 роках командував 47-ю бригадою «Маґура», у 2024 році — 53-ю бригадою. У травні 2025 року призначений командиром 59-ї бригади.

Традиції

Назва

У лютому 2018 року військовий кореспондент та аналітик Геннадій Карпюк написав, що тоді обговорювалася ідея присвоєння 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Євгена Коновальця.[43] Ця інформація була заперечена істориком і спеціалістом воєнно-історичної політики при МОУ Василем Павловим.[44]

6 травня 2020 року бригада отримала почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань, отамана бригади армії УНР.[3]

Емблема

За даними Миколи Чмира, початково нарукавна емблема бригади була розроблена безпосередньо в частині, і враховувала місця створення батальйонів з Вінниці, Житомира і Києва, які до неї увійшли. У центрі малинового щита із заокругленим нижнім краєм та виїмками зверху містився щиток, розтятий і перетятий на чотири поля. У першому зеленому полі ― фігура герба Гайсина, де розташовано штаб бригади, у другому червоному ― фігури герба Вінниці, у третьому синьому ― фігура герба Києва, у четвертому синьому ― фігура герба Житомира. Щиток був накладений на схрещені автомати Калашникова й оточений золотим дубовим вінком, перевитим стрічками у кольорах українського прапора. Зображення доповнювали номер бригади й абревіатура її назви золотими цифрами та літерами, а також девіз «ГІДНІСТЬ ВОЛЯ ПЕРЕМОГА» срібними літерами.[45]

25 листопада 2015 р. Михайло Слободянюк та Роман Крупа підготували інший малюнок бригадної емблеми. На ньому у центрі малинового щита зі срібним окуттям ― герб Гайсина на тлі золотих схрещених пернача й гвинтівки, обабіч якого по золотій БМП. Девіз розмістили над щитом міського герба, номер бригади — нижче нього. Також автори додали герб України зі стрічками кольорів українського прапора у верхній частині та калиновий напіввінок зі зеленим листям і червоними ягодами у нижній частині.[45]

Не пізніше вересня 2019 р. бригада отримала чергову емблему, яка враховувала «Методичні рекомендації щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у Збройних Силах України», напрацьовані у ГУ РСМЗ. Оливковий щит зі срібним кантом прикрасив срібний лапчастий хрест, між сторонами якого схрещені списи (вістря срібні, древка коричневі). У центрі хреста — чорний щиток зі срібною підковою вухами догори. Девіз перенесли на декоративно-інформаційну стрічку над щитом. Оскільки вмістити всі три слова не видавалося можливим, залишили два: «ВОЛЯ ПЕРЕМОГА».[45]

У грудні 2020 року пресслужба бригади оприлюднила нову нарукавну емблему. Емблема має вигляд геральдичного щита оливкового кольору з блакитним кантом, центральним елементом є три розширених срібних шеврона облямованих та зазубрено розімкнутих чорним, верхній з яких з петлею. Повідомлялося, що такі шеврони в українському війську кінця 1917 — початку 1918 року позначали посаду отаману корпусу і використовувались Яковом Гандзюком на честь якого названа бригада.[46] Ця емблема була розкритикована виданням Ukrainian Military Pages, оскільки подібна емблема не вказує безпосередньо на Якова Гандзюка, а взагалі на отаманів корпусів.[46]

  • 2014—2015
    2014—2015
  • 2015—2019
    2015—2019
  • 2019—2020
    2019—2020
  • з 2020
    з 2020

Прізвисько

Бригада має прізвисько «Степові Хижаки» — образ, що символізує хитрість, витривалість і здатність до швидких атак в умовах степової місцевості. Це прізвисько закріпилось за нею завдяки бойовому духу, маневреності та здатності діяти в складних умовах. Гасло підрозділу: «До перемоги».

Побут

Інфраструктура

У 2019 році для бригади планують звести чотири двоповерхових гуртожитки. Кожен із них розрахований на проживання 120 контрактників по 4 особи у кімнаті. Також розпочалось будівництво двох чотириповерхових будівель — це будуть однокімнатні квартири для проживання військовослужбовців сержантського складу.[47]

Інциденти

13 листопада 2019 року у Гайсині близько 17.00 на одному зі складів зберігання речового майна (3-4 категорії) військової частини сталося займання. О 18.32 пожежу локалізовано силами працівників ДСНС України у Вінницькій області. Станом на 20.40 13.11.2019 р. — пожежу ліквідовано. Травмування та загибелі особового складу військової частини внаслідок пожежі немає.[48] Згідно повідомлення Військової прокуратури Центрального регіону України вогнем було знищено близько 1100 кевларових шоломів, 800 бронежилетів, 1500 спальних мішків, 100 польових наметів, понад 1000 одиниць польової форми, 1400 костюмів захисту від води та інше. Попередня сума збитків складає — 10,5 мільйонів гривень. За фактом пожежі на речовому складі 59 ОМПБр розпочато кримінальне провадження, досудове розслідування справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 Кримінального кодексу України, доручено ДБР.[49]

У листопаді 2022 року в ЗМІ з'явилася інформація про побиття командиром 11 окремого мотопіхотного батальйону 59 омпбр Яном Яцишеном свого підлеглого Олександра Гурина. За словами потерпілого, інцидент стався у вересні 2022 року і став наслідком того, що він відмовився виконати наказ Яцишена, тому що він вважав його незаконним. Офіційних коментарів з боку командування 59 омпбр не було.[50]

"[Яцишин] бив мене міліцейським кийком по обличчю, кажучи: «Ти дізнаєшся, що буває, коли не слухаєшся моїх команд», — згадує Гурин. «Я служу з 2014 року. Такого (як подій у 59-й бригаді) я ніколи не бачив», — згадав Гурин, маючи на увазі, наприклад, «наказ відправляти людей на позиції, коли ще були росіяни».[51]

У листопаді 2023 року в ЗМІ з'явилася інформація про невдоволення родин зниклих безвісти військовослужбовців 59-ї бригади відсутністю розслідувань того, що з ними сталося, і грубою манерою спілкування з родичами солдатів з боку командування. Катерина Дембовська, дружина військовослужбовця 11 омпб 59 омпбр Володимира Дембовського, звинуватила командира 11-го батальйону Яна Яцишена в наданні їй неправдивої інформації про долю свого чоловіка. Крім того, посилаючись на інформацію від Володимира, вона сказала, що на початку війни військовослужбовцям батальйону не виплачували заробітну плату в повному обсязі і відправляли їх воювати без необхідного спорядження і зброї.[52]

Втрати

Основні бойові втрати підрозділів бригади випали на літо — осінь 2017 року, коли бригада виконувала бойові завдання на Приморському напрямку в Донецькій області. Протягом 2015—2017 років безповоротні втрати бригади склали 16 осіб.

Вшанування

На початку лютого 2019 року на території військової частини А1619, де базується бригада, було відкрито Меморіальний комплекс Алеї слави на честь загиблих воїнів 59-ї окремої мотопіхотної бригади. На меморіальній стелі викарбувано імена 48 солдатів, які загинули під час війни на сході України.[53]

Нагороди бригади

  • Бойова стрічка до Бойового прапора «За мужність та відвагу» — нагорода Президента України Володимира Зеленського за мужність, стійкість та бойові здобутки особового складу бригади.

Герої України

Живі

№ Прізвище, ім'я, по батькові Звання Посада на момент нагородження Дата та № указу Короткий опис подвигу
1 Сухаревський Вадим Олегович підполковник Командир в/ч А1619 Указ № 426 від 18.06.2022 Командував бригадою під час боїв у лютому–листопаді 2022 року
2 Дозірчий Дмитро Леонідович старший лейтенант Командир танкової роти, в/ч А1619 Указ № 139 від 16.03.2022 З боями вийшов з оточення в районі Антонівського мосту 24 лютого 2022 року
3 Пальченко Євгеній Михайлович лейтенант Командир танкового підрозділу, в/ч А1619 Указ № 94 від 02.03.2022 Прорвав танковим підрозділом оточення в районі Антонівського мосту 24 лютого 2022 року
4 Чавалах Дмитро Петрович старший лейтенант Командир 1-ї мотопіхотної роти, в/ч А2980 Указ № 94 від 02.03.2022 —

Полеглі

№ Прізвище, ім'я, по батькові Звання Посада на момент нагородження Дата загибелі Дата та № указу Короткий опис подвигу
1 Котенко Сергій Леонідович полковник Командир в/ч А2896 09.03.2022, біля н.п. Запоріжжя Указ № 139 від 16.03.2022 —
2 Українець Владислав Петрович лейтенант Командир 2-го механізованого взводу, в/ч А2960 24.02.2022, біля н.п. Олешки Указ № 139 від 16.03.2022 —
3 Бондарук Віталій Анатолійович старший лейтенант Командир 2-ї мінометної батареї, в/ч А2980 24.03.2022, біля н.п. Таврійське Указ № 209 від 04.04.2022 —
4 Римський Максим Олександрович головний сержант Головний сержант мотопіхотного взводу, 9 омпб 09.12.2022, біля н.п. Невельське Указ № 667 від 29.09.2023 —
5 Климчук Валентин Васильович старший солдат Розвідник розвідувальної роти, в/ч А1619 12.07.2022, біля н.п. Любомирівка Указ № 388/2023 від 08.07.2023 —
6 Камардін Едуард Русланович капітан Командир 1-ї мотопіхотної роти, в/ч А2980 05.09.2022, біля н.п. Тернові Поди Указ № 387/2023 від 08.07.2023 —
7 Кучук Віктор Васильович солдат Стрілець-зенітник, в/ч А2960 18.07.2023, біля н.п. Невельське Указ № 280/2024 від 06.05.2024 —
8 Хибовський Ярослав Юрійович старший сержант Головний сержант механізованого взводу, в/ч А2896 05.12.2022, біля н.п. Нетайлове Указ № 848/2024 від 11.12.2024 —
9 Петриченко Павло Вікторович молодший сержант Командир відділення роти ударних БПЛА, в/ч А1619 15.04.2024, біля н.п. Красногорівка Указ № 298/2025 від 08.05.2025 —
10 Яровий Олег Вікторович солдат Сапер інженерно-саперного взводу, в/ч А4921 10.07.2025, біля н.п. Муравка Указ № 499/2025 від 19.07.2025 —

Див. також

Примітки

  1. ↑ У 59 бригаді, яка захищає Покровський напрямок, замінили командира. Громадське. 18 травня 2025.
  2. ↑ 59-та бригада імені Якова Гандзюка: вражай окупантів з небес, як Архангел. АрміяInform. 8 липня 2025.
  3. ↑ а б в Указ Президента України № 168/2020. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 6 травня 2020.
  4. ↑ Інтерв’ю з заступником командира 59 мотопіхотної бригади ЗС України. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  5. ↑ а б 59 окрема мотопіхотна бригада. ukrmilitary.com. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
  6. ↑ Зі сльозами радості і вдячністю земляки зустріли воїнів 59-ї окремої мотопіхотної бригади та привітали з успішним виконанням бойових завдань в зоні ООС. www.vin.gov.ua. Вінницька обласна державна адміністрація. 8 лютого 2019. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 7 вересня 2019.
  7. ↑ Донбас.Реалії; Виноградов, Олексій (25 лютого 2023). «Захищати Херсон готові були тисячі: не було чим». Як обороняли Південь у лютому 2022-го. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  8. ↑ Битва за Херсон. Історія останніх захисників міста. Сили територіальної оборони ЗСУ (укр.). 9 березня 2023. Процитовано 26 січня 2025.
  9. ↑ Герой України Євген Пальченко: Хочу показати "другій армії світу", що українці можуть. Українська правда (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  10. ↑ Український військовий розповів, як захищали Херсон у перші години вторгнення РФ і визволяли з оточення інші підрозділи. LB.ua. 20 червня 2022. Процитовано 26 січня 2025.
  11. ↑ Оборона Херсона: Герой України вивів свою бригаду із ворожого оточення. Українська правда (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  12. ↑ Хто здав Південь України росіянам?. ГЛАВКОМ (укр.). 24 січня 2025. Процитовано 26 січня 2025.
  13. ↑ Сили оборони встановили контроль у понад 60 населених пунктах Херсонщини. www.president.gov.ua. Офіс Президента України. 12 листопада 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
  14. ↑ 4/ Donetsk OD. Twitter. Jomini of the West. 1 лютого 2023.
  15. ↑ Russian Brigades Keep Sending Tanks Into The Same Drone Kill Zone Near Donetsk. Forbes (англ.). David Axe. 28 квітня 2023.
  16. ↑ а б З роти в батальйон: "Птахи Мадяра" стали першою окремою частиною БПЛА у складі ЗСУ, — Бровді. Архів оригіналу за 29 січня 2024.
  17. ↑ Часів Яр: після втрати позицій в 67 бригаді почалися перевірки та переведення — УП, Українська правда, 14 квітня 2024.
  18. ↑ Сирський наказав з′ясувати обставини нещодавніх втрат у 59-й ОМПБр. Українська правда (укр.). Процитовано 26 січня 2025.
  19. ↑ Романенко, Валентина (2 січня 2025). Зеленський відзначив бригади, які відбили дуже жорстокий штурм РФ напередодні Нового року. Українська правда. Архів оригіналу за 14 січня 2025. Процитовано 25 січня 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  20. ↑ 59-ту бригаду реорганізували у штурмову бригаду безпілотних систем
  21. ↑ а б У 59 бригаді, що воює на Покровському напрямку, нагально змінили комбрига. Українська правда (укр.). 18 травня 2025. Процитовано 18 травня 2025.
  22. ↑ Збиття російського Ми-8 «Хижаками висот»: подробиці від підрозділу та пілота. Мілітарний (укр.). Процитовано 11 жовтня 2025.
  23. ↑ 59 окрема мотопіхотна бригада. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 19 вересня 2015.
  24. ↑ До Подільська прибув батальйон «Київська Русь». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018.
  25. ↑ Окупант, озброєний двома «штурмовими» милицями, ліквідований на Покровському напрямку. ВІДЕО Джерело: https://censor.net/ua/v3539620
  26. ↑ У Вінниці проходить експозиція в пам'ять про захисників, полеглих під Терновими Подами
  27. ↑ [1]
  28. ↑ Бійці 59-ої ОМПБр завадили росіянам підготуватися до штурму, підірвавши їх БМП
  29. ↑ Бійцям 59-ої бригади імені Якова Гандзюка терміново потрібна автівка. Долучаймося до збору
  30. ↑ Український батальйон ув'язнених «Шквал» — командир розповів, в чому переваги таких бійців
  31. ↑ Інженер FPV-дронів. Lobby X (укр.). Процитовано 1 лютого 2025.
  32. ↑ «Хижаки висот» 59 бригади уразили 8 одиниць артилерії
  33. ↑ Дуже вчасна допомога: сержант 59-ї ОШБр подякував Порошенку та Чмуту за дрони і техніку для нового батальйону
  34. ↑ Підрозділ SIGNUM став частиною 59-ї бригади “Степові Хижаки”
  35. ↑ Вийшов фільм про інтернаціональну розвідроту ЗСУ Chosen Company
  36. ↑ Як навчають і тренують «Нічні самураї» 59 ОМПБр. Фоторепортаж АрміяInform
  37. ↑ 14-та та 59-та бригада знищили та захопили техніку росіян. Мілітарний (укр.). Процитовано 9 квітня 2025.
  38. ↑ Обласний військовий комісар Володимир Шведюк іде з посади. promin.cv.ua. Чернівецький промінь. 10 квітня 2018. Архів оригіналу за 7 вересня 2019. Процитовано 7 вересня 2019.
  39. ↑ а б У частично дислоцирующейся в Одесской области мотопехотной бригады — новый командир - Новости Одессы. dumskaya.net. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  40. ↑ Цензор.НЕТ. Зеленський присвоїв звання Герой України командиру 59-ї ОМБр Сухаревському. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 18 червня 2022.
  41. ↑ Заступник Головнокомандувача ЗСУ пояснив необхідність створення Сил безпілотних систем. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 2 липня 2024.
  42. ↑ Цензор.НЕТ. Про обстановку у місті Красногорівка (Юрій Бутусов). Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 26 січня 2025.
  43. ↑ В Україні з’являться бригади імені Євгена Коновальця та гетьмана Івана Виговського. mil.in.ua. Український мілітарний портал. 8 лютого 2018. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  44. ↑ Спростування Василя Павлова щодо нової назви [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.] // 8 лютого 2018
  45. ↑ а б в Chmyr, Mykola. Шеврони замість хреста: нарукавна емблема 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Шеврони замість хреста: нарукавна емблема 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  46. ↑ а б Нова емблема 59-ї бригади – фантазія вичерпалася?. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
  47. ↑ Масштабне будівництво у ЗСУ: житлові фонди для 59-ї бригади. mil.in.ua. Український мілітарний портал. 7 травня 2019. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 7 травня 2019.
  48. ↑ У Гайсині горить склад речового майна. mil.in.ua. Український мілітарний портал. 13 листопада 2019. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
  49. ↑ Військова прокуратура відкрила провадження через пожежу на військовому складі на Вінничині. 14.11.2019. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
  50. ↑ Розенко, Максим (12 листопада 2022). Воїн Олександр Гурин хоче познайомити вас з НЕЛЮДОМ – комбатом, який б’є та убиває підлеглих? (ФОТО). РадіоТрек (Українська) .
  51. ↑ Фарбар, Катерина (27 листопада 2023). «Віддай мої кістки»: українські родини борються за правду про зниклих безвісти бійців. OpenDemocracy (Англійська) . Архів оригіналу за 12 січня 2024. Процитовано 12 січня 2024.
  52. ↑ Kateryna Farbar (27 листопада 2023). ‘Give me my bones’: Ukrainian families fight for truth about missing soldiers. opendemocracy.net.
  53. ↑ У Гайсині відкрили великий меморіал на честь загиблих вояків. ФОТО. Vежа. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019. [Архівовано 2019-05-01 у Wayback Machine.]

Посилання

Відео

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).