48Я6-К1 «Подльот»
| 48Я6-К1 «Подлет» | |
|---|---|
| рос. 48Я6-К1 «Подлёт-К1» | |
На виставці «Армия-2016» | |
| Основна інформація | |
| Тип | мобільна трикоординатна РЛС з ФАР |
| Призначення | РЛС кругового огляду та виявлення повітряних цілей на малих і гранично малих висотах |
| Країна | |
| Оператори | |
| Виробник | Алмаз-Антей |
| Роки виробництва | з 2010 |
| Роки експлуатації | 2015 — досі |
| Вартість одиниці | близько 5—5,5 млн доларів США (оцінка)[1][2] |
| Входить до складу | видає цілевказівки ЗРК С-300, С-400 |
| Статус | на озброєнні |
| Параметри | |
| Діапазон частот | сантиметровий (S-діапазон, 2—4 ГГц) |
| Період сканування | 5 с та 10 с |
| Максимальна дальність | 200—300 км |
| Максимальна висота | 10 км |
| Кути височин | -2°…+25° (-7°…+12° у додатковому режимі) |
| Точність за дальністю | 200 м |
| Точність за азимутом | 1,6° |
| Інші назви | «Подльот», Podlet-K1, експортна версія «Подлёт-К1КЕ» |
48Я6-К1 «Подльот» (рос. «Подлёт») — російська універсальна мобільна твердотільна трикоординатна радіолокаційна станція з ФАР[3] кругового огляду для виявлення повітряних цілей на малих і гранично малих висотах у складній перешкодовій обстановці[4].
Радіолокаційний комплекс розроблений концерном ППО «Алмаз-Антей» для Повітряно-космічних сил Росії. Він призначений для видачі цілевказівок ЗРК С-300, С-400 та подібним до них і доповнює радари цих систем там, де вони найслабші, — на малих висотах. Зазвичай працює в парі з радіолокаційним комплексом 55Ж6М «Небо-М», який виявляє цілі на середніх і великих висотах[5].
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну «Подлет» став однією з найчастіших цілей серед російських засобів ППО: його знищення відкриває «коридори» для українських безпілотників і ракет. До кінця 2024 року українські сили заявили про ураження щонайменше 11 станцій[1], а у 2025—2026 роках удари тривали. У грудні 2024 року одну станцію захопили сирійські повстанці[6].
Історія
До 2009 року концерн «Алмаз-Антей» уже працював над дослідним зразком РЛС. Державні випробування комплексу розпочалися у 2010 році. Перші поставки РЛС «Подлет-К1» до військ ППО Росії розпочалися у 2015 році[7][8]; за російськими даними, першими їх отримали частини в Московській області[9].
Станцію розгорнули й на російській авіабазі Хмеймім у Сирії, де вона входила до складу системи С-300ПМУ-2 «Фаворит», перекинутої для захисту бази[10]. Для іноземних замовників «Рособоронекспорт» пропонує експортну версію «Подлёт-К1КЕ»[11].
Можливості комплексу
РЛС забезпечує:
- автоматичне виявлення та визначення координат цілі;
- захоплення та супровід будь-яких аеродинамічних цілей, у тому числі малопомітних;
- визначення державної приналежності (система «свій—чужий»);
- видачу інформації про цілі зенітним ракетним комплексам (наприклад, С-300 та С-400) та винищувальній авіації[12].
Основне призначення станції — виявлення невеликих цілей, що летять на малих і гранично малих висотах: крилатих ракет і безпілотників[13]. За російськими даними, вона виявляє цілі з ефективною площею розсіювання 0,05—0,1 м²[9].
Особливості конструкції
РЛС має кілька режимів бойового чергування:
- Режим низьковисотного виявлення — основний бойовий режим, у якому забезпечується отримання трасової або координатної інформації про цілі, що діють на малих і гранично малих висотах;
- Режим висотного виявлення — бойовий режим отримання трасової чи координатної інформації про цілі, що діють на малих, середніх і великих висотах;
- Режим далекого виявлення — режим отримання трасової або координатної інформації про цілі, що діють на великих дальностях у простій перешкодовій обстановці;
- Гірський режим — режим отримання трасової або координатної інформації про цілі, що діють на малих і гранично малих висотах, при розміщенні РЛС на позиціях у горах.
За даними експортного каталогу, у перших двох режимах дальність становить 200 км, у режимі далекого виявлення — 300 км, у режимі виявлення безпілотників — близько 80 км. Станція супроводжує цілі, що летять зі швидкістю від 50 до 4400 км/год. Розгортання займає 20 хвилин, а ввімкнення — близько 3 хвилин[11].
Склад комплексу
Обладнання розміщене на трьох вантажівках КАМАЗ[6]:
- антенний пост зі щоглою на шасі КАМАЗ-6350 (8×8);
- кунг управління (робочі місця операторів) на шасі КАМАЗ;
- електрогенератор (машина енергозабезпечення) на шасі КАМАЗ.
Основні характеристики
| Тактико-технічні характеристики 48Я6-К1 | |
|---|---|
| Загальні | |
| Діапазон частот | сантиметровий (S-діапазон, 2—4 ГГц) |
| Тип антени | твердотільна ФАР |
| Кількість цілей, що супроводжуються одночасно | 200 |
| Швидкість цілей | від 50 до 4400 км/год |
| Зона виявлення | |
| Дальність (основний і висотний режими) | 10—200 км |
| Дальність (режим далекого виявлення) | 10—300 км |
| Дальність (режим виявлення БпЛА) | близько 80 км[11] |
| Максимальна висота виявлення | 10 км |
| Сектор за азимутом | 360° |
| Сектор за кутом місця | від −2° до +25° (від −7° до +12° у додатковому режимі) |
| Період огляду простору | 5 і 10 с |
| Точність вимірювання координат | |
| За дальністю | 200 м |
| За азимутом | 1,6° |
| Коефіцієнт придушення відбиттів від місцевих предметів | 50 дБ |
| Експлуатація | |
| Шасі | 3 × КАМАЗ (антенний пост — КАМАЗ-6350, 8×8) |
| Час розгортання (згортання) | 20 хв |
| Час увімкнення | близько 3 хв[11] |
Час вмикання РЛС — 3 хв[не знайдено в джерелі 1570 днів][14]
Бойове застосування
Російсько-українська війна
Застосовується в ході вторгнення в Україну. Оснащені такими РЛС зенітні ракетні комплекси виявились ефективним засобом закриття неба для української авіації: найбільша відстань ураження українського літака, що летів на надмалій висоті (менше 15 м над землею), становила близько 150 км[15]. Водночас «Подлет» став однією з пріоритетних цілей для українських сил. Станом на квітень 2026 року проєкт Oryx документально підтвердив пошкодження або знищення 7 таких станцій[16], тоді як українська сторона повідомляла про більшу кількість уражень[1].
Відомі випадки ураження:
| Дата | Місце | Хто / чим | Подробиці |
|---|---|---|---|
| 19 липня 2022 | Лазурне, Скадовський район, Херсонщина | HIMARS | Станцію з позначкою «Z» знищено приблизно за 100 км від лінії фронту, одночасно з ударами по Антонівському мосту. На той момент це був найдальший відомий удар HIMARS[17][18]. Менш ніж за тиждень, 24 липня, ОК «Південь» повідомило про знищення батареї С-300 поблизу Зеленотропинського, приблизно за 23 км від знищеної РЛС[19] |
| листопад 2022 | аеродром Чорнобаївка, Херсонщина | — | Після звільнення Херсона на аеродромі виявлено знищену станцію[1] |
| літо 2023 | мис Тарханкут та поблизу Оленівки, Крим | Сили оборони | Уражено позиції 3-го радіотехнічного полку, зокрема «Подлет» поряд із береговим ракетним комплексом «Бастіон»[1] |
| 1 листопада 2023 | Червона Поляна, Шебекінський район, Бєлгородська область (РФ) | ГУР, ССО, 1-ша окрема бригада спеціального призначення; дрон | Перше відоме ураження «Подлету» на території Росії; вартість станції оцінювали в 5,5 млн доларів[20][2] |
| 27 квітня 2024 | не уточнюється | група «Гуси-9» ГУР і 15-та ОБрАР «Чорний ліс»; імовірно, дрони-камікадзе Warmate | Уражено антенний пост і дизель-генератор[21] |
| 10 червня 2024 | Рубінівка, Джанкойський район, Крим | Сили оборони | Станцію, що входила до складу позиції С-400, знищено, що підтверджують супутникові знімки[22] |
| літо 2024 | поблизу Бельбека і Севастополя, Крим | Сили оборони | Уражено дві станції, одну знищено за супутниковими знімками[1] |
| 23 жовтня 2024 | мис Тарханкут, Крим | ударний дрон | Уражено антенний пост; техніка кілька тижнів чекала евакуації[1] |
| 28—29 листопада 2024 | поблизу Котовського та інших пунктів Криму | ГУР | 28 листопада знищено «Подлет-К1», наступного дня уражено ще дві такі станції та РЛС «Каста»[1] |
| серпень—вересень 2025 | окупований Крим | спецпідрозділ ГУР «Примари» | Знищено «Подлет», що разом із модулем РЛМ-М «Небо-М» видавав цілевказівки С-300 і С-400[5][13] |
| жовтень 2025 | Донецька область | спецпідрозділ ГУР «Примари» | Уражено дві станції 48Я6-К1 та пускову установку 9А82 С-300В у межах двотижневої кампанії проти російської ППО на Донбасі[23] |
| 16 квітня 2026 | Бєлгородська область (РФ) | Сили оборони | Уражено станцію «Подлет»; того ж дня — РЛС «Небо-М»[24] |
Українські військові пояснювали, що станції такого типу є «штучним товаром», тому кожне знищення помітно послаблює російську ППО[1].
Сирія
На початку грудня 2024 року, під час наступу сирійської опозиції, бойовики угруповання Хаят Тахрір аш-Шам захопили антенну машину станції «Подлет-К1» у транспортному положенні, ймовірно, в районі Хами. Невідомо, чи належала станція сирійській армії (за неперевіреними даними — 25-й дивізії спецпризначення) чи російському підрозділу[6]. Це був перший відомий випадок захоплення такої РЛС: в Україні їх лише знищували[1].
Експлуатанти
Росія — Повітряно-космічні сили Росії, у тому числі російське угруповання в Сирії (до 2024 року)
Галерея
-
«Подлет-К1» на виставці -
Антенний пост -
Перехід з транспортного в бойове положення -
На виставці «Армия-2016»
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л Яворський, Роман (16 грудня 2024). Що таке РЛС «Подлет» – новітній російський радар, який українці систематично знищують, але ніяк не можуть захопити. Еспресо (укр.). Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б Ukraine destroys $5.5 Million Podlet-K1 radar system at Russian border. Army Recognition (англ.). 10 травня 2024. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ 48Я6-К1 «Подлет-К1», www.radartutorial.eu
- ↑ Радиолокационные системы – 48Я6-К1 «Подлет-К1». www.radartutorial.eu (рос.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
- ↑ а б Kyiv Forces Destroy Russia's 'Podlet,' 'Nebo-M' Radar Systems in Occupied Crimea. Kyiv Post (англ.). 2 вересня 2025. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б в Newdick, Thomas (4 грудня 2024). Russia's Advanced Podlet-1K Radar Captured By Anti-Assad Forces In Syria. The War Zone (англ.). Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ 48Я6-К1 Подлет-К1. Новый оборонный заказ. Стратегии (рос.). 8 серпня 2019. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ 48Я6-К1 Подлет-К1, militaryrussia.ru
- ↑ а б Подкрасться не получится. Новейшая радиолокационная станция не пропустит даже малоразмерные низколетящие цели // Армейский стандарт. — 2023. — 28 декабря. (рос.)
- ↑ ВКС сыграли на опережение. Нешуточные цели развёртывания радара 48Я6-К1 на «Хмеймиме» // Военное обозрение. (рос.)
- ↑ а б в г Подлёт-К1КЕ // Каталог АО «Рособоронэкспорт». (рос.)
- ↑ 48Я6-К1 «Подлёт-К1» - маловысотный РЛК. www.russianarms.ru. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ а б WATCH: Ukraine's 'Ghosts' Destroy Russian High-Value Radars, An-26 Planes in Crimea Raid. Kyiv Post (англ.). 25 вересня 2025. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ Мобильная трехкоординатная РЛС малых высот кругового обзора боевого режима межвидового применения «Подлёт-К1» на форуме «Армия-2019». Кубинка. Июнь 2019. Фоторепортаж. Часть 3. bastion-karpenko.ru. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021. [Архівовано 2021-01-24 у Wayback Machine.]
- ↑ Адаптація. Як російська армія змінилася за час війни з Україною. Тексти. 22 травня 2023.
- ↑ Oryx. Attack On Europe: Documenting Russian Equipment Losses During The Russian Invasion Of Ukraine. Oryx (англ.). Процитовано 21 квітня 2026.
- ↑ У Лазурному знищили надсучасну РЛС росіян. www.pravda.com.ua. Процитовано 21 липня 2022.
- ↑ Найдальший удар із HIMARS: ЗСУ знищили радар "Підліт-К1" у Лазурному (фото). ФОКУС (рос.). 20 липня 2022. Процитовано 21 липня 2022.
- ↑ Українські військові знищили батарею ворожих С-300 на Херсонщині. Мілітарний. 24 липня 2022.
- ↑ Катерина Денісова (1 листопада 2023). Бійці уразили РЛС Подлет росіян під Бєлгородом. ГУР показало відео. НВ.
- ↑ Дрони-камікадзе уразили елементи російської РЛС 48Я6-К1 «Подлет». Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 27 квітня 2024. Процитовано 12 червня 2024.
- ↑ Бондаренко, Діана (12 червня 2024). Знищено не лише "Подлет": яких втрат зазнали ЗС РФ після атаки по Джанкою (фото). Фокус (укр.). Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ Ukrainian intelligence strikes Russian Podlet radars and S-300V launcher in Donetsk. Українська правда (англ.). 28 жовтня 2025. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ Ukrainian forces take out Podlet, Nebo-M radars and more in new wave of strikes. RBC-Ukraine (англ.). 17 квітня 2026. Процитовано 4 листопада 2026.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).