YaChudo

40 Ерідана

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

Історія дослідження
Дата відкриття рік
Дані спостережень
(Епоха J2000.0[1] Редагувати інформацію у Вікіданих)
Пряме піднесення1,114 радіан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Схилення0 радіан[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відстань пк
Видима зоряна величина (V) m
Сузір'яЕрідан Редагувати інформацію у Вікіданих
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух за прямим піднесенням mas/рік
Власний рух за схиленням mas/рік
Паралакс (π)198,5657 ± 0,5101 кутова мілісекунда[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Абсолютна зоряна величина (V) m
Спектральні характеристики
B−V
U−B
Фізичні характеристики
Маса M☉
Радіус R☉
Вік років
Температура K
Світність L☉
Металічність
Елементи орбіти
Період (P) років
Велика піввісь (a) а.о.
Ексцентриситет (e)
Эпоха периастра (T) °
Аргумент перицентра (ω) °
-
Зоряна система
Зоря має кілька компонентів
Їх параметри:

40 Еріда́на, також Омікрон² Еріда́на (40 Eridani, 40 Eri, Omicron² Eridani, ο² Eridani, ο² Eri) — близька до Землі потрійна зоряна система в сузір'ї Ерідана. Розташована на відстані 16,45 св. р. (5,04 пк) від Сонця.

1783 року Вільям Гершель вперше розрізнив пару 40 Ерідана BC[3]. Потім пару спостерігали Вільгельм Струве 1825 року і Отто Струве 1851 року[4][5].

Характеристики

40 Ерідана A

Найяскравіший компонент системи 40 Ерідана A — помаранчевий карлик спектрального класу K1V, видно неозброєним оком. Металічність зірки [Fe/H] дорівнює −0,19, що становить 65 % металічності Сонця[6]. Вік — 5,6 млрд років.[7]

Традиційна назва зорі 40 Ерідана A — Кеїд.

40 Ерідана A b

2017 року на конференції з екстремально точних вимірювань променевих швидкостей у Пенсільванії Матіас Діас (Matías Díaz) з університету Чилі вказав на наявність у 40 Ерідана A сигналу з періодом близько 42,37 доби, який може викликати вплив планети масою 8 мас Землі з великою піввіссю орбіти 0,21 а. о. Не виключено, що періодичні коливання пов'язані з зоряною активністю помаранчевого карлика, період обертання якого навколо осі оцінюють у 38 діб, що досить близько до спостережуваного періоду коливань.[8]

За розрахунками вчених із Флоридського університету суперземля 40 Ерідана A b масою 8,47 ± 0,47 маси Землі міститься ближче до материнської зорі, ніж зона, придатна для життя. Планета має температурний режим Меркурія.[9]

Планета обертається навколо материнської зорі за 42,38 ± 0,01 доби, ексцентриситет орбіти — 0,04 +0,05/−0,03.[10]

40 Ерідана BC

Пара 40 Ерідана BC обертається навколо головної зорі системи 40 Ерідана А за 8 тис. років на відстані 400 а. о.

40 Ерідана B

40 Ерідана B — білий карлик, що визначено 1910 року. Це третій відкритий білий карлик після Сіріуса B та Проціона B та перший білий карлик, виявлений у потрійній зоряній системі. Зоряна величина +9,52m. Хоча температура його поверхні досягає 17 000 °C, світність виявилася дуже слабкою, оскільки діаметр зорі менший, ніж у Землі (0,0136 ± 0,00024 радіуса Сонця). Маса білого карлика — 0,501 ± 0,011 маси Сонця. Масу та радіус 40 Ерідана B вчені перевизначили після вимірювання відстані до неї за допомогою супутника Гіппаркос.[11]

40 Ерідана C

40 Ерідана C — червоний карлик спектрального класу M4,5 Ve масою 0,2 маси Сонця та радіусом 0,31 радіуса Сонця. Належить до класу зір, що спалахують, і має позначення DY Ерідана. Період обертання 40 Ерідана C навколо білого карлика становить 252,1 року, велика піввісь орбіти — близько 35 а. о., нахил (i) — 108,9 °, ексцентриситет (e) — 0,41.

Планетна система

2018 року виявлено планету з мінімальною масою 8,47 ± 0,47 маси Землі, що обертається навколо помаранчевого карлика 40 Ерідана A.[12] Планета має період обертання 42 доби і розташована значною мірою за внутрішньою межею зони, придатної для життя, отримуючи в 9 разів більше зоряного потоку, ніж Земля.[13] Диск помаранчевої зорі 40 Ерідана A на небі планети 40 Ерідана A b приблизно втричі більший, ніж диск Сонця на небі Землі. Білий карлик 40 Ерідана В і червоний карлик 40 Ерідана С на небі суперземлі 40 Ерідана A b видно як дві дуже яскраві зорі: білу (−7,6m) і червону (−6m).

Планета Маса
(M⊕) 		Велика піввісь
орбіти (а.о.) 		Період обертання(діб) Ексцентриситет
орбіти 		Нахил орбіти Радіус
b 8,47±0,47 0,22446±0,00004 42,38±0,01 0,04+0,05
−0,030,04+0,05
−0,03 		- -

Найближче оточення зорі

На відстані в межах 10 св. р. від 40 Ерідана розташовані такі зоряні системи:

Зоря Спектральний клас Відстань, св. р.
LP 656-38 M3,5 V 3,8
BD-03 1123 M1,5 V 6,2
ε Ерідана K2 V 6,4
LTT 17897 M4 V 8,1
LP 944-020 M9 8,2
Зоря Тігардена M6,5 V 8,7
Лейтен 730-18 AB M3 V / M3 V—VI 8,9
G 99-44 (Gliese 223.2 або WD 0552-041) DZ9 9,1
Росс 614 AB M4,5 Ve / M8 V 9,1
Росс 47 M4 V 9,3
Глізе 229 M1 Ve 9,8

У популярній культурі

  • У Всесвіті «Зоряного шляху» система 40 Ерідана A є передбачуваним місцем розташування планети Вулкан, домівки раси вулканців. Хоча в жодному з телевізійних серіалів або кінофільмів місце розташування Вулкану не названо, і книга «Star Trek: Star Charts»[14] і Джин Родденберрі[15] вказують на цю систему. Крім того, заява командера Такера у серіалі «Зоряний шлях: Ентерпрайз», що Вулкан розташований за 16 св. р. від Землі, підтверджує цю точку зору, оскільки відстань від Сонця до 40 Ерідана A становить 16,45 св. р.
  • У романі Володимира Савченка «За перевалом» розповідається, що П'ята зоряна експедиція виявила астероїдний пояс із антиречовини в системі білого карлика потрійної зорі омега Ерідана. Напевно, мається на увазі 40 Ерідана B.
  • В останніх главах роману І. А. Єфремова «Туманність Андромеди» йдеться про підготовку й відправлення тридцять восьмої зоряної експедиції землян, спочатку планованої в систему Омікрон2 Ерідана для вивчення білого карлика. Дослідження останнього наші нащадки вважають настільки важливим, що від спрямування зорельота в цю систему не відмовляються навіть після появи більш значущих цілей — початку освоєння двох придатних для проживання планет, які обертаються навколо Ахернара (α Ерідана), і дослідження чужого зорельота, знайденого недалеко від Сонячної системи.
  • В оповіданні Пола Мак-Оулі «Щури» (англ. Rats of the System) дія відбувається в 40 Ерідана. В оповіданні використовується кратність системи, апарат штучного інтелекту займається астроінженерією: веде роботи, щоб змінити орбіту червоного карлика і зіштовхнути його з білим карликом[джерело?].
  • У романі Вільяма Кіта «Чорна речовина» (цикл «Зоряний авіаносець») в системі 40 Ерідана А існує землеподібна планета під назвою Вулкан. Це рідкість у космосі, оскільки життя на поверхні Вулкана базується на тих самих амінокислотах, що й життя на Землі.
  • У романі Енді Вейра «Проєкт Проєкт „Аве Марія“» з планети в системі 40 Ерідана відправлено експедицію до зорі Тау Кита. Біля цілі єдиний вцілілий член цієї експедиції зустрічає єдиного вцілілого члена експедиції людства з Землі[16].

Примітки

  1. ↑ а б в Hartkopf, William I. The 2001 US Naval Observatory Double Star CD-ROM. I. The Washington Double Star Catalog // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2001. — Vol. 122, Iss. 6. — P. 3466–3471. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1086/323920
  2. ↑ а б Collaboration G. Gaia Data Release 2 // VizieR Online Data Catalog / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — VizieR, 2018. — doi:10.26093/CDS/VIZIER.1345
  3. ↑ Catalogue of Double Stars.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання), William Herschel, Philosophical Transactions of the Royal Society of London 75 (1785), pp. 40—126
  4. ↑ Astrometric study of four visual binaries [Архівовано 2018-08-08 у Wayback Machine.], W. D. Heintz, Astronomical Journal 79, #7 (July 1974), pp. 819—825.
  5. ↑ van den Bos, W. H. «The orbit and the masses of 40 Eridani BC» // Bulletin of the Astronomical Institutes of the Netherlands, Vol. 3, p.128. 07/1926
  6. ↑ Cayrel de Strobel, G.; Hauck, B.; Francois, P.; Thevenin, F.; Friel, E.; Mermilliod, M.; Borde, S. A catalogue of Fe/H determinations - 1991 edition // Astronomy and Astrophysics. — EDP Sciences, 1992. — Vol. 95 (27 October). — P. 273—336. — Bibcode:1992A&AS...95..273C.—metallicity for component A
  7. ↑ Mamajek, Eric E.; Hillenbrand, Lynne A. Improved Age Estimation for Solar-Type Dwarfs Using Activity-Rotation Diagnostics // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 2008. — Vol. 687, no. 2 (11). — P. 1264—1293. — arXiv:0807.1686. — Bibcode:2008ApJ...687.1264M. — DOI:10.1086/591785.
  8. ↑ The Extreme Precision Radial Velocity III Conference (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.
  9. ↑ 40 Эридана, HD 26965, GJ 166A, HR 1325, HIP 19849. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 10 червня 2020.
  10. ↑ The first super-Earth detection from the high cadence and high radial velocity precision Dharma Planet Survey [Архівовано 2018-09-20 у Wayback Machine.] // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Volume 480, Issue 2, 21 October 2018, Pages 2411—2422.
  11. ↑ The mass and radius of 40 Eridani B from HIPPARCOS: An accurate test of stellar interior theory, 1997
  12. ↑ HD 26965b: суперземля в 16 световых годах. Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 2 травня 2022.
  13. ↑ Super-Earth Discovered in (Fictional) Vulcan System. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  14. ↑ Geoffrey Mandel, Doug Drexler. Star Trek: Star Charts. — Pocket Books, 2002. — 96 p. — ISBN 0-7434-3770-5, ISBN 978-0-7434-3770-7. Архівовано з джерела 17 березня 2010
  15. ↑ Sallie Baliunas, Robert Donahue, George Nassiopoulos, Gene Roddenberry. Letter // Sky & Telescope. — . — С. 5. Архівовано з джерела 29 серпня 2009. (Перевірено 4 травня 2009)
  16. ↑ "Andy Weir – Project Hail Mary". AndyWeirAuthor.com (англ.). Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 12 травня 2021.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).