YaChudo

3-тя Бережанська бригада УГА

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

3-тя Бережанська бригада УГА
Сформовано1919 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаЗУНР ЗУНР
Належність УГА
Видсухопутні війська
Типпіхота
Чисельністьбригада
У складі2-й корпус УГА
Війни/битви

3-тя Бережанська бригада УГА — військовий підрозділ 2-го корпусу УГА. Перший комендант — Арнольд Вольф.

Відомості

Свій порядковий номер отримала тому, що бережанські курені з'явилися під Львовом, як треті (тобто після куренів УСС та коломийських куренів, що прибули раніше). Від черrи, в якій курені прибували під Львів, формувалось порядкове число бриrад ГА.

Сформована на початку 1919 р. з бойової групи «Наварія», яка воювала під Львовом.Формувалася ця бриrада на території Бережанської військової окруrи, що обіймала тодішні повіти: Бережани, Бібрка, Перемишляни, Підrайці й Роrатин. [1]

До її складу входили два піхотних полки (п'ять куренів), гарматний полк, кінна сотня, чота зв'язку. Бригада відзначилася під час Чортківської офензиви, а 18—22 червня 1919 р. брала участь у битві під Бережанами.

В бригаді було пять піхотних куренів і один гарматний полк. По зайнятті Чорткова 9. червня 1919 р. утворено з тих 5-ох куренів два піхотні полки, що дістали порядкові числа 5. і 6.

Після переходу за Збруч дійшла з боями до Коростеня на Житомирщині. Група підполковника Бізанца після важких боїв ввійшла до Злобичів. Наступ на Могильно був відбитий. Частинам, що наступали з Красногірки на Ушомир удалося дійти лише під Ушомир.[2]

Бригада знаходилася в районі Бершаді і там зимою 1920 р. вимушено увійшла до ЧУГА і дістала свою нову назву — 3-й полк ЧУСС. По реорганізації УГА, бригада ввійшла в склад 44-ї дивізії 12-ї армії РСЧА і в березні 1920 р. першою відійшла на польський фронт в район Чуднова, де займала відтинок 30 км.[3] У травні 1920 р. в районі Гайсина на Вінниччині бригаду оточили польські війська, й вона була інтернована в табір Тухоля.

Коменданти

Комендантами були 15 українців (78 %) і четверо німців (Кучера, Скацель, Матесіч, Гарачек)[4]: Арнольд Вольф (до кінця червня 1919), Омелян Лисняк, Сень Ґорук, Йосип Кучера, Богдан Матак, Василь Кузьмин, Юліян Шепарович, Любомир Макарушка[3]


Командний склад бригади [5].

Командант: підп. Арнольд Вольф,

Шеф штабу: сот. Франко Запутович.

5. Піхотний Полк. - Командант: сот. Северин Козак.

Курені:

1/5 Курінь ім. Князя Льва— командант: сот. Зенон Черевко.

ІІ/5 Курінь - командант: сот. Северин Козак

6. Піхотний Полк.

Командант: сот. Петро Бакович.

Адютант: пор. Маковецький.

Курені:

1/6 Курінь — Комбінований, пізнійша назва І. Бережанський — командант: пор. Михайло Ґой.

II/6 Курінь — II. Станиславівський— командант: пор. Богдан Загайкевич. адютант: чет. Орест Рибіцький.

ІІІ/6 Курінь— І. Станиславівський УСС — командант: до 15. червня пор. Нестор Рогожинський, після його зранення в бою під Денисовим: пор. Любомир Макарушка. адютант: чет. Олександер Мішкевич.

3. Гарматний Полк.

Командант: сот. Юліян Шепарович.

Команданти арт. батарей:

1- ої: пор. Б. Попович.

2- ої: сот. Франц Скацель.

3- ої пор. Володимир Зубрицький.

4- ої: пор. Тимотей Мацьків.

сотня кіноти хорунжого Андрія Хоми

Вояки

Історіографія

  • Бобиляк І. До історії III Бережанської бригади II Галицького корпусу // Літопис Червоної Калини, 1936. – Ч. 1. – С. 3-5.
  • сот. Франц Запутович, сот. Петро Бакович - III Бережанська бригада //Українська Галицька Армія: У 40-річчя її участі у визвольних змаганнях: Матеріали до історії. – Вінніпег: Вид. хор. УСС Д. Микитюк, 1958. – Т. 1.– С. 90-91
  • Франц Запутович - "Третя Бережансьна бригада (споrад)" Бережансьна земля. Історично-мемуарний збірник. Нюйорк-Париж-Сідней-Торонто 1970, ст. 456-468.


Примітки

  1. ↑ Шанковський Л. УПА на Підгаєччині (Причинки до історії В. О. ч. ІІІ «Лисоня») / Лев Шанковський // Підгаєцька земля: історико-мемуарний збірник. Детройт: Головний комітет Підгайчан, 1980. — С. 229—292.
  2. ↑ Денник Начальної Команди УГА. – Нью-Йорк, 1975 с. 41.
  3. ↑ а б Бобиляк І. До історії III Бережанської бригади II Галицького корпусу // Літопис Червоної Калини, 1936. – Ч. 1. – С. 3-5.
  4. ↑ Стецишин, Олег. Ландскнехти Галицької армії / О. Стецишин; Центр досліджень визвольного руху. – Львів: Часопис, 2012. – с. 47.
  5. ↑ Микитюк, 1968, с. 55-56.
  6. ↑ Богдан Боденчук. На Тернопільщині погасили марку, присвячену батькові Степана Бандери.
  7. ↑ Список старшин, померлих під час визвольної війни у Східній Галичині, на Великій Україні та в еміграції. Архів Західноукраїнської Народної Республіки у Римі (архів ЗУНР у Римі). — Ф. 1. — Оп. 7. — Спр. 12. — Арк. 12.

Література


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).