3-тя Бережанська бригада УГА
| 3-тя Бережанська бригада УГА | |
|---|---|
| Сформовано | 1919 |
| Країна | |
| Належність | |
| Вид | сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| Чисельність | бригада |
| У складі | 2-й корпус УГА |
| Війни/битви | |
3-тя Бережанська бригада УГА — військовий підрозділ 2-го корпусу УГА. Перший комендант — Арнольд Вольф.
Відомості
Свій порядковий номер отримала тому, що бережанські курені з'явилися під Львовом, як треті (тобто після куренів УСС та коломийських куренів, що прибули раніше). Від черrи, в якій курені прибували під Львів, формувалось порядкове число бриrад ГА.
Сформована на початку 1919 р. з бойової групи «Наварія», яка воювала під Львовом.Формувалася ця бриrада на території Бережанської військової окруrи, що обіймала тодішні повіти: Бережани, Бібрка, Перемишляни, Підrайці й Роrатин. [1]
До її складу входили два піхотних полки (п'ять куренів), гарматний полк, кінна сотня, чота зв'язку. Бригада відзначилася під час Чортківської офензиви, а 18—22 червня 1919 р. брала участь у битві під Бережанами.
В бригаді було пять піхотних куренів і один гарматний полк. По зайнятті Чорткова 9. червня 1919 р. утворено з тих 5-ох куренів два піхотні полки, що дістали порядкові числа 5. і 6.
Після переходу за Збруч дійшла з боями до Коростеня на Житомирщині. Група підполковника Бізанца після важких боїв ввійшла до Злобичів. Наступ на Могильно був відбитий. Частинам, що наступали з Красногірки на Ушомир удалося дійти лише під Ушомир.[2]
Бригада знаходилася в районі Бершаді і там зимою 1920 р. вимушено увійшла до ЧУГА і дістала свою нову назву — 3-й полк ЧУСС. По реорганізації УГА, бригада ввійшла в склад 44-ї дивізії 12-ї армії РСЧА і в березні 1920 р. першою відійшла на польський фронт в район Чуднова, де займала відтинок 30 км.[3] У травні 1920 р. в районі Гайсина на Вінниччині бригаду оточили польські війська, й вона була інтернована в табір Тухоля.
Коменданти
Комендантами були 15 українців (78 %) і четверо німців (Кучера, Скацель, Матесіч, Гарачек)[4]: Арнольд Вольф (до кінця червня 1919), Омелян Лисняк, Сень Ґорук, Йосип Кучера, Богдан Матак, Василь Кузьмин, Юліян Шепарович, Любомир Макарушка[3]
Командний склад бригади [5].
Командант: підп. Арнольд Вольф,
Шеф штабу: сот. Франко Запутович.
5. Піхотний Полк. - Командант: сот. Северин Козак.
Курені:
1/5 Курінь ім. Князя Льва— командант: сот. Зенон Черевко.
ІІ/5 Курінь - командант: сот. Северин Козак
6. Піхотний Полк.
Командант: сот. Петро Бакович.
Адютант: пор. Маковецький.
Курені:
1/6 Курінь — Комбінований, пізнійша назва І. Бережанський — командант: пор. Михайло Ґой.
II/6 Курінь — II. Станиславівський— командант: пор. Богдан Загайкевич. адютант: чет. Орест Рибіцький.
ІІІ/6 Курінь— І. Станиславівський УСС — командант: до 15. червня пор. Нестор Рогожинський, після його зранення в бою під Денисовим: пор. Любомир Макарушка. адютант: чет. Олександер Мішкевич.
3. Гарматний Полк.
Командант: сот. Юліян Шепарович.
Команданти арт. батарей:
1- ої: пор. Б. Попович.
2- ої: сот. Франц Скацель.
3- ої пор. Володимир Зубрицький.
4- ої: пор. Тимотей Мацьків.
сотня кіноти хорунжого Андрія Хоми
Вояки
- Роман Долинський — хорунжий УГА, майбутній підполковник дивізії «Галичина»;
- о. Андрій Бандера — капелан 9-го полку 3-ї Бережанської бригади 2-го корпусу УГА[6];
- Іван Левицький (1896—1919) — поручник 7-ї сотні 3-ї Бережанської бригади УГА. Загинув у селі Злобичах під Коростенем 29 липня 1919 року у бою з більшовиками, де й похований 9 вересня 1919 року;
- о. Володимир Галайчук — помер 7 грудня 1919 року від тифу у Немирові, де й похований 8 грудня 1919 року;
- Осип Ганкевич — помер 16 грудня 1919 року від тифу у Немирові, де й похований 24 грудня 1919 року;
- Гриць Матківський — вбитий на більшовицькому фронті;
- Ілько Припхан — комендант 6-го п. п., помер 3 січня 1920 в Печерах;
- Ілько Солодух — вбитий на більшовицькому фронті[7].
- Мирон Дольницький
- Любомир Макарушка
- Євген Бородієвич
- о. Ілля Бобиляк (на 1936 р. адміністратор парафії с. Білка)
Історіографія
- Бобиляк І. До історії III Бережанської бригади II Галицького корпусу // Літопис Червоної Калини, 1936. – Ч. 1. – С. 3-5.
- сот. Франц Запутович, сот. Петро Бакович - III Бережанська бригада //Українська Галицька Армія: У 40-річчя її участі у визвольних змаганнях: Матеріали до історії. – Вінніпег: Вид. хор. УСС Д. Микитюк, 1958. – Т. 1.– С. 90-91
- Франц Запутович - "Третя Бережансьна бригада (споrад)" Бережансьна земля. Історично-мемуарний збірник. Нюйорк-Париж-Сідней-Торонто 1970, ст. 456-468.
Примітки
- ↑ Шанковський Л. УПА на Підгаєччині (Причинки до історії В. О. ч. ІІІ «Лисоня») / Лев Шанковський // Підгаєцька земля: історико-мемуарний збірник. Детройт: Головний комітет Підгайчан, 1980. — С. 229—292.
- ↑ Денник Начальної Команди УГА. – Нью-Йорк, 1975 с. 41.
- ↑ а б Бобиляк І. До історії III Бережанської бригади II Галицького корпусу // Літопис Червоної Калини, 1936. – Ч. 1. – С. 3-5.
- ↑ Стецишин, Олег. Ландскнехти Галицької армії / О. Стецишин; Центр досліджень визвольного руху. – Львів: Часопис, 2012. – с. 47.
- ↑ Микитюк, 1968, с. 55-56.
- ↑ Богдан Боденчук. На Тернопільщині погасили марку, присвячену батькові Степана Бандери.
- ↑ Список старшин, померлих під час визвольної війни у Східній Галичині, на Великій Україні та в еміграції. Архів Західноукраїнської Народної Республіки у Римі (архів ЗУНР у Римі). — Ф. 1. — Оп. 7. — Спр. 12. — Арк. 12.
Література
- Бережанська (3) бриґада УГА // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 113—114.
- П. Гуцал, В. Ханас. Бережанська бригада УГА // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 105. — ISBN 966-528-197-6.
- Микитюк Д. Українська Галицька Армія = Army of the Western Ukraine (Galicia) = L`armée ukrainienne de Galicie : у 40-річчя її участи у Визвольних змаганнях в 1918–1920 рр. : матеріяли до історії. — Вінніпеґ : Видав хорунжий УСС Д. Микитюк, 1968. — 292 с. — (Т. 4)
| Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).