YaChudo

3I/ATLAS

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

3I/ATLAS
Зображення
Відео
Названо на честьATLAS (система телескопів) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПопередникМіжзоряна комета Борисова Редагувати інформацію у Вікіданих
Показник кольору0,98 ± 0,23[1], 0,71 ± 0,09[1], 0,14 ± 0,1[1], 0,84 ± 0,05[1], 0,16 ± 0,03[1], −0,02 ± 0,07[1] і 1 ± 0,05[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Першовідкривач або винахідникATLAS (система телескопів) Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата відкриття (винаходу)1 липня 2025[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце астрономічного відкриттяATLAS–CHLd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Перицентр1,35638454 ± 0,00021994 астрономічна одиниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Аргумент перицентра128,0105137 ± 0,0017657 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Ексцентриситет орбіти6,1394177 ± 0,0013569 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нахил орбіти175,1131048 ± 0,00011805 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Період власного обертання16,16 ± 0,01 год.[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Велика піввісь орбіти−0,26391794 ± 2,693E−5 астрономічна одиниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Довгота висхідного вузла322,1568425 ± 0,0023085 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Середня аномалія−744,98178 ± 0,10563 ° Редагувати інформацію у Вікіданих
Абсолютна зоряна величина13,7 ± 0,2[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Радіус2,8 км[5] і 0,22 км[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Астрономічний символ Редагувати інформацію у Вікіданих
Діаграма орбіти Редагувати інформацію у Вікіданих
Time of periapsis2 460 977,9813746 ± 0,0011621 Юліанський день[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тимчасове позначенняC/2025 N1 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: 3I/ATLAS у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

3I/ATLAS, також відома як C/2025 N1 (ATLAS) і раніше як A11pl3Z[7][8], — міжзоряна комета[9][10], яку 1 липня 2025 року відкрив огляд астероїдів ATLAS. Комета рухається незамкненою гіперболічною траєкторією повз Сонце[11][a], а повз Землю пройшла на відстані 1,8 а. о., не становлячи жодної загрози[12][13]. Префікс «3I» означає, що це третій підтверджений міжзоряний об'єкт, який проходить крізь Сонячну систему, після 1I/Оумуамуа та 2I/Борисова[14].

3I/ATLAS — активна комета, що складається з твердого крижаного ядра та коми — хмари газу й крижаного пилу, які вириваються з ядра. Активність комети зумовлює Сонце: воно нагріває ядро настільки, що лід починає сублімувати в газ, який покидає комету й захоплює пил з поверхні, утворюючи кому[15]. Зображення, отримані космічним телескопом Габбла і різними міжпланетними космічними апаратами, свідчать, що діаметр ядра 3I/ATLAS становить менше 1 км[16][17]. Спостереження космічного телескопа Джеймса Вебба показали, що 3I/ATLAS незвично багата на діоксид вуглецю і містить невелику кількість водяного льоду, водяної пари, монооксиду вуглецю, карбонілсульфіду й метану[18][19]. Спостереження Дуже великого телескопа також показали, що 3I/ATLAS випромінює газоподібний ціанід і пару атомарного нікелю в концентраціях, подібних до тих, що спостерігаються в кометах Сонячної системи[20].

21 жовтня 2025 року комета перебувала в сполученні з Сонцем[b], а 29 жовтня 2025 року пройшла перигелій[21], наблизившись до Сонця на відстань 1,36 а.о., що лежить між орбітами Землі та Марса[22]. Імовірно, комета походить або з тонкого, або з товстого диска Чумацького Шляху[23]. Якщо 3I/ATLAS походить із товстого диска, її вік може становити щонайменше 7 мільярдів років — тобто вона старіша за Сонячну систему[24][25].

Відкриття

3I/ATLAS відкрив 1 липня 2025 року[c] фінансований НАСА астрономічний огляд ATLAS у Ріо-Уртадо в Чилі (код обсерваторії W68)[29][30][31]. На момент відкриття об'єкт мав видиму зоряну величину 18 і входив до внутрішньої частини Сонячної системи зі швидкістю 61 км/с відносно Сонця[13], перебуваючи на відстані 3,5 а. о. від Землі та 4,51 а. о. від Сонця[27], а на небі рухався вздовж межі між сузір'ями Змії та Стрільця, поблизу галактичної площини[14]. Об'єкт отримав тимчасове позначення A11pl3Z[32], а дані про його відкриття передали до Центру малих планет (MPC) Міжнародного астрономічного союзу[28][30]. Спочатку ці спостереження вказували, що об'єкт може рухатися дуже ексцентричною орбітою, яка потенційно наближається до орбіти Землі. Через це MPC тимчасово включив його до свого списку нещодавно відкритих кандидатів у навколоземні об'єкти NEOCP до остаточного підтвердження орбіти[30].

Подальші спостереження з інших обсерваторій, у яких брали участь як професіонали, так і астрономи-аматори[33], показали, що траєкторія об'єкта не проходить поблизу Землі, а натомість є гіперболічною, так що об'єкт має міжзоряне походження[30][34]. Передвідкриттєві спостереження 3I/ATLAS підтвердили її міжзоряну траєкторію. До них належали спостереження Zwicky Transient Facility (ZTF, код обсерваторії I41) від 28–29 червня 2025 року, знайдені протягом кількох годин після першого повідомлення[28], спостереження ZTF від 14 до 21 червня 2025 року[26][35], а також спостереження ATLAS від 25 до 29 червня 2025 року[14][30][34]. Астроном-аматор Сем Дін також повідомив про додаткові передвідкриттєві спостереження ATLAS, виконані між 5 і 25 червня 2025 року, і припустив, що 3I/ATLAS не відкрили раніше через те, що вона проходила на тлі щільних зоряних полів центру Галактики, де комету було важко розпізнати[36].

Початкові спостереження 3I/ATLAS не давали змоги визначити, чи є об'єкт астероїдом, чи кометою[14][33][35]. Деякі астрономи, зокрема Алан Гейл, не виявили кометних ознак[36], однак спостереження, виконані 2 липня 2025 року оглядом Deep Random Survey (X09) у Чилі, Lowell Discovery Telescope (G37) в Аризоні та телескопом CFHT (T14) на Мауна-Кеа, виявили слабку кому з можливим хвостоподібним видовженням завдовжки 3 кутові секунди, що свідчило про кометну природу об'єкта[26][36]. 2 липня 2025 року MPC оголосив про відкриття 3I/ATLAS і присвоїв їй позначення міжзоряного об'єкта «3I», яке вказує, що це третій підтверджений міжзоряний об'єкт[26][36]. MPC також присвоїв 3I/ATLAS позначення неперіодичної комети C/2025 N1 (ATLAS)[26]. На момент офіційного присвоєння назви MPC уже зібрав 122 спостереження комети з 31 різної обсерваторії[26].

  • 3I/ATLAS відкрили в багатій на зорі ділянці неба. На вставці показано знімок відкриття, отриманий системою ATLAS; це збільшене зображення ділянки, де виявили 3I/ATLAS (червона рамка).
    3I/ATLAS відкрили в багатій на зорі ділянці неба. На вставці показано знімок відкриття, отриманий системою ATLAS; це збільшене зображення ділянки, де виявили 3I/ATLAS (червона рамка).
  • Еволюція 3I/ATLAS за спостереженнями камери LSSTCam обсерваторії Вери Рубін, виконаними під час перевірки наукового обладнання. Чотири вставки показують комету 21 червня 2025 року (за десять днів до відкриття), а також 2, 3 і 19 липня 2025 року. У верхній частині зображено траєкторію комети через внутрішню Сонячну систему, включно з положеннями планет і прольотом повз Юпітер 16 березня 2026 року[37].
    Еволюція 3I/ATLAS за спостереженнями камери LSSTCam обсерваторії Вери Рубін, виконаними під час перевірки наукового обладнання. Чотири вставки показують комету 21 червня 2025 року (за десять днів до відкриття), а також 2, 3 і 19 липня 2025 року. У верхній частині зображено траєкторію комети через внутрішню Сонячну систему, включно з положеннями планет і прольотом повз Юпітер 16 березня 2026 року[37].

Спостереження

Крива блиску, що показує виміряну яскравість 3I/ATLAS з травня по серпень 2025 року, виражену у видимих зоряних величинах. Яскравість 3I/ATLAS зростала з часом, оскільки протягом цього періоду комета наближалася до Сонця. Сіра заштрихована область позначає час, коли 3I/ATLAS спостерігав TESS.
3I/ATLAS на знімках космічного телескопа Джеймса Вебба, отриманих інструментом NIRSpec 6 серпня 2025 року; ліворуч видно протяжну кому. Дві панелі праворуч показують, як яскравість коми 3I/ATLAS змінюється залежно від довжини хвилі світла внаслідок інфрачервоного випромінювання, що виникає через ротаційні й вібраційні переходи молекул газу в комі[18]. На середньому зображенні показано випромінювання діоксиду вуглецю, а на правому — водяної пари в комі 3I/ATLAS.

Спостереження Девіда Джевтта та Джейн Лу за допомогою Північного оптичного телескопа 2 липня 2025 року підтвердили, що 3I/ATLAS є «безперечно активним» та має розмитий вигляд[38]. Мігель Аларкон і група дослідників Інститут астрофізики Канарських островів за допомогою Двометрового здвоєного телескопа обсерваторії Тейде того ж дня також виявили кометну активність[39]. Спостереження, виконані кількома різними телескопами, показали, що кома комети має червонуватий колір, характерний для пилу, подібно до попередньої міжзоряної комети 2I/Борисова[40][31][41]. У дослідженні, опублікованому Тоні Сантаною-Росом і співавторами в серпні 2025 року, повідомлялося, що протягом липня 2025 року кома 3I/ATLAS ставала дедалі червонішою. Це свідчить про зміну складу поверхні або коми внаслідок посилення кометної активності 3I/ATLAS[41]:2.

6 липня було опубліковано додаткові спостереження, зокрема спостереження до відкриття, виконані Zwicky Transient Facility (I41) протягом кількох ночей між 22 травня та 21 червня 2025 року[42]. Ще раніше спостереження до відкриття від 21 травня 2025 року, виконане у Вейцманівській астрофізичній обсерваторії (M01), було опубліковане 18 липня 2025 року[43].

Поляриметричні спостереження, виконані за допомогою Дуже великого телескопа, Північного оптичного телескопа та Роженської обсерваторії в липні та серпні 2025 року, показали, що кома 3I/ATLAS демонструє незвично високий ступінь від'ємної поляризації за малих фазових кутів. Це означає, що значна частина світла, відбитого комою 3I/ATLAS, поляризована вздовж площини Сонце—комета—спостерігач[44]:2. Від'ємна поляризація 3I/ATLAS подібна до тієї, яку спостерігають у транснептунових об'єктів, і свідчить, що її кома складається із суміші крижаного та темного матеріалу[44]:6–7.

Щойно введена в експлуатацію Обсерваторія Вери Рубін випадково зафіксувала 3I/ATLAS під час перевірки наукового обладнання з 21 червня до 3 липня 2025 року[45]. Ці спостереження виявили невелике збільшення діаметра коми комети та дали змогу обмежити можливий діаметр її ядра[45]. Якби перевірка наукового обладнання розпочалася на два тижні раніше, Обсерваторія Вери Рубін відкрила б 3I/ATLAS ще до огляду ATLAS[45]:26. Обсерваторія продовжувала спостерігати 3I/ATLAS до 20 липня 2025 року, коли комета стала недоступною для спостережень із Чилі; за цей час її 3200-мегапіксельна камера LSST отримала майже 100 експозицій, зафіксувавши зміни комети під час її наближення до Сонця[37]. Космічний апарат TESS також спостерігав 3I/ATLAS ще до її відкриття — з 7 травня до 3 червня 2025 року[46]. Ці спостереження показали, що комета була вже яскравою й активною навіть тоді, коли перебувала приблизно за 6,4 а. о. від Сонця у травні 2025 року. Це свідчить, що її активність, найімовірніше, зумовлена сублімацією летких льодів, відмінних від водяного льоду[46].

Водяний лід у комі 3I/ATLAS уперше виявили 20 липня 2025 року на основі спектроскопії в ближньому інфрачервоному діапазоні, виконаної за допомогою телескопа Джеміні-Південь та телескопа IRTF 5 і 14 липня 2025 року[47]. Ультрафіолетові спостереження обсерваторії Swift 30 липня та 1 серпня 2025 року вказали на наявність у комі 3I/ATLAS водяної пари та гідроксид-іонів[48]. 21 серпня 2025 року астрономи місії SPHEREx та Каліфорнійського технологічного інституту повідомили про виявлення водяного льоду та яскравого випромінювання газоподібного діоксиду вуглецю за результатами спостережень SPHEREx, проведених у середині серпня 2025 року[49][50]. 22 серпня 2025 року астрономи Ловеллівської обсерваторії повідомили про перше попереднє виявлення випромінювання ціаніду в 3I/ATLAS[51]. Спектроскопічні спостереження Дуже великого телескопа 21 серпня 2025 року підтвердили наявність ціаніду, а також виявили в комі 3I/ATLAS нікель[20][52].

Космічний телескоп «Габбл» отримав перші зображення 3I/ATLAS 21 липня 2025 року. Вони показали кому з високою деталізацією та дали змогу обмежити діаметр ядра значенням менше ніж 5,6 км[53][16]. НАСА та Європейське космічне агентство оприлюднили ці зображення 7 серпня 2025 року[9][10]. 6 серпня 2025 року Космічний телескоп Джеймса Вебба уперше спостерігав 3I/ATLAS за допомогою інструмента NIRSpec[54][55], а результати цих спостережень НАСА оголосило 25 серпня 2025 року[56]. 15 липня 2025 року 3I/ATLAS був знятий за допомогою телескопа Джеміні-Північ на Гаваях[57][58]. У листопаді 2025 року телескоп Габбл виконав ультрафіолетову спектроскопію 3I/ATLAS, щоб визначити склад газових викидів комети та співвідношення сірки до кисню[15][59], а надалі телескоп планував спостерігати комету під час її віддалення від Сонячної системи[60]. У грудні 2025 року, після проходження кометою перигелію, Космічний телескоп Джеймса Вебба виконав другу серію спостережень 3I/ATLAS[15][61][19].

Комету спостерігали за допомогою телескопа Джеймса Клерка Максвелла 7 вересня 2025 року, коли 3I/ATLAS перебувала на відстані 2,33 а. о. від Сонця. Було визначено, що швидкість утворення ціаніду водню становила (1,5±0,5)×1025 молекул на секунду, тоді як через тиждень, 14 вересня, вона зросла до (4,5±1,9)×1025 молекул за секунду (2 кг/с)[62]. 15 вересня кома ціаніду мала діаметр близько 180 000 кілометрів і була асиметричною, витягнутою в напрямку, протилежному до Сонця. Того ж дня також спостерігався пиловий хвіст завдовжки 50 кутових секунд, що відповідало приблизно 100 000 кілометрам[63]. 14 вересня видима зоряна величина комети становила 14,2[62].

ExoMars TGO за допомогою системи кольорової та стереоскопічної зйомки поверхні (CaSSIS) отримав зображення коми 3I/ATLAS під час її максимального зближення з Марсом[64]. Комета була приблизно у 50 000 разів тьмянішою за об'єкти, які орбітальний апарат зазвичай спостерігає, тому її знімали з експозицією тривалістю 5 секунд[64]. В березні 2026 року 3I/ATLAS наблизився до Юпітера, і його сфотографував космічний апарат JUICE, який також прямує до Юпітера[65][66].

Траєкторія

Вид зверху на траєкторію 3I/ATLAS (синя лінія) через Сонячну систему з показаними орбітами та положеннями планет (натисніть, щоб запустити анімацію)
Погляд під кутом на траєкторію 3I/ATLAS через Сонячну систему з показаними орбітами та положеннями планет (натисніть, щоб запустити анімацію)

Комета 3I/ATLAS рухається повз Сонце за надзвичайно гіперболічною траєкторією, оскільки її швидкість надто велика, щоб Сонце могло утримати її своєю гравітацією[13]. Коли 3I/ATLAS увійшла в Сонячну систему, вона рухалася зі швидкістю v∞=58 км/с відносно Сонця[25][67][a]. У міру наближення 3I/ATLAS до Сонця та дії його гравітації комета прискорювалася[13][68], а після того, як почала віддалятися, знову сповільнилася під впливом сонячного тяжіння[11]. 3I/ATLAS рухається значно швидше за два попередні відомі міжзоряні об'єкти — 1I/Оумуамуа (v∞=26 км/с) та 2I/Борисова (v∞=32 км/с)[67].

Форму траєкторії 3I/ATLAS описують параметром, відомим як ексцентриситет орбіти[35]. Якщо для еліптичних орбіт ексцентриситет менший за 1, то для гіперболічних орбіт він більший за 1. Для 3I/ATLAS ексцентриситет траєкторії надзвичайно великий і становить 6,141[22][d]. Такий великий ексцентриситет робить траєкторію 3I/ATLAS майже прямою, а не вигнутою[69]. 3I/ATLAS має найбільший ексцентриситет серед трьох відомих на сьогодні міжзоряних об'єктів[33], більший, ніж у 1I/Оумуамуа (e=1,2) та 2I/Борисова (e=3,4)[35].

3I/ATLAS пройшла найближче до Сонця 29 жовтня 2025 року о 11:45 UTC[70][e]. Її перигелійна відстань, тобто найменша відстань до Сонця, становила 1,36 а. о., що лежить між орбітами Землі та Марса[22][13]. У перигелії комета рухалася з максимальною швидкістю 68 км/с відносно Сонця[34][f].

Траєкторія 3I/ATLAS випадково близька до площини Сонячної системи[71][72]: вона нахилена до екліптики на 175° (тобто це ретроградний рух орбітою з нахилом 5°)[40][22]. Траєкторія 3I/ATLAS провела комету поблизу планет Венери, Марса та Юпітера, але не поблизу Землі[71], тому вона не становила загрози[13][71][69]. Наближаючись до перигелію, 3I/ATLAS пройшла повз Марс на відстані 0,194 а. о. 3 жовтня 2025 року[73]. Після перигелію вона пройшла на відстані 0,65 а. о. від Венери 3 листопада 2025 року[74]. 19 грудня 2025 року вона пройшла на відстані 1,798 а. о. від Землі[75][g], коли перебувала всередині поясу астероїдів і за межами люка Кірквуда 4:1[75][h]. 16 березня 2026 року комета пройшла на відстані 0,358 а. о. від Юпітера[22][i]. Близько 2189 року комета досягне внутрішньої частини хмари Оорта (2000 а. о. від Сонця)[11], а приблизно через 8000 років досягне зовнішнього краю хмари Оорта (понад 100000 а. о. від Сонця)[j].

Найближчі зближення (з невизначеностями 3-сигма)
Об'єкт Дата Відстань
Марс 2025-10-03 04:38 UTC 0,193664 а. о.[73][k]
Меркурій 2025-10-08 02:43 UTC 1,161748 а. о.[76]
Сонце 2025-10-29 11:45 UTC 1,356448 а. о.[70][e]
Венера 2025-11-03 05:57 UTC 0,649450 а. о.[74]
Земля 2025-12-19 06:01 UTC 1,797553 а. о.[75][g]
Юпітер 2026-03-16 12:22 UTC 0,358330 а. о.[22][i]
Евфеме 2026-03-17 10:41 UTC 0,203592 а. о.[77][l]

Спостережуваність

3I/ATLAS — тьмяна комета, що не підходить дуже близько ні до Землі, ні до Сонця. Спочатку очікувалося, що вона не стане яскравішою приблизно за видиму зоряну величину 11,5 при спостереженні із Землі[78][79]. Навіть на піку яскравості комету не можна було побачити із Землі неозброєним оком[80] або в невеликі біноклі[81]. 3I/ATLAS знімали роботизовані телескопи з апертурою щонайменше близько 8 см, здатні виявляти об'єкти значно тьмяніші, ніж доступні візуальним спостерігачам[80]. Під час зближення з Марсом 3 жовтня 2025 року 3I/ATLAS мала сумарну зоряну величину (ядро+кома) 12, що робило її приблизно у 120 разів тьмянішою за комету C/2025 A6 (Lemmon) і приблизно у 190 разів тьмянішим за комету C2025 R2 (SWAN) на той час[79]. До середини листопада комета перебувала на межі видимості встановлених на штативі біноклів 20×80 (між зоряними величинами 10 і 9)[82].

З липня до кінця вересня 2025 року 3I/ATLAS можна було спостерігати із Землі після заходу Сонця[83]. У першій половині липня 2025 року комета перебувала в сузір'ї Стрільця з видимою зоряною величиною 17,5[83]. У другій половині липня 2025 року 3I/ATLAS перемістилася до сузір'я Змієносця й збільшилася в яскравості до зоряної величини 16[83]. У цей час комета проходила ділянку неба з великою кількістю зір, що ускладнювало спостереження через можливе накладання на фонові зорі[83]. У міру наближення до Сонця комета продовжувала яскравішати і протягом серпня 2025 року пройшла через сузір'я Змієносця, Скорпіона та Терезів[83]. У вересні 2025 року 3I/ATLAS залишалася в сузір'ї Терезів і посвітлішала приблизно до зоряної величини 12–13[83][79]. Навіть за темного неба для візуального спостереження точкоподібної зорі зоряної величини 14 (а тим більше дифузної комети) потрібен телескоп з апертурою щонайменше 20 см[84], але з огляду на розмитий характер об'єкта може знадобитися телескоп із апертурою 30 см[m].

У міру наближення комети до перигелію 29 жовтня 2025 року її елонгація або кутова відстань від Сонця на небі зменшувалася, що обмежувало можливість спостережень лише екваторіальними регіонами Землі одразу після заходу Сонця[83]. З 1 жовтня до 9 листопада 2025 року комета перебувала менш ніж за 30° від Сонця[85]. Зменшення елонгації перед перигелієм пояснюється тим, що 3I/ATLAS досягла сполучення з Сонцем (опинилася по інший бік від Сонця відносно Землі) 21 жовтня 2025 року[b], за 8 днів до перигелію[14][83]. Тобто в перигелії комета виглядала розташованою позаду Сонця[b] для земного спостерігача, тому в цей час її не було видно із Землі[83][71]. Упродовж цього місяця комета проходила поблизу Марса, і апарати на орбіті Марса могли спостерігати її поблизу перигелію[14]. Комету спостерігали з 18 до 24 жовтня за допомогою метеорологічного супутника GOES-19, здатного виявляти об'єкти до зоряної величини 12[86]. У цей самий період її також спостерігали супутники SOHO та PUNCH[87].

Після проходження перигелію 3I/ATLAS знову стала видимою на небі перед сходом Сонця в листопаді 2025 року[83]. Подальші спостереження та спектрометрію в середині листопада 2025 року проводили науковці Лабораторії фізичних досліджень за допомогою 1,2-метрового телескопа Інфрачервоної обсерваторії Маунт-Абу[88]. Комета поступово тьмянішала, а її елонгація зростала в міру віддалення від Сонця[83]. У грудні 2025 року комета пройшла через сузір'я Діви та Лева[83].

11 грудня 2025 року комета пройшла менш ніж за два градуси від Місяця. До цієї дати вона віддалилася від Сонця більш ніж на 90° і стала видимою опівночі[89]. Однак протистояння, коли комета перебувала над горизонтом усю ніч при елонгації 177,6°, настало лише 22 січня 2026 року, коли вона вже значно потьмяніла[89].

Видимий шлях 3I/ATLAS на земному небі з 2024 до 2026 року. Положення комети через кожні 10 днів позначені червоними точками та підписані відповідними датами жовтим кольором. Траєкторія починається в сузір'ї Стрільця ліворуч і закінчується в Близнятах праворуч. Видимі петлі на кінцях шляху спричинені паралаксом через орбітальний рух Землі навколо Сонця.

Походження й вік

Схеми, що ілюструють орбіти Сонця (жовтим) і 3I/ATLAS (червоним) у галактиці Чумацький Шлях. Орбіта 3I/ATLAS нахилена й піднімається значно вище та опускається значно нижче галактичної площини, ніж орбіта Сонця, що показано на вигляді збоку (нижнє зображення).

3I/ATLAS вважають міжзоряним об'єктом через його надзвичайно гіперболічну траєкторію та дуже високу швидкість відносно Сонячної системи[13]. Комета не проходила достатньо близько до жодної з планет Сонячної системи, щоб набути такої швидкості, отже вона не могла утворитися в межах Сонячної системи[90]:7. Відстеження траєкторії 3I/ATLAS на небі показує, що комета прибула з міжзоряного простору з напрямку сузір'я Стрільця, поблизу галактичного центру Чумацького Шляху[90]:3[40]:5.

На відміну від двох попередніх міжзоряних об'єктів, 3I/ATLAS прибула із південної небесної півкулі у напрямку, протилежному до розташованого на півночі апекса[90]:3, тобто напрямку руху Сонця відносно навколишніх зір[25]:6. Таке південне походження 3I/ATLAS було несподіваним, оскільки астрономи раніше припускали, що більшість міжзоряних об'єктів надходитиме з напрямку апекса Сонця, а також що телескопам буде складніше виявляти об'єкти, які прибувають із півдня[25]:6–7. Можливо, 3I/ATLAS є випадковою рідкісною знахідкою, або ж міжзоряні об'єкти південного походження трапляються частіше, ніж вважали раніше[25]:7.

Походження 3I/ATLAS можна оцінити, розклавши надлишкову гіперболічну швидкість комети на радіальну (U), тангенціальну (V) та вертикальну (W) складові у галактичній системі координат[25][n]. Коли 3I/ATLAS увійшла до Сонячної системи, вона рухалася від галактичного центру зі швидкістю U=−51,0 км/с відносно Сонця[o] і водночас піднімалася крізь галактичну площину зі швидкістю W=+18,5 км/с відносно Сонця[25]:2. Вертикальна складова W у 3I/ATLAS значно більша, ніж у сусідніх зір й інших міжзоряних об'єктів, що свідчить про рух нахиленою орбітою навколо Чумацького Шляху і належність до популяції тонкого або товстого диска[23]. Товстий диск складається переважно зі старіших зір із меншим вмістом важких елементів, ніж у Сонця[24][25]:3.

Дослідження липня 2025 року під керівництвом Метью Гопкінса та його колег оцінює вік 3I/ATLAS у межах від 7,6 до 14 млрд років із довірчою ймовірністю 68 %, спираючись на типовий вік зір товстого диска[24][25]:4. Це означає, що 3I/ATLAS може бути старішим за Сонячну систему (якій близько 4,6 млрд років) і, ймовірно, є найдавнішою з відомих комет[24][25]:4. Незалежний аналіз Астера Тейлора та Дарріла Селігмана (липень 2025 року) дав оцінку віку 3I/ATLAS у межах 3–11 млрд років, що загалом узгоджується з результатами Гопкінса та співавторів[15][67].

Батьківська зоря і формування

Неможливо простежити 3I/ATLAS до його первісної батьківської зорі, оскільки комета протягом мільярдів років рухалася Чумацьким Шляхом і за цей час її траєкторія проходила повз багато інших зір[15][25]:2. Ймовірно, швидкість 3I/ATLAS змінювалася під час мандрів міжзоряним простором унаслідок прольотів повз зорі та туманності[9]. Дослідження вересня 2025 року показало, що за останні 10 млн років 3I/ATLAS міг проходити на відстані до 1 пк від 25 відомих зір[23].

Хоча батьківська зоря 3I/ATLAS невідома, її властивості та середовище можна оцінити за складом комети і її належністю до галактичного диска[15]. Якщо 3I/ATLAS належить до товстого диска, його батьківська зоря могла бути зорею з низькою металічністю і вмістом важких елементів щонайменше 40 % від сонячного[67]:5. Вважають, що 3I/ATLAS сформувалася в протопланетному диску з газу та пилу, який оточував молоду зорю[67]:1[25]:1. Спостереження за допомогою JWST і SPHEREx показали, що 3I/ATLAS багата на діоксид вуглецю (CO
2)[92], що свідчить про її формування далеко від батьківської зорі — за межами снігової лінії CO
2, де температура достатньо низька для конденсації CO
2 у тверду фазу[18]. Після формування 3I/ATLAS, імовірно, викинуло з її зоряної системи внаслідок гравітаційної взаємодії — або під час зближення з гігантською планетою, або з іншою зорею[67]:1[25]:1[15].

Фізичні характеристики

Кометна активність

Кома

Ліва панель: 3I/ATLAS, знята за допомогою Дуже великого телескопа 4 липня 2025 року; видно розмитість комети порівняно з фоновими зорями. Комета виглядає витягнутою в бік Сонця через струмінь, спрямований до нього.
Права панель: Розмитість 3I/ATLAS видно на радіальному профілі яскравості, який показує поверхневу яскравість залежно від радіуса. Поверхнева яскравість 3I/ATLAS простягається на більший радіус, ніж у фонової зорі з тією ж піковою яскравістю, отже комета має кому.

На телескопічних знімках 3I/ATLAS виглядає значно розмитішою за зорі, що свідчить про наявність навколо її твердлго ядра коми — хмари газу та крижаного пилу, яку комета викидає з поверхні під час дегазації[40]:5[31]:3[45]:20[80][15]. Кометну активність зумовлює Сонце: воно нагріває ядро, спричиняючи сублімацію летких льодів у газ, який виносить пил із поверхні в космос[80][15]. Частинки пилу в комі з часом віддаляються від ядра (менші з них здуває тиск сонячного випромінювання), утворюючи пиловий хвіст позаду комети[45]:24.

У міру наближення до Сонця 3I/ATLAS ставала активнішою, оскільки її леткі льоди сильніше нагрівалися й швидше сублімували[40]:10. Це могло призводити до спалахів, коли комета раптово викидає велику кількість пилу і яскравішає[15][93], або навіть до фрагментації ядра, подібно до того, як це сталося з попередньою міжзоряною кометою 2I/Борисова[15][71]. Станом на серпень 2025, однак, жодних спалахів у 3I/ATLAS не зафіксовано; її яскравість і рівень активності залишаються стабільними[94]. Спостереження за допомогою космічного телескопа TESS свідчать, що кометна активність могла розпочатися вже 7 травня 2025 року (за два місяці до відкриття), коли об'єкт перебував приблизно за 6,4 а.о. від Сонця[46].

Кома 3I/ATLAS має дещо еліпсоїдну форму й сягає розмірів до 26 400 на 24 700 км у діаметрі (приблизно вдвічі більше за діаметр Землі)[p], за даними зображень високої роздільної здатності, отриманих 2 липня 2025 року на 10,4-метровому Великому телескопі Канарських островів[90]:2. Спостереження місії SPHEREx у середині серпня 2025 року показали, що комета має значно більшу газову кому з діоксиду вуглецю, яка простягається за радіусом щонайменше на 348 000 км, хоча її видно лише в ближньому інфрачервоному діапазоні[50]. Через велику відстань від Землі кома виглядає на небі невеликою; спостереження липня 2025 року дали кутовий діаметр близько 2 кутових секунд для найяскравішої частини (тобто ширина на піввисоті)[40]:5[95]:2[31]:1 і близько 10 кутових секунд для всієї коми[90]:2. У міру наближення 3I/ATLAS до Сонця та зростання активності розміри й густина коми збільшувалися. Дані до відкриття, отримані в Обсерваторії Вери Рубін, показують, що діаметр коми зріс із 13 040 км 21 червня 2025 року до 18 760 км 2 липня 2025 року[45]:28.

Спектроскопічні та фотометричні спостереження свідчать, що кома 3I/ATLAS має червонуватий колір і складається переважно з відносно великих пилових частинок радіусом у кілька мікрометрів[47]:6[31]:4. Її колір подібний до кольорів астероїдів типу D, комет Сонячної системи та міжзоряної комети 2I/Борисова і, ймовірно, зумовлений наявністю в комі опромінених органічних сполук, таких як толіни[96]. У межах коми дрібні пилові частинки з радіусом 1 мкм викидаються з ядра зі швидкістю близько 22 м/с, тоді як більші частинки з радіусом 100 мкм рухаються повільніше — приблизно 2 м/с[16]:7. За формою і яскравістю коми на знімках космічного телескопа Габбла (липень 2025 року) оцінюють, що комета викидала близько 6 кг дрібного пилу за секунду і приблизно 60 кг великого пилу за секунду[16]:7, 10. Ці темпи викиду пилу подібні до показників 2I/Борисова під час її наближення до Сонячної системи[31]:4, але нижчі за типові значення для далеких комет сімейства Юпітера[41]:3.

Дані, отримані апаратами JANUS і JUICE, показують, що 3I/ATLAS має виразну кому, хоча під час найближчого зближення з Юпітером 16 березня 2026 року космічний апарат перебував на відстані близько 60 млн км. Разом із двома хвостами — пиловим і іонним — це додатково підтверджує, що 3I є типовою кометою[97].

Викид, спрямований до Сонця

Упродовж липня та серпня 2025 року кома 3I/ATLAS виглядала витягнутою на захід на небі — у напрямку до Сонця та вздовж напряму руху комети, а не від нього[95]:4[45]:22, 24[18]. Це утворення, спрямоване до Сонця, не є хвостом (попри початкові повідомлення)[41][16]:5, а є пиловим викидом з нагрітої, освітленої Сонцем поверхні ядра 3I/ATLAS, де сублімація льоду відбувається швидше й, відповідно, викидається більше пилу[16]:5[9]. Витягнутість коми 3I/ATLAS у бік Сонця нагадує подібні структури в інших далеких комет, таких як C/2014 UN271 (Бернардінеллі — Бернштейна), у яких спостерігали переважне викидання пилу з освітленого боку поверхні[45]:24.

До кінця серпня 2025 року кома 3I/ATLAS вже не виглядала витягнутою в бік Сонця, і комета сформувала хвіст в антисонячному напрямку[98][99]. Водночас викид, спрямований до Сонця, зберігся: знімки телескопів від 26 серпня 2025 року показали, що внутрішня кома 3I/ATLAS (у межах 5 кутових секунд від ядра) мала віялоподібну форму та була дещо яскравішою з боку, оберненого до Сонця[99].

Хвіст

Знімки космічного телескопа Габбл від липня 2025 року вперше показали, що 3I/ATLAS має дуже тьмяний і широкий хвіст, спрямований на схід, тобто в напрямку від Сонця[16]:7. Хвіст, спрямований від Сонця, є типовою ознакою комет і формується тоді, коли дрібні пилові частинки відштовхує тиск сонячного випромінювання[16]:5. Широка форма цього хвоста свідчить про те, що дрібні частинки пилу викидалися з поверхні 3I/ATLAS з великими швидкостями[16]:7. Вважалося, що в липні 2025 року антисонячний хвіст 3I/ATLAS був спрямований майже точно від Землі, через що він виглядав скороченим у перспективі і здебільшого ховався за комою 3I/ATLAS[95]:2[100]:2. До кінця серпня 2025 року спостереження за допомогою 8,2-метрового телескопа Джеміні-Південь показали, що антисонячний хвіст 3I/ATLAS став помітнішим і досяг кутової довжини 30 кутових секунд, або приблизно 56 000 км[101][98][q]. Очікується, що хвіст 3I/ATLAS стане ще виразнішим у міру наближення комети до перигелію завдяки зміні геометрії спостереження та зростанню активності[95]:2. Станом на 15 вересня довжина видимого пилового хвоста 3I/ATLAS становила 50 кутових секунд (~100 000 км)[63]. Після проходження перигелію хвіст комети знову зафіксували 8 листопада 2025 року[102].

ЄКА у квітні 2026 року повідомило, що газо-пиловий хвіст 3I/ATLAS простягається на відстань до 5 млн км від ядра[97]. Такі газові та пилові викиди є типовими для комет, а їхні пилові хвости можуть сягати навіть близько 10 млн км від ядра.

  • 3I/ATLAS, знята космічним телескопом Габбла 21 липня 2025 року. Видно викид, спрямований до Сонця (праворуч). Зображення подано як контурна карта, щоб підкреслити слабкі деталі, зокрема антисонячний хвіст ліворуч (на сході).
    3I/ATLAS, знята космічним телескопом Габбла 21 липня 2025 року. Видно викид, спрямований до Сонця (праворуч). Зображення подано як контурна карта, щоб підкреслити слабкі деталі, зокрема антисонячний хвіст ліворуч (на сході).
  • Знімки 3I/ATLAS, отримані Дуже великим телескопом у липні та серпні 2025 року, демонструють зміну форми коми з часом. Викид, спрямований до Сонця (праворуч), видно на всіх зображеннях. У серпні 2025 року (нижній ряд) 3I/ATLAS починає формувати антисонячний хвіст, спрямований ліворуч[44].
    Знімки 3I/ATLAS, отримані Дуже великим телескопом у липні та серпні 2025 року, демонструють зміну форми коми з часом. Викид, спрямований до Сонця (праворуч), видно на всіх зображеннях. У серпні 2025 року (нижній ряд) 3I/ATLAS починає формувати антисонячний хвіст, спрямований ліворуч[44].
  • 3I/ATLAS, сфотографована телескопом Джеміні-Південь 27 серпня 2025 року. Видно хвіст, спрямований від Сонця.
    3I/ATLAS, сфотографована телескопом Джеміні-Південь 27 серпня 2025 року. Видно хвіст, спрямований від Сонця.

Розміри та маса

Знімки високої роздільної здатності, отримані космічним телескопом Габбла в липні 2025 року, свідчать, що діаметр ядра 3I/ATLAS становить від 0,32 до 5,6 км[16][9][10]. Оцінка діаметра має значну невизначеність, оскільки ядро оточене комою з відбивного пилу, що робить його яскравішим і більшим, ніж воно є насправді[16]:4, 12. Наприклад, ранні дослідження в липні 2025 року давали оцінки діаметра до 10 до 20 км, хоча астрономи добре розуміли, що справжні розміри ядра 3I/ATLAS значно менші[45][40]:6. Хоча точна яскравість коми невідома, знімки Габбла показують, що вона забезпечує значну частку видимої яскравості ядра, тому реальний діаметр ядра 3I/ATLAS імовірно перебуває на нижній межі оціненого діапазону[16]:4, 12. Оцінка швидкості втрати пилу свідчить, що діаметр ядра 3I/ATLAS, імовірно, менший за кілометр, подібно до 2I/Борисова[16]:11.

Спостереження різних міжпланетних космічних апаратів показали, що 3I/ATLAS зазнала значного негравітаційного прискорення, яке досягало максимуму (89,3±4,6)×10−9 а.о./день2 за місяць до перигелію. Якщо це прискорення повністю зумовлене викидами газу, то маса ядра 3I/ATLAS становить приблизно 4,4×1010 кг[17]. За умови типової густини ядра комети 200–600 кг/м3 це відповідає діаметру ядра від 0,520 до 0,748 км, що узгоджується з оцінками, отриманими зі знімків Габбла[17].

Склад і газові викиди

Спектроскопія у ближньому інфрачервоному діапазоні, виконана JWST у серпні 2025 року, показала, що кома 3I/ATLAS незвично багата на вуглекислий газ (CO
2), а також містить невеликі кількості водяного льоду, водяної пари, оксиду вуглецю (CO) та карбонілсульфіду (OCS)[18]. JWST також виявив у комі 3I/ATLAS «важкий» CO
2, що містить ізотоп 13C, однак часткове екранування пилом й іншими газами ускладнює визначення відносної кількості 13C порівняно з поширенішим ізотопом 12C[18]. Спектроскопічні спостереження космічної обсерваторії SPHEREx підтверджують високий вміст CO
2 у комі 3I/ATLAS, хоча чутливості SPHEREx не вистачило для виявлення водяної пари та CO[50][92].

За даними спостережень JWST у серпні 2025 року, ядро 3I/ATLAS викидало 129 ± 1 кг CO
2 за секунду[r], 6,6 ± 0,2 кг води за секунду[s], 14,0 ± 0,9 кг CO за секунду[t] і 0,43 ± 0,09 кг OCS за секунду[u][18]. Аналіз смуг поглинання у спектрі JWST показує, що водяний лід у комі комети складається з дрібних зерен розміром менше 1 мкм[18]. Імовірно, цей лід має аморфну структуру, хоча наявність кристалічного льоду не виключена[18]. Попереднє виявлення водяної пари та гідроксильних радикалів (OH) обсерваторією Swift 31 липня та 1 серпня 2025 року свідчить, що зерна водяного льоду сублімують поза межами ядра[48], імовірно на відстані від 4 000 та 10 000 км від нього[18]. Найімовірніше, ці зерна викидаються з ядра комети внаслідок дегазації летких речовин (зокрема CO
2 і CO), а не через сублімацію водяного льоду[48].

Спектроскопія JWST в середньому інфрачервоному діапазоні у грудні 2025 року доповнила перелік виявлених летких речовин відкриттям метану. Повторні спостереження 3I/ATLAS у грудні 2025 року показали зміну швидкостей утворення летких компонентів, що зумовлено як часовою еволюцією, так і іншою геліоцентричною відстанню порівняно із серпневими спостереженнями[19].

Ультрафіолетова спектроскопія наземними телескопами також виявила в комі 3I/ATLAS ціанід (CN)[51] і пари атомарного нікелю (Ni I)[20]:1. Випромінювання нікелю не є незвичним: його вже спостерігали в різних кометах, зокрема в міжзоряній кометі 2I/Борисова[103]. Водночас у 3I/ATLAS не виявили пари заліза (Fe I), що є нетиповим, оскільки нікель і залізо зазвичай присутні в приблизно однакових кількостях у кометних викидах[103][20]. Випромінювання нікелю вперше зафіксував Дуже великий телескоп (VLT) 20 липня 2025 року, а випромінювання ціаніду — 14 серпня 2025 року[20]:5. Упродовж липня—серпня 2025 року VLT зафіксував «швидке й стабільне» зростання концентрації нікелю та ціаніду в комі 3I/ATLAS, що пов'язано зі зростанням активності комети під час її наближення до Сонця (з 4,4 до 2,85 а.о.)[20]:7. За оцінками, на момент завершення спостережень 21 серпня 2025 року 3I/ATLAS викидала 4,6 ± 0,7 г нікелю за секунду[v] і 17,6 ± 2,0 г ціаніду за секунду[w][20]:1. Хоча виявлення нікелю раніше за ціанід є незвичним, їхні концентрації загалом відповідають значенням, характерним для інших комет Сонячної системи на подібних відстанях від Сонця[20]:9. Механізм вивільнення парів нікелю в 3I/ATLAS залишається невизначеним; зокрема, вказують на кілька можливих процесів, пов'язаних із хімічним розкладом нікельвмісних органічних сполук (наприклад, тетракарбонілнікелю) під впливом космічного вивітрювання[52][20]:12. Вміст нікелю в 3I/ATLAS узгоджується з попередніми оцінками, згідно з якими комета має бути бідною на метали[20]:12.

У липні—серпні 2025 року VLT не виявив у комі 3I/ATLAS ознак атомарного кисню [O I], дикарбону (C
2), трикарбону (C
3) та аміннорадикалів (NH
2)[20]:12. Аналогічно, спостереження Обсерваторії MDM у серпні 2025 року не виявили C
2 і C
3 в комі 3I/ATLAS, що свідчить про значне збіднення комети на сполуки вуглецевих ланцюгів[104]. Верхня межа співвідношення C
2 до CN показує, що 3I/ATLAS є однією з найбільш збіднених на такі сполуки комет серед усіх відомих[104].

  • Спектр 3I/ATLAS в ближньому інфрачервоному діапазоні, отриманий інструментом NIRSpec космічного телескопа Джеймса Вебба 6 серпня 2025 року. Спектр показує залежність яскравості (вертикальна вісь) від довжини хвилі світла (горизонтальна вісь). Гази, що складають 3I/ATLAS (H 2O, CO 2 і CO), проявляються як піки випромінювання з відповідними підписами[18].
    Спектр 3I/ATLAS в ближньому інфрачервоному діапазоні, отриманий інструментом NIRSpec космічного телескопа Джеймса Вебба 6 серпня 2025 року. Спектр показує залежність яскравості (вертикальна вісь) від довжини хвилі світла (горизонтальна вісь). Гази, що складають 3I/ATLAS (H
    2    O    , CO
    2     і CO), проявляються як піки випромінювання з відповідними підписами[18].
  • Ультрафіолетовий спектр 3I/ATLAS в різні моменти часу, отриманий Дуже великим телескопом у період від 4 липня (внизу) до 21 серпня 2025 року (вгорі). Ліва та центральна панелі показують лінії випромінювання атомарного нікелю (Ni I), а права — слабкі лінії випромінювання ціаніду (CN). З часом ці лінії ставали помітнішими, оскільки активність 3I/ATLAS зростала під час наближення до Сонця[20].
    Ультрафіолетовий спектр 3I/ATLAS в різні моменти часу, отриманий Дуже великим телескопом у період від 4 липня (внизу) до 21 серпня 2025 року (вгорі). Ліва та центральна панелі показують лінії випромінювання атомарного нікелю (Ni I), а права — слабкі лінії випромінювання ціаніду (CN). З часом ці лінії ставали помітнішими, оскільки активність 3I/ATLAS зростала під час наближення до Сонця[20].
  • Графік залежності швидкості випромінювання нікелю у відомих комет (вертикальна вісь) від відстані до Сонця (горизонтальна вісь). 3I/ATLAS (синій) не є єдиною міжзоряною кометою з таким випромінюванням: тут також показано 2I/Борисова (зелений). Для 3I/ATLAS спостерігається зростання швидкості випромінювання нікелю зі зменшенням відстані до Сонця[20].
    Графік залежності швидкості випромінювання нікелю у відомих комет (вертикальна вісь) від відстані до Сонця (горизонтальна вісь). 3I/ATLAS (синій) не є єдиною міжзоряною кометою з таким випромінюванням: тут також показано 2I/Борисова (зелений). Для 3I/ATLAS спостерігається зростання швидкості випромінювання нікелю зі зменшенням відстані до Сонця[20].

Вміст вуглекислого газу

Графік, що показує відношення змішування вуглекислого газу до води (CO
2/H
2O) у відомих комет (вертикальна вісь) залежно від відстані від Сонця (горизонтальна вісь). Пунктирна діагональна лінія підкреслює тенденцію зростання відношення CO
2/H
2O зі збільшенням відстані від Сонця. Дві комети з аномально високими значеннями CO
2/H
2O позначені червоними символами — 3I/ATLAS та C/2016 R2 (PanSTARRS)[18].

У комі 3I/ATLAS відношення змішування CO
2 відносно води становить 8,0±1,0 — це одне з найвищих значень вмісту CO
2, зафіксованих у кометах, особливо на такій відстані від Сонця (3,32 а.о.), коли JWST вперше спостерігав об'єкт[18]. Комети Сонячної системи зазвичай демонструють зростання відношення CO
2 до води зі збільшенням відстані від Сонця (оскільки CO
2 сублімує активніше, ніж вода, на більших відстанях)[92], однак лише 3I/ATLAS і незвична комета хмари Оорта C/2016 R2 (PanSTARRS) відхиляються від цієї тенденції, маючи надзвичайно високі значення цього показника[18]. Водночас відношення CO до води в комі 3I/ATLAS становить 1,4±0,2, що є типовим і подібним до інших комет Сонячної системи, зокрема міжзоряної комети 2I/Борисова[18].

Причини високого вмісту CO
2 у комі 3I/ATLAS залишаються невизначеними: це може означати, що ядро комети багате на CO
2, або ж існує механізм, який обмежує сублімацію води з ядра[18]. Група дослідників НАСА припускає, що у разі багатого на CO
2 ядра комета могла зазнати інтенсивного опромінення або сформуватися поблизу лінії конденсації CO
2 у протопланетному диску своєї батьківської зорі[18][105]. Альтернативно, якщо 3I/ATLAS містить більше води, ніж показують спостереження JWST, вона може мати незвично товсту ізолюючу кору, яка приховує водяний лід під поверхнею[18][105].

Обертання

Очікується, що ядро 3I/ATLAS має неправильну форму, як і в інших комет, що спричиняє періодичні зміни яскравості під час обертання[45]:25. Однак пилова кома частково закриває ядро, зменшуючи амплітуду змін яскравості, через що визначити період обертання за телескопічними спостереженнями складно[40]:8[100]:4[45]:5–6. Деякі ранні дослідження в липні 2025 року не змогли визначити період обертання ядра 3I/ATLAS[40][46][45]:5, однак дослідження під керівництвом Рауля де ла Фуенте Маркоса за спостереженнями Великого телескопа Канарських островів (2–5 липня) визначило період 16,79±0,23 години[90]. Інше дослідження, опубліковане Тоні Сантаною-Росом і колегами в серпні 2025 року, дало подібне (дещо менше) значення — 16,16±0,01 години — на основі спостережень різних телескопів у період з 2 до 29 липня[41]. Вони також відзначили, що амплітуда змін яскравості 3I/ATLAS зменшилася з 0,3 до 0,2 зоряної величини протягом липня 2025 року, що, ймовірно, свідчить про зростання екранування ядра через підвищення активності комети[41]:3. У серпні 2025 року Вірджиніо Олдані та інші італійські астрономи, аналізуючи форму коми на знімках космічного телескопа «Габбл», припустили, що північний полюс обертання ядра 3I/ATLAS може бути спрямований у напрямки RA 154°, Dec +25° або RA 334°, Dec –25°[106]. Аналіз, проведений у грудні 2025 року Мікелем Серра-Рікартом і колегами, показав, що на знімках серпня 2025 року 3I/ATLAS має коливальний газопиловий струмінь, що пояснюється обертанням ядра[107]. На основі швидкості цих коливань дослідники визначили період обертання 15,48±0,70 години[107].

Відкриття кометних властивостей

21 липня 2025 року астрономи з Обернського університету, використовуючи ультрафіолетовий телескоп Swift, виявили в спектрі 3I/ATLAS гідроксил (OH) — побічний продукт розпаду води. Це вказує на несподіваний механізм вивільнення води, можливо, з крижаних зерен, нагрітих сонячним світлом[108].

Дослідники за допомогою масиву ALMA та Atacama Compact Array також зафіксували значні викиди з 3I/ATLAS метанолу та два випадки появи слідів ціаністого водню (HCN). Обидві речовини часто зустрічаються у кометах Сонячної системи, проте співвідношення між ними у 3I/ATLAS виявилося незвичним: об'єкт виділяє у 70−120 разів більше метанолу, ніж ціаністого водню[109].

У березні 2026 року міжнародна команда дослідників, зокрема вчених з Центру космічних польотів імені Ґоддарда та Лабораторії реактивного руху (JPL) NASA, проаналізувала дані ближньої інфрачервоної спектроскопії міжзоряного об'єкта 3I/ATLAS, які були отримані космічним телескопом ім. Джеймса Вебба минулого 2025 року. Згідно повідомлення наукового ресурсу Nature Astronomy, вчені зафіксували незвичний склад міжзоряного об'єкта 3I/ATLAS — у ньому виявили аномально високу концентрацію дейтерію, одного з ізотопів водню, який у поєднанні з тритієм може слугувати паливом для термоядерного синтезу[110][111].

Міжзоряна комета 3I/ATLAS = C/2025 N1 (ATLAS) = A11pl3Z, сфотографована 2 липня 2025 року оглядовим телескопом у Ріо-Уртадо (Чилі).

Припущення щодо штучного походження

16 липня 2025 року астрофізик Аві Лоеб з Гарвардського університету та співавтори опублікували на arXiv статтю, у якій припустили, що 3I/ATLAS може бути позаземним космічним апаратом, оскільки, на їхню думку, об'єкт мав «аномальні» характеристики[112], зокрема, начебто великі розміри[113], відсутність виявлених хімічних речовин і нібито малоймовірну траєкторію в площині екліптики Сонячної системи[114]. Раніше Лоеб вже виступав з заявами, що 1I/Оумуамуа та міжзоряний метеор CNEOS 2014-01-08, можуть бути позаземними космічними апаратами, за що також зазнав критики з боку багатьох дослідників[114][115]. Сам Лоеб писав у своєму блозі, що «найімовірнішим результатом буде те, що 3I/ATLAS є цілком природним міжзоряним об'єктом, найімовірніше кометою», але захищав свою гіпотезу як таку, яку «цікаво досліджувати незалежно від того, наскільки вона ймовірна»[114].

Інші астрономи одразу розкритикували припущення Леба, яке «відволікало увагу від роботи інших науковців»[114], вказали на хиби статистичного аналізу траєкторії 3I/ATLAS, виконаного Лебом[116][117], і на численні телескопічні спостереження 3I/ATLAS, які виявляли класичні ознаки кометної активності[114]. Хімічні речовини в спектрі 3I/ATLAS могли не виявлятися, оскільки об'єкт тоді перебував далеко від Сонця[114], — пізніше в його спектрі виявили речовини, типові для спектрів комет[18][92][20]:1[103]. Астрономка Саманта Лоулер наголошула, що «важливо зберігати відкритість до будь-яких „перевірюваних передбачень“, але нова стаття доводить цей підхід до межі»[114], бо надзвичайні твердження вимагають надзвичайних доказів, тоді як «наведені [Лоебом] докази аж ніяк не є надзвичайними»[114]. Наприкінці грудня 2025 року сам Аві Лоеб визнав, що міжзоряний об'єкт 3I/ATLAS все ж таки «найімовірніше є природним утворенням»[118][119].

Коментарі

  1. ↑ а б Формула для надлишкової гіперболічної швидкості: − G M / a {\displaystyle {\sqrt {-GM/a}}} , де G {\displaystyle G} — гравітаційна стала, M {\displaystyle M} — маса Сонця, а a {\displaystyle a} — велика піввісь орбіти комети. Обчислення: [1]
  2. ↑ а б в Мінімальна кутова відстань між Сонцем і 3I/ATLAS становила 2,59° 21 жовтня 2025 року, коли комета перебувала на відстані 2,4 а. о. від Землі.
  3. ↑ В оголошенні про відкриття Центру малих планет час спостереження, що призвело до відкриття (позначений зірочкою «*»), наведено як «2025 07 01.218880»[26], що відповідає 1 липня 2025 року, 05:15:11 UTC[27]. Хоча пізніше знайшли раніші спостереження, саме це стало першим, про яке повідомили до Центру малих планет; повідомлення надійшло 1 липня 2025 року о 07:48 UTC[28].
  4. ↑ JPL SBDB наводить невизначеність 1σ для ексцентриситету та перигелію (яка охоплює 68 % можливих значень). Невизначеність 3σ утричі більша й охоплює 99,7 % можливих значень.
  5. ↑ а б Інтегрування задачі N тіл показує, що 3I/ATLAS пройшла перигелій приблизно на 7 хвилин раніше, ніж це випливає з розв'язку задачі двох тіл для епохи 19 лютого 2026 року в JPL SBDB. (Зміна часу від 11:52 у JPL SBDB до 11:45 у Horizons.) Комета також пройшла на 0,00003 а. о. ближче до Сонця. (Обчислення: 1,356481 «JPL SBDB» − 1,356448 «Horizons» = 0,00003.)
  6. ↑ Друга космічна швидкість відносно Сонця переважно залежить від відстані до Сонця. Друга космічна швидкість відносно Сонця на орбіті Меркурія на відстані 0,4 а. о. від Сонця становить близько 68 км/с, що дорівнює швидкості 3I/ATLAS на відстані 1,36 а. о. від Сонця.Друга космічна швидкість на поверхні Сонця становить 618 км/с.
  7. ↑ а б JPL #51 підходить до Землі на 1 хвилину пізніше і на 0,00006 а. о. далі, ніж доперигелійний розв'язок, що враховує лише вплив гравітації JPL #26.
    Математика: 1,797557−1,797495=0,00006
  8. ↑ 19 грудня 2025 року комета перебувала на відстані 2,29 а. о. від Сонця, а люк Кірквуда 4:1 розташований на відстані 2,07 а. о. від Сонця.
  9. ↑ а б Під час максимального зближення з Юпітером 16 березня 2026 року невизначеність 3-sigma uncertainty положення об'єкта становила ±600 км. На той момент 3I/ATLAS перебував на відстані 5,10 а. о. від Сонця, а Юпітер — на відстані 5,24 а. о. від Сонця. Радіус сфери Гілла Юпітера на той момент становив 53,508 млн км. H = ( 5 , 238779 × 149597870 , 7 ) × ( 1 , 267127641 × 10 8 3 × 1 , 3271244 × 10 11 ) 1 / 3 {\displaystyle H=\left(5,238779\times 149597870,7\right)\times \left({\frac {1,267127641\times 10^{8}}{3\times 1,3271244\times 10^{11}}}\right)^{1/3}}
  10. ↑ За швидкості 12,24 а. о./рік для виходу за межі Сонячної системи знадобиться приблизно 8137 років. Обчислення: 100 000 / (58 км/с · 60 секунд · 60 хвилин · 24 години · 365,25 днів / а. о.)
  11. ↑ 3 жовтня 2025 року 3I/ATLAS перебувала на відстані 1,66 а. о. від Сонця, а Марс — на відстані 1,54 а. о. від Сонця.
  12. ↑ Евфеме з орбітальним періодом 588 днів досягла найбільшої відстані від Юпітера 23 січня 2026 року, а через 53 дні після цього пройшла найближче до 3I/ATLAS.
  13. ↑ Наприклад, комета 240P/NEAT із зоряною величиною 13,9 потребувала 12-дюймового телескопа для спостереження за умов темного неба.
  14. ↑ У галактичній системі координат додатний напрямок осі U спрямований у бік центру Галактики, додатний напрямок осі V — у бік обертання Галактики, а додатний напрямок осі W — у бік Північного полюса Галактики[25]:2[91].
  15. ↑ Сонце також рухається, віддаляючись від центру Галактики, тому має від'ємну U-компоненту швидкості, хоча вона менша, ніж у 3I/ATLAS[91].
  16. ↑ Середній діаметр Землі (усереднений між полярним та екваторіальним) становить приблизно 12 756 км (див. радіус Землі). Помноживши це значення на 2, отримуємо 25 512 км.
  17. ↑ 27,99 серпня 2025 року комета перебувала на відстані 2,59 а. о. від Землі, тому довжина хвоста комети становила приблизно 56 000 км. Розрахунок: 2,59 а. о. × (30/206 265) = 56 353 км.
  18. ↑ Діоксид вуглецю або CO
    2     має молярну масу 44,009 грама на моль, при цьому 1 моль дорівнює 6,022×1023 молекулам (стала Авогадро). Наведену в Cordiner et al. (2025) «еквівалентну для всієї коми» швидкість випромінювання CO
    2     (1,76±0,02)×1027 молекул CO
    2     за секунду можна поділити на 6,022×1023 молекул/моль, отримавши ≈2923 молі CO
    2     за секунду. Поділивши кількість молів CO
    2     на молярну масу CO
    2    , отримуємо швидкість викиду маси CO
    2     ≈1,286×104 грамів за секунду, або ≈128,6 кілограма за секунду після переведення грамів у кілограми. Після округлення до відповідної кількості значущих цифр отримуємо ≈129 кілограмів за секунду. Невизначеність обчислено методом поширення невизначеності.
  19. ↑ Вода або H
    2    O     має молярну масу 18,015 грама на моль, при цьому 1 моль дорівнює 6,022×1023 молекулам (стала Авогадро). Наведену в Cordiner et al. (2025) «еквівалентну для всієї коми» швидкість випромінювання H
    2    O     (2,19±0,08)×1026 молекул H
    2    O     за секунду можна поділити на 6,022×1023 молекул/моль, отримавши ≈363,7 моля H
    2    O     за секунду. Поділивши кількість молів H
    2    O     на молярну масу H
    2    O    , отримуємо швидкість викиду маси H
    2    O     ≈6,552×103 грамів за секунду, або ≈6,552 кілограма за секунду після переведення грамів у кілограми. Після округлення до відповідної кількості значущих цифр отримуємо ≈6,55 кілограма за секунду. Невизначеність обчислено методом поширення невизначеності.
  20. ↑ Монооксид вуглецю або CO має молярну масу 28,010 грама на моль, при цьому 1 моль дорівнює 6,022×1023 молекулам (стала Авогадро). Наведену в Cordiner et al. (2025) «еквівалентну для всієї коми» швидкість випромінювання CO (3,0±0,2)×1026 молекул CO за секунду можна поділити на 6,022×1023 молекул/моль, отримавши ≈498,2 моля CO за секунду. Поділивши кількість молів CO на молярну масу CO, отримуємо швидкість викиду маси CO ≈1,395×104 грамів за секунду, або ≈13,95 кілограма за секунду після переведення грамів у кілограми. Після округлення до відповідної кількості значущих цифр отримуємо ≈14,0 кілограма за секунду. Невизначеність обчислено методом поширення невизначеності.
  21. ↑ Карбонілсульфід або OCS має молярну масу 60,075 грама на моль, при цьому 1 моль дорівнює 6,022×1023 молекулам (стала Авогадро). Наведену в Cordiner et al. (2025) «еквівалентну для всієї коми» швидкість випромінювання OCS (4,3±0,9)×1024 молекул OCS за секунду можна поділити на 6,022×1023 молекул/моль, отримавши ≈7,140 моля OCS за секунду. Поділивши кількість молів OCS на молярну масу OCS, отримуємо швидкість викиду маси OCS ≈429,0 грамів за секунду, або ≈0,4290 кілограма за секунду після переведення грамів у кілограми. Після округлення до відповідної кількості значущих цифр отримуємо ≈0,43 кілограма за секунду. Невизначеність обчислено методом поширення невизначеності.
  22. ↑ Атомарний нікель (Ni) має середню молярну масу 58,693 грама на моль, при цьому 1 моль дорівнює 6,022×1023 атомам (стала Авогадро). Rahatgaonkar et al. (2025) наводять логарифмічну швидкість випромінювання 22,67±0,07, яку можна використати як показник степеня числа 10, отримавши фактичну швидкість випромінювання Ni: 1022,67 ≈ 3,981×1022 атомів Ni за секунду. Поділивши це значення на 6,022×1023 атомів/моль, отримуємо ≈0,0661 моля Ni за секунду. Поділивши кількість молів Ni на його молярну масу, отримуємо швидкість викиду маси Ni ≈4,559 грама за секунду. Після округлення до відповідної кількості значущих цифр отримуємо ≈4,6 грама за секунду. Невизначеність обчислено методом поширення невизначеності.
  23. ↑ Ціанід (CN) має молярну масу 26,018 грама на моль, при цьому 1 моль дорівнює 6,022×1023 молекулам (стала Авогадро). Rahatgaonkar et al. (2025) наводять логарифмічну швидкість випромінювання 23,61±0,05, яку можна використати як показник степеня числа 10, отримавши фактичну швидкість випромінювання CN: 1023,61 ≈ 4,571×1023 молекул CN за секунду. Поділивши це значення на 6,022×1023 молекул/моль, отримуємо ≈0,7590 моля CN за секунду. Поділивши кількість молів CN на його молярну масу, отримуємо швидкість викиду маси CN ≈17,60 грама за секунду. Після округлення до відповідної кількості значущих цифр отримуємо ≈17,6 грама за секунду. Невизначеність обчислено методом поширення невизначеності.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Bolin B. T., Graham M. J., Abron L. et al. Interstellar comet 3I/ATLAS: discovery and physical description // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters — OUP, 2025. — Vol. 542, Iss. 1. — P. L139–L143. — 5 p. — ISSN 1745-3933; 1745-3925 — doi:10.1093/MNRASL/SLAF078 — arXiv:2507.05252
  2. ↑ а б https://minorplanetcenter.net/mpec/K25/K25N12.html
  3. ↑ T. Santana-Ros, O. Ivanova, S. Mykhailova та ін. Temporal Evolution of the Third Interstellar Comet 3I/ATLAS: Spin, Color, Spectra and Dust Activity — 2025. — doi:10.48550/ARXIV.2508.00808 — arXiv:2508.00808
  4. ↑ Monet D., Braga-Ribas F., Ragozzine D. та ін. NSF-DOE Vera C. Rubin Observatory Observations of Interstellar Comet 3I/ATLAS (C/2025 N1) — 2025. — doi:10.48550/ARXIV.2507.13409 — arXiv:2507.13409
  5. ↑ а б Hui M., Mutchler M., Kim Y. et al. Hubble Space Telescope Observations of the Interstellar Interloper 3I/ATLAS // The Astrophysical Journal Letters — United Kingdom: IOP Publishing, 2025. — Vol. 990, Iss. 1. — 8 p. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.3847/2041-8213/ADF8D8 — arXiv:2508.02934
  6. ↑ https://ssd.jpl.nasa.gov/horizons_batch.cgi?batch=1&COMMAND=%273I%27&START_TIME=%271600-10-29%2013:35%27&STOP_TIME=%272450-10-30%27&STEP_SIZE=%27425%20years%27&QUANTITIES=%2719,22,29%27&CENTER=%27@Sun%27
  7. ↑ Sparkes, Matthew (2 липня 2025). Interstellar comet hurtling through solar system named 3I/ATLAS. New Scientist (амер.). Процитовано 13 лютого 2026.
  8. ↑ Baker, Harry (3 липня 2025). NASA confirms that mysterious object shooting through the solar system is an 'interstellar visitor' — and it has a new name. Live Science (англ.). Процитовано 13 лютого 2026.
  9. ↑ а б в г д As NASA Missions Study Interstellar Comet, Hubble Makes Size Estimate. science.nasa.gov. NASA. 7 серпня 2025. Процитовано 7 серпня 2025.
  10. ↑ а б в Hubble makes size estimate of interstellar comet. esahubble.org. European Space Agency. 7 серпня 2025. Процитовано 7 серпня 2025.
  11. ↑ а б в 3I/ATLAS: vinf 1617 + perihelion + vinf 2434 (stepsize ~1000 AU). JPL Horizons. Архів оригіналу за 4 липня 2025. Процитовано 19 лютого 2026.
  12. ↑ NASA опублікувало докладний звіт про міжзоряний об'єкт 3I/ATLAS. 28.11.2025
  13. ↑ а б в г д е ж Comet 3I/ATLAS. NASA. 3 липня 2025. Процитовано 3 липня 2025.
  14. ↑ а б в г д е Dickinson, David (2 липня 2025). Inbound: Astronomers Discover Third Interstellar Object. Universe Today. Архів оригіналу за 2 липня 2025. Процитовано 2 липня 2025.
  15. ↑ а б в г д е ж и к л м O'Callaghan, Jonathan (17 липня 2025). 7 Big Mysteries about Interstellar Object 3I/ATLAS. Scientific American. Процитовано 22 липня 2025.
  16. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Jewitt, David; Hui, Man-To; Mutchler, Max; Kim, Yoonyoung; Agarwal, Jessica (6 серпня 2025). Hubble Space Telescope Observations of the Interstellar Interloper 3I/ATLAS. The Astrophysical Journal. 990 (1): L2. arXiv:2508.02934. Bibcode:2025ApJ...990L...2J. doi:10.3847/2041-8213/adf8d8.
  17. ↑ а б в Eubanks, T. Marshall; Hibberd, Adam; Bills, Bruce G.; Blase, W. Paul; Hein, Andreas M.; Kennedy III, Robert G. та ін. (Грудень 2025). Astrometry with Interplanetary Spacecraft: Determination of the Non-gravitational Accelerations of the Interstellar Object 3I/ATLAS. Research Notes of the AAS. 9 (12): 329. Bibcode:2025RNAAS...9..329E. doi:10.3847/2515-5172/ae2915.
  18. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Cordiner, Martin A.; Roth, Nathaniel X.; Kelley, Michael S. P.; Bodewits, Dennis; Charnley, Steven B.; Drozdovskaya, Maria N. (25 серпня 2025). JWST detection of a carbon dioxide dominated gas coma surrounding interstellar object 3I/ATLAS. The Astrophysical Journal Letters. forthcoming. arXiv:2508.18209. doi:10.5281/zenodo.16941949.
  19. ↑ а б в Belyakov, Matthew; Wong, Ian; Bolin, Bryce T.; Davis, M. Ryleigh; Bromley, Steven J.; Lisse, Carey M.; Brown, Michael E. (29 січня 2026). The Volatile Inventory of 3I/ATLAS as Seen with JWST/MIRI. The Astrophysical Journal Letters. 1001 (1): L11. arXiv:2601.22034. Bibcode:2026ApJ..1001L..11B. doi:10.3847/2041-8213/ae5700.
  20. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Rahatgaonkar, Rohan; Carvajal, Juan Pablo; Puzia, Thomas H.; Luco, Baltasar; Jehin, Emmanuel; Hutsemékers, Damien та ін. (25 серпня 2025). Very Large Telescope Observations of Interstellar Comet 3I/ATLAS. II. From Quiescence to Glow: Dramatic Rise of Ni i Emission and Incipient CN Outgassing at Large Heliocentric Distances. The Astrophysical Journal Letters. 995 (1): L34. arXiv:2508.18382. Bibcode:2025ApJ...995L..34R. doi:10.3847/2041-8213/ae1cbc.
  21. ↑ Вчені отримали «радіосигнал» від 3I/ATLAS: загадковий міжзоряний об'єкт наближається до Землі. 30.11.2025, 22:16
  22. ↑ а б в г д е Farnocchia, Davide. JPL Small-Body Database Lookup: C/2025 N1 (ATLAS) (2026-02-19 last obs.). Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 19 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  23. ↑ а б в Guo, Yiyang; Zhang, Luyao; Feng, Fabo; Li, Zhao-Yu; Pomazan, Anton; Yang, Xiaohu (4 вересня 2025). Search for Past Stellar Encounters and the Origin of 3I/ATLAS. The Astronomical Journal. 170 (6): 362. arXiv:2509.03361. Bibcode:2025AJ....170..362G. doi:10.3847/1538-3881/ae1833.
  24. ↑ а б в г Tonkin, Sam (11 липня 2025). Newly discovered interstellar object 'may be oldest comet ever seen'. Royal Astronomical Society. Процитовано 28 липня 2025.
  25. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Hopkins, Matthew J.; Dorsey, Rosemary C.; Forbes, John C.; Bannister, Michele T.; Lintott, Chris J.; Leicester, Brayden (9 липня 2025). From a Different Star: 3I/ATLAS in the Context of the Ōtautahi–Oxford Interstellar Object Population Model. The Astrophysical Journal Letters. 990 (2): L30. arXiv:2507.05318. Bibcode:2025ApJ...990L..30H. doi:10.3847/2041-8213/adfbf4.
  26. ↑ а б в г д е MPEC 2025-N12 : 3I/ATLAS = C/2025 N1 (ATLAS). Minor Planet Electronic Circulars. Minor Planet Center. 2 липня 2025. Процитовано 2 липня 2025.
  27. ↑ а б Horizons Batch for 3I/ATLAS (C/2025 N1) from 2025-Jul-01.218880 to 2025-Jul-01.264248. JPL Horizons On-Line Ephemeris System. Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 11 липня 2025.
  28. ↑ а б в NEOCP observation log A11pl3Z. 1 липня 2025. Архів оригіналу за 3 липня 2025. Процитовано 2 липня 2025.
  29. ↑ NASA Discovers Interstellar Comet Moving Through Solar System. NASA. 2 липня 2025. Архів оригіналу за 3 липня 2025. Процитовано 2 липня 2025.
  30. ↑ а б в г д Chang, Kenneth (2 липня 2025). It Came From Outside Our Solar System, and It Looks Like a Comet. The New York Times. Процитовано 3 липня 2025.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  31. ↑ а б в г д е Bolin, Bryce; Belyakov, Matthew; Fremling, Christoffer; Graham, Matthew; Abdelaziz, Ahmed; Elhosseiny, Eslam та ін. (Вересень 2025). Interstellar comet 3I/ATLAS: discovery and physical description. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. 542 (1): L139—L143. arXiv:2507.05252. Bibcode:2025MNRAS.542L.139B. doi:10.1093/mnrasl/slaf078.
  32. ↑ У Сонячну систему залетів загадковий 20-кілометровий об'єкт. // Автор: Денис Коротинський. 07.07.2025
  33. ↑ а б в Trigo-Rodríguez, Josep M. (2 липня 2025). Descubierto un tercer objeto interestelar cruzando a gran velocidad el sistema solar. The Conversation (ісп.). Процитовано 2 липня 2025.
  34. ↑ а б в Whitt, Kelly Kizer (2 липня 2025). It's official! An interstellar object is visiting our solar system. EarthSky. Процитовано 2 липня 2025.
  35. ↑ а б в г Luntz, Stephen (2 липня 2025). We May Have Our Third Interstellar Visitor And It's Nothing Like The Previous Two. IFLScience. Процитовано 2 липня 2025.
  36. ↑ а б в г Green, Daniel W. E. (2 липня 2025). Comet C/2025 N1 (ATLAS) = 3I/ATLAS. Central Bureau Electronic Telegram. Central Bureau for Astronomical Telegrams (5578). Процитовано 2 липня 2025.
  37. ↑ а б NSF–DOE Rubin Observatory Spotted Comet 3I/ATLAS Ten Days Before Discovery. NOIRLab. 11 лютого 2026. Процитовано 12 лютого 2026.
  38. ↑ Jewitt, David; Luu, Jane (3 липня 2025). Interstellar Interloper C/2025 N1 is Active. The Astronomer's Telegram. 17263: 1. Bibcode:2025ATel17263....1J. Процитовано 3 липня 2025.
  39. ↑ Alarcon, Miguel R.; Serra-Ricart, Miquel; Licandro, Javier; Guerra Arencibia, Sergio; Ruiz Cejudo, Ignacio; Trujillo, Ignacio (3 липня 2025). Deep g'-band Imaging of Interstellar Comet 3I/ATLAS from the Two-meter Twin Telescope (TTT). The Astronomer's Telegram. 17264: 1. Bibcode:2025ATel17264....1A. Процитовано 3 липня 2025.
  40. ↑ а б в г д е ж и к Seligman, Darryl Z.; Micheli, Marco; Farnocchia, Davide; Denneau, Larry; Noonan, John W.; Santana-Ros, Toni та ін. (Серпень 2025). Discovery and Preliminary Characterization of a Third Interstellar Object: 3I/ATLAS. The Astrophysical Journal Letters. 989 (2): L36. arXiv:2507.02757. Bibcode:2025ApJ...989L..36S. doi:10.3847/2041-8213/adf49a. L36.
  41. ↑ а б в г д е Santana-Ros, T.; Ivanova, O.; Mykhailova, S.; Erasmus, N.; Kamiński, K.; Oszkiewicz, D. та ін. (Жовтень 2025). Temporal Evolution of the Third Interstellar Comet 3I/ATLAS: Spin, Color, Spectra and Dust Activity. Astronomy & Astrophysics. 702 (L3): L3. arXiv:2508.00808. Bibcode:2025A&A...702L...3S. doi:10.1051/0004-6361/202556717.
  42. ↑ MPEC 2025-N51 : Comet 3I/ATLAS. Minor Planet Electronic Circulars. Minor Planet Center. 6 липня 2025. Процитовано 6 липня 2025.
  43. ↑ MPEC 2025-O20 : Comet 3I/ATLAS. Minor Planet Electronic Circulars. Minor Planet Center. 18 липня 2025. Процитовано 21 липня 2025.
  44. ↑ а б в Gray, Zuri; Bagnulo, Stefano; Galin, Galin; Kwon, Yuna G.; Cellino, Alberto; Kolokolova, Ludmilla (5 вересня 2025). Extreme Negative Polarisation of New Interstellar Comet 3I/ATLAS. The Astrophysical Journal. 992 (2): L29. arXiv:2509.05181. Bibcode:2025ApJ...992L..29G. doi:10.3847/2041-8213/ae0c08.
  45. ↑ а б в г д е ж и к л м н Chandler, Colin Orion; Bernardinelli, Pedro H.; Jurić, Mario; Singh, Devanshi; Hsieh, Henry H.; Sullivan, Ian та ін. (2026). NSF-DOE Vera C. Rubin Observatory Observations of Interstellar Comet 3I/ATLAS (C/2025 N1). The Astrophysical Journal Letters. 1001 (2): L35. arXiv:2507.13409. Bibcode:2026ApJ..1001L..35C. doi:10.3847/2041-8213/ae4b3a.
  46. ↑ а б в г Feinstein, Adina; Noonan, John W.; Seligman, Darryl Z.; Keane, Jacqueline V. (20 липня 2025). Precovery Observations of 3I/ATLAS from TESS Suggests Possible Distant Activity. The Astrophysical Journal. 991 (1): L2. arXiv:2507.21967. Bibcode:2025ApJ...991L...2F. doi:10.3847/2041-8213/adfd4d.
  47. ↑ а б Yang, Bin; Meech, Karen J.; Connelley, Michael; Keane, Jacqueline V. (20 липня 2025). Spectroscopic Characterization of Interstellar Object 3I/ATLAS: Water Ice in the Coma. The Astrophysical Journal. 992 (1): L9. arXiv:2507.14916. Bibcode:2025ApJ...992L...9Y. doi:10.3847/2041-8213/ae08a7.
  48. ↑ а б в Xing, Zexi; Oset, Shawn; Noonan, John; Bodewits, Dennis (7 серпня 2025). Water Detection in the Interstellar Object 3I/ATLAS. arXiv:2508.04675 [astro-ph.EP].
  49. ↑ Lisse, C. M.; Bach, Y. P.; Bryan, S.; Crill, B. P.; Cukierman, A.; Doré, O. (Вересень 2025). SPHEREx Discovery of Strong Water Ice Absorption and an Extended Carbon Dioxide Coma in 3I/ATLAS. Research Notes of the American Astronomical Society. 9 (9): 242. arXiv:2508.15469. Bibcode:2025RNAAS...9..242L. doi:10.3847/2515-5172/ae0293.
  50. ↑ а б в SPHEREx Discovers Extended Carbon Dioxide Coma in Interstellar Object 3I-ATLAS. spherex.caltech.edu. California Institute of Technology. 21 серпня 2025. Процитовано 22 серпня 2025.
  51. ↑ а б Schleicher, David (22 серпня 2025). The Detection of CN in Interstellar Comet 3I/ATLAS. The Astronomer's Telegram. 17352: 1. Bibcode:2025ATel17352....1S. Процитовано 22 серпня 2025.
  52. ↑ а б Lea, Jay (28 серпня 2025). Telescopes Reveal Surprising Chemistry of a Rare Interstellar Object Passing Through Our Solar System. Smithsonian Magazine. Процитовано 28 серпня 2025.
  53. ↑ Jewitt, David; Agarwal, Jessica; Li, Jing; Kim, Yoonyoung; Mutchler, Max (7 липня 2025). 17830 - The Next Interstellar Interloper. Space Telescope Science Institute. Архів оригіналу за 1 квітня 2025. Процитовано 10 липня 2025.
  54. ↑ JWST Observing Schedule for August 4 to August 11, 2025 (Cycle 4). Space Telescope Science Institute. 4 серпня 2025. Процитовано 4 серпня 2025.
  55. ↑ Cordiner, Martin A.; Kelley, Michael S.; Thomas, Cristina A.; Milam, Stephanie N.; Bodewits, Dennis; Farnocchia, Davide та ін. (28 липня 2025). JWST Proposal 5094 - Composition of an Interstellar Object - Unique Insights into Protoplanetary Disk Midplane Chemistry. JWST Proposal. Cycle 3 (Cycle 3). Space Telescope Science Institute: 5094. Bibcode:2024jwst.prop.5094C. 5094.
  56. ↑ Interrante, Abbey (25 серпня 2025). NASA's Webb Space Telescope Observes Interstellar Comet. NASA. Процитовано 25 серпня 2025.
  57. ↑ Telescope spies rare interstellar comet 3I/ATLAS zooming through our solar system (photos). // By Samantha Mathewson published July 17, 2025
  58. ↑ Астрономи зняли рідкісну міжзоряну комету, що може бути старшою за Сонце. // Автор: Вікторія Рудзінська. 17.07.2025
  59. ↑ Noonan, John W.; Bodewits, Dennis; Cordiner, Martin A.; Farnocchia, Davide та ін. (7 липня 2025). 17780 - Testing The Refractory Sulfur Reservoir Hypothesis with the Next Interstellar Object. Процитовано 21 липня 2025.
  60. ↑ Hui, Man-To; Agarwal, Jessica; Jewitt, David; Kim, Yoonyoung та ін. 18152 - Monitoring Interstellar Object 3I/ATLAS Departing the Solar System. Процитовано 21 липня 2025.
  61. ↑ Belyakov, Matthew; Brown, Michael E.; Wong, Ian; Davis, M. Ryleigh; Bolin, Bryce; Farnocchia, Davide та ін. (31 липня 2025). JWST Proposal 9442 - MIRI MRS Observations of the Third Interstellar Object (Cycle 4). Space Telescope Science Institute. 9442.
  62. ↑ а б Green, Daniel W. E. (18 вересня 2025). COMET 3I/ATLAS. Central Bureau for Astronomical Telegrams. 5608. Процитовано 26 вересня 2025.
  63. ↑ а б Farnham, Tony L. (23 вересня 2025). Observations of an Asymmetric CN Coma in Interstellar Comet 3I/ATLAS. The Astronomer's Telegram. 17416: 1. Bibcode:2025ATel17416....1F. Процитовано 26 вересня 2025.
  64. ↑ а б ESA's ExoMars and Mars Express observe comet 3I/ATLAS. esa.int. European Space Agency. 7 жовтня 2025. Процитовано 7 жовтня 2025.
  65. ↑ Stunning New Image Shows Comet 3I/ATLAS After Its Closest Pass To The Sun. // By Dr. Alfredo Carpineti. February 28, 2026
  66. ↑ Міжзоряний об'єкт 3I/ATLAS наближається до Юпітера: приголомшливе фото. 28.02.2026, 23:02
  67. ↑ а б в г д е Taylor, Aster; Seligman, Darryl Z. (10 липня 2025). The Kinematic Age of 3I/ATLAS and its Implications for Early Planet Formation. The Astrophysical Journal. 990 (1): L14. arXiv:2507.08111. Bibcode:2025ApJ...990L..14T. doi:10.3847/2041-8213/adfa28.
  68. ↑ Ward, Cassidy (10 липня 2025). NASA Astronomers Just Discovered a Comet that Flew Here from Interstellar Space. SYFY Wire. Процитовано 28 липня 2025.
  69. ↑ а б Baker, Harry (10 липня 2025). 3I/ATLAS: Everything you need to know about the new 'interstellar visitor' shooting through the solar system. livescience.com. Процитовано 10 липня 2025.
  70. ↑ а б Perihelion on 29 Oct 2025 11:45 UT. JPL Horizons. Архів оригіналу за 11 липня 2025. Процитовано 19 лютого 2026. (when rdot = 0; 3-sigma uncertainty is ±500 км.)
  71. ↑ а б в г д Chandler, David L. (28 липня 2025). Interstellar Comet 3I/ATLAS: What We Know Now. Sky & Telescope. Процитовано 29 липня 2025.
  72. ↑ Plait, Philip (3 липня 2025). Another alien visitor to our solar system!. SYFY Wire. Процитовано 28 липня 2025.
  73. ↑ а б JPL Horizons, Observer Table for C/2025 N1 (ATLAS) from Mars (body center) on 3 Oct 2025. Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 10 липня 2025. Процитовано 19 лютого 2026. (when deldot = 0; Mars approach 3-sigma uncertainty is ±330 км.)
  74. ↑ а б JPL Horizons, Observer Table for C/2025 N1 (ATLAS) from Venus (body center) on 3 Nov 2025. Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 28 липня 2025. Процитовано 19 лютого 2026. (when deldot = 0; Venus approach 3-sigma uncertainty is ±530 км.)
  75. ↑ а б в 3I/ATLAS geocentric distance and uncertainty on 19 December 2025. JPL Horizons. Архів оригіналу за 3 липня 2025. Процитовано 19 лютого 2026. Earth approach 3-sigma uncertainty is ±820 км. For comparison, JPL #1 had an Earth approach 3-sigma uncertainty of ±18 million km (0,12 AU).
  76. ↑ JPL Horizons, Observer Table for C/2025 N1 (ATLAS) from Mercury (body center) on 08 October 2025. JPL Horizons. Процитовано 19 лютого 2026.
  77. ↑ JPL Horizons, Observer Table for C/2025 N1 (ATLAS) from Eupheme (560) on 17 March 2026. Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 19 лютого 2026.
  78. ↑ Yoshida, Seiichi (4 липня 2025). 3I/2025 N1. Процитовано 6 липня 2025.
  79. ↑ а б в COBS Observation list: 3I. Crni Vrh Observatory. Процитовано 10 лютого 2026.
    Oct 3rd magnitudes: 3I≈12.0 and 2025A6≈6.8 and SWAN=6.3 so difference in brightness was: 2,512(12,0 − 6.8) = 120
    3I/ATLAS Lightcurve
  80. ↑ а б в г Comet 3I/ATLAS: A Visitor from Beyond the Solar System. SETI Institute. 25 липня 2025. Процитовано 29 липня 2025.
  81. ↑ Zarenski, Ed (2004). Limiting Magnitude in Binoculars (PDF). Cloudy Nights. Архів (PDF) оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 6 липня 2025.
  82. ↑ Nasa releases close-up pictures of comet flying by from another star system. The Guardian. Associated Press. 20 листопада 2025.
  83. ↑ а б в г д е ж и к л м н 3I/ATLAS: A Month-by-Month Observing Guide. TheSkyLive.com. Липень 2025. Процитовано 28 липня 2025.
  84. ↑ Performance Limits for Telescopes (Visual point-sources such as a star). Go Astronomy. Процитовано 11 вересня 2025.
  85. ↑ Solar elongation (S-O-T) from 20 June 2025 to 31 December 2025. JPL Horizons. Процитовано 19 лютого 2026.
  86. ↑ Worachate Boonplod on Comets-ML
  87. ↑ Dickinson, David (28 жовтня 2025). Spying Interstellar Comet 3I/ATLAS Near Perihelion. Universe Today. Universe Today. Процитовано 29 жовтня 2025.
  88. ↑ Observations of the Interstellar Comet 3I/ATLAS with the PRL 1.2m telescope at Mount Abu. www.isro.gov.in. Процитовано 19 листопада 2025.
  89. ↑ а б December solar elongation (S-O-T)
  90. ↑ а б в г д е de la Fuente Marcos, R.; Licandro, J.; Alarcon, M. R.; Serra-Ricart, M.; de León, J.; de la Fuente Marcos, C. та ін. (Серпень 2025). Assessing interstellar comet 3I/ATLAS with the 10.4 m Gran Telescopio Canarias and the Two-meter Twin Telescope. Astronomy & Astrophysics. 700 (L9): L9. arXiv:2507.12922. Bibcode:2025A&A...700L...9D. doi:10.1051/0004-6361/202556439.
  91. ↑ а б Johnson, Dean R. H.; Soderblom, David R. (Квітень 1987). Calculating galactic space velocities and their uncertainties, with an application to the Ursa Major group. The Astronomical Journal. 93 (2): 864—867. Bibcode:1987AJ.....93..864J. doi:10.1086/114370.
  92. ↑ а б в г Siegel, Ethan (26 серпня 2025). SPHEREx and JWST reveal what comet 3I/ATLAS is... and isn't. BigThink. Процитовано 26 серпня 2025.
  93. ↑ Lorditch, Emilie (11 липня 2025). First scientific paper on 3I/ATLAS interstellar object. MSUToday. Michigan State University. Процитовано 30 липня 2025.
  94. ↑ Frincke, Tessa T.; Yaginuma, Atsuhiro; Hsieh, Henry H.; Seligman, Darryl Z.; Holt, Carrie E.; Strader, Jay та ін. (4 вересня 2025). Near-Discovery SOAR Photometry of the Third Interstellar Object: 3I/ATLAS. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 545 (1) staf1994. arXiv:2509.02813. Bibcode:2026MNRAS.545f1994F. doi:10.1093/mnras/staf1994.
  95. ↑ а б в г Opitom, Cyrielle; Snodgrass, Colin; Jehin, Emmanuel; Bannister, Michele T.; Bufanda, Erica; Deam, Sophie E. та ін. (7 липня 2025). Snapshot of a new interstellar comet: 3I/ATLAS has a red and featureless spectrum. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 544 (1): L31—L36. arXiv:2507.05226. Bibcode:2025MNRAS.544L..31O. doi:10.1093/mnrasl/slaf095.
  96. ↑ Puzia, Thomas H.; Rahatgaonkar, Rohan; Carvajal, Juan Pablo; Nayak, Prasanta K.; Luco, Baltasar (6 серпня 2025). Spectral Characteristics of Interstellar Object 3I/ATLAS from SOAR Observations. The Astrophysical Journal. 990 (1): L27. arXiv:2508.02777. Bibcode:2025ApJ...990L..27P. doi:10.3847/2041-8213/adfa0b.
  97. ↑ а б Five things Juice has revealed about Comet 3I/ATLAS. 2 квітня 2026.
  98. ↑ а б Bolin, Brice; Abron, Laura-May; Belykov, Matthew (29 серпня 2025). The Anti-Solar Tail of Comet 3I/ATLAS Seen in Deep Multi-band Imaging Taken at Gemini South. The Astronomer's Telegram. 17363: 1. Bibcode:2025ATel17363....1B. Процитовано 30 серпня 2025.
  99. ↑ а б Ivanova, Oleksandra; Kwiatkowski, Tomasz; Erasmus, Nicolas; Mykhailova, Sofiia; Oszkiewicz, Dagmara; Santana-Ros, Tony та ін. (5 вересня 2025). Follow-up observations of the dust fan ejected from interstellar comet 3I/ATLAS. The Astronomer's Telegram. 17372: 1. Bibcode:2025ATel17372....1I. Процитовано 5 вересня 2025.
  100. ↑ а б Kareta, Theodore; Champagne, Chansey; McClure, Lucas; Emery, Joshua; Sharkey, Benjamin N. L.; Bauer, James M. та ін. (16 липня 2025). Near-Discovery Observations of Interstellar Comet 3I/ATLAS with the NASA Infrared Telescope Facility. The Astrophysical Journal. 990 (2): L65. arXiv:2507.12234. Bibcode:2025ApJ...990L..65K. doi:10.3847/2041-8213/adfbdf.
  101. ↑ Gemini South Captures Growing Tail of Interstellar Comet 3I/ATLAS During Educational Observing Program. NOIRLab. 4 вересня 2025. Процитовано 5 вересня 2025.
  102. ↑ Michael Jäger (8 Nov 2025): 3I/ATLAS showed a complex tail structure early this morning
  103. ↑ а б в Heavy metal vapours unexpectedly found in comets throughout our Solar System — and beyond. European Southern Observatory. 19 травня 2021. Процитовано 30 серпня 2025.
  104. ↑ а б Salazar Manzano, Luis E.; Lin, Hsing Wen; Taylor, Aster G.; Seligman, Darryl Z.; Adams, Fred C.; Gerdes, David W. та ін. (3 вересня 2025). Onset of CN Emission in 3I/ATLAS: Evidence for Strong Carbon-Chain Depletion. The Astrophysical Journal. 993 (1): L23. arXiv:2509.01647. Bibcode:2025ApJ...993L..23S. doi:10.3847/2041-8213/ae1232.
  105. ↑ а б Lea, Robert (26 серпня 2025). James Webb Space Telescope takes 1st look at interstellar comet 3I/ATLAS with unexpected results. Space.com. Процитовано 26 серпня 2025.
  106. ↑ Oldani, Virginio; Manzini, Federico; Reguitti, Andrea; Mura, Alessandra; Ochner, Paolo; Bedin, Luigi R. та ін. (22 серпня 2025). FAN-SHAPED DUST EMISSION FROM THE NUCLEUS OF COMET 3i. The Astronomer's Telegram. 17350: 1. Bibcode:2025ATel17350....1O. Процитовано 22 серпня 2025.
  107. ↑ а б Serra-Ricart, M.; J. Licandro, J.; Alarcon, M. R. (2026). Pre-perihelion detection of a wobbling high-latitude jet in the interstellar comet 3I/ATLAS. Astronomy & Astrophysics. 705: L3. arXiv:2512.12819. Bibcode:2026A&A...705L...3S. doi:10.1051/0004-6361/202558072.
  108. ↑ У кометі 3I/ATLAS вперше виявили ультрафіолет води. 20.12.2025, 23:06
  109. ↑ Астрономи підтвердили аномальну токсичність комети 3I/ATLAS. 10.03.2026, 5:38 pm
  110. ↑ Scan Finds Presence of Nuclear Fuel in 3I/ATLAS. // By Victor Tangermann. Published Mar 25, 2026 1:04 PM EDT
  111. ↑ Старша за Сонце та містить ядерне паливо: комета 3I/ATLAS здивувала вчених. // Автор: Софія Бригадир. 27.03.2026, 15:16
  112. ↑ Hibberd, Adam; Crowl, Adam; Loeb, Abraham (16 липня 2025). Is the Interstellar Object 3I/ATLAS Alien Technology?. arXiv:2507.12213 [astro.ph-EP].
  113. ↑ Loeb, Abraham (15 липня 2025). 3I/ATLAS is Smaller or Rarer than It Looks. Research Notes of the American Astronomical Society. 9 (2): 178. arXiv:2507.05881. Bibcode:2025RNAAS...9..178L. doi:10.3847/2515-5172/adee06. S2CID 203837079.
  114. ↑ а б в г д е ж и Here we go again! Controversial paper questions whether interstellar visitor 3I/ATLAS is 'possibly hostile' alien tech in disguise. LiveScience. 22 липня 2025. Процитовано 25 липня 2025.
  115. ↑ Groll, Johan (7 січня 2019). Thinking About Distant Civilizations Isn't Speculative. Der Spiegel. Процитовано 7 січня 2019.
  116. ↑ Manley, Scott (4 серпня 2025). Interstellar Comet 3/I ATLAS - Probably Isn't An Alien Spaceship. YouTube. Процитовано 23 серпня 2025.
  117. ↑ Kipping, David (23 серпня 2025). The Interstellar Object 3I/ATLAS, Avi Loeb and Aliens. YouTube. Процитовано 23 серпня 2025.
  118. ↑ Avi Loeb Says Interstellar Object 3I/ATLAS Is «Most Likely Natural» As It Heads Away From Earth. // By James Felton. December 23, 2025
  119. ↑ Астрономи остаточно визнали, що комета 3I/ATLAS має природне походження. 26.12.2025, 6:12 pm

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).