Апертура

Аперту́ра (лат. apertura — отвір), в оптиці — діючий отвір оптичного приладу, що визначає його можливість збирати світло (або інше випромінювання) та перешкоджати розмиванню зображення. Залежно від оптичної системи вимірюється одиницями довжини або кута.

Зазвичай серед деталей оптичного приладу виділяють так звану апертурну діафрагму, яка найбільше обмежує діаметр пучка променів, що проходять через оптичний інструмент. Зазвичай це оправа або краї одного з оптичних елементів: лінзи, дзеркала, призми чи окремого конструктивного елемента — діафрагма.

Якщо об'єкт віддалений (як у телескопа чи звичайного фотооб'єктива), апертуру визначають у лінійному вигляді. Це просто вхідний діаметр світлового пучка, що досягає зображення. Для телескопів це діаметр першого (вздовж ходу світла) оптичного елемента — лінзи чи дзеркала. Для фотооб'єктивів діаметр першої лінзи зазвичай більший за вхідну апертуру і її потрібно розраховувати.

Кут ${\displaystyle \theta \,}$ між променями, що виходять із точки предмету й проходять через крайні точки вхідної зіниці, називається кутовою апертурою.

Величина ${\displaystyle n\sin \theta /2\,}$ , де n — показник заломлення середовища, в якому міститься предмет, називається числовою апертурою. Саме ця величина визначає силу світла, яскравість зображення і роздільну здатність таких приладів, як мікроскопи.

Наприклад, умовою роздільності мікроскопа є співвідношення d = 0,61 λ : n sin u, де λ — довжина хвилі променів, що освітлюють предмет, d — відстань між двома точками предмета, що розрізняються.

• 
  f/32 — мала апертура
• 
  f/5 — велика апертура

У фотографічному об'єктиві апертуру зазвичай утворює регульована діафрагма. Вона визначає кількість світла, що потрапляє на фотоплівку або матрицю. Експозиція залежить від поєднання розміру апертури, витримки та світлочутливості. За короткої витримки часто потрібна більша апертура, щоб на світлочутливий матеріал потрапило достатньо світла. Зменшення отвору скорочує світловий потік, але водночас збільшує глибину різко зображуваного простору. Розмір апертури описують діафрагмовим числом, тобто відношенням фокусної відстані об'єктива до діаметра його вхідної зіниці. Менше діафрагмове число відповідає більшому отвору й більшій кількості світла. Зміна діафрагмового числа в ${\displaystyle {\sqrt {2}}}$ раза змінює площу отвору та кількість світла приблизно вдвічі.^[1] Цей крок називають одним ступенем експозиції, або одним «стопом». У режимі пріоритету діафрагми фотограф задає діафрагмове число, а камера підбирає витримку та, залежно від налаштувань, світлочутливість для отримання потрібної експозиції.^[2]

• Діафрагма (фотографія)

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

1. ↑ Tatum, Jeremy. 3.4: The Camera. Physics LibreTexts (англ.). University of Victoria. Процитовано 4 вересня 2026.
2. ↑ Understanding Maximum Aperture. Nikon Learn & Explore (англ.). Nikon USA. Процитовано 4 вересня 2026.