1Л122 «Гармонь»
| 1Л122 «Гармонь» | |
|---|---|
| Тип | малогабаритна трикоординатна радіолокаційна станція виявлення повітряних цілей |
| Походження |  Росія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 2012 року (дослідна експлуатація), з 2014 року |
| Оператори | Росія |
| Війни | Російсько-українська війна |
| Історія виробництва | |
| Розробник | колектив під кер-вом Фітасова Е. С. у ВАТ «ФНПЦ „ННДІРТ“» |
| Розроблено | 2000-ні роки |
| Виробник | НВО ім. Фрунзе (Нижній Новгород, Росія), концерн «Радіоелектронні технології» |
| Виготовлення | 2012 — дотепер |
| Варіанти |
|
| Характеристики ((для 1Л122-1Е)) | |
| Вага | до 150 кг (окремі блоки — до 30 кг) |
| 3 особи | |
1Л122 «Гармонь» — російська малогабаритна трикоординатна радіолокаційна станція (РЛС) L-діапазону для виявлення повітряних цілей. Розроблена ННДІРТ, виробляється НВО ім. Фрунзе (Нижній Новгород), що входить до концерну «Радіоелектронні технології». Існує переносний варіант станції з позначенням 1Л122-Е1 (також зустрічається позначення 1Л122-1Е) і самохідний для встановлення на різну техніку — 1Л122-Е2[1] (або 1Л122-2Е). З 2024 року російська армія отримує модернізований варіант «Гармонь-М»[2].
РЛС 1Л122 призначені для стеження за повітряною обстановкою, виявлення і супроводу різних об'єктів, як то літаків, вертольотів, крилатих ракет, безпілотних літальних апаратів тощо. Апаратура станцій автоматично визначає державну приналежність виявленого об'єкта, а також розраховує і передає споживачам інформацію про параметри цілі. При підготовці до роботи РЛС самостійно здійснює прив'язку до місцевості за допомогою навігаційних систем ГЛОНАСС і GPS.
Станція застосовується як джерело інформації для підрозділів військової ППО — ПЗРК, зенітних ракетних і гарматних комплексів малої дальності, — а також входить до складу автоматизованої системи управління ППО «Барнаул-Т». Під час російського вторгнення в Україну «Гармонь» стала одним із ключових засобів виявлення українських безпілотників і, відповідно, пріоритетною ціллю для українських ударних дронів[3].
Історія
Розробка
Малогабаритні радари створені молодим колективом під керівництвом випускника радіофізичного факультету ННДУ ім. М. І. Лобачевського Фітасова Е. С. у ВАТ «ФНПЦ „ННДІРТ“». За схемно-конструктивною будовою це доплерівська трикоординатна РЛС з внутрішньою когерентністю, що працює в дециметровому діапазоні хвиль, з твердотільним передавачем і цифровою антенною решіткою. Радіолокаційна станція спроєктована за класичною схемою, як станція кругового огляду з механічним обертанням антенної решітки в азимутальній площині та з електронним скануванням променя в кутомісній площині[4]. Розробка тривала близько десяти років; від початку станцію задумували як засіб інформаційного забезпечення переносних зенітних ракетних комплексів і польових командних пунктів ППО[5].
Дві РЛС сімейства 1Л122 вперше були показані в ході авіасалону МАКС у 2009 році. В рамках проєкту були розроблені два варіанти радіолокаційної станції. Один з них був виконаний в переносному варіанті і може транспортуватися як на різній техніці, так і обслугою, а другий монтується на гусеничному шасі і має вищі характеристики. Переносний варіант станції отримав позначення 1Л122-Е1, самохідний — 1Л122-Е2[1][6].
Прийняття на озброєння
У квітні 2012 року Міністерство оборони Росії оголосило про початок дослідної експлуатації переносних РЛС «Гармонь» (у повідомленні — 1Л122М) у Повітрянодесантних військах. Першу партію з шести станцій отримали підрозділи ППО повітрянодесантних і десантно-штурмових з'єднань у Новоросійську, Іваново і Тулі. Випробування мали тривати до кінця 2012 року[7]. Повноцінно на озброєння станція надійшла близько 2014 року[6].
На виставці «Оборонекспо-2014» показали зенітний командний модуль на шасі бронеавтомобіля «Тигр» з РЛС 1Л122. Антенний пост переносної станції може розміщуватися на відстані до 300 м від машини й керуватися дистанційно[5]. Мобільну 1Л122-2Е розробники рекомендували як заміну застарілим РЛС П-15, П-18 і П-19, які використовуються з зенітними ракетними комплексами «Печора», «Квадрат» і «Оса»[5].
«Гармонь-М»
З березня 2024 року російська армія почала отримувати модернізовану РЛС «Гармонь-М». Вона виявляє повітряні об'єкти на дальності до 45 км і визначає їхню державну приналежність за системою «свій-чужий»[2].
Застосування в системах ППО
Радіолокаційні станції 1Л122 можуть бути використані для виявлення цілей в інтересах зенітно-ракетних батарей малої та середньої дальності, військової ППО тощо. Крім того, ці РЛС придатні для застосування військово-повітряними силами з метою швидкого оснащення польових аеродромів і посадкових майданчиків необхідною апаратурою[1][6].
Входить до складу комплексу ПЗРК 9К333 «Верба»[8]. Інформацію від РЛС отримує автоматизована система управління ППО «Барнаул-Т», яка поєднує дані мереж виявлення, формує траєкторії цілей і розподіляє їх між зенітними підрозділами з урахуванням їхніх можливостей, готовності та наявного боєкомплекту[9]. РЛС 1Л122 встановлюється на машині розвідки та управління 9С932-1 цієї системи: антенна решітка розташована на кормі корпусу і складається для транспортування[10].
Варіанти
1Л122Е-1 (переносний)
Переносний варіант станції 1Л122Е-1 (або 1Л122-1Е) складається з декількох агрегатів, для транспортування упаковується в спеціальні контейнери. Вага кожного контейнера не перевищує 30 кг. Габарити і вага контейнерів дозволяють переносити їх силами розрахунку, а також скидати з повітря[5]. РЛС «Гармонь» в переносному варіанті складається з трьох основних блоків: антенно-апаратного поста, технічного поста і агрегату електроживлення. На розгортання станції і підготовку до роботи розрахунку з трьох осіб потрібно близько п'яти хвилин. До складу антенно-апаратного поста включені антена, контейнер з приймально-передавальним устаткуванням, опорно-поворотний пристрій у вигляді триноги з кріпленнями і наземний радіолокаційний запитувач. Технічний пост складається з апаратури для обробки зібраної інформації, навігаційного обладнання та пульта керування з монітором для виведення інформації про повітряну обстановку. Окрім того, розрахунок має радіостанцію для зв'язку[1].
Необхідність забезпечення мобільності і мінімальних габаритів позначилася на деяких характеристиках переносної РЛС. Загальна вага її агрегатів не перевищує 150 кг. До складу системи 1Л122Е-1 включена антенна решітка розмірами 1200×800 мм. Конструкція опорно-поворотного пристрою дозволяє вести кругове спостереження. Забезпечується огляд зони від 5° до 45° по куту місця. Станція працює в L-діапазоні і здатна засікати повітряні цілі на відстанях від 1 до 40 км на висотах до 10 км. Максимальна швидкість виявленої цілі обмежується 700 м/с (2520 км/год)[1].
Апаратура станції вимірює дальність до цілі з точністю до 100 м. Помилка за азимутом не перевищує 0,5°, по куту місця — 1,5°. Забезпечується захист від перешкод: до 55 дБ по місцевих предметах, 18 дБ на шумовій активності, до 40 дБ за пасивними завадами[1].
РЛС «Гармонь» в переносному варіанті споживає 800 Вт при напрузі 22—30 В. Живлення забезпечується окремим агрегатом, що входить до складу комплексу[1]. Саме потреба в окремому агрегаті живлення та розрахунку з трьох осіб збільшує логістичне навантаження і робить станцію вразливішою після виявлення[3].
Інформація про цілі виводиться на рідкокристалічний екран пульта керування. Оновлення даних відбувається кожні 2—4 секунди. Відомості про траси і параметри польоту виявлених цілей можуть бути передані різним споживачам, як на командний пункт, так і зенітним батареям[1].
1Л122Е-2 (мобільний)
Також був створений дещо потужніший мобільний варіант станції для встановлення на різну техніку. Так, на військових виставках був представлений самохідний варіант РЛС «Гармонь» — 1Л122Е-2, змонтований на шасі МТ-ЛБу. На базову машину була встановлена спеціальна підйомна стріла з антенним пристроєм, а також апаратура управління і система енергопостачання. Базування на самохідному шасі дозволило підвищити деякі характеристики комплексу. Зокрема, самохідна РЛС 1Л122Е-2 оснащується антеною розмірами 1900×1800 мм, а загальна вага її агрегатів сягає 900 кг[1]. Станція може працювати в русі[5].
За рахунок використання потужнішого передавача і підйомної стріли, на якій розташована антена, дальність виявлення цілей збільшена до 80 км, висота — до 20 км. Антена обертається навколо осі та веде огляд сектору від 0° до 60° за кутом місця. Інші характеристики спостереження залишилися на рівні переносної станції[1].
«Гармонь-М»
Модернізований варіант, що надходить до військ з 2024 року; дальність виявлення — до 45 км, є система визначення державної приналежності[2].
Бойове застосування
До 2022 року
Вперше на практиці нова РЛС була випробувана під час Зимових Олімпійських ігор у Сочі (2014 рік), де була використана для стеження за повітряною обстановкою в районі проведення змагань[1] спільно із зенітними ракетними комплексами «Тор»[6].
У 2015 році перші станції «Гармонь» надійшли до російських військ на території окупованої Абхазії. На початку 2016 року російські військові відпрацьовували там застосування переносних РЛС для прикриття військ у гірській місцевості[6].
Російсько-українська війна
Станції «Гармонь» широко застосовуються російською армією для виявлення українських літаків, вертольотів і насамперед безпілотників. Defense Express характеризує станцію як «спеціально оптимізовану для виявлення та знищення українських дронів»: вона є цінним і відносно рідкісним елементом російської протидронової мережі, тож її знищення відкриває шлях українським ударним БпЛА в глибину оборони. Для ураження таких малогабаритних РЛС ЗСУ замість дорогих протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM дедалі частіше використовують ударні дрони[3]. Російська сторона рекламувала станцію як «практично непомітну навіть з п'яти метрів» і здатну одночасно супроводжувати 31 повітряну ціль[11].
Трофеї
У березні 2022 року, під час боїв за Київ і на Харківщині, українські військові захопили щонайменше три машини розвідки та управління 9С932-1 системи «Барнаул-Т» з РЛС 1Л122-1Е — зокрема в Гусарівці. Одну з них, захоплену під Києвом, за повідомленнями, ввели в дію українські сили[10]. За даними Oryx, станом на серпень 2025 року ЗСУ знищили три і захопили чотири комплекси «Барнаул-Т»[9].
Знищені станції
Відомі випадки ураження станцій «Гармонь» українськими силами:
| Дата повідомлення | Місце | Підрозділ | Подробиці |
|---|---|---|---|
| жовтень 2024 | Краматорський напрямок, Донецька область | 93-тя ОМБр «Холодний Яр» | Знищено FPV-дроном модернізовану «Гармонь-М»[2] |
| 24 січня 2025 | окупована частина Запорізької області | ГУР МО | Першу спробу удару зірвали туман і сильний вітер. Росіяни почали евакуювати станцію, завантаживши її в автомобіль, але повторний удар знищив РЛС, щонайменше трьох військових і автомобіль фахівців РЕБ[12][11] |
| 17 серпня 2025 | Запорізький напрямок | підрозділ «Сини Хорса» | FPV-дронами уражено машину розвідки та управління 9С932-1 системи «Барнаул-Т»[9] |
| 5 листопада 2025 | поблизу с. Нижній Реутець, Курська область (РФ) | ССО разом із партизанським рухом «Чорна іскра» | Спалено черговий розрахунок РЛС 1Л122; тієї ж ночі уражено транспортно-заряджальну машину «Іскандера»[13] |
| 4 січня 2026 | не уточнюється | 413-й полк «Рейд» Сил безпілотних систем | Знищено переносну 1Л122Е-1 разом зі станцією виявлення дронів СКВП[14][3] |
| 9 березня 2026 | Курська область (РФ) | 78-ма окрема десантно-штурмова бригада | Станцію виявили десантники, після чого її знищили операторами ударних БпЛА[15] |
Тактико-технічні характеристики
Основні тактико-технічні характеристики станцій:[4]
| Тактико-технічні дані | 1Л122-1Е | 1Л122-2Е |
|---|---|---|
| Діапазон | L-діапазон | L-діапазон |
| Межі роботи: | ||
| · за відстанню, км | 1–40 | 1–80 |
| · за азимутом, град | 360 | 360 |
| · за кутом місця, град | -5÷45 | 0÷60 |
| · за висотою, км | не менше 10 | 20 |
| · за швидкістю повітряних цілей, м/с | до 700 | до 700 |
| Точність виміру координат: | ||
| · за відстанню, м | 100 | 100 |
| · за азимутом, град | 0,5 | 0,3 |
| · за кутом місця, град | 1,5 | 1 |
| Захищеність від завад: | ||
| · місцеві предмети, дБ | 55 | 55 |
| · шумова активна завада, дБ | 18 | 18 |
| · пасивна завада, дБ | 40 | 40 |
| Темп оновлення даних, с | 2 або 4 | 4 або 10 |
| Енергоспоживання не більше, Вт | 800 | 5000 |
| Електроживлення від джерела постійного струму напругою, В | 22–30 | 22–30 |
| Маса не більше, кг | 150 | 900 |
| Розміри полотна антенної решітки, мм | 1200×800 | 1900×1800 |
| Час розгортання, хв | близько 5 | — |
| Розрахунок, осіб | 3 | — |
Оператори
- Росія — Повітрянодесантні війська, підрозділи військової ППО Сухопутних військ[7][6]
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л м Радиолокационная станция 1Л122 «Гармонь». Военное обозрение. 9 февраля 2015. Архів оригіналу за 19 лютого 2016. Процитовано 10 квітня 2017.
- ↑ а б в г Ukrainian defenders destroy newest radar station Garmon-M of russian army in Donetsk Region. Українські новини (англ.). 28 жовтня 2024. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б в г Why Ukrainian Strike Drones Are Replacing AGM-88 HARM Against russian SKVP and Garmon Radars. Defense Express (англ.). 3 січня 2026. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б A.V.Karpenko. МАЛОГАБАРИТНАЯ ТРЕХКООРДИНАТНАЯ РЛС ОБНАРУЖЕНИЯ ВОЗДУШНЫХ ОБЪЕКТОВ 1Л122-1Е. ОВТ «ОРУЖИЕ ОТЕЧЕСТВА». Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 10 квітня 2017. [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д Russia Unveils New 1L122E-series Air-Defense radars. IndraStra Global (англ.). 3 липня 2018. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б в г д е Dura, Maksymilian (5 лютого 2016). Rosjanie ćwiczą obronę powietrzną w Abchazji. „Harmonie" w obszarach górskich. Defence24 (пол.). Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б Russian Paratroopers Test New Portable Radar. DefenceTalk (англ.). 25 квітня 2012. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ ПЗРК «Верба» сбивает крылатые ракеты и беспилотники. Популярная Механика. 25.08.2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
- ↑ а б в Ukrainian Drones Hit Module of Russia's Rare Barnaul-T System. Militarnyi (англ.). 17 серпня 2025. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б Russian 9S932-1 intelligence and control modules with 1L122-1E radar from Barnaul-T command system found by Ukrainian army. Army Recognition (англ.). 31 березня 2022. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ а б Mukhina, Olena (25 січня 2025). Ukraine destroys "undetectable" Russian radar system in Zaporizhzhia Oblast drone strike. Euromaidan Press (англ.). Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ Ukraine's Defence Intelligence destroys Russian radar station along with its personnel. Українська правда (англ.). 24 січня 2025. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ Special operations forces destroy Iskander and radar station in Kursk region. LIGA.net (англ.). 5 листопада 2025. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ "Raid" operators destroyed valuable counter-drone radars of the occupiers. АрміяInform (англ.). 4 січня 2026. Процитовано 4 листопада 2026.
- ↑ In Kursk Region, Paratroopers Destroy Russian Radar That Tracked Aircraft and UAVs. АрміяInform (англ.). 9 березня 2026. Процитовано 4 листопада 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).