Ґідон Кремер

Ґідон Кремер
латис. Gidons Krēmers нім. Gidon Kremer
Народився	27 лютого 1947[1][2][…] (79 років)  Рига, Латвійська РСР, СРСР[1][4]
Країна	СРСР  Латвія  Німеччина
Діяльність	диригент, скрипаль, актор, музикант
Галузь	музика[5] і violin performanced[5][5]
Alma mater	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Латвійська академія музики
Вчителі	Ойстрах Давид Федорович
Знання мов	російська[6], латиська[5][7] і німецька
Роки активності	1963 — тепер. час
Жанр	класична музика і академічна музика
Батько	Q120798664?
Мати	Q120798657?
У шлюбі з	Xenia Knorred, Elena Bashkirovad[8], Грінденко Тетяна Тихонівна і Alexandra Kremer- Khomassouridzed
Діти	Lika Kremerd
Нагороди	премія Леоні Соннінг (1989) Музична премія Рольфа Шокаd (2008) Praemium Imperiale (2016) премія Ернста Сіменса (1982) Frankfurter Musikpreisd (1982) Kulturpreis der deutschen Freimaurerd (2009)
IMDb	ID 0470785
Сайт	gidonkremer.net
Медіафайли у Вікісховищі

Ґідо́н Кре́мер (латис. Gidons Krēmers; 27 лютого 1947, Рига, Латвія) — латвійський скрипаль і диригент.

Закінчив Московську консерваторію у 1969 році в класі Д. Ф. Ойстраха. Лавреат Міжнародного конкурсу імені королеви Єлизавети в Брюсселі (1967), переможець Міжнародного конкурсу імені Чайковського (1970). Виступає на концертах з 1965 року, з 1978 року живе за кордоном.

Художній керівник заснованого ним в 1981 році Фестивалю камерної музики в Локкенгаусі (Австрія), засновник і диригент молодіжного камерного гастрольного оркестру «Кремерата Балтика» (1996). В 1997–1998 роки — художній керівник Фестивалю Іегуді Менухіна в Гштаді (Швейцарія).

Кремер — музикант інтелектуального, експериментаторського складу; з ранніх років він тяжів до виконання сучасної музики й співробітництва з композиторами своєї епохи. Перший виконавець ряду творів Софії Губайдуліної, Едісона Денисова, Гія Канчелі, Арво Пярта, Валентина Сильвестрова, Альфреда Шнітке й ін.; йому присвячені «Fratres» Пярта, «Офферторіум» Губайдуліної, «La nontananza» Луїджі Ноно, симфонія для скрипки з оркестром Widmung Сильвестрова й ін., а також разом з його першою дружиною, скрипалькою Т. Т. Грінденко, — Concerto grosso № 1 Шнітке, «Tabula rasa» Арво Пярта. Кремер виступав у ансамблі з такими видатними музикантами як Матра Аргеріх, Гайнц Голліґер, Г. Шифф, Ю. Башмет, М. Майскій й ін. В останні роки також пропагує спадщину російського «авангардиста» перших десятиліть ХХ ст., що згодом працював за рубежем, — Артура Лур'є, а з іншого боку — творчість знаменитого автора естрадних аргентинських танго Астора П'яццолли.

Кремеру завжди було тісно в рамках властиво скрипкового мистецтва — звідси його тяжіння до оригінальних програм, що припускають співучасть у композиторському процесі, а також до літературної діяльності. Він автор книг «Осколки дитинства» (що вийшла німецькою мовою в Німеччині), «Обертони» (також опублікованої вперше німецькою в 1997), «Інародний артист», «Зізнання міражиста» (російською), «Листи до юної піаністки» (французькою).

Взимку 2015 року разом з колегами Гієдре Дірванаускайте (віолончель) та корінним киянином, а нині рижанином Андрієм Пушкарьовим (вібрафон) виступив з концертом у Києві. Супровід — київський камерний оркестр Романа Кофмана та хор «Щедрик» («Янголи печалі» Гії Канчелі). У квітні 2015 року Гідон Кремер разом зі своїм оркестром «Кремерата Балтика» представив на розсуд одеського глядача програму «Протистояння двох світів», створену у співпраці з відомим російським філософом і художником, дисидентом Максимом Кантором.

18 жовтня 2016 року вручена премія Японської художньої асоціації, яка є премією імператора Японії^[9] і в мистецькому світі неофіційно прирівнюється до премії Нобеля.

• Радіо Свобода. Гідон Кремер: Йдеться про сенс професії музиканта [Архівовано 22 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Біографія Г.Кремера на сайті «Кремерата балтіка»(англ.)