Ярослав Ізяславич

Ярослав II Ізяславич д.-рус. Ӕрославъ Изѧславичь
Князь турівський
1146 — 1148
Попередник:	В'ячеслав Володимирович
Наступник:	Юрій Ярославич
Князь новгородський
1148 — 1154
Попередник:	Святополк Мстиславич
Наступник:	Ростислав Мстиславич
Князь луцький
1154 — 1180
Попередник:	князівство утворено
Наступник:	Інгвар Ярославич
Великий князь Київський
грудень 1173 — поч. лютого 1174
Попередник:	Рюрик Ростиславич
Наступник:	Святослав III Всеволодович
поч. березня 1174 — кін. червня 1174
Попередник:	Святослав III Всеволодович
Наступник:	Рюрик Ростиславич
Народження:	бл.1132
Смерть:	1180 Луцьк
Поховання:	Федорівський монастир, Київ, Україна
Хрещене ім'я:	Іоанн
Рід:	Рюриковичі (Ізяславичі Волинські)
Батько:	Ізяслав II Мстиславич
Мати:	Агнеса фон Штауфен
Шлюб:	Донька чеського короля Владислава I
Діти:	Інгвар, Всеволод, Мстислав, Ізяслав
Медіафайли у Вікісховищі

Яросла́в II Ізясла́вич, Ярослав Луцький^[1] (д.-рус. Ӕрославъ Изѧславичь; бл. 1132 — † між 1173 і 1180) — князь турівський (1146—1148), новгородський (1148—1154), луцький (1154—1180), Великий князь Київський (грудень 1173 — кінець лютого 1174, початок березня 1174 — кінець червня 1174). Найдовше княжив у Луцькому князівстві — звідси й прізвисько, під яким він згадується у літописах.

У 1173—1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство. У 1149 році одружився з дочкою чеського короля Владислава I.

Другий син князя Ізяслава II Мстиславича. Був одружений, за одним припущенням, з донькою чеського короля Владислава I, за іншим — із представницею чернігівських Ольговичів.

1146 року батько посадив Ярослава. в Турові (нині місто Гомельської обл., Білорусь), а восени 1148-го — у Новгороді Великому, звідки його 26 березня 1154 року вигнали новгородці. Після цього Ярослав став князем у Луцьку, в його правління Луцьке князівство відокремилося від Волинського.

Для утихомирення Ярослава і Мстислава Ізяславичів Юрій Долгорукий направив на Волинь велике військо під керівництвом своїх воєвод, до якого приєдналися волинський князь Володимир Мстиславич і зять Ярослав Осмомисл. Після безуспішної облоги Луцька союзні князі повернулися назад. Юрій Долгорукий через посередництво Ростислава Смоленського уклав мир (1155) зі своїми двоюрідними племінниками. За умовами миру, Юрій зберіг за Ізяславичами Луцьк, а ті зобов'язалися не претендувати на Київ і Переяслав.

У 1166 році Ярослав Ізяславич разом зі своїми братами Мстиславом і Ярополком взяли участь у великому поході проти половців, організованому великим князем Ростиславом Мстиславичем.

У 1169—1170 роках Ярослав підтримав брата Мстислава II Ізяславича в боротьбі за Київ. У грудні 1173 завдяки угоді із синами князя Ростислава Мстиславича, які ворогували з владимирським і суздальським князем Андрієм Боголюбським, Ярослав вокняжився в Києві, надавши їм волості в Київській землі. Але на початку 1174 його вибив з Києва чернігівський князь Святослав Всеволодович. Ярослав втік до Луцька, потім повернувся й обклав киян контрибуцією за те, що вони не захистили його від Святослава Всеволодовича. У червні 1174 під тиском Ростиславичів повернувся до Луцька, де й помер близько 1180 року.

Був похований у Федорівському монастирі в Києві.

Дружина — Рігеза (Richeza?), донька чеського короля Владислава I, за іншим даними — представниця чернігівських Ольговичів

Діти:

• Інгвар Ярославич (?—бл. 1220) — князь луцький (1180 — бл. 1220 рр.), Великий князь київський (1201—1202, 1203);
• Всеволод Ярославич (?—1209) — князь дорогобузький (1180—1186 ? рр.) і луцький (1183 р.). Напевно після 1186 р. був вигнаний з Волині.
• Ізяслав Ярославич (?—1195) — князь шумський з 1180 р.
• Мстислав Ярославич Німий (?—1226) — князь пересопницький (1180 — бл. 1220 рр.) і луцький (бл. 1220—1226 рр.). Претендував на Галич (1212 р.)

• Котляр М. Ярослав Ізяславич [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 759. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ярослав Ізяславич