Ян Куновський

Ян Куновський
Народився	кінець XVI століття
Помер	після 1654 р.
Підданство	Річ Посполита, Велике Князівство Литовське
Діяльність	чернігівський староста (1622 - 1653 рр.), королівський секретар (1638 р.), військовий, дипломат, поет, історик
Посада	Королівський секретар і Q66190089?
Конфесія	кальвініст, глава синоду кальвіністів Литовської Спільноти( 1654 р. )
Рід	Q110429533?

Ян Куновський гербу Лодзя (кін. XVI ст. — 1654) — польський шляхтич, урядник в українських землях, чернігівський староста (1622—1653), королівський секретар (1638 р.), поет, воїн, політик і дипломат.

Першим документально підтвердженим фактом його життя є згадки про участь у визволенні Смоленська упродовж 1615—1616 рр. в елітарному гусарському загоні, який очолював ротмістр Александр-Корвін Госєвський (поема «Odsiecz Smoleńska» («Звільнення Смоленська») 1617). Походив зі знатного роду Куновських гербу Лодзя^[2], що бере свій початок у Познанському воєводстві^[3]. Пов'язуючи свої надії на суспільний розвиток зі східними територіями Речі Посполитої, Куновські в другій половині XVI століття переселилися в Плоцьке воєводство. Частина роду залишилася там, на теренах Королівства Польського, а інша — емігрувала в Мозирський повіт Мінського воєводства, що у Великому князівстві Литовському. Ян Куновський належав до другої гілки, про що свідчить факт, що 1621 р. був обраним від Мозирського повіту депутатом до Головного трибуналу Великого князівства Литовського^[4]. За іншою версією

Куновські гербу Лодзя вийшли або з Кунова в Косцянськім повіті, або з Кунова з-під Квєцішева в Гнєзненськім повіті. Правитель округи Анджей з Кунова продав в 1365 році Ришево братам з Студенця, а в 1366 році – солтиство в Ришеві якомусь Фалькові. Вінцентій, що був господарем Кунова, притягнений до суду в 1417 році місцевим священиком з Дзвонова за недопоставку двох коней через посередництво міщанина з Квєцішева. Куновські гербу Лодзя раніше виїхали на Литву, на думку Кояловича, який називає Єжи, мозирського підчашого, військового суддю, його синів: Кіпріяна-Єзуїта, Ієроніма-Домініканина, Міхала-Ієроніма. Єжи за військові заслуги отримав в 1658 році на праві васальної залежності Кротів в Мозирськім повіті, а як мозирський підчаший, підписав з Віленським воєводством вибори короля Міхала. Ян – королівський секретар в 1638 році. (...)син Тома, що народився в 1818 році (метрикальний запис в Топільниці), греко-католицький священик в Бистриці, з Домінікою Ільницькою, дочкою Василя Ільницького і Вікторії Топольницької, мав синів: Ієроніма-Василя, що народився в 1847 році (метрикальний запис в Ластівці) і Маркилія-Миколу, що народився в 1853 році (метрикальний запис в Бистриці), що підтверджені в дворянстві в 1866 році в Галицькому Крайовому Відділі[5]

Відомості про життя й військово-дипломатичну кар'єру, а також про поетичну й релігійну діяльність Яна Куновського знаходимо в його рукописах, які разом з іншими манускриптами й книжками вивіз фельдмаршал Карл-Густав Врангел під час шведської навали на польські землі (1655—1660 рр.) й зберіг у замку Скоклостер біля Стокгольма. Зараз вони в Державному архіві Швеції^[6].

1621—1622 брав участь у війні за Ліфляндію (поема «Ekspedycyja infantska 1621 roku» («Інфлянська експедиція 1621 року»). За мужність і героїзм воїна-поета посадою старости й капітана чернігівського нагородив 1622 р. королевич Владислав — керівник Смоленської землі. Також отримав від короля маєток «Wolyntiki» («Волинтікі») над річкою Волинкою в Чернігівському князівстві (1626 р.)^[7]. Цим періодом (1628 р.) датується смоленський енкомій «Zacny Smoleńsk» («Смоленськ чудовий»), а в остаточній авторській редакції 1640 р. перейменований в «Smoleńska zacność» («Шляхетність Смоленська»):

Пізнає часто світ безмежний, Що Божий помисел є вічний, Що досконалі є Його творіння, З Божого веління. Хоч світ оманливий нічого вічного немає, З маленького начала все велике вироста, Та марнота, що до вершин його діймає Пропасти мусить. Славні Афіни і героїчна Спарта – Господь нам каже, що звернуть увагу варто, Бо світ тривалого чогось в собі немає, Вічність у Небі...[8]

1632—1634 рр. брав участь у Смоленській війні. З'явилися певні твори:

• «Fragmenta oblężenia smoleńskiego» («Фрагмент облоги Смоленська»);
• «Na angaryją oblężenia smoleńskiego uskarżanie» («На посилення облоги Смоленська скарга»);
• «Na moskiewskie manubije czasu odsieczy» («На московські військові завоювання часів звільнення»);
• «Na tryumf krylewski z odsieczy smoleńskiej» («На королівський тріумф у звільненні Смоленська»).

1634 р. польський король Владислав IV присвоїв Яну Куновському титул королівського секретаря.

1636 р. взяв участь у делегації до Москви, де обговорювали реалізацію положень Поляновського миру.

Протягом 1636—1637 рр. брав участь у комісії, що визначала проходження кордону між Річчю Посполитою та Московією.

1636 р. обрали депутатом до Головного трибуналу Великого князівства Литовського від Смоленської області^[9].

1639 р. брав участь у комісії, яка встановлювала межі Смоленського й Чернігівського воєводств.

1644 р. був членом польсько-російської комісії з питання Яна Фаустина Люба, нібито сина царя Дмитрія Самозванця.

1648 р. командував приватним загоном піхоти великого литовського гетьмана Януша Кішки.

Під кінець життя переселився в центральні райони Великого князівства Литовського. 1651—1652 рр. був обраний депутатом Литовського трибуналу від Лідської області^[9].

Ян Куновський був кальвіністом і брав активну участь у житті Литовської спільноти реформованої євангелістської церкви^[10]. Його тричі обирали світським главою провінційного синоду Литовської спільноти (1636, 1649, 1654)^[11]. Ян Куновський виступив проти віддавання домініканцям смоленської церкви Бориса й Гліба; тільки безпосереднє розпорядження тодішнього короля Владислава призвело до вирішення суперечки на користь домініканців. Остання відома дата з його життєпису — 1654 рік, коли він був обраний главою синоду кальвіністів

• «Odsiecz smoleńska» (1617);
• «Na starożytne domowstwa Jego Mci Pana Gosiewskiego herby» (1617);
• «Ekspedycyja inflantska» (1621);
• «Smoleńska zacność» (1628);
• «Fragment oblężenia smoleńskiego» (1632);
• «Na angaryją oblężenia smoleńskiego uskarżenie» (1633);
• «Na moskiewskie manubye czasu odsieczy» (1634);
• «Na triumf królewski z odsieczy smoleńskiej» (1634);
• «Pakta moskiewskie i śmierci wojewody smoleńskiego przyczyna» (1640);
• «Lament» (1640);
• «Nagrobek temuż» (1640);
• «Między cudami świata» (1640);
• «Nie masz Gosiewskiego Aleksandra» (1640).

• Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego S.J. wydany przez J. Nep. Bobrowicza. — Lipsk, 1845 — T. V. — S. 451.
• Niesiecki K. Korona Polska przy złotey wolności. — Lwow, 1738. — T. II. — S. 744.
• Paprocki. Herby rycerstwa polskiego, zebrane i wydane r.p. 1584. Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego — Krakow : nakladem wydawnictwaa biblioteki Polskiej, 1858, s 551—555
• red. A. Rahuba, oprac. H. Lulewich, A. Rahuba. Deputaci trybunalu Glownego Wielkiego Ksienstwa Litewskiego 1582—1696. Spis. — Warszawa: 2007
• Teodorowicz-Hellman 2006: E. Teodorowicz-Hellman, Z historii i współczesności zbioru Skoklostersamlingen, в: E. Teodorowicz-Hellman, A. Nowicka-Jeżowa, M. Straszewicz, M. Wichowa, Polonika w zbiorach Archiwum Nardowego Szwecji (Riksarkivet) Skoklostersamlingen, Warszawa 2006, c. 10-15.
• Karol Łopatecki, Wstęp [do:] Ekspedycyja inflancka 1621 roku, oprac. Wojciech Walczak, Karol Łopatecki, Białystok 2007;
• Marta M. Kacprzak, Wstęp [do:] Sprawa smoleńska. Z literatury okolicznościowej pierwszej połowy XVII wieku, wyd. Marta M. Kacprzyk, Warszawa 2006.
• J. Kunowski Smoleńska zacność, 1628
• J. Kunowski, Ekspedycyja inflantska 1621 roku, ред. W. Walczak, K. Łopatecki, введение K. Łopatecki, Białystok 2007.

• Bobrowicz Jan Nepomucen. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. Powiększony dodatkami z późniejszych autorów rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza (Tom V)
• Даріуш Хемпек. Польская поэма XVII века о великолепии Смоленска
• Ekspedycyja inflantska, 1621 [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.]