Яніс Петерс

Яніс Петерс
латис. Jānis Peters
Народився	30 червня 1939[1][2]  Прієкуле, Латвія
Помер	27 січня 2025[3] (85 років)
Країна	Латвія  СРСР
Діяльність	письменник, політик
Знання мов	латиська
Мова творів	латиська
Партія	КПРС
Діти	Krišjānis Petersd
Нагороди

Я́ніс Пе́терс (латис. Jānis Peters; 30 червня 1939, Прієкуле — 27 січня 2025^[4]) — латвійський поет, публіцист, радянський політик і латвійський дипломат та громадський діяч. Перший посол незалежної Латвії в новій Росії. Провідна фігура Латвійського народного фронту. На вірші Петерса, Раймонд Паулс писав музику. Редактор відділу прози «Ļeņina Ceļš» (1963—1964), «Cīņa» (1964—1967) і журналу «Zvaigzne». Перший секретар Спілки письменників Латвійської РСР (1985—1990).

• «Kaist pīlādzis sniegā» Liepājas laikr. «Komunists» 196l.24.II.
• «Dzirnakmens» (1968);
• «Asinszāle» (1970);
• «Mans bišu koks» (1973);
• «Priekšnojautas» (1979);
• «Modinātāju remonts»(1980);
• «Izlase» (1982);
• «Tautas skaitīšana» (1984);
• «Trīs dārgas mantas» (1984);
• «Kovārnis korī» (1988);
• «Es tevi mīlu», izd.Jumava(1998);
• «Baltijas toverī sālīti…» (разом з D. Avotiņu, 1973) — apraksti;
• «Kalējs kala debesīs» (1981) — esejas;
• «Balta ziemeļu sūna» (1977, про К. Валдемара),
• «Līdz durvīm septiņi soļi» (1980).

• Jānis Peters [Архівовано 30 вересня 2009 у Wayback Machine.], profils Radošo savienību padomes datubāzē
• Manai dzimtenei [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.]