Янко Єсенський

Янко Єсенський
словац. Janko Jesenský
Псевдо	er: Janko Martinský[1], J.S.Enský[1], Lenský[1], Baltazár[1], Nechtík[1], Panpero[1], Pauper[1], Pikulík[1], Stokráskin[1], Tenistý[1], Tudhatod[1] і Záhorák[1]
Народився	30 грудня 1874[5][3][…]  Мартін, Жилінський край[2][1]
Помер	27 грудня 1945[2][3][…] (70 років)  Братислава, Чехословаччина[2][1]
Поховання	Народний цвинтар у Мартініd
Країна	Австро-Угорщина  Чехословаччина
Національність	словак
Діяльність	перекладач поет політик
Знання мов	словацька
Учасник	Перша світова війна
Конфесія	католицтво
Рід	Jeszenszky familyd
Батько	Ян Єсенський-Ґашпаре
Мати	Адела Баллова
Родичі	Зора Єсенська
Брати, сестри	Vladimír Milan Gustáv Jesenskýd і Fedor Jesenskýd
У шлюбі з	Ганна Ботто
Нагороди	Народний артист Чехословаччиниd (23 листопада 1945)
IMDb	ID 8328285
Медіафайли у Вікісховищі

Янко Єсенський (*Janko Jesenský, *30 грудня 1874, Мартін —†27 грудня 1945, Братислава) — словацький поет, письменник та перекладач.

Походив поет із старовинного роду, уславленого колись на всю Європу Яном Єсеніусом — ректором Празького університету, відомим лікарем, філософом і громадським діячем кінця XVI — першої чверті XVII століття. Народився у місті Мартін 1874 року. Син Яна Єсенського-Ґашпаре, відомого адвоката та громадського активіста, співорганізатора Матиці словацької. Освіту здобув у рідному місті, потім в середній школі в містах Банська-Бистриця та Рімавска Собота.

У 1893 році закінчив гімназію в м.Кежмарок. Янко Єсенський обрав кар'єру правника. З 1893 до 1896 року навчався в юридичній академії у Пряшеві. Після чого захистив докторську дисертацію, в результаті чого став у 1900 році доктором права. У 1897 році він одночасно дебютував в періодичній пресі як поет та прозаїк.

Працював правником у Лученці, Битчі, Ліптовському Мікулаші, Мартіні і Нове Мєсто-над-Вагом. У 1905 році здає іспит на адвоката і відкриває власну практику. У 1913 році одружився.

Під час Першої світової війни було мобілізовано до армії у 1914 році. Втім Єсенський у 1915 році добровільно здався в полон російським військам. Перебував у таборах для військовополонених, розташованих в Україні та Забайкаллі, де користувався деякими пільгами як слов'янин. Через йому рік дозволено мешкати у Воронежі, а потім — Петроград, де працює в редакції тижневика «Словацькі голоси». Тут Янко Єсенський поглибив своє знання російської літератури, в подальшому ставши популяризатором її у Словаччині.

На початку 1919 року кружним шляхом через Владивосток і Японію повертається додому. Працював на державній службі. У 1922 році стає жупаном м. Римавська Собота, а потім м. Нітра.

У 1929 році переїхав до Братислави, де він став радником уряду, пізніше віце-президент провінційного бюро Чехословаччини. У 1930—1939 роках був віце-президент Асоціації словацьких письменників, виступав проти фашизму у Словаччині в 1930—1940-х роках. У 1939 році пішов з державної служби.

У 1945 році першому зі словацьких письменників присуджено звання народного художника Чехословаччини.

Єсенський став одним з найвідоміших представників реалізму у словацькій літературі.

В поезії відчувається вплив Пушкіна, Лермонтова, Єсеніна. Виступав в жанрах інтимної лірики (збірка «Вірші», 1905 рік) і громадської, патріотичної лірики (збірки «З полону», 1919 рік; «Після бурі», 1932 рік; «Проти ночі», 1945 рік). Створює лірико-епічну поему, своєрідну новелу у віршах «Наш герой» (1910—1913 роки), де намагається вивести героя онегінського типу. Перебуваючи у Росії, 1918 року видав у Єкатеринбурзі збірку «З попелу».

У прозі проявив себе талановитим сатириком, на нього мала вплив творчість українського письменника Миколи Гоголя. Викривав філістерство буржуазії (збірки «Провінційні розповіді», 1913 рік; «Зі старих часів», 1935 рік). В сатиричному романі «Демократи» (1934—1938 роки) з позицій демократа-гуманіста піддав критиці державний лад Чехословаччини.

Був одним з найкращих перекладачів словацькою мовою російських поетів Пушкіна, Блока, Єсеніна.

• Janko Jesenský v kritike a spomienkach. Sborník, Brat., 1955