Яким Борсук
| Яким Борсук | |
|---|---|
 | |
 | |
| Попередник: | Федір Максимович |
| Спадкоємець: | Олександр Дублянський Петро Миклашевський |
| Народження: | близько 1725 Козелець, Київський полк, Військо Запорозьке Городове |
| Смерть: | 1759 Стародуб, Військо Запорозьке Городове |
| Країна: |  Гетьманщина,  Російська імперія |
| Рід: | Борсуки |
| Батько: | Яків |
| Шлюб: | Уляна Якубович |
Яки́м Я́кович Борсу́к (близько 1725 — 1759) — державний і військовий діяч Гетьманщини та Російської імперії. Стародубський полковник (1757—1759). Друг і протеже гетьмана Кирила Розумовського.
Походження
Син козелецького городового отамана (?—1729), київського полкового осавула (1729—1732) Якова Петровича Борсука. Внук козелецького сотника, київського наказного полковника (1705—1706) Петра Тимофійовича Борсука[1].
Батько та дід Якима мали тісні зв'язки з родиною Демешків-Стрешенців — козелецьких сотенних старшин — із якої походила Наталія — мати майбутнього гетьмана Кирила Розумовського.
Рід Борсуків — панів і бояр Київського та Брацлавського воєводств — відомий з XV століття. У першій половині XVI ст. одна з гілок поступила на службу у Любецький замок. У XVII ст. представники роду опинилися на Ніжинщині, а ніжинський сотник часів Національно-визвольної війни Іван Борсук (прапрадід Якима) заснував козацько-старшинську гілку роду[2].
Життєпис
1741 забраний до Петербурга земляком і другом родини Олексієм Розумовським — обер-єгермейстером двору російської імператриці Єлизавети Петрівни (і її цивільним чоловіком). Відданий на навчання до гімназії при Імператорській академії наук. Мешкав у палаці Розумовського.
1744 іменним указом імператриці відправлений на подальше навчання до Королівської академії наук у Берліні, з виділенням щорічного жалування у 300 карбованців. Навчався разом із Кирилом Розумовським, супроводжував його (як «товариш») під час поїздки у Німеччину.
Після повернення призначений перекладачем у Колегію закордонних справ. 1752 став флігель-ад'ютантом Олексія Розумовського у чині капітана. 1754 підвищений до підполковника РІА.
23 червня 1757 призначений стародубським полковником Війська Запорозького Городового замість померлого Федора Максимовича, отримавши його рангові маєтності. Був ставлеником гетьмана.
Про його діяльність на полковницькому уряді невідомо практично нічого. Раптово помер на початку 1759 у Стародубі.
Замість нього Кирило Розумовський призначив колегію у складі двох стародубських полковників — Олександра Дублянського та Петра Миклашевського. 1 січня 1762 російський імператор Петро III замінив їх на свого соратника Степана Карновича[3].
Родина
Невдовзі після призначення стародубським полковником одружився з Уляною — донькою генерального осавула Якова Якубовича. Дітей не мав[1].
1759 брат Зиновій — київський полковий суддя — продав стародубському полковому обозному Павлу Скорупі три «пляци» землі у Стародубі, що дісталися йому у спадок від померлого полковника[3].
Примітки
- ↑ а б Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011
- ↑ Токарєв С. Козацько-старшинська родина Борсуків у суспільно-політичному житті Української козацької держави // Ніжинська старовина: Збірник регіональної історії та пам'яткознавства. — Київ, 2015. — Вип. 19 (22)
- ↑ а б Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления. Том 1: Полк Стародубский. — Киев, 1888. — С. 58—62
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).