Юкі Аояма

Юкі Аояма
яп. 青山裕企
Народився	25 лютого 1978 (48 років)  Наґоя, Японія[1]
Країна	Японія
Діяльність	фотограф, кінорежисер, оператор-постановник
Alma mater	Цукубський університет і Q11524559?
Знання мов	японська
Жанр	портрет
Magnum opus	Pi Slash – Modern Fetishismd
IMDb	ID 5507462
Сайт	yukiao.jp

Юкі Аояма (яп. 青山裕企; 25 лютого 1978, Нагоя, Айті, Японія) — японський фотограф і кінорежисер. Здобув популярність своїми провокаційними циклами фотознімків. Його творчість привернула увагу великих європейських і японських засобів масової інформації, серед яких: CNN, «Індепендент», «Дейлі мейл», «Quartz»^[2][3].

Народився у місті Нагоя у префектурі Айті. Закінчив факультет психології Цукубського університету. Здобув спеціальність фотографа у Фотошколі спеціального району Сібуя в Токіо. 2005 року створив свій власний фотоофіс. 2007 року ушанований престижною премією «Нове століття» на конкурсі корпорації Canon. 2009 року став викладачем Токійського художнього коледжу^[4].

2014 року став режисером, актором і оператором фільму за однойменною мангою «Моя сестричка останнім часом сама не своя» (яп. «最近、妹のようすがちょっとおかしいんだが»). Батьки головних героїв фільму укладають шлюб, самі вони стають зведеними братом і сестрою. У дівчинку вселяється привид дівчини, який змушує її допомогти примарі потрапити до раю. А для цього дівчинка має здобути якусь енергію, яку можна отримати лише фізичною близькістю зі своїм зведеним братом^[5].

Широка популярність прийшла до Аояма у середині 2010-х років. Серія фотографій «Комплекс школярки» (англ. «Schoolgirl complex»), розпочата 2006 року і вперше опублікована як фотоальбом у 2015 році (пізніше вийшли нові альбоми з цієї серії), намагається передати одночасно чистоту та таємні пристрасті, заховані у глибині людської свідомості. Фотографії демонструють чарівність юності, перше кохання, заборонені фантазії хлопчика, навіяні образом дівчини-підлітка, одягненої у строгу форму японської школярки. За словами автора: «У багатьох хлопчиків у середній школі є комплекс власної неповноцінності щодо школярок». На його думку, вони вважають своїх однолітків як сексуальними, і святими одночасно. «Коли школярки роблять найбезневинніший рух, — стверджує Аояма, — це здатне запалити серця хлопчиків»^[6]. На більшості фотографій не видно облич моделей, на думку автора, це підкреслює, що демонструються комплекси й образи, що належать не конкретному хлопчику чи підлітці, а самому підлітковому віку. 2011 року на основі цього циклу знятий середньометражний фільм «Комплекс школярки „M“»^[7].

2015 року опублікував альбом «Офісні працівники, які підстрибують» (дослівно — «Небесні люди, що живуть на зарплату», яп. ソラリーマン) з серією зі 109 портретів японських офісних працівників, які підстрибують на місці. Японський термін «Sararīman» (яп. «サラリーマン») перекладається як «службовець», «людина, що живе на зарплату», і має на увазі працівників великих торгових, фінансових і промислових фірм, але не робітників, а управлінців, в західному розумінні — «білих комірців». Слово «Solariman» — неологізм самого Аоями від «Sararyman», але тут цей термін використовується в спотвореній, наближеній до японського слова «небо» — японською «sora», формі. Кожен з офісних працівників зависає в повітрі поруч зі своєю донькою, яка стоїть в збентеженні і розгубленості. Батьки виглядають неймовірно молодими і безтурботними, виступаючи в ролі малюків і змінюючи на свою протилежність реальне співвідношення двох поколінь^[2]. Образ класичного японського службовця в сорочці, костюмі та краватці є символом міської культури в Японії, починаючи з 1920-х років. Атрибутами цього образу є ієрархічне мислення, корпоративна лояльність, героїчна робота на знос.^[8]. Етика японських офісних працівників іноді порівнюється психологами і соціологами з трудовою мораллю пуританства. «Я думаю, що вони хочуть показати себе з кращого боку перед своїми доньками, але вони не звикли до фотознімків або стрибків… тому кінцевий результат дуже комічний», — зізнавався Аояма. Один з батьків-офісних працівників на зніманні так старався, що навіть порвав собі штани. На початку фотосесії часто виникала незручність між батьком і дочкою-підлітком, після фотосесії вони зазвичай обіймалися і сміялися. Аояма стверджував, що до створення циклу його підштовхнули власні стосунки з батьком, який помер незадовго до початку роботи над серією знімків. Фотограф зізнавався, що просто не розумів до цього моменту, чим був зайнятий його батько на роботі: «Тільки після смерті мого батька я виявив, що він дійсно відмінно справлявся зі своєю роботою як офісний співробітник завдяки розповідям людей, які його знали»^[9].

«Веселощі», гумор, розкутість, яскрава індивідуальність не належать до традиційних атрибутів офісного працівника. «Я хотів розкрити їхню приховану індивідуальність», — стверджував Аояма. Кожному батькові запропонували стрибати так, як йому хотілося. Автор вважає, що «кожна фотографія виражає ідеальні стосунки між батьком і донькою». Робота над альбомом зайняла близько трьох років, знімки робилися у всій Японії, ця серія фотографій є частиною десятирічного проєкту Аоями «Офісні працівники» з дослідження психології та фотографування офісних працівників Японії^[8].

2017 року випустив альбом з фотографіями котів на жіночих грудях. Він здогадався об'єднати дві популярні в інтернеті, які існували окремо одна від одної теми: кішки та напівоголені дівчата. Альбом «Painyan», що в перекладі з японської означає поєднання двох слів «груди» та «няв» (дослівно «Грудиняв»). Він містить 96 фотографій^[3]. Сам автор наполягає, що ці фотографії мають терапевтичний ефект (тому для студентів при покупці альбому встановлено знижку 10 %)^[10].

Аояму часто відносять до авторів, здатних кинути виклик суспільству та його стандартам. Його фотопроєкти показують світ з несподіваного боку, демонструють прихований сенс предметів і явищ, не порушуючи при цьому традиційних засад. Він говорить про свою творчість:

«Я б хотів перетворити свою повсякденність на дивовижний світ за допомогою фотомистецтва… Фотографування — це спосіб насолоджуватися повсякденним життям… Я не хочу ніколи забувати про хвилювання, яке відчував у перші дні своєї кар'єри, і хочу виразити його у своїх роботах. При виборі об'єкта мене цікавлять перетворені на символ і знеособлені об'єкти, такі як костюм або уніформа. Цей інтерес базується на моїх особистих мотивах, як-от „повага до покійного батька“ і „підлітковий комплекс“… Крім цього, я в основному орієнтуюся на речі, унікальні для Японії, представляю японців, які можуть здатися дещо смішними з погляду іноземців»

— Юкі Аояма. Інтервʼю для Amana Art Photo^[12]

• Котики и грудь: японец создал фотоальбом с терапевтическими свойствами. // Новые Известия : интернет-газета. — 2017. — Июнь. — С. 9.
• Ashcraft, Brian; Ueda, Shoko. Schoolgirl complex // Japanese Schoolgirl Confidential: How Teenage Girls Made a Nation Cool. — Tuttle Publishing, 2014. — 208 с. — ISBN 9-781-4629-1409-8.
• Burns, Iain. Puss in boobs: Japanese artist claims his photographs of cats and breasts are the 'ultimate therapeutic experience' guaranteed to soothe your spirit // The Daily Mail : газета. — 2017. — . — June.
• Hu, Caitlin. Photos: Jumping Japanese businessmen show their daughters how to defy stereotypes. // Quartz : онлайн-газета. — 2015. — . — April.
• Hooton, Christopher. Japanese dads jumping near their daughters. See the fathers leap exuberantly next to their progeny! // The Independent : газета. — 2015. — . — April.
• Long, Heather. Jumping Japanese businessmen photos go viral. // CNN Monay : телеканал. — 2015. — . — May.