Шугаринг

Шу́гаринг (англ. sugaring, від sugar — «цукор»), також цукрова епіляція або перська епіляція — метод епіляції, за якого волосся видаляють разом із коренем за допомогою густої цукрової пасти^[1]. Пасту розподіляють по ділянці шкіри й знімають різким рухом разом із волосинами^[2].

За класифікацією методів видалення волосся шугаринг належить до епіляції, тобто до способів, які усувають не лише стрижень волосини, а й фолікул та цибулину — на відміну від депіляції (гоління, хімічні креми-депілятори)^[1]. Як і решта методів, окрім електроепіляції, шугаринг дає лише тимчасовий результат^[1].

Шугаринг — один із найдавніших методів видалення волосся; його виникнення пов'язують зі Стародавнім Єгиптом і Персією, звідки походить одна з назв процедури — перська епіляція^[2].

Паста для шугарингу — це в'язка карамель, яку виготовляють із цукру, води та лимонного соку або лимонної кислоти^[2]. Її колір і густина залежать від пропорцій компонентів та умов приготування; пасти різної густини добирають відповідно до жорсткості волосся й ділянки тіла. Паста водорозчинна, тому легко змивається зі шкіри^[2].

Пасту наносять проти напрямку росту волосся, а знімають за напрямком росту — на відміну від воскової епіляції^[2]. Оскільки до пасти прилипають ороговілі клітини епідермісу, процедура супроводжується відлущенням шкіри^[2].

Механічна епіляція, зокрема віск і шугаринг, супроводжується больовими відчуттями, а також може спричиняти подразнення, фолікуліт і вростання волосся; можливі алергічні реакції на додаткові компоненти паст^[1]. Пацієнтам, які приймають системні ретиноїди, механічну епіляцію не рекомендують через підвищений ризик рубцювання^[1].

• Епіляція
• Депіляція
• Воскова депіляція
• Видалення волосся