Шоломичі

село Шоломичі
Основні дані
Транслітерація назви	Šalomičy
52°04′43″ пн. ш. 26°25′16″ сх. д. / 52.078611111111° пн. ш. 26.421111111111° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська
Район	Пінський
Рада	Боричевицька
Населення	9 осіб
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	225716
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	217 км
Шоломичі
Шоломичі у Вікісховищі

Шоломичі (біл. Шаломічы) — село у складі Боричевицької сільської ради Пінського району Брестської області Білорусі.

Село розташоване приблизно за 22 км на схід від центру Пінська. Найближчі населені пункти — села Лозичі та Мисятичі. Населення — 9 осіб (2019).^[1]

Село Шоломичі було однією зі шляхетських околиць у давньому Пінському повіті, родове гніздо шляхетського роду Шоломицьких. Окрім них, тут проживали представники шляхетських родів Богатків, Бут-Гусаїмів, Колбів, Полховських, Лозицьких та інших.

За участь місцевої шляхти в Січневому повстанні царська влада наклала на село контрибуцію в розмірі 25 рублів золотом.^[2]

У міжвоєнний період село знаходилося у складі Польщі, в Поліському воєводстві, Пінському повіті, гміні Лемешевичі.

У 1933 р. польська влада встановила меморіальний пам'ятник трьом повстанцям — вихідцям з Шоломичів: Василю (Базилію) та Семену (Шимону) Каллаурам, і Антонію Шоломіцькому^[3]:

W HOŁDZIE BOHATEROM Powstania Styczniowego 1863 r. Antoniemu Szołomickiemu, Bazylowi i Szymonowi Kałłaurom mieszkańcom wsi Szołomicz RODACY

Сучасник подій і далекий родич Антона Амфілохійовича українсько-канадський письменник Федір Шоломицький в своїх спогадах стверджував що зведення подібних меморіалів було частиною полонізаційної політики^[4], яку польська влада проводила на Волині, Галичині та Поліссі в шляхетських околицях^[5]:

... в кількох шляхетських селах побудовано пам’ятники в честь полеглих за "свободу" Польщі. Наприклад, у селі Шоломичі, 30 км на схід від Пінська, на велике диво селян виріс великий кам’яний пам’ятник з різьбленим білим орлом, під яким написано: "Kałłaurowi Stanisławowi, pułkownikowi powstańczych oddziałów polskich, poległemu na polu chwały w 1863 roku". Цей легендарний полковник, за твердженнями "відтворювачів" пам’ятника, мав бути родом з села Шоломич, що було правдивою незрозумілою загадкою для місцевих шляхтичів того ж самого прізвища. Ніхто в селі не чув навіть переказів про такого "славного" предка й були б даремні зусилля шукати там же старого документа, який би стверджував тотожність відтвореного "героя". Нічого й дивного, що жителі Шоломич були байдужі до пам’ятника "свого предка" й, ідучи повз нього вечорами, хрестилися, бо втерлося повір’я, що, мовляв, під пам’ятником щось лякає. Таким чином і такими засобами поляки змагали здобути собі на Поліссі "польську" базу, з якої пізніше робили б "рейд" на інші, тим разом "хлопські" села.

Втім наявні фотографії монумента після зведення не підтверджують тезу про наявність там згадки про Станіслава Каллаура, навідміну від згаданих вище повстанців. Після входження Західної Білорусі у склад СРСР в 1939 р. монумент був знищений радянською владою.

В 2017 р. повстав комітет з відновлення монумента, а 29 серпня 2020 р. був відновлений та урочисто відкритий. Новий пам'ятник був виготовлений з чистого корейського граніту, навідміну від оригінального який був з цементних блоків. Також окрім польського надпису на новому пам'ятнику присутній і білоруський.^[6] Відновлення викликало негативний відгук у проросійських джерелах.^[7]