Шепетин
| село Шепетин | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Рівненська область | ||||
| Район | Дубенський район | ||||
| Тер. громада | Смизька селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA56040330140084196 
| ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 523 (01.01.2025)[1] | ||||
| Площа | 1,27 км² | ||||
| Густота населення | 411,81 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 35682 | ||||
| Телефонний код | +380 3656 | ||||
| День села | 40-й день після Воскресіння Христового | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°11′20″ пн. ш. 25°45′35″ сх. д. / 50.18889° пн. ш. 25.75972° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
224 м | ||||
| Водойми | річка Людомирка | ||||
| Відстань до обласного центру |
79,4 км | ||||
| Відстань до районного центру |
28 км | ||||
| Відстань до центру громади/сільради |
6,5 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 35680, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт. Смига, вул.Заводська, буд. 1б | ||||
| Карта | |||||
  Шепетин | |||||
 Шепетин | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Шепе́тин — село в Україні, у Смизькій селищній громаді Дубенського району Рівненської області. Населення на 01.01.2025 становить 523[1] осіб.
Географія
Селом тече річка Людомирка. Шепетин входить до складу Смизької селищної громади, до якої село було включене в межах реформи місцевого самоврядування.
Місцевість характеризується як піщана, кремниста, місцями болотна, через що частково вважалася малопридатною для господарства.
Герб
У золотому щиті з вузькою лазуровою базою два зелені співобернені дубові листи, що супроводжуються в правому верхньому кутку червоним лапчастим хрестом.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 606 | 99.51% |
| російська | 2 | 0.33% |
| інші/не вказали | 1 | 0.16% |
| Усього | 609 | 100% |
Освіта
У Шепетині з 1871 року функціонує школа, яка нині діє як Шепетинська гімназія[3].
Історія
Територія сучасної Смизької територіальної громади була заселена з давніх часів: у Березі виявлено залишки майстерні крем’яних знарядь, в Онишківцях — бронзове вістря списа й сліди палеолітичної стоянки, у Шепетині — сліди мезолітичної стоянки на терасі правого берега Ікви та на дюні поблизу хутора Голуби, а в околицях хутора Голуби — поселення комарівської культури[4]. Археолог Олександр Цинкаловський знайшов у піщаних надломах біля села Шепетин знаряддя праці з періоду молодшого палеоліту (азильська культура), крем’яні скалки, малі крем’яні ядрища, скалкові вістря у вигляді вербового листа[5]. У XII столітті ці землі входили до складу Київської Русі, згодом — до Галицько-Волинського князівства, у 1340 році перейшли під владу Литви, а в 1569 році, після Люблінської унії, відійшли до шляхетської Польщі[4].
У період до ХVІ сторіччя дрімучі ліси на сході населеного пункту, непрохідні болота на заході у долині річок Людмирка та Іква давали людям не лише рибу, звіра, ягоди, гриби, а також були надійними схованками від непрошених гостей-завойовників. Так у 1240-х роках ця місцевість була надійною схованкою для населення від навали монголо-татар Бату-хана, коли орда стояла табором біля Данилової гори (тепер село Стіжок Тернопільської області) на відстані 4 –х кілометрів від села. У часи навали було спалено Шепетинську церкву, яка стояла на місці сучасного кладовища[5].
Вперше писемно Шепетин згадується в 1545 році в описах українських замків Сигізмунда II Августа[6].
Пізніше ці відомості були використані в королівському акті Станіслава-Августа Понятовського 1793 року, який встановлював податки на окремі товари, зокрема сіль[6].
У 1859 році цей акт було опубліковано в збірнику „Памятники, изданные Временною Комиссиею для разбора древних актов“, на який посилався Ярослав Остапович Пура у праці „Походження назв населених пунктів Ровенщини“[7].
У 1648—1649 роках Стефан Тишкевич подавав протест до луцького гродського уряду щодо розорення його маєтку Шепетин під час козацько-селянських виступів[8].
У XVIII столітті Шепетин перебував у складі Дубенської ординації князів Сангушків. 1780 року Дубно, Птичу та ще 70 сіл Дубенського ключа, зокрема й Шепетин, було передано князю Станіславу Любомирському. Після його смерті Дубно і підпорядковані йому села перейшли до сина Михайла Любомирського. [9]
Згідно третього поділу Речі Посполитої з 1795 року населений пункт включається у склад Російської імперії[5].
У 1818 році в Шепетині діяла смолярня, а власником села був Іосиф Любомирський[9].
З 1871 року в селі функціонувала церковно-приходська школа. Нині, як заклад освіти, в селі діє Шепетинська гімназія[3].
У 1889 році в Шепетині було 99 дворів і 804 жителі[5].
У 1906 році село Судобицької волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 27 верст, від волості 12. Дворів 74, мешканців 518.[10]
Під час першої світової війни населений пункт був обстріляний зі сторони с. Берег артилерією Австрійської імперії, тому що був прикордонним населеним пунктом, де квартирували російські вояки, а для забезпечення їх продуктами харчування діяла хлібопекарня. Внаслідок цього обстрілу, згоріла ціла вулиця біля ставка (тепер вулиця Молодіжна), адже будинки були дерев’яні, покриті соломою[5].
Революційні події 1917 року виявили своїх прихильників. Частина мешканців села вступила в ряди Червоної Армії[5].
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[11].
В 1920 році за наслідками Ризького мирного договору територія Західної України, в тому числі і село Шепетин, входить у склад Польщі. Значна частина землі була роздана так званим осадникам та прихильникам поляків[5].
У 20-х роках ХХ сторіччя у Шепетині будуються два водяні млини на річці Людмирка. Саме за панування Польщі у селі відкривається початкова школа[5].
У вересні 1939 року Радянська Армія окуповує село і воно входить у склад Радянського Союзу. Це розділяє думки односельчан, і під час Другої Світової війни частина з них воює на стороні СРСР, частина у лавах воїнів УПА. Вже у перші дні війни односельчани чинили опір фашистським загарбникам, захищаючи свій населений пункт разом з 20 бійцями Червоної Армії, які загинули[5].
Після визволення місцевості від німецько-фашистських загарбників (березень 1944 року) у селі відновлюється орган місцевого самоврядування – сільська рада[5].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Смизької селищної громади[12].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубенського (1939—2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Дубенського району[13].
Памʼятки
Найважливішою пам’яткою села була церква Вознесіння Господнього, збудована 1741 року коштом парафіян. Храм був дерев’яним, а в 1876 році до нього добудували дерев’яну дзвіницю[9]. Церкву та дзвіницю зруйнувала радянська влада у 1986 році; на цьому місці в 1990–1991 роках було збудовано новий храм.
У Шепетинській церкві зберігалася чудотворна ікона Богородиці, написана на вузькій дошці. На лівій щоці Богородиці були три темні сліди, походження яких достеменно невідоме: їх вважають або слідами сліз, або наслідком пострілу. За архівними записами, стару Шепетинську церкву, що стояла на місці сучасного приходського кладовища, було спалено татарами[9].
Релігія
Примітки
- ↑ а б ПАСПОРТ Смизької територіальної громади. Смизька громада. Процитовано 18 квітня 2026.
- ↑ а б Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Т. 2 (1986) (Ц 65). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 18 травня 2026.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 14 (довідка) - ↑ а б Історична довідка | Смизька громада Рівненська область, Дубенський район. smyzka-gromada.gov.ua (укр.). Процитовано 17 травня 2026.
- ↑ а б в г д е ж и к л Левков, Олександр Романович (2006). Село моє – найкраще в світі (нарис з історії с. Шепетин). с. Шепетин.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка) - ↑ а б Памятники, изданные Временною Комиссиею для разбора древних актов, Высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Т. 4 (1859) (PDF). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 18 травня 2026.
{{cite web}}: символ нерозривного пробілу в|title=на позиції 160 (довідка) - ↑ Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини. – Льв.: Світ, 1990 р. – 142 с.
- ↑ Ф. 25, оп. 1, спр. 263, арк. 1105 зв. -1106 зв. Мова староукраїнська. Опубл.: АЮЗР.-Ч. III.-Т. 4,- С. 360-362. Національно-визвольна війна
- ↑ а б в г VI. Дубенский уезд, Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том 2 - Николай Иванович Теодорович - читать, скачать. Православный портал «Азбука веры» (рос.). Процитовано 17 травня 2026.
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 9 квітня 2020.
- ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області. www.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УПЦ-КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ С.ШЕПЕТИН ДУБЕНСЬКОГО РАЙОНУ Україна, 35682, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Шепетин Коновал Андрій Іванович. opendatabot.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
Посилання
- Погода в селі Шепетин [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).