Шахрисабз
| Місто | |
|---|---|
Шахрисабз узб. Shahrisabz | |
Панорама центра міста | |
| Координати 39°3′ пн. ш. 66°50′ сх. д. / 39.050° пн. ш. 66.833° сх. д. | |
| Країна | |
| Область | Кашкадар'їнська область |
| Дата заснування | 7-е століття до н. е. |
| Попередні назви | Кеш |
| Площа | 240 га |
| Висота центру | 622 м |
| Населення | 53 000 (1991) |
| Часовий пояс | UTC+5 (Кашкадар'їнська область) |
| GeoNames | 1216187 |
| OSM | ↑1670974 ·R (Кашкадар'їнська область) |
Шахрисабз Шахрисабз (Узбекистан) | |
![]() | |
| | |
Шахриса́бз (узб. Shahrisabz узб. кир. та тадж. Шаҳрисабз, вимовляється [ʃæhɾɪˈsæbz]; перс. شهر سبز, трансліт. Šahr-e-sabz; досл. «Зелене місто») — місто в Кашкадар'їнській області Узбекистану. Населення — 53 000 жителів (1991). Розміщене на північному сході області, за 80 км на південь від Самарканда.
У селищі Ходжа-Ілгар на околиці Шахрисабза народився Тамерлан (Тимур), тому місто часто називають батьківщиною цього правителя.
Історія
Раніше відомий як Кеш або Киш ("приємний для серця") і попередньо ототожнюються з давньою Наутакою, Шахрисабз — одне з найдавніших міст Центральної Азії. Шахрисабз засновано понад 2700 років тому[1]. Стародавні жителі міста — согдійці — були відомі своїми ремеслами, торгівлею та високою культурою. У давнину місто мало назву Кеш[2].
Колишня столиця Согду — провінції імперії Ахеменідів.
У 329 році до нашої ери місто було захоплено військами Олександра Македонського. З цього часу Кеш опинився під впливом елліністичної культури. Тут набули деякого поширення давньогрецькі культи й вірування. Найвідомішими були культи Геракла, Діоніса й Афіни.
У I—III століттях місто було під впливом Кушанської імперії. У IV—V століттях нашої ери Кеш входив до складу держав хіонітів та кідарітів.
Правителі Кеша з III століття до нашої ери до VIII століття випустили велику кількість монет. Відомі імена правителів стародавнього і ранньосередньовічного Кеша — Ахурпат і Шишпір. Якось Кеш був навіть столицею Согдіани[3].
У VI столітті він увійшов до складу держави ефталітів. У 567—658 роках согдійські володарі міста підпорядковувалися тюркам.
У VIII столітті завойований арабами, тривалий час був центром антиарабського й антиісламського спротиву. Одним з останніх правителів Шахрисабза був Бобо-Бек.
Тамерлан (Тимур) народився в селищі Ходжа-Ілгар на околиці Шахрисабза. У XIV — на початку XV століття був його резиденцією. За наказом Тимура в Шахрисабзі зведено палац Ак-сарай. У місті поховані деякі представники династії Тимуридів: батько Тимура Мухаммад Тарагай, два старших сина Тимура Джахангір та Умар шейх.
Сучасна назва походить від перс. شهر سبز — «зелене місто», відомо з XIV століття.
У XVI—XVIII століттях Шахрисабз входив до складу Бухарського ханства.
У середині XVIII століття узбецький рід Кенагасів заснував тут напівнезалежне володіння, яке зберігало свою відносну автономію до самого російського завоювання 1869 року.
З 1991 року в складі незалежного Узбекистану.
У 2017 році місто віднесене до міст обласного підпорядкування.
Наприкінці 2010-х до міста приєднані сусідні міські селища Карасув, Кунчикар-Дарваза, Навкат, Наматан, Чаштепа, Чукуркишлак.
Пам'ятки
Історичний центр міста входить до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2000 року.
Найвідоміші пам'ятники Шахрисабза:
- руїни палацу Тимура — Аксарай;
- меморіальний комплекс Дорут Тілават, який включає до свого складу:
- мавзолей шейха Шамсад-Діна Куляла ал-Кеші (там також похований батько Тимура — Амір Турагай);
- мавзолей Гумбазі-Сейїдан (Купол Сейїдів);
- мечеть Кок-Гумбаз (Блакитний Купол);
- рештки династичної усипальниці тимуридів Дорус-Сіадат, у тому числі склеп Тимура; емір Тимур похований у мавзолеї Гур-Емір у Самарканді.
13 липня 2016 року Комітет всесвітньої спадщини при ООН вніс історичний центр Шахрисабза до списку об'єктів, що перебувають під загрозою зникнення. Причиною цього стало те, що руйнування будівель у середньовічних районах міста для будівництва готелів та інших сучасних будівель спричинило «незворотні зміни в зовнішньому вигляді історичного Шахрисабза»[4].
Економіка
Економіка міста концентрується в галузі переробки сільськогосподарської сировини: очищення бавовни, консервування тощо. Розвинені народні й кустарні промисли.
Примітки
- ↑ У 2002 році в Узбекистані було викарбувано монету номіналом у 50 сум з нагоди 2700-річчя Шахрісабзу. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
- ↑ Камаліддінов Ш. С. Історична географія Південного Согду й Тохаристану за арабськомовними джерелами IX — початку XIII століть. Глава 1. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 2 жовтня 2012.
- ↑ Encyclopædia Iranica | Articles. Архів оригіналу за 17 листопада 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
- ↑ ООН внесла узбецький Шахрисабз до списку об'єктів, що перебувають під загрозою зникнення. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
Посилання
- Історія та пам'ятки Шахрисабза [Архівовано 22 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Ялла - Шахрисабз на YouTube
| Це незавершена стаття з географії Узбекистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
