Чумка собак
| Чумка собак | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби  |
| Симптоми | Гіпертермія[1], nasal discharged[1], кашель[1], перевтома[1], анорексія[1], блювання[1], діарея[1] і зневоднення[1] |
| Причини | Canine distemper virusd |
| Метод діагностики | ПЛР, серологія і клінічний аналіз крові |
| Ведення | fluid replacementd[1] і симптоматична терапія[1] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| MeSH | D004216 |
 Canine distemper у Вікісховищі | |
Чу́мка соба́к також хвороба Карре — вірусне гостре чи підгостре контагіозне захворювання собак, що часто закінчується смертю.
Історія вивчення
Чумка собак відома людству з доби одомашнення тварини. Неможливість рятування у той час приводила до примирення зі смертю собак та цуценят, особливо вразливих до хвороби. 1762 року епідемія чумки собак була зафіксована у Криму. 1905 року вірусну природу чумки собак вперше довів науковець Карре, звідки назва хвороби за автором відкриття.
Збудником є параміксовірус[2]. Вивчення штамів параміксовірусу, отриманих від хворих собак у різних і віддалених одна від одної територіях, доводить, що вони одного типу та відрізняються лише вірулентністю (ступенем здатності викликати хворобу[3]). Віруси потрапляють у зовнішнє середовище зі слиною собак, сечею і екскрементами, зі злущеними часточками шкіри (епідермісу) тощо.
Симптоми і перебіг хвороби
Собаки належать до соціального типу тварин, схильними до стадності, що сприяє розповсюдженню хвороби між «знайомими» та «незнайомими» тваринами.
Вражаються собаки будь-якого віку, домашні чи покинуті людьми. Особливо вразливі цуценята, відсоток помираючих серед котрих надзвичайно високий у разі відсутності щеплення[2]. Хвороба у щенят має блискавичну або гостру форму, переважають ураження кишок та легенів. Зростання захворюваності (і смерті собак) припадають на весну кінець лютого початок березня, кінець літа і осінь. Від моменту захворювання до повного розвитку клінічної картини проходить від трьох до двадцяти одного дня.
Форми хвороби дорослих собак:
- атипова
- шкіряна
- легенева
- генералізована (комбінація двох-трьох форм)
- ураження Центральної нервової системи (ЦНС)[2] . Відсоток смертності у собак з ураженням ЦНС високий.
Хвора собака відмовляється від їжі і контактів з господарем, доказами відмови від спілкування є як зменшення скиглення, гарчання, гавкоту, так і неприпустимість контактів руками; підвищена сльозливість; також перед смертю відбувається параліч усіх лап.
Тварина шукає тихого місця, має «винуватий», пригнічений чи виморений вигляд. У разі ураженя центральної нервової системи собака втрачає здатність впізнавати господарів, намагається захищати власний спокій загрозливими гарчанням і гавкітом. У разі тяжкої форми хвороби помітні судоми, втрата свідомості і смерть.
Диференціальна діагностика
Ветеринари проводять диференціальну діагностику із аденовірусними захворюваннями, ураженням сальмонелами, коронавірусним ентеритом, енцефалітом, лептоспірозом, дерматитами собак неінфекційного походження[4].
Щеплення та профілактика
-
Цитологічна діагностика -
Ветеринарне щеплення
Серед засобів профілактики — всіляке попередження контактів з незнайомими і хворими тваринами. Ретельно миють іграшки цуценят і посуд, з якого харчуються собаки, у разі потреби їх дезинфікують. Ці засоби профілактики треба проводити у комплексі з щепленням.
Щеплення для цуценят починають з тримісячного віку і проводять двічі у терміни, котрі визначить ветеринар. Бажано завести на свійського собаку ветеринарний паспорт, аби мати офіційно позначені і зафіксовані дати щеплення і від яких хвороб.
Люди не хворіють на чумку собак і догляд за хворим собакою не призводить до хвороби людей.
У інших тварин
Чумка, або хвороба Карре[5] вражає тварин родини псових (пес, лисиця, вовк, єнот), куницевих (тхір, норка, візон, скунс, росомаха, куниця, борсук, видра), ракунових (ракун, коаті), пандових (мала панда), ведмедевих (ведмідь), слонових (слон індійський), а також деяких приматів (напр., макака японська), а також віверових (подібних на єнотів бінтуронгів, мусангів), гієнових (гієна), ластоногих (тюлень, морж, морський лев та ін.) та великих котових (за винятком домашньої кішки)[6].
Джерела
- Снигирев С. И. Эпизоотический процесс чумки и парвовирусного энтерита у собак во взаимосвязи с их территориальной и популяционной структурой в различных экологических условиях: Дисс. … доктор биологических наук. — Новосибирск, 2005. 298 с.
- http://vetl.ru/chuma-plotoyadnyx/ [Архівовано 21 вересня 2015 у Wayback Machine.] (опис захворювання)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чумка собак
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л Hébert F., Deflers H., Guillier D. et al. Guide pratique de médecine interne : chien, chat, NAC — 2025. — P. 204. — 896 с. — ISBN 978-2-35403-320-0
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 8 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://vetl.ru/chuma-plotoyadnyx/ [Архівовано 21 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Чумка плотоядных. Ветеринарная Клиника на Минской, Москва. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 8 жовтня 2015. Чумка плотоядных. Ветеринарная Клиника на Минской, Москва (рос.)
- ↑ Otto M. Radostits, David A. Ashford, Craig E. Greene, Ian Tizard, et al., 2011, Canine Distemper (Hardpad Disease), in The Merck Manual for Pet Health (online): Pet Owners: Dog Disorders and Diseases: Disorders Affecting Multiple Body Systems of Dogs, див. [1] [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Собача чумка//Merck Manual - Онлайн-посібник ветеринарної медицини. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018. Собача чумка//Merck Manual - Онлайн-посібник ветеринарної медицини. (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).