Чукотський автономний округ
Чукотський автономний округ  | |
|---|---|
| рос. Чукотский автономный округ чук. Чукоткакэн автономныкэн округ | |
 | |
|
| |
| Країна |  Росія |
| Фед. округ | Далекосхідний |
| Адмін. центр | Анадир |
| Глава | Кузнєцов Владислав Гарієвич |
| Глава парламенту | Ніколаєв Леонід Анатолійович |
| Дата утворення | 10 грудня 1930 |
| Оф. вебсайт | чукотка |
| Географія | |
| Координати | 66°15′10″ пн. ш. 172°00′04″ сх. д. / 66.252778° пн. ш. 172.001° сх. д. |
| Площа | 721 481 км² (7-е) |
| • найвища точка | Iskhodnaya |
| Часовий пояс | MSK+9 (UTC+12) |
| Населення | |
| Чисельність | 47 778 (84-е) (2025) |
| Густота | 0,07 осіб/км² |
| Оф. мови | російська |
| Економіка | |
| Економ. район | Далекосхідний |
| Коди | |
| ISO 3166-2 | RU-CHU |
| ЗКАТО | 77 |
| Суб'єкта РФ | 87 |
| Телефонний | (+7) |
| Карти | |
 | |
 Чукотський автономний округ у Вікісховищі | |
Чуко́тський автоно́мний о́круг або Чуко́тка (рос. Чуко́тский автоно́мный о́круг; чук. Чукоткакэн автономныкэн округ) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Далекосхідного федерального округу. Утворений 10 грудня 1930 року. Адміністративний центр — м. Анадир.
Приморська частина округу належить до прикордонної зони, через що в'їзд туди як для іноземців, так і для громадян Росії регулює прикордонна служба Росії.[1]
У Чукотському автономному окрузі за даними на 2017 рік 20 % працівників заробляли понад 100 тисяч російських рублів на місяць. Чукотка займає друге місце в рейтингу рівня зарплат за регіонами Росії.
Географія
Розташування
Чукотський автономний округ розташований на крайньому північному сході Росії. Займає частину материка і низку островів (Врангеля, Айон, Ратманова й інших). Межує з Республікою Саха (Якутія), Камчатським краєм і Магаданською областю, а також зі США на невеликому проміжку Берингової протоки.
| Східно-Сибірське море | Північний Льодовитий океан | Чукотське море |
 Республіка Саха
|
|
Берингова протока |
 Магаданська область
|
 Камчатський край
|
Берингове море |
Більша частина Чукотки розташована в східній півкулі, близько половини її території — за Північним полярним колом.
Рельєф
Клімат
Клімат суворий, на узбережжях — морський, у внутрішніх районах різко континентальний. Тривалість зими до 10 місяців.
Середня температура січня: −15...−39 °C, липня: від +5...+10 °C. Опадів 200—500 мм на рік.
Вегетаційний період у південній частині округу 80-100 днів. Повсюдно поширена багаторічна мерзлота.
Водні ресурси
Омивається Східно-Сибірським, Чукотським і Беринговим морями. Основні річки — Анадир (з притоками Майн, Біла, Танюрер), Омолон, Велика, Амгуема, Великий і Малий Анюй. Найбільші озера — Красне, Ельгигитгин, Пекульнейське.
Природні ресурси
Значні резерви нафти, природного газу, вугілля, золота, вольфрама, ртуті й олова. Найвідоміші родовища: рудного золота — Купол, Майське, Каральвеємське; розсипного золота — Ривеємське, Пільхінкууль, Каральвеємське;олова — Валькумей, Пиркакай, Іультинське; вугілля — Анадирське, Берингівське, вольфраму — Іультинське родовище.
На території округу розташоване унікальне озеро Ельгигитгин, вивчення якого дозволить зрозуміти яким був клімат на землі тисячоріччя назад, а також заповідник Острів Врангеля.
Часовий пояс
Чукотський АО перебуває в годинному поясі, позначуваному за міжнародним стандартом як PETT чи Камчатський час. Тут зсув відносно UTC становить +12:00. Щодо Московського часу годинний пояс має постійний зсув +9 годин і позначається в Росії відповідно як MSK+9.
Прикордонний режим
Чукотський автономний округ є територією, на якій діє прикордонний режим: для в'їзду в округ необхідна наявність спеціальної перепустки, видаваної Федеральною прикордонною службою Росії. В'їзд іноземних громадян на територію округу регламентований, тобто іноземцеві потрібний спеціальний дозвіл уряду округу, погоджений з ФСБ і прикордонною службою Російської Федерації.
Історія
Чукотський автономний округ був утворений 10 грудня 1930 року. З 1977 року в складі Магаданської області. Вийшов з її складу в 1991 році й на сьогодні є єдиним автономним округом, що не входить до складу іншого суб'єкта Російської Федерації.
Населення
Загальні характеристики
- Населення — 47 778 осіб (2025)[2]
- Щільність населення — 0,07 ос./км² (2025)
- Питома вага міського населення — 68,98 % (2022)[3]
- Природний рух населення, на 1000 осіб: +0,5 (2020)[4]
- Середнє число дітей на одну жінку — 1,756 (2025)[5]
- Середня очікувана тривалість життя, років: 64,87 (чоловіки — 60,55; жінки — 69,25) (2021)[6]
- Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 967 (2017)[7]
Етнічний склад населення
| Етнос | 1939[8] | 1959[9] | 1979[10] | 1989[11] | 2002[12] | 2010[13] | 2021[14] | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | Осіб | % | |
| Росіяни | 5 183 | 24,1 | 28 318 | 60,7 | 96 424 | 68,9 | 108 297 | 66,1 | 27 918 | 53,1 | 25 068 | 52,5 | 25 503 | 54,2 |
| Чукчі | 12 111 | 56,3 | 9 975 | 21,4 | 11 292 | 8,1 | 11 914 | 7,3 | 12 622 | 24,0 | 12 722 | 26,6 | 13 292 | 28,3 |
| Чуванці | 944 | 0,6 | 951 | 1,8 | 897 | 1,9 | 742 | 1,6 | ||||||
| Українці | 571 | 2,7 | 3 543 | 7,6 | 20 122 | 14,4 | 27 600 | 16,8 | 4 960 | 9,4 | 2 869 | 6,0 | 1 526 | 3,2 |
| Ескімоси | 2 046[15] | 9,5 | 1 064 | 2,3 | 1 278 | 0,9 | 1 452 | 0,9 | 1 534 | 2,9 | 1 529 | 3,2 | 1 460 | 3,1 |
| Евени | 817 | 3,8 | 820 | 1,8 | 969 | 0,7 | 1 336 | 0,8 | 1 407 | 2,7 | 1 392 | 2,9 | 1 285 | 2,7 |
| Інші | 794 | 3,7 | 2 969 | 6,4 | 9 859 | 7,0 | 12 390 | 7,6 | 3 233 | 6,1 | 3 279 | 6,9 | 3 236 | 6,9 |
| Не вказали етнос | 2 | – | 0 | – | 0 | – | 1 | – | 1 199 | – | 2 770 | – | 446 | – |
Етнічний склад населення районів Чукотського АО за даними перепису 2010 року[16]
| населення | росіяни | чукчі | українці | ескімоси | евени | чуванці | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| мун. округ Анадир | 13 330 | 61,2 | 11,9 | 5,8 | 1,5 | 1,3 | 2,1 |
| Анадирський район | 9 348 | 42,7 | 28,7 | 5,3 | 3,3 | 6,3 | |
| Білібінський район | 7 868 | 61,1 | 11,9 | 6,6 | 10,9 | ||
| Іультинський район | 5 589 | 47,4 | 26,8 | 6,9 | 3,5 | ||
| Провіденський район | 3 910 | 34,6 | 36,7 | 2,7 | 19,2 | ||
| Чаунський район | 5 362 | 61,0 | 18,8 | 9,5 | |||
| Чукотський район | 4 820 | 14,5 | 72,9 | 1,5 | 7,1 |
Мови
Офіційною мовою, а також мовою освіти є лише російська. Місцевими мовами ведуть навчання лише в деяких початкових школах. На Чукотці працюють 78 вчителів «рідної мови». Станом на 2012 рік викладання рідної мови ведеться:
- чукотської — в 31,
- ескімоської — в 4,
- евенської — в 3 школах округу.
З 2003 р. виходить тримовне видання «Рідна мова»[17].
Адміністративний устрій
Чукотський автономний округ складається із 6 районів:
- Анадирський район
- Білібінський район
- Іультинський район
- Провіденський район
- Чаунський район
- Чукотський район
Влада
| Губернатори Чукотського АО | |
|---|---|
| 1991 — 2000 | Назаров Олександр Вікторович |
| 2000 — 2008 | Абрамович Роман Аркадійович |
| 2008 — 2023 | Копін Роман Валентинович |
| 2023 — дотепер | Кузнєцов Владислав Гарієвич |
Економіка
Освіта
Станом на 1 липня 2011 року в Чукотському автономному окрузі функціонують 83 освітніх установи, з них 42 загальноосвітніх заклади, 15 закладів дошкільної освіти, 3 заклади початкової професійної освіти, 20 закладів додаткової освіти дітей (з них у віданні Департаменту освіти, культури та молодіжної політики Чукотського автономного округу перебувають 19 установ та 1 установа знаходиться у віданні Комітету з питань спорту і туризму Чукотського автономного округу), 1 навчальний заклад додаткової професійної освіти (підвищення кваліфікації) фахівців, 1 установа середньої професійної освіти, 1 освітній заклад для дітей-сиріт та дітей, що залишилися без піклування батьків (знаходиться у віданні Департаменту соціальної політики Чукотського автономного округу).
В жовтні 2011 року було відкрито перший в регіоні вищий навчальний заклад — філія Північно-Східного університету ім. М. К. Амосова в Анадирі[18].
Культура
Особистості
Джерела
- Офіційний сайт Чукотського автономного округу [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Чукотський автономний округ в довіднику-каталозі «Уся Росія» (рос.)
- Чукотка в енциклопедії «Моє місто» [Архівовано 14 серпня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сайт «Чукотка — прекрасний і… суворий край» [Архівовано 20 лютого 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Сайт фотографа і мандрівника Тімура Ахметова із сторінками про Чукотку" (рос.)
- Фотогалерея Чукотки [Архівовано 24 лютого 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
- Порядок оформлення дозволу на в'їзд до Чукотки
Примітки
- ↑ Порядок оформления разрешения на въезд. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 9 квітня 2013. [Архівовано 2012-06-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
- ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.). Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 18 лютого 2023. Процитовано 10 вересня 2026.
- ↑ а б в Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
- ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет). Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 21 вересня 2026.
- ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
- ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения по регионам России: Чукотский НО. Демоскоп.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Чукотский НО. Демоскоп.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России: Чукотский АО. Демоскоп.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Чукотский авт. округ. Демоскоп.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года.
- ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года.
- ↑ "Национальный состав населения". Federal State Statistics Service.
- ↑ враховані ескімоси, юкагири та інші корінні етноси Півночі
- ↑ Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. Национальный состав населения Чукотского автономного округа. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016. [Архівовано 2016-03-07 у Wayback Machine.]
- ↑ Рідна мова // Офіційний сайт Чукотського автономного округу[недоступне посилання]
- ↑ Первый вуз открылся на Чукотке // Север Дв. Архів оригіналу за 17 листопада 2011. Процитовано 11 травня 2012. [Архівовано 2011-11-17 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).